СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-п/759/29/22
ун. № 759/12279/21
21 червня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Радзівіл А.Б. за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18.10.2021 року у справі за позовом ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду із завою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18.10.2021 року у справі за позовом ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи її тим, що вказане рішення було прийнято без участі та належного його повідомлення, що призвело до прийняття неправильного заочного рішення суду, зокрема тому, що не було враховано, що він з ПрАТ СП «Партнер» не укладав будь-яких договорів на надання ПрАТ СП «Партнер» йому послуг, намагання укласти відповідний договір не знайшов свого позитивного результату, ПрАТ СП «Партнер» не довело своє право користування земельною ділянкою, тариф не є прозорим, тощо.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні подану заяву про перегляд заочного рішення підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених в ній. Інші учасники процесу до суду не з"явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, у зв"язку з чим суд вважає за можливе розглядати подану заяву без їх участі. Згідно ч.1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Заслухавши пояснення з'явившихся у судове засідання сторін, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. 18.10.2021 року Святошинським районним судом м. Києві у вказаній справі постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені. ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте в судовому засіданні представник заявника вказала, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 був колись зареєстрованим, а наразі він ніде не зареєстрований. Згідно ч.9, 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. Згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.06.2021 року відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Святошинської РДА ОСОБА_1 з 07.02.2017 року вибув з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що адреса: АДРЕСА_1 є останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, тому відповідно всі повідомлення та виклики до суду були зроблені судом у спосіб визначений ЦПК України, зокрема повістки направлялися відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Як з"ясовано через представника заявника, ОСОБА_1 досі зареєстрованого місця проживання в Україні не має. Крім того, підставою для скасування заочного рішення є також посилання на докази, що, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тоді як, ОСОБА_1 не навів достатніх обґрунтувань, не послався на докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, як то зазначено в ст. 288 ЦПК України. Так, при прийняті заочного рішення судом враховувалося, що ОСОБА_1 став власником гаражного боксу № НОМЕР_1 згідно договору дарування від 09.02.2017 року про що зазначалося в позовній заяві та відображено в рішенні суду. В цьому ж рішенні суду було встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 земельна ділянка АДРЕСА_2 була відведена ПрАТ СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 58 автомобілів. Судом встановлено було і те, що належний відповідачу гаражний бокс № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 обслуговується ПрАТ СП «Партнер» для зберігання та охорони майна. Відповідач ОСОБА_1 користується послугами позивача, з моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП «Партнер», між сторонами існують зобов'язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном). За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.). Зберігання автотранспортних засобів здійснювалося ПрАТ «СП «Партнер» як суб'єктом підприємницької діяльності, у зв'язку з чим такий договір зберігання є публічним. Правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в яких передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. При цьому факт відсутності договору зберігання автотранспортних засобів сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг, якщо особа фактично користувалася ними. Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 травня 2019 року в справі № 759/9660/16-ц (провадження № 61-28302св18). Щодо зазначення заявником відносно не прозорих тарифів, то в рахунок підтверження розміру заборгованості суду були надані відповідні докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, яким суд надав свою оцінку. Отже, доводи заявника та його представника про скасування заочного рішення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року у вказаній справі відсутні, а тому заява не підлягає задоволенню. Керуючись ст.280-289 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18.10.2021 року у справі за позовом ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення виготовлено 23.06.2022 року.
Суддя Коваль О.А.