79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2022 Справа № 914/756/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради, м. Острог, Рівненська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів
про стягнення 70 156,80 грн
за участю представників:
прокурор: Леонтьєва Н.Т.;
від позивачів: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
20.04.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради, м. Острог, Рівненська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів про стягнення 70 156,80 грн.
Ухвалою від 25.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.05.2022.
Ухвалою суду від 16.05.2022 розгляд справи було відкладено на 06.06.2022.
03.06.2022 через канцелярію суду від Острозької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. №11719/22 від 03.06.2022).
Ухвалою суду від 06.06.2022 розгляд справи було відкладено на 16.06.2022.
07.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11999/22 від 07.06.2022).
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 12.05.2021 було укладено договір закупівлі, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару у вигляді талонів на паливо в кількості 900 л дизельного палива на загальну суму 22 572,00 грн та 2 200 л бензину А-92 на загальну суму 56 232,00. Позивачем за талонами, які надано відповідачем, було отримано товар в кількості 90 л дизельного палива на загальну суму 2 257,00 грн та 250 л бензину А-92 на загальну суму 6 390,00 грн. В отриманні решти товару на загальну суму 70 156,80 грн позивачу було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 70 156,80 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 70 156,80 грн не повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 70 156,80 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що відповідач згідно видаткової накладної №20621/2 від 02.06.2021 передав позивачу товар у повному обсязі. Також позивачем не долучено доказів, які б підтверджували факт відмови позивачу у заправці транспортних засобів. Додатково зазначив, що прокурором не наведено доводів щодо необхідності захисту саме ним інтересів держави у даному спорі, а також не обґрунтовано бездіяльність компетентного органу.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
12.05.2021 за результатами проведення процедури закупівлі №UА-2021-04-16-006431-b «ДК 021:2015 (09130000-9) Нафта і дистиляти», між Острозькою міською радою (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (постачальник) було укладено договір №132 та додатки до нього.
За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язувався передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити пально-мастильні матеріали: бензин А-92 та дизпаливо (ДК 021:2015 « 09130000-9»).
Відповідно до п. 1.4. договору кількість товару, що поставляється, становить 2 200 л бензину А-92 та 900 л дизпалива.
Згідно п. 1.5 договору відпуск товару постачальником з АЗС покупцю здійснюється за довірчими документами (скретч-картки або талонами) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442.
Додатково до основного зобов'язання постачальник зобов'язується зберігати проданий товар до дати отримання його покупцем на умовах даного договору (п. 1.8. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість договору становить 78 804,00 грн.
Розрахунок за товар здійснюється покупцем лише після передачі постачальником покупцю відповідних паливних скетч-карток (талонів) разом з видатковою накладною протягом 7 робочих днів з моменту отримання покупцем видаткової накладної (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що датою передачі паливних скретч-карток (талонів) є дата підписання видаткової накладної обома сторонами.
Відповідно до видаткової накладної №20621/2 від 02.06.2021 відповідач передав позивачу талони у загальній кількості на 2 200 л бензину А-92 та на 900 л дизельного палива.
На виконання умов договору позивач 07.06.2021 здійснив оплату в розмірі 78 804,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 04.06.2021.
Згідно п. 4.4. договору відпуск товару покупцю здійснюється на підставі довірчого документу (скретч-картки, талона) на АЗС шляхом заправки автомобіля покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (талона).
Відповідно до п. 4.5. договору скретч-картка (талон) є підставою для видачі (заправки) автомобіля покупця на АЗС вказаного у скретч-картці (талоні) об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашення скретч-картки (талона), зокрема, передачі постачальником товару покупцю вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (талоні).
При виявленні покупцем дефектів скретч-карток (талонів), що може якимось чином вплинути на якісні характеристики пально-мастильних матеріалів (бензину А-92 та дизпалива) та поставки покупцю товару - постачальник повинен замінити скретч-картки (талони) в асортименті та кількості, вказаній в письмовій заявці покупця, протягом п'яти робочих днів з дня отримання такої заявки (п. 2.5. договору).
Після реалізації талонів шляхом фактичного отримання товару на АЗС у кількості 250 л бензину А-92 на загальну суму 6 390,00 грн та 90 л дизельного палива на загальну суму 2 257,00 грн, в подальшому при пред'явленні на АЗС переданих відповідачем талонів, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів.
Наведене підтверджується актами від 22.10.2021, від 12.11.2021, від 31.05.2022 комісії по питанню вивчення відпуску пального на автозаправках згідно договору №132 від 12.05.2021.
Позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №вих-3184/01-15-21 від 14.07.2021 про поставку замовленого та оплаченого товару на суму 76 021,20 грн або повернення сплачених коштів у розмірі 76 021,20 грн.
У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом за вих. №3643 від 13.08.2021 повідомив про свої наміри поставити пальне у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 70 156,80 грн.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, умовами договору (п. 4.5) визначено, що належним виконанням умов договору щодо поставки товару є видача (заправка автомобіля покупця на АЗС) товару, в об'ємі і марки, вказаного у скретч-картці (талоні).
Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №20621/2 від 02.06.2021 не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі скретч-карток/талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на суму 70 156,80 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як встановлено судом, органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах є Острозька міська рада, до компетенції якої віднесено вжиття заходів щодо врегулювання спору.
Однак, з в матеріалах справи відсутні докази, що позивачем вживалися заходи щодо врегулювання спору.
Таким чином, бездіяльність Острозької міської ради щодо звернення до суду з відповідним позовом свідчить про нездійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі Острозької міської ради.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку керівник Здолбунівської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Острозької міської ради, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.
Отже, наведеним вище спростовуються твердження відповідача про відсутність у прокурора права на подання згаданого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 70 156,80 грн основного боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б (ідентифікаційний код 39046990) на користь Острозької міської ради, м. Острог, вул. Героїв Майдану, 4, Рівненська область (ідентифікаційний код 05391005) 70 156,80 грн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б (ідентифікаційний код 39046990) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371 у ДКСУ у м. Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код 02910077 (м. Рівне, вул. 16 Липня, 52) 2 481,00 грн судового збору.
4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 16.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 21.06.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.