Справа № 314/4094/21
Провадження № 2/314/214/2022
26.05.2022 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання Печонкіна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/4049/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя -
Позивачка ОСОБА_2 через свого представника звернулася до суду із позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя. Позов обгрунтовано тим, що 24.01.2009 між сторонами укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 . Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.09.2019 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Позивачка стверджує, що за час спільного із відповідачем проживання останній, із спільного сімейного бюджету, позичив кошти громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 15000,00 грн. У зв'язку з неповерненням відповідачу коштів, останній звернувся до суду із позовом про стягнення боргу. Ухвалою Вільнянського районного суду від 18.07.2016 у справі № 314/5116/16-ц, визнано мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за умовами якої в рахунок грошового боргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передається у власність ОСОБА_3 , і визнається за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається із житлового будинку літ. «А»; вбиральні літ. «В»; сараїв літ. «Б», «Г», «Д»; парканів № № 1,2,3; водопроводу № 4; замощення I, які відповідачі успадкували після смерті свого батька громадянина ОСОБА_8 . Судом 14.04.2017 винесено ухвалу про виправлення описки в ухвалі суду від 18.07.2016, в частині назви вулиці, а саме замість « ОСОБА_9 » вірною назвою вулиці ухвалено вважати « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
12.06.2017 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу, із 2019 року, відповідач у будинку АДРЕСА_1 не проживає. Натомість позивачка із сином продовжує проживати у вказаному будинку, утримує його, сплачує усі комунальні послуги, не може отримати субсидую, оскільки власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Позивачка просить визнати житловий будинок з надвірними побудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як такої, що набута у порядку поділу майна подружжя.
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкрито провадження у вказаній у цивільній справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового слухання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні у повному обсязі на тих підставах, що зазначені у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд, дійшов таких висновків.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, вбачається, що сторонами 24.01.2009 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 11.
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.08.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 134.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2016 у цивільній справі № 314/5116/16-ц визнано мирову угоду між позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за умовами якої в рахунок грошового боргу відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 передається у власність ОСОБА_3 і визнається за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (складається із житлового будинку літ. «А»; вбиральні літ. «В»; сараїв літ. літ. «Б», «Г», «Д»; парканів № № 1,2,3; водопроводу № 4; замощення I), який відповідачі успадкували після смерті свого батька ОСОБА_8 . У свою чергу позивачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_6 передається у власність і визнається за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (складається із житлового будинку літ «А»; сіней літ. «а-1»; нежитлової времянки літ. «Б-1»; сіней времянки літ. «б-1»). Сторони погодили, що ціна житлового будинку АДРЕСА_1 є меншою ніж ціна будинку АДРЕСА_1 на 15000,00 грн. за рахунок чого й відшкодовується грошовий борг у такому ж розмірі відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 перед позивачем ОСОБА_3 .
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 14.04.2017 № 314/5116/16-ц виправлено описку в ухвалі Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2016 в частині назви вулиць, а саме замість « ОСОБА_9 » вірною назвою вулиць ухвалено вважати « ОСОБА_10 ».
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2017 № 89313681, відповідач є власником 1/1 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи міститься технічний паспорт Приватного підприємства «Вільнянське БТІ» на житловий будинок АДРЕСА_1 замовника ОСОБА_3 .
Із заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.09.2019 № 314/2906/19 встановлюється, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між сторонами розірвано.
У матеріалах справи міститься звіт про оцінку майна визначення ринкової вартості житлового будинку (садибного типу) від 03.09.2021, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 замовниці ОСОБА_2 .
Із акту обстеження житлових умов позивачки від 06.09.2021 вбачається, що у будинку по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , 1982 року народження, ОСОБА_4 , 2009 року народження.
Із листа виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 27.09.2021 № 02-02-08/4545 встановлюється, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За приписами ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51 Конституції України).
Відповідно до п. 22 Постанови пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, передбаченими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Згідно п. п. 23,24 вказаної постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, може бути нерухомість.
За приписами ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України, передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/1 5-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.
Зі змісту ч. 1 ст. 57 України вбачається, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до «Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до беззаперечного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 13.05.2009 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 27.05.2022.
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
27.05.2022