ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2022Справа № 910/15707/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Демидова Олександра Вікторовича
до Фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни
про стягнення 740 354, 35 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Демидов Олександр Вікторович (далі - позивач, ФОП Демидов О.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни (далі - відповідач, ФОП Фурсова І.Г.) заборгованості у розмірі 740 354,35 грн, з яких: 226 513,44 грн - основний борг, 501 565,74 грн - штраф, 12 275,17 грн - пеня.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 12.02.2021 №12/02/2021/1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 позовну заяву ФОП Демидов О.В. залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
13.10.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 позовну заяву ФОП Демидова О.В. визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 скасовано ухвалу Господарського суду від 22.10.2021 у справі № 910/15707/21, передано справу на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 позовну заяву ФОП Демидова О.В. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15707/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15707/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання сторонами ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 про відкриття провадження у справі № 910/15707/21.
28.01.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про внесення відомостей про учасника справи.
28.01.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Клопотання судом задоволене.
11.02.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач у повному обсязі заперечив проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Позивач у позовній заяві зазначив, що 12.02.2021 між Фізичною особою-підприємцем Демидовим Олександром Вікторовичем (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Фурсовою Іриною Германівною (замовник, відповідач) був укладений Договір № 12/02/2021/1 (далі - Договір або Договір № 12/02/2021/1 від 12.02.2021) за умовами якого:
- виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до умов, визначених цим Договором та Додатками до нього виконати роботи з доопрацювання замовнику Інтернет-проекту (далі по тексту - роботи), а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору);
- вартість Робіт встановлюється в гривнях, що є еквівалентом відповідної суми в доларах США за курсом Національного банку України на день оплати (з розрахунку не менше 28,50 грн за 1,00 долар США і вказується в Додатку №1 до Договору (п. 2.1 Договору);
- відповідно до Додатку №1 до Договору, вартість робіт за цим Договором становить 377 522,40 грн, що еквівалентно 13 246,40 доларів США за курсом Національного банку України (але не менше 28,50 гривень за 1 долар США;
- замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 30% від вартості, зазначеної в Додатку №1 до Договору протягом 2-х банківських днів після підписання цього Договору (п. 3.1 Договору);
- замовник перераховує виконавцю платіж у розмірі 35% від вартості, зазначеної в Додатку №1 до цього Договору протягом 2-х банківських днів після демонстрації робіт по документації і дизайну Робіт (п. 3.2 Договору);
- решту суми в розмірі 35 % замовник перераховує виконавцю протягом 2-х банківських днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.3 Договору);
- виконавець має право при несвоєчасному прийнятті робіт з боку замовника, вимагати від замовника оплати простою виконавця з розрахунку 8 год 1 робочий день (п. 4.3.3 Договору)
- у разі прострочення виконання зобов'язань по оплаті робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, але не більше 10% від загальної вартості виконаних робіт (п. 6.4. Договору).
Позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним було отримано від відповідача авансовий платіж у розмірі 113 256,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням №30 від 16.02.2021.
Позивач стверджує, що в середині квітня 2021 через відеосервіс ZООМ ним було здійснено демонстрацію робіт по документації і дизайну відповідачу.
05.07.2021 позивач направив відповідачу вимогу, відповідно до якої просив відповідача прийняти роботи по документації і дизайну та протягом 2-х банківських днів здійснити платіж у розмірі 35% від вартості, зазначеної у Додатку №1 до Договору. Крім того, позивач повідомив, що роботи по Договору виконані ним на 95% та для завершення робіт потрібен ряд вихідних даних, а тому просив відповідача протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного листа надати всі матеріали, документи та доступи, які необхідні для завершення виконання робіт. У якості додатку до вимоги від 05.07.2021 зазначено та направлено відповідачу в друкованому вигляді демонстраційні матеріали (презентація) щодо виконання робіт по документації і дизайну згідно Договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0209912466651 та фіскальним чеком № 01589380139131 від 05.07.2021.
Враховуючи п. 3.2 Договору, позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний 07.07.2021 (протягом 2-х банківських днів після відправлення демонстраційних матеріалів в паперовому вигляді) перерахувати позивачу кошти у розмірі 35% від вартості, зазначеної в Додатку №1 до Договору, а саме 132 132,84 грн.
Наразі відповідач не перерахував позивачу кошти у наведеній сумі, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору щодо оплати за виконані роботи.
16.07.2021 на адресу позивача надійшла відповідь на вимогу №16/07/2021-1 від 16.07.2021, відповідно до якої відповідач зазначив про прострочення позивачем виконання робіт та вимагав від позивача повернути авансовий платіж у семиденний строк, оскільки відповідач втратив інтерес до виконання зобов'язання.
Позивач направив відповідачу заперечення на відповідь на вимогу від 04.08.2021, згідно яких зазначив, що роботи по Договору виконані на 95%, а отже просив відповідача розрахуватися за вже виконанні роботи та сплатити штрафні санкції.
Підтвердженням виконання робіт на 95% по Договору, на твердження позивача, є: демонстраційні матеріали (презентація) щодо виконання робіт по документації і дизайну; додаток № 1 до заперечень на відповідь на вимогу від 04.08.2021.
Отже, враховуючи, що позивачем згідно Договору було виконано роботи на 95%, а відповідачем було сплачено лише авансовий платіж у розмірі 113 256,72 грн, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний доплатити за виконану роботу кошти у розмірі 226 513,44 грн, з вимогою про стягнення яких позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, з огляду на порушення відповідачем зобов'язань по Договору, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 501 565,74 грн штрафу на підставі п. 4.3.3 Договору та 12 275,17 грн пені на підставі п. 6.4 Договору.
Відповідач проти поданого позивачем позову заперечив у повному обсязі з таких підстав.
Відповідач зазначив, що до позовної заяви позивач долучив копію Договору №912/02/2021/1 від 12.02.2021, який не підписаний відповідачем як замовником за Договором. Відповідач наголосив, що не погоджував вказану редакцію Договору, у тому числі і п. 4.3.3 Договору, яким передбачено право виконавця вимагати від замовника оплати простою виконавця.
Водночас відповідач підтвердив, що у процесі перемовин сторони досягли згоди щодо обсягу робіт, які позивач повинен був виконати на користь відповідача, строків виконання робіт і вартості послуг позивача, після чого відповідач сплатив на користь позивача авансовий платіж у сумі 113 256,72 грн.
За поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву, цільове призначення авансового платежу, а саме "сплата за роботи інтернет-проекту зг. договору №12/02/2021/1 від 12.02.2021 року" було зазначено бухгалтером відповідача з посиланням на Договір, оскільки платіж було здійснено згідно з виставленим позивачем рахунком №2 від 12.02.2021, в якому позивач самостійно визначає цільове призначення оплати.
Відповідач зазначив про недотримання позивачем домовленостей сторін. Зважаючи на неналежну якість робіт і порушення строку виконання робіт позивачем, відповідач згідно листа-попередження №11/05/2021-1 від 11.05.2021, направленого з електронної пошти представника відповідача maksymarkhangelskyy@gmail.com на електронну пошту позивача alex@sparkledesign.com, повідомив позивачеві зміст претензій щодо якості виконання робіт, їх обсягу і порушення строків та запропонував позивачу усунути допущені недоліки протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання листа або розірвати будь-які домовленості сторін і повернути суму отриманого авансу.
В подальшому, у відповіді на вимогу №16/07/2021-1 від 16.07.2021, відповідач детально обґрунтував зміст допущених позивачем порушень та з урахуванням неналежної якості виконаних робіт повторно повідомив позивача про необхідність повернути сплачений авансовий платіж у сумі 113 256,72 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що результати виконаних робіт йому не передавались та ним не приймались за актом прийому-передачі виконаних робіт, як це передбачено Договором, на який посилається позивач.
Відповідач зауважив, що посилання позивача на те, що в середині квітня 2021 року ним нібито було здійснено демонстрацію робіт по документації і дизайну через відеосервіс ZOOM, не відповідають дійсності. Факт здійснення відповідної демонстрації відповідачем не визнається. Відповідний спосіб демонстрації виконаних робіт не погоджувався відповідачем.
Відповідач вважає бездоказовим твердження позивача про ступінь готовності виконання робіт 95%. Ступінь виконання робіт на рівні 95% позивач визначив одноособово, такі роботи не були виконані та прийняті відповідачем.
Відповідач звернув увагу, що "Презентація", яка долучена до позову, не містить підписів сторін, дати створення вказаного документу та не підтверджує ступінь виконання робіт позивачем на 95%.
Відповідач стверджує, що у момент здійснення оплати суми авансу надав позивачеві всі вихідні дані та інформацію, які були необхідні для належного, повного і своєчасного виконання погодженого обсягу робіт, жодного разу позивач не звертався до відповідача із письмовими запитами на отримання будь-яких додаткових відомостей, матеріалів чи документів, хоча саме така форма запиту встановлена п. 4.2.6 Договору, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відтак, враховуючи, що роботи були виконані позивачем не в повному обсязі, частина робіт не виконана взагалі, строк виконання робіт істотною мірою був порушений позивачем, а відповідач був вимушений звернутися до іншого підрядника, який надає аналогічні послуги, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про стягнення грошових коштів у сумі 226 513,44 грн відсутні.
Відповідач вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення 12 275,17 грн пені, оскільки відповідачем не прострочено виконання зобов'язань по оплаті робіт позивача: аванс на користь позивача було перераховано, а підстав для перерахування залишку вартості робіт позивача не було у зв'язку з тим, що результати виконаних робіт відповідачу не передавались, а строки виконання робіт були істотною мірою порушені.
Вимога позивача про стягнення 501 565,74 грн "простою виконавця", на думку відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не погоджував відповідну умову Договору, а нормами законодавства не передбачено таку штрафну санкцію.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінивши подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Положеннями частини 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2).
Відповідно до статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позовні вимоги заявлено на підставі Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021.
Судом досліджено долучений позивачем до матеріалів справи Договір № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 та Додатки №1, №2 до нього ("Перелік робіт", "Розрахункова оцінка робіт").
Сторонами наведеного Договору визначено Фізичну особу-підприємця Демидова Олександра Вікторовича (виконавець) та Фізичну особу-підприємця Фурсову Ірину Германівну (замовник). У п. 1.1 Договору зазначено, що виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до умов, визначених цим Договором та Додатками до нього виконати роботи з доопрацювання замовнику Інтернет-проекту (далі - роботи), а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору
Судом встановлено, що наведений Договір та Додатки №1, №2 до нього ("Перелік робіт", "Розрахункова оцінка робіт") не підписані замовником (відповідачем).
Відповідач стверджував, що не погоджував редакцію Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021, долучену позивачем до матеріалів справи. Разом з цим, інших редакцій відповідного договору між сторонами матеріали справи не містять.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про те, що відповідач прийняв запропоновані позивачем умови Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 (акцептував оферту). Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повідомлення відповідачем позивача про схвалення ним умов Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 в долученій позивачем до позовної заяви редакції. Зокрема, відсутні докази направлення/ надання підписаного примірника проєкту договору позивачу.
Таким чином, оскільки долучений позивачем до матеріалів справи Договір № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 та додатки до нього не підписані відповідачем, відтак не вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 в редакції, долученій позивачем до позовної заяви, а відповідно, Договір 12/02/2021/1 від 12.02.2021 не є укладеним (вчиненим у письмовій формі). Отже, між сторонами у передбачених законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмет, ціна, строк дії договору).
Позивач стверджує, що відповідачем визнається факт укладення Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021, оскільки згідно платіжного доручення №30 від 16.02.2021 про перерахування авансу відповідач визначив призначенням платежу сплату за роботи згідно Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021, а у відповіді на вимогу №16/07/2021-1 від 16.07.2021 відповідач підтверджує факт досягнення позивачем та відповідачем домовленості щодо передбачених даним договором робіт.
Такі твердження позивача суд оцінює критично. Суд відзначає, що враховуючи встановлений судом факт не підписання відповідачем Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 в редакції, долученій позивачем до позовної заяви, саме лише посилання на номер та дату договору у призначенні платежу платіжного доручення №30 від 16.02.2021 не свідчить про укладення сторонами спірного Договору у письмовій формі.
Проаналізувавши зміст відповіді на вимогу №16/07/2021-1 від 16.07.2021, яка була надана відповідачем позивачу, судом встановлено, що відповідач підтверджує наявність між ним та відповідачем «домовленостей щодо виконання… комплексу робіт з розробки та інтеграції конфігуратора на сайт», однак при цьому відповідач не підтверджує, що між сторонами укладений Договір № 12/02/2021/1 від 12.02.2021, не посилається на умови такого договору. Більш того, відповідач зазначає, що «відповідно до домовленостей між сторонами строк виконання робіт становить 30 робочих днів з дня, що йде за днем здійснення замовником авансового платежу», тоді як спірний Договір № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 не містить таких умов. Отже, відповідь на вимогу №16/07/2021-1 від 16.07.2021 жодним чином не підтверджує факт укладення Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 та досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов такого договору.
В свою чергу, за відсутності укладеного між сторонами договору (вчиненого у письмовій формі), не можливо достеменно встановити домовленості сторін про предмет договору, ціну робіт, порядок розрахунків, порядок прийому-передачі робіт, права та обов'язки сторін, строк дії договору, тощо.
Отже, заявлений позивачем на підставі Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 позов є необгрунтованим.
Позивач стверджує, що виконав роботи по Договору на 95% та оскільки відповідачем було сплачено лише авансовий платіж у розмірі 113 256,72 грн, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний доплатити за виконану роботу кошти у розмірі 226 513,44 грн.
Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №30 від 16.02.2021 підтверджується, що відповідач здійснив "сплату за роботи інтернет проєкту" у сумі 113 256,72 грн.
Водночас, на підтвердження виконання спірних робіт на 95% позивачем долучено до матеріалів справи такі докази:
- "Презентацію результатів розробки Sparkle Design конфігуратора", яка є додатком до вимоги щодо виконання умов Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 ("Демонстраційні матеріали (презентація) щодо виконаних робіт по документації і дизайну, згідно договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021 - 1 прим. на 22 арк.");
- Додаток № 1 до заперечення від 04.08.2021 на відповідь на вимогу.
Як встановлено судом, наведені документи не містять дату їх складання, зі змісту цих документів не можливо встановити, що вони складені позивачем на замовлення відповідача. Наведені документи не підписані уповноваженими особами позивача та (або) відповідача. Наведені документи не містять жодних сум щодо вартості робіт, результатом яких є складання позивачем цих документів. Наведені документи не містять строків виконання робіт та строків їх оплати. Враховуючи наведене, надані позивачем докази не підтверджують факт виконання позивачем спірних робіт на 95% та у визначеній позивачем сумі, рівно як і факт прийняття таких робіт відповідачем та виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати.
Більш того, стверджуючи, що роботи виконані на 95%, позивач визнає, що роботи, які він просить оплатити в повному обсязі, фактично не виконані у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи наведене суд доходить висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України на підтвердження обставин виконання ним на замовлення відповідача спірних робіт у визначеному позивачем обсязі та сумі, рівно як і доказів прийняття таких робіт відповідачем та виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати. При цьому судом не встановлено, що докази, надані позивачем на підтвердження таких обставин, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 226 513,44 грн основного боргу на підставі Договору № 12/02/2021/1 від 12.02.2021, а відтак такі вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на встановлене судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 501 565,74 грн штрафу та 12 275,17 грн пені також не підлягають задоволенню.
Крім того, з огляду на недоведеність укладення Договору 12/02/2021/1 від 12.02.2021, суд зазначає про відсутність погодження сторонами забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі. При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 11 105,32 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що сума судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становить 10 000,00 грн
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на відмову у задоволенні позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 11 105,32 грн покладається на позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
На підтвердження понесених витрат відповідачем було подано Договір № 26-01 про надання правової допомоги від 26.01.2022 (далі - Договір), укладений між Адвокатським бюро «Ростислава Саламахи» в особі керуючого адвоката Саламахи Ростислава Руслановича (Бюро) та Фізичною особою-підприємцем Фурсовою Іриною Германівною (Клієнт, відповідач), ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1204711 від 26.01.2022, виданий Адвокатським бюро «Ростислава Саламахи», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9512/10 від 18.09.2020 на ім'я Саламахи Ростислава Руслановича, рахунок-фактуру № 26/01 від 26.01.2022 на суму 10 000,00 грн, виставлений Адвокатським бюро «Ростислава Саламахи» відповідачу, виписку по рахунку за 25.01.2022-27.01.2022, платіжне доручення № 200 від 26.01.2022 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за правову допомогу згідно договору № 26-01 від 26.01.2022».
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Бюро за цим Договором зобов'язується надати Клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах. Правова допомога, надання правової інформації і консультування, складання документів і представництво Клієнта як відповідача у Господарському суді міста Києва у справі № 910/15707/21 за позовом ФОП Демидова Олександра Вікторовича про стягнення грошових коштів.
Згідно з п. 4.1 Договору встановлено, що вартість правової допомоги за цим Договором складає 10 000,00 грн, яка сплачується шляхом переоплати не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Наявним у матеріалах справи платіжним доручення № 200 від 26.01.2022 підтверджується сплата відповідачем на поточний рахунок Адвокатського бюро «Ростислава Саламахи» 10 000,00 грн вартості правової допомоги за Договором.
Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, у сумі 10 000,00 грн.
При цьому судом враховано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України), відповідач не подавав, а рівно не довів відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності понесених відповідачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демидова Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 22.06.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА