23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/21707/21
адміністративне провадження № К/990/14931/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №640/21707/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду, в якому з урахуванням уточнень просила суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
стягнути з Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, на користь ОСОБА_1 727 868, 40 грн суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми виплати суддівської винагороди за один місяць у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопад 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Стягнуто з Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, на користь ОСОБА_1 727 868, 40 грн суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Рішення звернуто до негайного виконання в частині присудження на користь судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.
14 червня 2022 року Державна судова адміністрація України засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Предметом спору у цій справі є обчислення та виплата суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працює суддею, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник, зокрема, зазначив про незастосування судами постанов Верховного Суду, прийнятих у справах №№804/3790/17, 820/2462/17, 804/3790/17, 814/1274/17 та 686/23445/17 щодо ретроактивної дії рішень Конституційного Суду України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження із вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі цієї норми можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ДСА України лише зазначила про постанови Верховного Суду, проте не указала норми щодо яких Судом висловлено відповідний висновок та не конкретизувала в чому саме полягає неправильне застосування судами такої норми, обмежившись цитатою з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №686/23445/17, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 з подальшим його тлумаченням.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, яким урегульована процедура визначення видатків на утримання суддів, з посиланням на неврахування судами особливостей нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №640/21707/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур