79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.2022 Справа № 914/1304/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д., розглянувши матеріали заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, пр. Свободи, 2 Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 54 469,27 грн - основна заборгованість за договором постачання природного газу 18.12.2020 р. № 41 НР417-1176-20, 3466,27 грн - пеня, 553,36 грн - 3 % річних, 5473,24 грн - інфляційні втрати, 248, 10 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
встановив:
20 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 54 469,27 грн - заборгованості за договором постачання природного газу № 41 НР417-1176-20 від 18.12.2020р., 3466,27 грн - пені, 553,36 грн - 3 % річних, 5473,24 грн - інфляційних втрат,
248, 10 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням з боку боржника - ФОП ОСОБА_1 договору про постачання природного газу № 41 НР417-1176-20 від 18.12.2020р.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
З огляду на викладене наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.
Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 148 ГПК України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу, що не може бути предметом розгляду у наказному провадженні, оскільки між боржником та стягувачем відсутній договір щодо надання правової допомоги.
Разом з тим, договір про надання правової допомоги № 38 SKVz2334-17 від 30.11.2017 р. з додатками, згідно якого заявник хоче стягнути 6000,00 грн витрат на правову допомогу укладений між адвокатським об'єднанням " ГАРАНТ ГРУП" та ТОВ "Київоблгаз збут". Дана сума стягнення витрат на правову допомогу є спірною, а відтак не підлягає до стягнення у наказному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частини друга і третя зазначеної статті розкривають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.
Так, розділ ІІ ГПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 ГПК України.
Господарський суд зазначає, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Частиною другою статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Запотічняк О.Д.