Справа № 308/5704/20
1-кс/308/2323/22
13 червня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №42020071160000039 від 27.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури, ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваної
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,-
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №42020071160000039 від 27.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури, ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42020071160000039 від 27.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Слідчий зазначає, що як встановлено досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел на придбання права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , у порушення порядку визначеного в Конституції України та земельному законодавстві України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 діючи умисно, з метою незаконного збагачення, використовуючи підроблений, невстановленою досудовим розслідуванням особою, офіційний документ - виписку з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно якої ОСОБА_5 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, незважаючи на те, що вичерпний перелік підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. ст. 116, 118 Земельного Кодексу України, усвідомлюючи свої злочинні дії, 17 липня 2018 року звернулася до ФОП ОСОБА_8 , приховавши від останнього факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_2 , та замовила в нього виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для чого надала вказану підроблену виписку з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», достовірно знаючи, що рішення Буштинською селищною радою про надання їй у власність вищенаведеної земельної ділянки, не приймалося.
Слідчий зазначає, що в подальшому, ОСОБА_5 , 02 серпня 2018 року звернулася до відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області для державної реєстрації земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_2 , для чого надала розроблену ФОП ОСОБА_8 технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій знаходився підроблений офіційний документ - виписка з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам». Того ж дня, державним кадастровим реєстратором відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 , від якої ОСОБА_5 приховала факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_2 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_5 документації, внесено дані про формування земельної ділянки на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер, відкрито Поземельну книгу та зареєстровано земельну ділянку площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 з кадастровим номером 2124455300:03:001:0052.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, достовірно знаючи про те, що жодних підстав для придбання права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 у неї не має та рішення Буштинсьої селищної ради про передачу їй у приватну власність даної земельної ділянки не приймалось, будучи обізнаною про підробку виписки з вказаного рішення, 27 серпня 2018 року подала державному реєстратору Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_10 , підроблений офіційний документ - виписку з рішення Буштинсьої селищної ради від 28 серпня 2002 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», копію власного паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, приховавши від останньої факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052. Цього ж дня, ОСОБА_10 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_5 документації, було прийнято рішення щодо внесення відомостей про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, яке стало підставою вибуття земельної ділянки з комунальної власності Буштинської селищної ради, Тячівського району.
Як вказано у клопотанні, таким чином, ОСОБА_5 , в повній мірі реалізувала свій злочинний умисел на придбання права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 , в порушення порядку визначеного в Конституції України та земельному законодавстві України, в результаті чого, шляхом обману, позбавила Буштинську селищну раду, Тячівського району, права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га, ринковою вартістю 1 696 671, 69 гривень.
У клопотанні вказано і на те, що в подальшому, ОСОБА_5 , з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що право на розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , набуте нею внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, з метою приховання злочинного походження вказаного об'єкту нерухомого майна, володіння ним та приховування походження прав на вказаний об'єкт нерухомості, усвідомлюючи свої злочинні дії, 21 серпня 2018 року перебуваючи у приміщені приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 , надала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довіреність, якою уповноважила останнього продати належну їй земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Наділі, 20 листопада 2018 року, ОСОБА_8 перебуваючи у приміщені приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 , діючи від імені ОСОБА_5 , уклав із ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , реальна ринкова вартість якої становить 1 696 671, 69 гривень.
Разом з цим, при оформленні та підписанні договору купівлі - продажу земельної ділянки, приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 були внесені відомості до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна із визначенням власника земельної ділянки ОСОБА_12 відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20 листопада 2018 року
Відповідно, ОСОБА_5 , реалізувала набуте нею унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння право на розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 та відчужила її за оплатним договором купівлі - продажу земельної ділянки на суму 45 181, 80 гривень.
Слідчий зазначає, що 07.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Як вказано у клопотанні, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема вилученою документацією, а саме матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, матеріалами реєстраційної справи №1631670621244, довіреністю за №838 від 21.08.2018, договором купівлі - продажу земельної ділянки за №1108 від 20.11.2018, висновками судової оціночно-земельної експертизи, судових почеркознавчих експертиз, судової технічної експертизи документів, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки, показами свідка ОСОБА_8 та інших свідків, іншими матеріалами кримінального провадження.
При мотивуванні клопотання слідчий посилається н а положення п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 181 КПК України.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких, і за яке їй може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, обрати відносно останньої запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим.
Вказує слідчий і на існування ризиків, а саме того, що ОСОБА_5 , може:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема це підтверджується тим, що вона вчинила суспільно небезпечний особливо тяжкий злочин, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального провадження, оскільки остання знаючи, які склалися для неї обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, може чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показань, а також схиляти свідків, до дачі неправдивих показань про вчинення останньою кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні показання можуть призвести до притягнення її до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливлюють повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків, запобігти вищеописаним ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваної.
Керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 131, 132, 176-178, 181, 184 та 194 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування до 07.08.2022.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інших документів, що надають право на виїзд із України та в'їзду в Україну.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Захисник підозрюваної, у судовому засіданні заперечував проти застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби. Враховуючи, що підозрювана неофіційно працює в магазині в смт. Буштино, та інколи потребує виїзду до лікарні.
Підозрювана у судовому засіданні підтримала думку свого захисника, просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Згідно ч.4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно із ч.1 ст. 176 запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42020071160000039 від 27.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
07.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема вилученою документацією, а саме матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, матеріалами реєстраційної справи №1631670621244, довіреністю за №838 від 21.08.2018, договором купівлі - продажу земельної ділянки за №1108 від 20.11.2018, висновками судової оціночно-земельної експертизи, судових почеркознавчих експертиз, судової технічної експертизи документів, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки, показами свідка ОСОБА_8 та інших свідків, іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваної до вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Перевіряючи достатність доказів причетності до вказаного кримінального правопорушення підозрюваної, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних в повідомленні про підозру кримінальних правопорушеннь.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя, разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя, вважаючи достатніми докази причетності ОСОБА_5 , до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, та про наявність обґрунтованої підозри, не вирішуючи при цьому питання про доведеність підозрюваній особі вини та остаточність кваліфікації її дій, що є наступними стадіями кримінального процесу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду,
Разом із тим, при вирішені питання щодо застосування до підозрюваної запобіжного заходу, слідчий суддя враховує і те, що санкція ч. 4 ст. 190 КК України, статті, що інкримінується підозрюваній, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, то відповідно до ст. 12 КК України, належить до особливо важкого злочину.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, наведене вище на переконання слідчого судді дає підстави для висновку, що ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків, та схиляти їх до зміни даних слідству показань, та осіб, які володіють відомостями щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, слідчому судді не надано доказів того, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На думку слідчого судді, вказані ризики ґрунтуються виключно на припущеннях, слідчий суддя констатує, що їх можливе настання прокурором жодним доказом не доведено.
Слідчий суддя вважає, що позиція слідчого, прокурора про те що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, відповідає меті, з якою він застосовується, та що саме його застосування позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду, як і твердження сторони обвинувачення про неможливість запобігання вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, окрім як цілодобовий домашній арешт є необґрунтованими.
Прокурором підставними та вагомими доказами не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Тому такі висновки слідчого та прокурора є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.
Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, з огляду на докази що додані до матеріалів клопотання та дослідженні у судовому засіданні, а також на обставини які були з'ясовані при його розгляді, клопотання, щодо застосування до підозрюваної заборони цілодобового не залишення місця проживання, слідчий суддя вважає необґрунтованим.
Слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 ,. запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце свого проживання у період з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_5 , заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Оцінюючи у сукупності всі обставини справи, вважаю доведеним, що встановленні під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як домашній арешт у нічний час доби, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого про застосування до підозрюваного домашнього арешту у певний період доби є достатньо обґрунтованими, а тому з урахуванням наведеного вище, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на неї обов'язки.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №42020071160000039 від 27.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури, ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23:00 по 06:00 наступної доби.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;
здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інших документів, що надають право на виїзд із України та в'їзду в Україну;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Встановити строк дії ухвали до 27.07.2022 року.
Ухвалу скерувати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за-його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1