Справа № 761/40778/19
Провадження № 2/761/2116/2022
20 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна,
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати з оплати житлово-комунальних послуг по утримання житлового приміщення, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог від 18.11.2019, 17.12.2019, 06.02.2020, 05.03.2020, 22.02.2021, 06.07.2021 у розмірі 32988,90 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно з свідоцтвом про власність на житло від 20.01.2005, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу та його доньці ОСОБА_2 в рівних частках кожному. Позивач та відповідач зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації «ТОВ Сервіс-дім», однак фактично за вказаною адресою проживає тільки позивач. З вересня 2016 відповідач не приймає жодної участі в утриманні житлового приміщення, вартість усіх комунальних послуг сплачує позивач. В 2010 році позивач зазначає, що захворів та отримав інвалідність II групи. Станом на 15.10.2019 позивач сплатив за спільне майно кошти, однак, враховуючи, що відповідач фактично є співвласником 1/2 частини вказаного майна, тому позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на утримання нерухомого майна половину вартості, сплачених позивачем коштів за комунальні послуги. Усні переговори з відповідачем не призвели до позитивного вирішення спору, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 23.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.01.2005, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в рівних частках кожному.
Згідно з довідкою Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.09.2019, у квартирі АДРЕСА_1 починаючи з 04.11.2004 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як зазначив позивач він одноособово у період з 01.12.2016 по 17.06.2021 сплатив житлово-комунальні послуги на загальну суму 65977,79 грн., у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь витрати з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 32988,90 грн., на що слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Виходячи зі змісту цих норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.
Утримання будинків і прибудинкових територій полягає у забезпеченні експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Отже, витрати на утримання будинку та прибудинкової території та витрати на опалення житла є об'єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до ст. 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.
Згідно із положеннями статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки, позивачем за комунальні послуги перераховано 65977,79 грн., то відповідач повинна відшкодувати позивачу понесені останнім витрати по утриманню майна у сумі 32988,90 грн., виходячи з наступного розрахунку: 65977,79 грн. / 2 = 32988,90 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідач являється інвалідом другої групи, та звільнений від сплати судового збору, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 273 - 279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 355, 358, 360 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) кошти, сплачені за житлово-комунальних послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 32988,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 20.06.2022.
Суддя: