23 червня 2022 року
м. Київ
справа №120/8079/21-а
адміністративне провадження № К/990/13849/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року
у справі №120/8079/21-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" Центрально-Західного міжрегіонального управління з виконання покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому з уточненням позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у частині відмови у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з серпня 2015 року по 01 квітня 2020 року (включно);
- зобов'язати Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" здійснити нарахування та виплату відповідного грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з серпня 2015 року по 01 квітня 2020 року (включно) з урахуванням відповідної індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача у частині відмови у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення позивачу у період з серпня 2015 року по 01 квітня 2020 року (включно), а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року ,позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" Центрально-Західного міжрегіонального управління з виконання покарань Міністерства юстиції України щодо не нарахування і невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 11 серпня 2015 року по 07 жовтня 2015 року, з 25 листопада 2015 року по 25 січня 2016 року, з 29 січня 2016 року по 29 березня 2016 року.
Зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у період з 11 серпня 2015 року по 07 жовтня 2015 року, з 25 листопада 2015 року по 25 січня 2016 року, з 29 січня 2016 року по 29 березня 2016 року, з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" Центрально-Західного міжрегіонального управління з виконання покарань Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі не наведено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки судом не встановлені та заявником не зазначено обставини, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі №120/8079/21-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська