ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в задоволенні заяви
м. Київ
22.06.2022Справа № 910/10137/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви стягувача Міністерства оборони України
про зміну найменування та місцезнаходження боржника в наказі від 11.01.2020 року
у справі № 910/10137/19
за позовом Міністерства оборони України просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТ" вул.Симиренка,36, м.Київ, 03134
про стягнення 673 086,18 грн.
Представники сторін: не викликались.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10137/19 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст" про стягнення 673 086,18 грн. штрафних санкцій, а саме 564 523,90 грн. пені та 108 562,28 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 року у справі № 910/10137/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТ" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код ЄДРПОУ 25412904) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 508 711,64 грн. (п'ятсот вісім тисяч сімсот одинадцять гривень шістдесят чотири копійки) пені, 98 369,66 грн. (дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят дев'ять гривень шістдесят шість копійок) штрафу та 9 106,24 грн. (дев'ять тисяч сто шість гривень двадцять чотири копійки) судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На примусове виконання рішення у даній справі Господарським судом міста Києва 11.01.2020 року видано відповідний наказ.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 13.12.2021 року від стягувача Міністерства оборони України надійшла заява б/н від 10.12.2021 року про зміну назви та реквізитів боржника у виконавчому документі від 11.01.2020 року у справі № 910/10137/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код ЄДРПОУ 25412904) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейт" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 191, код 25412904) згідно ст. 52 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 року в задоволенні заяви стягувача про зміну назви та реквізитів боржника в наказі у справі № 910/10137/19 відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для здійснення заміни боржника його правонаступником згідно ст. 52 ГПК України.
Через канцелярію суду 11.05.2022 року від стягувача надійшла заява б/н від 05.05.2022 року про зміну найменування та місцезнаходження боржника у наказі від 11.01.2020 року у справі № 910/10137/19, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріст" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код ЄДРПОУ 25412904) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейт" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 191, код 25412904).
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Так, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішення дає особі на користь якої таке рішення винесено підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішення від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його корись, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено ст.1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 якого виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Згідно ч.5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Судом також встановлено, що стягувач - Міністерство оборони України звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) з метою примусового виконання наказу від 11.01.2020 року у справі № 910/10137/19.
Постановою Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 17.09.2021 року у виконавчому провадженні № 61181542 наказ від 11.01.2020 року повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на відсутність боржника та належного йому майна за вказаною у виконавчому документі адресою: м. Покровськ, вул. Залізнична, 191.
Окрім цього за наслідками наступного звернення до Державної виконавчої служби з метою примусового виконання наказу суду від 11.01.2020 року повідомленням Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) винесено повідомлення від 19.11.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам вказаного Закону, зокрема, боржником у виконавчому документі зазначено ТОВ «РІСТ», а у заяві стягувача боржником зазначено ТОВ «Контейт».
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження та найменування юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Як вбачається з отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, за ідентифікаційним кодом 25412904 значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейт" з місцезнаходженням: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 191, останні зміни до установчих документів юридичної особи в частині зміни найменування (повного та/або скороченого) та місцезнаходження зареєстровані 17.12.2019 року (№ 10721050021003301).
Тобто, боржником - ТОВ "Ріст" (код ЄДРПОУ 25412904) проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження та найменування юридичної особи, про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Так, процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.
Отже, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 ГПК України зобов'язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.
В той же час, сама лише зміна найменування юридичної особи та/або місцезнаходження не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно - правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи та/або її місцезнаходження тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Наразі, як встановлено судом, боржником здійснено всі необхідні реєстраційні дії у зв'язку зі зміною найменування та місцезнаходження.
Відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Таким чином в контексті вищенаведеного необхідність заміни боржника пов'язана з неможливістю виконання рішення у справі внаслідок втрати цим товариством правосуб'єктності.
Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Натомість, як встановлено судом, боржником у справі № 910/10137/19 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріст" здійснено зміну свого найменування та місцезнаходження, останній не був припинений чи іншим чином вибув з правовідносин, у зв'язку з чим за відсутності передбачених законом підстав для заміни боржника у виконавчому документі та враховуючи перебачений приписами Закону України "Про виконавче провадження" порядок дій державного виконавця як в разі зміни найменування боржника, так і в разі зміни його місцезнаходження, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Міністерства оборони України.
В свою чергу суд звертає увагу заявника на положення ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 339 ГПК України, згідно яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні заяви стягувача - Міністерства оборони України про зміну найменування та місцезнаходження боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі № 910/10137/19 відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.06.2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон