23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6458/18
адміністративне провадження № К/9901/26520/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 420/6458/18
за позовом ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (прийняту у складі головуючого судді Стефанова С.О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Мологівської сільської ради від 30.10.2018 року №12/409-УІІ «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Мологівської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку вказаного проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,10 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення порушив статті 118, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, оскільки не розглянув заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в частині ділянки НОМЕР_2.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що підставою позову є порушення порядку черговості розгляду заяв на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, втім, позивач в даному позові не оскаржує бездіяльності відповідача щодо розгляду його клопотання про надання такого дозволу.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржуваним рішенням лише погоджено надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що не свідчить про безумовне надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту відведення, чи про передачу їй земельної ділянки у власність, тому жодні права позивача у цьому випадку не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 17 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами однобоко досліджено всіх обставин справи, а також прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню.
Позивач зазначив, що суди помилково дійшли висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені його права, оскільки не дочекавшись відповіді, на підставі абз. 3 частини сьомої статті 118 ЗК України він замовив проект землеустрою. Отже надання відповідного дозволу третій особі, а не позивачу порушує права останнього.
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3, суддів Кравчук В.М., Чиркін С.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду від 24.04.2020 № 653/0/78-20, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надходив.
9. Верховний Суд ухвалою від 22 червня 2022 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 23 червня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 04 липня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача з заявою про припинення права користування земельною ділянкою, прощею 0,10 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , яку зареєстровано 04 липня 2018 року в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян за № 348.
05 липня 2018 року позивач звернувся до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також 0,10 га. для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , ділянка № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 (далі - ділянка № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ).
06 липня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з заявою не розглядати заяву від 04 липня 2018 року щодо відмови від земельної ділянки НОМЕР_2.
21 серпня 2018 року на сесії Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийнято Рішення НОМЕР_2/308-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1».
Крім того, листом від 27 серпня 2018 року № 300/зем відповідачем повідомлено позивача, що заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок розглянуто частково та прийнято рішення НОМЕР_2/308-VII, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1.
28 вересня 2018 року до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась ОСОБА_4 з заявою про припинення права користування земельною ділянкою НОМЕР_2
Крім того, до ради звернулась ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки НОМЕР_2.
В свою чергу, 29 жовтня 2018 року на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, раціонального землекористування, екологічної політики, сільського господарства, рекреації та туризму Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області розглянуто заяву ОСОБА_2 та рекомендовано надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
30 жовтня 2018 року на сесії Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийнято рішення №12/409-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №10».
Вважаючи рішення Мологівської сільської ради від 30.10.2018 року №12/409-УІІ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
12. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
13. Верховний Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14, від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а.
Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
14. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, колегія суддів також враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного у цій справі рішення спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні позивача.
І позивачем не подано доказів, які б свідчили про оформлення відповідних документів на користування чи володіння зазначеною земельною ділянкою.
Інтерес позивача полягає в отриманні земельної ділянки у користування, а не в позбавленні такого права третіх осіб.
Виходячи з викладеного, рішення відповідача про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі № 441/701/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 420/6458/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г. Стрелець
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко