Справа № 761/10159/21
Провадження № 2-і/761/2/22
27 травня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хоффманнхауз» про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хоффманнхауз» про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити дії,
Ухвала від 18.01.2022 р. прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСББ «Хоффманнхауз» про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити дії, а також у зв'язку з цим закрито провадження у справі.
02.02.2022 р. на адресу суду від представника ОСББ «Хоффманнхауз» надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, у якій посилаючись на положення ст. 142 ЦПК України, вважає, що у зв'язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від свого позову та закриття провадження у справі, з останнього на користь ОСББ «Хоффманнхауз» підлягають стягненню понесені ним під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду надійшла письмова заява його представника, у якій останній проти заявлених вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні, а також розглянути заяву за його відсутності.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належить витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту ухвали від 18.01.2022 р., вбачається, що провадження у справі закрито, оскільки позивач ОСОБА_1 відмовився від позову, подавши відповідну письмову заяву, й така відмова була прийнята судом.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторону відповідача під час розгляду справи представляв адвокат Божко А.В., повноваження якого було підтверджено ордером від 04.08.2021 р. та договором про надання правової допомоги № 29/29062021 від 29.06.2021 р.
Так, на підтвердження факту надання та отримання професійної правничої допомоги, представником відповідача ОСББ «Хоффманнхауз» подано до суду акт про надання адвокатських послуг № 4 від 31.01.2022 р. на суму 3000,00 грн.
Відповідно до ч.ч.3, 5 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом з тим, згідно з ч.6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з означених норм цивільно-процесуального законодавства, підставою для стягнення компенсації судових витрат при постановленні ухвали суду про закриття провадження у справі, є встановлення судом необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст. 142 ЦПК України), а також у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч.6 ст. 142 ЦПК України, ч.9 ст. 141 ЦПК України).
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 р. у справі № 148/312/16-ц, за змістом частини п'ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється особлива форма цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні схожі на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату.
Так, судом встановлено, що позивач раніше вже подавав аналогічний позов до того ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, який було зареєстровано та розподілено у провадження судді Макаренко І.О., що підтверджується відомостями, наявними у ЄДРСР, й може свідчити про зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами, що пов'язане з автоматизованим розподілом справ.
За таких обставин, оскільки провадження у справі було закрито з причин відмови позивача від свого позову, при цьому дії сторони позивача мають ознаки зловживання своїми процесуальними правами, оскільки аналогічний позов вже подавався раніше й перебував у провадженні іншого складу суду, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Хоффманнхауз» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хоффманнхауз» про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хоффманнхауз» про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хоффманнхауз» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: