ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2022Справа № 910/8709/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ «СОЦІОТЕРАПІЯ» ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ»
про стягнення 36 450,00 грн. та визнання дій зі здійснення авторського нагляду неналежними,
за участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ "СОЦІОТЕРАПІЯ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ" про стягнення 36 450,00 грн. (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) та визнання дій зі здійснення авторського нагляду неналежними.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором на здійснення авторського нагляду №7Авт/БР від 13.07.2020. У зв'язку із викладеним позивач просить суд визнати дії відповідача щодо здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18, не належними та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 36 450,00 грн., які були сплачені відповідачу за договором №7Авт/БР від 13.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Станом на 29.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (з посиланням на вимоги ухвали суду від 04.06.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.08.2021.
05.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
19.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВ "ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду, мотивоване тим, що вказаний спір відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача Господарським судом Хмельницької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у задоволенні клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ" про передачу справи на розгляд іншого суду - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 08.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 08.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 18.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 03.11.2021. Явку представників учасників справи визнано обов'язковою.
Підготовче засідання, призначене на 03.11.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 призначено підготовче засідання на 24.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.12.2021. Явку представників учасників справи визнано обов'язковою.
17.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ "СОЦІОТЕРАПІЯ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято до розгляду заяву КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ "СОЦІОТЕРАПІЯ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) про збільшення розміру позовних вимог, відкладено підготовче засідання у даній справі на 16.02.2022. Явку представників учасників справи визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 16.02.2022 підготовче засідання не відбудеться у зв'язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України, підготовче засідання призначено на 21.02.2022.
21.02.2022 по поданій справі було закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 учасників справи повідомлено, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в країні введено воєнний стан, 14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 призначено судове засідання на 15.06.2022.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 15.06.2022 не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
13.07.2020 між КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ «СОЦІОТЕРАПІЯ» ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (надалі - позивач, замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ» (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір №7Авт/БР на здійснення авторського нагляду (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату здійснювати авторський нагляд (надалі - роботи) по об'єкту: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18».
Згідно з п.2.1 договору вартість робіт становить 36 450,00 грн. Замовник перераховує кошти на рахунок виконавця (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, який повинен бути підписаний замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати передачі або надати мотивовану письмову відмову від його підписання в той же строк.
Замовник здійснює розрахунки із виконавцем після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.
У п.3.1 договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2020, а щодо зобов'язання сторін до повного їх виконання. Повним виконанням сторонами цього договору вважається належне і своєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано у двосторонньому порядку Акт №11 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2020 на суму 36 450,00 грн.
На підтвердження здійснення оплати відповідачу у розмірі 36 450,00 грн. за договором №7Авт/БР від 13.07.2020 позивачем надано виписку з рахунка.
Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 20.01.2021 по 05.03.2021 проведено плановий аудит діяльності КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КИЇВСЬКА МІСЬКА НАРКОЛОГІЧНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ «СОЦІОТЕРАПІЯ» ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) як замовника щодо дотриманні актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час виконання робіт з капітального ремонту будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18 за період 2018 - 2021 роки, за наслідками чого складено відповідний Аудиторський звіт №070-5-13/10 від 06.05.2021.
У вказаному Аудиторському звіті вказано, зокрема, що в ході аудиту встановлені порушення допущені учасниками будівництва при визначенні вартості робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18» внаслідок чого завдано втрат бюджету м. Києва на суму 6 535, 004 тис. грн. або 38,23% від загальної вартості перевірених робіт та неефективно використано - 1061,060 тис. грн. або 6,21%, зокрема: завищення ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ» в акті за серпень 2020 вартості виконаних робіт з авторського нагляду за будівництвом на об'єкті в загальній сумі 36,450 тис. грн. або 100% вартості перевірених робіт, які КНП «КМНКЛ Соціотерапія» взято до обліку та оплачено, призвело до втрат фінансових ресурсів на відповідну суму.
Посилаючись на вказані висновки Аудиторського звіту №070-5-13/10 від 06.05.2021, позивач зазначає, що відповідач належно не забезпечив здійснення авторського нагляду, оскільки не здійснював забезпечення ведення журналу авторського нагляду. Отже, за доводами позивача, відповідачем здійснено неналежні дії з проведення авторського нагляду.
У зв'язку з наведеним позивачем заявлено відповідно позовну вимогу про визнання дій відповідача щодо здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18 не належними та про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 36 450,00 грн., які були сплачені відповідачу за договором №7Авт/БР від 13.07.2020.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, а також не надав клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами
За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору на здійснення авторського нагляду №7Авт/БР від 13.07.2020 відповідач як виконавець прийняв на себе зобов'язання з надання послуг на здійснення авторського нагляду по об'єкту: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18».
Відповідно до змісту вказаного договору, належне виконання відповідачем договірних зобов'язань підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг №11 від 25.08.2020.
Згідно з п.2.3 договору, після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, який повинен бути підписаний замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати передачі або надати мотивовану письмову відмову від його підписання в той же строк.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором №7Авт/БР від 13.07.2020 належним чином, в повному обсязі та у встановлений термін, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №11 від 25.08.2020, підписаним керівником позивача без заперечень та зауважень щодо їх якості, про що зазначено у самому акті, а саме: «Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має».
Отже, вказаний акт є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджує здійснення господарської операції щодо фактичного надання відповідачем послуг за договором №7Авт/БР від 13.07.2020 належної якості.
Суд звертає увагу, що мотивована відмова від підписання акту здачі-приймання наданих послуг в порядку п. 2.3 договору з боку позивача в матеріалах справи також відсутня.
Позивачем підтверджується, що вартість наданих послуг у розмірі 36 450,00 грн. відповідачу повністю оплачена.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, подані учасниками справи, суд дійшов висновку, що умови договору №7Авт/БР від 13.07.2020 сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/13407/18 та від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.
Однак, позивач просить суд визнати дії відповідача щодо здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва: «Капітальний ремонт будівлі лікувального корпусу Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» на вул. Відпочинку, 18, не належними.
Стосовно вказаної позовної вимоги суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.
Вимогу про визнання дій відповідача щодо здійснення авторського нагляду неналежними позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором №7Авт/БР від 13.07.2020, посилаючись на висновки Аудиторського звіту №070-5-13/10 від 06.05.2021 Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Слід зазначити, що вимога про визнання неналежними дій суб'єкта договірних відносин по своїй суті є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки як неналежного виконання зобов'язання учасником господарської діяльності.
Таким чином, звертаючись до суду з вказаною вимогою про визнання дій неналежними щодо здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва за договором №7Авт/БР від 13.07.2020, позивач фактично просить встановити певні обставини, які, за його твердженнями, мали місце у минулому, та надати їм правову оцінку, а саме, неналежне відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Однак, законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання неналежними дій суб'єкта цивільних правовідносин щодо виконання договору, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому, встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
В контексті цього спору, за яким остаточною метою звернення позивача до суду є саме захист майнового права щодо фактичного повернення грошових коштів за послуги, надані, на думку позивача, неналежно, суд доходить висновку, що вказаний позивачем спосіб захисту шляхом визнання дій відповідача щодо здійснення авторського нагляду неналежними у такому вигляді не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення відповідної вимоги, не може бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Як зазначалося вище, порушення цивільного права чи цивільного інтересу хоча і підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неналежними дій щодо здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва за договором №7Авт/БР від 13.07.2020, оскільки така вимога не може бути самостійним предметом спору і відповідно способом захисту та підлягає встановленню при розгляді позовної вимоги про стягнення заборгованості, яка також заявлена позивачем у цьому позові.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 36 450,00 грн. у зв'язку з неналежним здійсненням авторського нагляду на об'єкті будівництва, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказу неналежної якості наданих послуг за вказаним вище договором №7Авт/БР від 13.07.2020 позивач посилається на Аудиторський звіт №070-5-13/10 від 06.05.2021 Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Однак, з огляду на Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), суд не може визнати такий звіт належним та допустимим доказом, в розумінні статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неякісного виконання договірних зобов'язань по авторському нагляду на заявлену суму 36 450,00 грн., оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в справі № 21-237а13.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі договору №7Авт/БР від 13.07.2020, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі надання відповідних послуг та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідним актом виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором №7Авт/БР від 13.07.2020.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 в справі № 922/2310/17.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини неналежного здійснення авторського нагляду за договором №7Авт/БР від 13.07.2020, що встановлені у вказаному Аудиторському звіті №070-5-13/10 від 06.05.2021, позивачем до суду подано не було.
Поряд з викладеним суд звертає увагу, що відповідно до змісту позовних вимог позивач посилається на п. 5.1 договору №7Авт/БР від 13.07.2020, який передбачає, що за невиконання, або неналежне виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки відповідно до чинного законодавства України.
Однак у даному випадку посилання позивача на п. 5.1 договору №7Авт/БР від 13.07.2020 як правову підставу стягнення з відповідача сплаченої за послуги суми коштів у розмірі 36 450,00 грн., суд відхиляє та не застосовує, оскільки, вказана умова договору не позбавляє позивача обов'язку довести перед судом відповідними доказами неналежне виконання договірних умов відповідачем. Натомість, наданого позивачем аудиторського звіту, за наявності підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, для такого висновку суду не достатньо.
За таких обставин, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем вимог договору №7Авт/БР від 13.07.2020, відсутні підстави для стягнення з відповідача суми у розмірі 36 450,00 грн., яку позивач просить стягнути на підставі підпункту 5.1 договору, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2022.
Суддя І.В. Приходько