Справа № 369/4701/22
Провадження № 1-кп/369/1702/22
іменем України
23.06.22 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
У невстановлений судом час ОСОБА_4 , маючи на меті незаконне поводження з бойовими припасами, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при невстановлених судом обставинах незаконно, без передбаченого законом дозволу, тобто всупереч вимогам постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 за №2471-XXII «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 за №622, для власного використання всупереч передбаченому законом порядку, у невстановленому судом місці придбав гранту РГД-5, достовірно знаючи про те, що дана граната РГД-5 є бойовим припасом, поводження з яким здійснюється за наявності відповідного на те дозволу, після чого, незаконно зберігаючи гранату РГД-5 при собі, у невстановлений судом спосіб незаконно перевозив даний предмет в автомобілі марки «Форд Сіера», д.н.з. НОМЕР_1 , на території Київської області, Бучанського району, с. Петрушки, на перехресті вулиць Лесі Українки, Лісна та Комарова, де її незаконно зберігав до 01.05.2022.
01.05.2022 під час проведення огляду місця події у вказаному транспортному засобі, яким користувався ОСОБА_4 , та перебуваючи за адресою: Київська області, Бучанський район, с. Петрушки, на перехресті вулиць Лесі Українки, Лісна та Комарова, працівниками поліції було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на гранату «РГД-5».
Згідно висновку судово вибухо-технічної експертизи вилученим об'єктом №1 є промислово виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, який відноситься до вибухових пристроїв та бойових припасів, об'єктом №2 є корпус ручної осколкової гранати РГД-5, який не відноситься до вибухових пристроїв та бойових припасів, та який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що в кінці квітня 2022 року він знайшов гранату РГД-5 та залишив її собі на зберігання. 01.05.2022 він їхав на автомобілі «Форд Сіера», д.н.з. НОМЕР_1 в с. Петрушки Бучанського району Київської області, де на перехресті вулиць Лесі Українки, Лісна та Комарова його зупинили працівники поліції, які виявили та вилучили у нього вищевказану гранату. ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки та засуджує свій ганебний вчинок, просив суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та його дії кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що злочин за ч.1 ст.263 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України; за місцем проживання негативних характеристик не має; на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці обвинуваченого своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У зв'язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_4 в період іспитового строку: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) процесуальні витрати, на користь держави в сумі - 2745,92 грн. (дві тисячі сімсот сорок п'ять грн. 92 коп.).
Речові докази: - предмет еліпсоподібної форми вкритий нашаруванням зеленого кольору з маркуванням 73-75 Т «РГД-5», який поміщено до спеціального пакету № АВ 1167830 та предмет схожий на підривник типу УЗРГМ-2, який поміщено до спеціального пакету № АВ 1167806 - передані до камери збереження речових доказів Бучанського РУП ГУНП в Київській області в спеціальному пакеті №5633108 - передати до дозвільної системи Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором та обвинуваченим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1