Справа № 758/8396/21
Категорія 57
22 лютого 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В.,
учасники справи:
представник відповідача: Зубрицький О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Гугл» про захист, честі, гідності та ділової репутації,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ГУГЛ» в особі керівника ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2.» ОСОБА_4 опубліковано інформацію наступного змісту: …» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 …. Начинал он еще со школы ( как мне писали его однокласники) с мелких краж и тому подобное, в классе был изгоем, поведение неадек******. У меня много знакомых девушек и тнет ни одной, к которой он бы не приставал, он постоянно подходит к разным девушкам и начинает нести всякий бред»….. Сейчас данное тело занялось «Волонтерством», эти так называемые волонтеры вообще заслуживают отдельного раздела форума. Он что-то типа смотрящего в очередной волонтерской конторе. Всем он заявляет, что он директор юридической фирмы или что-то подобное, но это не так, он просто смотрящий в волонтерской конторе. Он занимается тем, что когда эти самые «волонтеры» собирают деньги с доверчивых ****** , он ходит за ними, чтобы они не свалили с бабками. Промышляет ли он в электричках метро или на холодногорском терминале, или пролетарской. … На Холодногорском терминале волонтеры заходят в основном по автобусам и выпрашивают деньги якобы на детей , но открою вам секрет, на детей ни одной копейки не идет, все идет его начальству. Огромная просьба к водителям автобусов, гоните в шею его с автобусов, не позволяйте разводить доверчивый народ…..» Крім того, в тексті повідомлення були опубліковані особисті дані позивача, що порушує Закон України «Про захист персональних даних».
Позивач зазначає, що неправдива інформація відносно нього, яка не відповіє дійсності, була розповсюджена на всіх інформаційних інтернет-платформах», якими володіє ТОВ «Гугл» та направлена на залучення уваги до особистості позивача, як до особи, яка має активну цивільну позицію, допомагає соціально незахищеному населенню.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить зобов'язати ТОВ «Гугл» заблокувати неправомірний контент, а саме розділ «ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 мошенник» та всі інші сторінки, на яких поширено неправдиву інформацію відносно ОСОБА_1 .
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відпорвідач - ТОВ «Гугл» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є власником сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не є автором спірного інформаційного матеріалу, не здійснювало поширення інформації стосовно позивача.
Зважаючи на викладене вище, представник відповідача просив відмовити у задороленні позовних вимог.
В судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.
Оскільки учасники процесу надавали пояснення по суті справи, суд вважає за можливе розглянути справу у їхню відсутність.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2.» ОСОБА_4 опубліковано інформацію наступного змісту: …» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 …. Начинал он еще со школы ( как мне писали его однокласники) с мелких краж и тому подобное, в классе был изгоем, поведение неадек* ***** . У меня много знакомых девушек и тнет ни одной, к которой он бы не приставал, он постоянно подходит к разным девушкам и начинает нести всякий бред»….. Сейчас данное тело занялось «Волонтерством», эти так называемые волонтеры вообще заслуживают отдельного раздела форума. Он что-то типа смотрящего в очередной волонтерской конторе. Всем он заявляет, что он директор юридической фирмы или что-то подобное, но это не так, он просто смотрящий в волонтерской конторе. Он занимается тем, что когда эти самые «волонтеры» собирают деньги с доверчивых ****** , он ходит за ними, чтобы они не свалили с бабками. Промышляет ли он в электричках метро или на холодногорском терминале, или пролетарской. … На Холодногорском терминале волонтеры заходят в основном по автобусам и выпрашивают деньги якобы на детей , но открою вам секрет, на детей ни одной копейки не идет, все идет его начальству. Огромная просьба к водителям автобусов, гоните в шею его с автобусов, не позволяйте разводить доверчивый народ…..»
Згідно з ч.3 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
За ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Частиною 1 ст.201 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.
Відповідно до змісту ч.1 ст.302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
За статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №761/6866/16-ц.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснює, що беручи до уваги положення ст.ст.32, 34 Конституції України суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.
За ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема, у Рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Отже, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, та предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст.10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2.» ОСОБА_4 спірна інформація є оціночним судженням та вираженням суб'єктивної думки особи, яка опублікувала цю інформацію.
Крім того, позивач не надав доказів, що ТОВ «Гугл» є власником сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2.» чи автором інформації, яка поширена відносно позивача, а тому на думку суду позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись Законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», ст. 277 ЦК України, ст.ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Гугл» про захист, честі, гідності та ділової репутації, залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О. Г. Скрипник