Справа № 161/17249/21 Провадження №11-кп/802/245/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст.187 КК України Доповідач : ОСОБА_2
22 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2021 року
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2021 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця с. Галузія Маневицького районну Волинської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, проживаючого у цивільному шлюбі, на утриманні якого перебувають двоє малолітніх дітей, на підставі ст.89 КК України раніше не судимого визнано винним та засуджено за ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6(шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_7 під вартою з 17.09.2021 по 09.11.2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вироком вирішено долю арештованого майна і судових витрат.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 22 серпня 2021 року близько 18 год 00 хв, перебуваючи поблизу «Аптека 3і», яка знаходиться в м. Луцьку на вул. Домни Гордіюк, буд 37, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, в ході словесного конфлікту здійснив напад поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , який виразився у нанесенні йому п'яти ударів кулаком руки в ділянку грудної клітки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами 7-8 ребер зліва по попередньо-аксілярній лінії, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №620 від 27 серпня 2021 року за ступенем тяжкості відноситься до категорії середніх тілесних ушкоджень. Після застосування щодо ОСОБА_9 вищевказаного насильства, яке було небезпечним для його здоров'я, ОСОБА_7 рукою, шляхом ривка, зірвав з тіла (шиї) останнього належний йому золотий ланцюжок із золотим хрестиком та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну уму 20 118 гривень 85 копійок.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор оскаржує вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості.
Звертає увагу на недотримання місцевим судом вимог ст.ст. 50, 65 КК України, у зв'язку з чим обвинуваченому призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.187 КК України, та звільнено останнього від відбування призначеного покарання із застосуванням іспитового строку.
Суд формально вказав на врахування при призначенні покарання обвинуваченому тяжкості злочину, однак не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ОСОБА_7 попри молодий вік вчинив тяжкий насильницький злочин з корисливих мотивів, є особою без міцних соціальних зв'язків, оскільки офіційно не одружений, не працює, не має постійного джерела доходу, фактично веде споживацький спосіб життя.
На думку прокурора, наведенні вище обставини вказують на підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_7 та відсутність підстав для призначення йому мінімального покарання та застосування до нього положень ст.75 КК України.
У зв'язку з наведеним, прокурор просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив її задовольнити, думку обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які просили відхилити повністю наведені в апеляційній скарзі доводи щодо скасування вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, попереднє розслідування і судовий розгляд якого проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Даних вимог судом першої інстанції в повній мірі не дотримано.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу(розбій), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України стверджуються зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку. Обставини, встановлені у вироку, ґрунтуються на об'єктивному, повному і всебічному дослідженні доказів, зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
Перевіряючи доводи прокурора про неправильне застосовання закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання із застосуванням іспитового строку, суд вважає їх слушними з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст.75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому за ч.1 ст.187 КК України, зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд не дотримався положень ст.ст.65, 75 КК України та необґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, без врахуванням всіх обставин кримінального провадження, відтак доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині, знайшли своє підтвердження.
Судом першої інстанції, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, враховано відомості про особу винного, який в порядку ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність пом'якшуючої обставини - добровільне відшкодування збитків та відсутність обставин, які його обтяжують. Обґрунтовуючи застосування до обвинуваченого інституту звільнення від призначеного покарання з іспитовим строком, місцевий суд послався на відшкодування ним повністю збитків, перебування на його утриманні малолітніх дітей, позицію потерпілої сторони.
Однак місцевим судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, також поза увагою залишився характер вчиненого, зокрема, заволодіння чужим майном поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, та відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходу.
Зазначені обставини дають колегії суддів підстави вважати, що рішення суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, з покладенням на нього відповідних обов'язків, належним чином не вмотивоване.
Враховуючи викладені обставини, висновки місцевого суду щодо звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України є помилковими і не відповідають вимогам ст.65 КК України.
За наведених обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку.
Обираючи вид та міру заходу примусу апеляційний суд у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжким злочином, наслідком якого є заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому, особу обвинуваченого, обставину, яка пом?якшує покарання - добровільне відшкодування завданих збитків та відсутність таких, які його обтяжують.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 хоч і має зняті судимості, однак до кримінальної відповідальності притягується не вперше, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив тяжкий корисливий злочин із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи винного, однак повністю відшкодував завдані збитки, щиро розкаявся, має на утриманні малолітніх дітей, позицію потерпілої сторони, яка не наполягала на суровому покаранні, а тому суд призначає покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.1 ст.187 КК України, яке слід відбувати реально.
Підстав застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування призначеного покарання на умовах ст.ст. 75, 76 КК України, апеляційний суд не вбачає.
За вказаних обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню, з ухваленням відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст.420 КПК України судом апеляційної інстанції нового вироку.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2021 року в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням скасувати.
Постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання слід рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 17.09.2021 по 09.11.2021 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді