Провадження № 33/821/219/22 Справа № 707/66/22 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
22 червня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директор фонду «Май мужність жити»,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 03.05.2022 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 01.01.2022 о 22 год. 38 хв. у с.Червона Слобода по вул.Чигиринський шлях, керував автомобілем «Фольксваген поло», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, відсутня реакція зіниць на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із постановою суду, вважаючи її необґрунтованою, невмотивованою та такою що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 03.05.2022 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та закрити провадження в справі на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що повний текст оскарженої постанови його представник - адвокат Сененко К.В. отримала 11.05.2022.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано дані особи, яка була водієм транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , та не зазначено від проходження якого огляду на стан сп'яніння він відмовлявся, від наркотичного чи алкогольного, а тому протокол про адміністративне правопорушення , у зв'язку з його невідповідністю нормам ст.256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не може бути беззаперечним доказом. Вказує, що свідок який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2 не був присутній під час пропозиції працівниками поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Крім того, вказав, що пояснення які містяться в матеріалах справи щодо обставин від 01.01.2022 за його участю та підписані ним, він не читав, а лише розписався за проханням працівників поліції.
Апелянт вважає, що співробітниками поліції було допущено грубе порушення процедури огляду на стан сп'яніння, що як наслідок тягне за собою, згідно ч.5 ст.266 КУпАП недійсність такого огляду, а також ними було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому апелянт послався на практику Європейського суду з прав людини.
В судові засідання, призначені апеляційним судом на 10.06.2021 на 10:00 год. та на 22.06.2022 на 10:00 год. ОСОБА_1 не з'являвся, при цьому про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вважаю, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП перешкод для розгляду справи немає, а тому апеляційний розгляд можливо проводити у відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена 03.05.2022, в порушення вимог ст.285 КУпАП не була направлена правопорушнику ОСОБА_1 протягом трьох днів, а повний текст постанови був отриманий представником ОСОБА_1 - адвокатом Сененко К.В. 11.05.2022.
З урахуванням наведеного, та з метою забезпечення права на захист, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови, так як він пропущений апелянтом з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Так, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.
Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Згідно з положенням ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення Серія ААБ№030481 від 01.01.2022 відповідно до якого, ОСОБА_1 01.01.2022 о 22 год. 38 хв. у с.Червона Слобода по вул.Чигиринський шлях, керував автомобілем «Фольксваген поло», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, відсутня реакція зіниць на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в присутності свідків чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;.
- даними письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмови від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Що стосується доводів апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у справі, то ці доводи спростовуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Згідно п.4 розділу ІХ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, - огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» вказує, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 01.01.2021 Серія ААБ №030481 вказано двох свідків, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема, свідок ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях підтвердив факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, свідок ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка в суді першої інстанції, і він повністю підтримав зміст своїх письмових пояснень, більше того, він зауважив, що перед підписанням протоколу запитував у ОСОБА_1 чи відповідає протокол дійсності та чи не чинили на нього тиск працівники поліції, на що останній погодився щодо підписання протоколу, та заявив про відсутність тиску на нього з боку працівників поліції.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно вказав, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, так як вживає ліки.
Будь-які інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б об'єктивно могли спростувати його причетність до вказаного правопорушення та винуватість, суду не надано.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 - особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 .
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Черкаського районного суду Черкаської області від 03.05.2022 відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Черкаського районного суду Черкаської області щодо нього від 03 травня 2022 року.
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба