Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5152/21 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
23 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №296/5152/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дмитренко Володимир Вікторович на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 20 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2018 у справі №296/1535/17 зобов'язано КП «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (надалі по тексту КП «ЕМЗО «Міськсвітло» Житомирської міської ради) виконати рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та встановити дорожній знак 3.35 «Стоянка заборонена» по провулку 2-му Чуднівському, 16, в м.Житомирі.
На виконання рішення суду, КП «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради по провулку 2-му Чуднівському, біля місця проживання позивача, було встановлено дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено», табличку 7.2.4 «Зона дії», яка позначає, що транспортний засіб розташований в зоні дії знаку 3.35 та табличку 7.2.6 «Зона дії», яка позначає напрямок і зону дії знаку 3.35.
Однак, рішенням міської комісії з безпеки дорожнього руху 08.05.2020, зокрема, п.2 скасовано рішення комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13 вересня 2018 року щодо погодження встановлення та зміну розташування дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено» та інформаційних табличок 7.2.4, 7.2.6 «Зона дії 35м.» та демонтовано дорожній знак й інформаційні таблички. Неодноразові звернення до виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо скасування рішення від 08.05.2020 залишені без задоволення останнім, що змусило позивача звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі №240/2111/21 визнано протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху щодо скасування рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 року щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожнього знаку 3.35 «Зупинку заборонено» та інформаційних табличок 7.2.4, 7.2.6 «Зона дії 35м.» під вищевказаним дорожнім знаком по провулку 2-му Чуднівському у м.Житомирі шляхом їх демонтажу КП «ЕМЗО «Міськсвітло» Житомирської міської ради. Вказаним рішенням також визнано протиправним та скасовано п.2 рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.05.2020, яким скасовано рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 року.
При цьому зазначає, що такі неправомірні дії Житомирської міської ради спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях. Так протягом тривалого часу через неможливість поновити свої права, відчував приниження та зневагу з боку органу державної влади. При цьому позивач змушений був доводити протиправність дій відповідача, неодноразово звертатися зі скаргами, витрачати свій час на судові спори, тобто вчиняти заходи для відновлення порушених прав. У зв'язку з цим він був позбавлений можливості своєчасно та у повній мірі вирішувати свої побутові проблеми й задовольняти життєво-необхідні потреби. Перенесений у зв'язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвели до погіршення стосунків з оточуючими, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім'ї.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської радина свою користь 25000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2022 рокуу задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши протиправність дій відповідача, прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. При вирішенні спору суд також не врахував положення ст.23,1173,1174 ЦК України та залишив поза увагою його доводи щодо спричинення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій органу державної влади.
Виконавчим комітетом Житомирської міської радиподано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки приймаючи рішення від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 року щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожнього знаку 3.35 «Зупинку заборонено» та інформаційних табличок 7.2.4, 7.2.6 «Зона дії 35м.» під вищевказаним дорожнім знаком по провулку 2-му Чуднівському у м.Житомирі шляхом їх демонтажу, відповідач діяв в межах своєї компетенції та повноважень. Крім того, матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу моральної шкоди. Одна лише наявність вказаного рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності такої шкоди. В свою чергу, обґрунтування розміру завданої моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої, не має правового значення для вирішення спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 06 травня 2016 року міською комісією з безпеки дорожнього руху прийнято рішення, яким рекомендовано КП «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради встановити дорожній знак «Стоянка заборонена» з інформаційною табличкою про ділянку, на яку розповсюджується дія вказаного знаку по АДРЕСА_1 (а.с.41-45).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2018 по справі №296/1535/17, зокрема, зобов'язано КП «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради виконати рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та встановити дорожній знак 3.35 «Стоянка заборонена» по провулку 2-му Чуднівському, 16, в м.Житомирі (а.с.46-48).
На виконання рішення суду КП «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради по провулку 2-му Чуднівському було встановлено дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено», табличку 7.2.4 «Зона дії», яка позначає, що транспортний засіб розташований в зоні дії знаку 3.35 та табличку 7.2.6 «Зона дії», яка позначає напрямок і зону дії знаку 3.35.
Рішенням комісії з безпеки дорожнього руху від 08.05.2020 скасовано рішення комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016р. та від 11-13 вересня 2018 щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожнього знаку 3.35 «Зупинка заборонена» та інформаційних табличок 7.2.4 «Зона дії» та 7.2.6 «Зона дії 35 м» під вищевказаним дорожнім знаком по провулку 2-му Чуднівському, 16, в м.Житомирі шляхом їх демонтажу КП «ЕМЗО «Міськсвітло» Житомирської міської ради. Цим же рішенням погоджено встановлення знаку 5.29.1 «Тупик» по провулку 2-му Чуднівському, 16, в м.Житомирі на в'їзді з вулиці Чуднівської (а.с.56).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі №240/2111/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху. Також визнано протиправним та скасовано п.2 рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.05.2020, яким скасовано рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожнього знаку 3.35 «Зупинку заборонено» та інформаційних табличок 7.2.4, 7.2.6 «Зона дії 35 м» під вищевказаним дорожнім знаком по провулку 2-ому Чуднівському шляхом їх демонтажу КП ЕМЗО «Місксвітло» Житомирської міської ради (а.с.66-69).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що наявність судового рішення про визнання протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху щодо скасування рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожніх знаків за місцем проживання позивача, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки ним не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. Позивачем не надано суду доказів, що вказували б на факт заподіяння йому фізичних чи душевних страждань, або інших втрат немайнового характеру та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між зазначеними фактами та наслідками.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.
Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так звертаючись з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди
позивач посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року.
Разом з тим, одна лише наявність судового рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки останнім не доведено всіх складових цивільно-процесуальної відповідальності, а саме наявності такої шкоди.
Обґрунтування розміру моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої не має правового значення для вирішення спору.
Із врахуванням правових норм, слід дійти висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про її відшкодування.
При цьому вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху, також скасував п.2 рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.05.2020, яким було скасовано рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 06.05.2016 та від 11-13.09.2018 щодо погодження встановлення та зміни розташування дорожнього знаку 3.35 «Зупинку заборонено» та інформаційних табличок 7.2.4, 7.2.6 «Зона дії 35 м» під вищевказаним дорожнім знаком по провулку 2-му Чуднівському шляхом їх демонтажу КП ЕМЗО «Місксвітло» Житомирської міської ради. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача.
Таким чином, встановивши, що позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між зазначеними фактами та наслідками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дмитренко Володимир Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 20 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді