Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 382/340/21
номер провадження 1-кп/368/104/22
23.06.2022 рокум.Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12021111320000004 від 06.02.2021 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яготин Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта базова вища, одруженого, працюючого технологом Спільного українського-великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9
цивільні позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
цивільний відповідач ОСОБА_3
представник цивільного відповідача адвокат ОСОБА_9 , -
ОСОБА_3 06.02.2021 близько 01 години 20 хвилин (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 .
Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер на ґрунті розпочатої сварки, взяв до рук ніж, який лежав на кухонному столі та наніс ним один удар ОСОБА_5 в область живота спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), які за критерієм небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України не визнав повністю та пояснив, що із потерпілим був знайомий лише нещодавно. Бачив потерпілого лише двічі. Напередодні вони зустрілися і попили пиво. Також хотіли пограти в онлайн ігри, але через брак коштів у них, вони не пограли і домовилися про наступну зустріч, щоб переговорити щодо хрещення дитини. Вони прийшли до потерпілого. Сиділи пили пиво та спілкувалися, а потім їм захотілося їсти і вони вирішили пожарити картоплю, але оскільки її не виявилось, то вони пішли в магазин і купили. Окрім того, він ще придбав пиво. Коли прийшли, то спочатку почистили картоплю, пожарили її і сіли посидіти за столом та обговорити питання щодо хрещення дитини. Пили всі. Вони хотіли йти до дому, але дружина потерпілого настояла залишитись у них на ніч. Вона застелила їм ліжко. Він трохи втомився, тому коли присів біля ліжка, то відразу заснув. Він прокинувся від крику дружини. Пішов на кухню за потерпілим, щоб вияснити, що сталося. Окрім того, він знає, що потерпілий лікувався у психіатричній лікарні, то його поведінка була неадекватною. На столі він взяв ножа зі столу, щоб захистити свою сім'ю. Він тримав ножа, а потерпілий стрибав на нього і сам наштирхнувся на ніж. Частково визнає цивільні позови в частині матеріального відшкодування на лікування потерпілого. Не визнає витрати за моральну шкоду потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та витрати на правову допомогу. Він намагався відшкодувати кошти, але весь час змінювалися суми. Телефон ОСОБА_6 знайшовся у нього в кармані, але як він туди попав не знає. Ніж забрав він, а не його дружина.
Незважаючи на повне невизнання провини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться нижченаведеними, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:
?показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що його дружина товаришувала з ОСОБА_10 , оскільки їхні діти ходили в один клас. Це було 05 лютого 2021 р. Спочатку все було добре. Вони сиділи пили пиво і спілкувалися. Окрім того, навіть жарили картоплю. Все було спокійно та нічого не передбачало поганого. Був момент, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виясняли відносини на балконі. Він бачив, як ОСОБА_11 бив по обличчі ОСОБА_13 . Він їх розборонив. Потім дружина прибрала все на столі і всі вони пішли відпочивати. Потім він почув шум і він сказав сім'ї ОСОБА_14 збиратися і йти до дому. Сам пішов на кухню, щоб взяти сік. В цей час на кухню прийшов і ОСОБА_11 . Вони разом вийшли у коридор і побачив у ОСОБА_11 їхнього ножа і хотів його забрали. Удар ножем було двічі, один з яких попав у живіт. Він одразу побіг на балкон, а за ним прибігла дружина. Його дружина викликала швидку, але він вже не пам'ятає, як його забирала швидка. Щодо міри покарання обвинуваченому покладається на погляд суду. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити;
?показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що 05 лютого запросила до себе сім'ю ОСОБА_14 . Коли вони прийшли, то були вони не тверезі. Спочатку все було добре. Сиділи за столом і пили пиво. Спілкувалися. Був момент, коли ОСОБА_11 і ОСОБА_15 сварилися на балконі, за те, що ОСОБА_12 спілкувалася із іншим чоловіком. Її чоловік їх розборонив. Потім вони ще й жарили картоплю. Потім вона запропонувала їм залишитись переночувати. Лягли вони спати і вона прокинулась від шуму. Разом з чоловіком пішли до кімнати і чоловік попросив їх піти до дому а сам він пішов на кухню. За ним побіг ОСОБА_11 . Що було на кухні вона не бачила. Потім побачила ножа у руках ОСОБА_11 . Чоловік хотів забрати ножа, але ОСОБА_11 вдарив його в живіт. Її чоловік побіг до балкону, а вона за ним. Вона викликала поліції і швидку. В цей день вона нічого не пила. Щодо міри покарання, то покладається на погляд суду. Позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити;
?показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що учасником події вона не була. Їм повідомили, що її сина підрізали і її чоловік відразу поїхав в м. Бориспіль до сина, який в той час був уже на операційному столі. Сильно переживав за сина та витрачала багато коштів на його лікування. Щодо міри покарання покладається на погляд суду. Позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити;
?показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що 06 лютого 2021 р. їм повідомили, що їхнього сина підрізали і він відразу поїхав на машині у лікарню, який був уже на операційному столі. Сильно хвилювався за нього. Також купляв ліки для нього. Щодо міри покарання покладається на погляд суду. Позов підтримує та просить задовольнити.
Таким чином, показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судом оцінюються як належні та допустимі докази, які узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, не містять суперечностей та протиріч, тому суд оцінює їх як належні та допустимі докази та приймає до уваги.
Проте, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується письмовими доказами по справі, зокрема:
?витягом з кримінального провадження (т. 2 а.с. 40) встановлено, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню за № 12021111320000004 від 06.02.2021 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, встановлено, що 06.02.2021 близько 01:20 год. в. АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , наніс удар ножем в живіт ОСОБА_5 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани ділянки живота з випадінням кишкового вузла. ЖЄО 526;
Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
?рапортом (т. 2 а.с. 41) про те, що на лінію 102 подзвонила ОСОБА_6 та повідомила про те, що ОСОБА_16 наніс проникаюче ножове поранення в живіт чоловіку - ОСОБА_17 , та просить викликати швидку;
Суд вважає, що даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
?заявою ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 47), який дає добровільну згоду на проведення огляду у належній його квартирі АДРЕСА_4 ;
Даним доказом підтверджується про належний процесуальний механізм проведення огляду місця події.
?протоколом огляду від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 51), план - схемою до протоколу огляду (т. 2 а.с. 52), фото таблицею до протоколу (т. 2 а.с. 53-77) та оптичним диском відеозапису ОМП (т. 2 а.с. 78), що було проведено в присутності двох понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , в присутності ОСОБА_6 та фіксувався весь процес за допомогою відеокамери та було оглянуто квартиру АДРЕСА_4 , яка знаходиться на четвертому поверсі. При вході знаходиться коридор, де на підлозі виявлено плями бурого кольору та зроблено змив, які поміщено до паперового конверту. На підлозі був кабель до телефону, який було поміщено до паперового конверту. На сушці для одягу ліворуч від входу було виявлено шапку сірого кольору та шарф світло коричневого кольору. В коридорі на гладильній дошці виявили шапку дитячу з помпончиком, яку помістили по поліетиленового пакету. У ванній кімнаті знаходився пакет зі сміттям. У кухні на столі виявлено телефон «Нокіа», який поміщено до паперового конверту. На дверях балкону виявлено плями бурого кольору схожі на кров та з яких було зроблено змив на медичну паличку, яку поміщено до паперового конверту. В спальні на наволочках виявлено плями бурого кольору схожі на кров. Всі три наволочки поміщено до окремих полімерних пакетів, до яких прикріплено бірки. На всіх бірках та конвертах нанесено пояснювальних запис та поставлено підписи понятих та слідчого. Огляд проводився при штучному освітлені.
Даним доказом належним чином зафіксована обстановка безпосередньо після вчинення злочину, вилучено речі матеріального світу, які в подальшому слідчим з дотриманням вимог КПК України визнані речовими доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
?протоколом перегляду відеозапису від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 79) при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01263 та відео файлу з назвою МАН012264, на яких зафіксовано проведення огляду місця події 06.02.2021 в АДРЕСА_3 слідчим СВ Бориспільського РУП ОСОБА_21 , при огляді відео файлів встановлено: файл з назвою МАН01263 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 15 хвилин 43 секунди відеозапис чіткий та розбірливий; файл з назвою МАН01264 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 02 хвилин 45 секунд відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані на оптичний диск формату CD-R на який нанесено напис «Диск до протоколу ОМП від 06.02.2021», який поміщено в паперовий конверт;
Даним доказом належним чином зафіксована обстановка безпосередньо після вчинення злочину.
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 06.02.2021 р. (т.2 а.с. 80), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «Диск до протоколу ОМП від 06.02.2021», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
?копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 від 25.10.2018 р. (т. 2 а.с. 81-83) встановлено, що станом на дату виготовлення власником є ОСОБА_22 ;
?копією договору купівлі - продажу квартири від 16.11.2018 р. (т. 2 а.с. 84-86) та витягом про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2 а.с. 87), згідно якого власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_18 ;
Дані документи підтверджують правомірність надання згоди ОСОБА_18 на проведення огляду місця події 06.02.20021 р., а також в подальшому надання згоди на проведення чотирьох слідчих експериментів.
?постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 88-90), згідно якої медичну паличку на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги в коридорі; дріт до зарядки мобільного телефону; шапку сірого кольору; шарф світло коричневого кольору з візерунком; дитячу шапку з помпоном; мобільний телефон марки «Nokia» imei: НОМЕР_1 із sim картою № НОМЕР_2 ; медичну паличку, на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги на балконі; три наволочки з плямами бурого кольору схожими на кров; мобільний телефон марки «Samsung»; металевий предмет схожий на ніж з маркуванням « ОСОБА_23 », на поверхні якого виявлено плями бурого кольору схожі на кров, визнано як речові докази. Вищевказані речі передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Відділенні поліції №2 Бориспільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області;
?ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 09.02.2021 р. (т. 2 а.с. 91-92) було надано дозвіл слідчому слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 на проведення огляду квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено речі та предмети, які мають значення для досудового розслідування та в подальшому можуть бути доказами під час судового розгляду: шапку сірого кольору; шарф світло коричневого кольору з візерунком; дитячу шапку з помпоном; мобільний телефон марки «Nokia» imei: НОМЕР_1 із sim картою № НОМЕР_2 ; дріт зарядки мобільного телефону; медичну паличку, на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги в коридорі; медичну паличку на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги на балконі; три наволочки з плямами бурого кольору схожими на кров;
Даним доказом підтверджується допустимість та належність, згідно норм КПК України, проведення огляду місця події від 06.02.2021 р.
?заявою ОСОБА_7 від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 93), згідно якої вона добровільно видала речі сина ОСОБА_5 , які їй були видані у Бориспільській ЦРЛ, а саме: футболку коричневого кольору та футболку чорного кольору;
?протоколом огляду речей від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 94) та ілюстративною таблицею до протоколу огляду речей від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 95-98), який було проведено у присутності двох понятих та оглянуто одяг ОСОБА_5 , в який він був одягнутий в момент нанесення йому тілесних ушкоджень. Огляд проводився в службовому кабінеті та було встановлено, що по всьому корпусу футболки чорного кольору наявні пошкодження і наявні плями речовини бурого кольору схожу на кров, а на іншій футболці світлого кольору без пошкоджень;
?протоколом огляду від 25.03.2021 р. (т. 2 а.с. 99) та ілюстративною таблицею до протоколу огляду речей від 25.03.2021 р. (т. 2 а.с. 100-105), огляд проводився в приміщені кабінету оглядався вміст спец.пакету № 21045597, при розкриття якого виявлено мобільний телефон марки «Samsung» із встановленими двома сім картами. В пам'яті телефону останній вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_3 05 лютого 2021 р. о 21 год. 07 хв.. Останній вихідний дзвінок на номер 0800500500 05.02.2021 р. о 02 год. 07 хв. Останнє повідомлення SMS 05.02.2021 р. о 21 год. 21 хв. Надалі мобільний телефон було поміщено в спец.пакет № 7045220, на якому є пояснювальний запис із підписами понятими та слідчого;
?протоколом обшуку від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 107-110) та компакт диск з відеозаписом проведення обшуку від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 114), який проведено до поставлення ухвали слідчого судді про обшук за участю понятих та ОСОБА_24 , згідно якого обшукуємим об'єктом є територія домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з метою відшукування металевого предмету схожого на ніж, яким було заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_5 та відшукування майна, належного останньому, а саме: мобільного телефону марки «Samsung». Далі під час проведення обшуку у веранді на холодильнику виявлено вимкнений мобільний телефон марки «Samsung», який мав незначні пошкодження по всьому пластиковому корпусу, який було поміщено до спец пакету № INZ1045597 та вилучено. Потім у кухні у кухонній шафі на третій полиці за посудом виявлено прихований металевий предмет схожий на ніж довжиною 27 см (14см лезо, 13 см руків'я) з плямами бурого кольору було поміщено до паперового конверту та вилученого;
?згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 20.04.2016 р. (т. 2 а.с. 111-113) вбачається, що власником житлового будинку номер АДРЕСА_2 є ОСОБА_25 ;
?ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 09.02.2021 р. (т. 2 а.с. 115-116) було надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить ОСОБА_25 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення речових доказів, які мають значення для досудового розслідування та в подальшому можуть бути доказами під час судового розгляду;
Даним доказом належним чином зафіксовано та вилучено річ матеріального світу, яка є предметом злочину, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
?протоколом перегляду відеозапису від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 117), де при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01265, на якому зафіксовано проведення обшуку 06.02.2021 в АДРЕСА_2 слідчим СВ ВП №1 Бориспільського РУП ОСОБА_26 при огляді відео файлу встановлено: файл з назвою МАН01265 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 07 хвилини 23 секунди відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані па оптичний диск формату СD-R диск, на який нанесено напис «Диск до протоколу обшуку від 06.02.2021», який поміщено в паперовий конверт;
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 06.02.2021 р. (т.2 а.с. 118), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «Диск до протоколу обшуку від 06.02.2021», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ вирішено зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
?протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 119-122) та ілюстративною таблицею до протоколу затримання (т. 2 а.с. 123-125), під час якого у присутності двох понятих було здійснено обшук затриманої особи ОСОБА_3 , під час якого виявлено та вилучено: светер сірого кольору з візерунком на грудях з плямами бурого кольору схожих на кров, поміщено до полімерного пакету з біркою з написами понятих та слідчого;
?ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 09.02.2021 р. (т. 2 а.с. 126-127), згідно якого накладено арешт шляхом заборони користування, розпоряджання та відчужені майно, вилучене у ОСОБА_3 06.02.2021 року, в м. Яготин Київської області, а саме: на светр сірого кольору з візерунком на грудях, належний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_2 ;
?заявою ОСОБА_18 від 19.02.2021 р. (т. 2 а.с. 131), який дав дозвіл на проведення слідчих дій у належному йому квартирі АДРЕСА_4 ;
?протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2021 р. (т. 2 а.с. 132-137) та оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 138), який було проведено у присутності двох понятих та інших осіб, під час якого потерпілий ОСОБА_5 розповів, що 05 лютого близько 19 години до них прийшли запрошені ОСОБА_27 з чоловіком та дітьми. Із собою вони принесли пиво. На кухні вони пили пиво. Близько 21 год. Між подружжям ОСОБА_14 виник конфлікт на балконі, оскільки ОСОБА_11 запідозрив ОСОБА_28 у зраді. Він декілька разів удари по обличчю. Він за подружжям спостерігав на кухні за зачиненими дверима. Потім він вийшов їх розборонити. На балконі вони розбили банки. Після всі заспокоїлися і пішли далі пити пиво. Близько 23 год. Він запропонував подружжю залишитись у них на ночівлю. Вони погодились. Дружина постелила їм на ліжку, а для ОСОБА_11 з ОСОБА_29 - на полу. Коли він заходив до їхньої кімнати вимкнути телевізор, то діти і ОСОБА_15 були на ліжку, а ОСОБА_11 спав на полу. Його телефон марки «Samsung» знаходився в кухні на столі. Він пішов у іншу кімнату спати. Прокинувся від шарудіння. Він вийшов на кухню, включивши світло і побачив, що билося подружжя ОСОБА_14 . Він їм сказав йти до дому, а сам пішов у кухню, щоб взяти собі томатний сік. ОСОБА_16 різко із кімнати пішов на кухню і там взяв ножа зі столу і сказав слова «всіх вас переріжу». Коли ОСОБА_11 виходив з кухні, то , то ОСОБА_15 була на порозі, а одна дитина за порогом. Коли ОСОБА_11 вийшов з кухні, то він замахнувся ножем і він взяв його за лезо. Після цього він різко вихватив ніж та вдарив ним у живіт. Все це відбувалося в динаміці. І в момент удару в живіт він був обернутий спиною до стіни. Після удару він побіг на балкон та зачинився. За ним побігла його дружина. Сік з його рук випав. Ніж у них був один. Подружжя ОСОБА_14 прийшли до них, будучи на підпитку;
?протоколом перегляду відеозапису від 19.02.2021 р. (т. 2 а.с. 139), де при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01272, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту 19.02.2021 за участі потерпілого ОСОБА_5 слідчим СВ Бориспільського РУП ОСОБА_21 , при огляді відео файлу встановлено: файл з назвою МАН01272 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 29 хвилин 47 секунд відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані на оптичний диск формату СD-R диск, на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 з ОСОБА_5 потерпілим від 19.02.2021 р.», який поміщено в паперовий конверт;
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 19.02.2021 р. (т.2 а.с. 140), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 з ОСОБА_5 потерпілим від 19.02.2021 р.», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ вирішено зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
?заявою ОСОБА_18 від 05.03.2021 р. (т. 2 а.с. 141), який дав дозвіл на проведення слідчих дій на території належній йому квартирі АДРЕСА_4 ;
?протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2021 р. (т. 2 а.с. 142-146) та оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 147), який було проведено у присутності двох понятих та інших осіб, під час якого повідомив, що до даної квартири він прийшов на запрошення господарів ОСОБА_31 та ОСОБА_32 близько 21 год. Він прийшов зі своєю дружиною та двома дітьми. Коли прийшли, то всі сиділи відпочивали, пили пиво та курили на балконі. Через деякий час захотілось пожарити картоплю і пішли до магазину. Коли прийшли з магазину, то пожарили картоплю, поїли і він вирішив піти в іншу кімнату посидіти на телефоні та заснув. Час, коли це було він не пам'ятає. Він повідомив, що між ним та його дружиною на балконі була словесна перепалка, через спілкування його дружини із кумом. Коли він прокинувся, то дітей в кімнаті не було, а дружина була вся в крові. Коли він піднявся, то ОСОБА_33 почав тікати. Він, його дружина та ОСОБА_33 перемістилися на кухню. Він повідомив, що вони був йти, але ОСОБА_33 почав йти на нього. Він його на кухні штовхав у плечі і він сприйняв ці дії у свій бік. Він взяв зі столу ножа і вони всі перемістилися до коридору. Він просив ОСОБА_33 , щоб вони спокійно підуть до дому, але ОСОБА_34 йшов на нього. Він просто стояв з ножем у руках, а ОСОБА_35 наблизився до нього і сам наштирхнувся на ніж. По дорозі до дому йому дружина повідомила, що ОСОБА_34 та ОСОБА_36 побили її, поки він спав. Після того, як потерпілий наштрикнувся на ніж, він побіг на балкон і ОСОБА_36 побігла вслід за ним. Вони ж одяглися та пішли до дому. Із собою він забрав ножа і поклав його на поличку. Як попав до нього телефон марки «Samsung» він не знає;
?протоколом перегляду відеозапису від 05.03.2021 р. (т. 2 а.с. 148), де при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01284, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту 05.03.2021 за участі підозрюваного ОСОБА_3 слідчим СВ Бориспільського РУП ОСОБА_21 , при огляді відео файлу встановлено: файл з назвою МАН01284 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 24 хвилин 11 секунд відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані на оптичний диск формату СD-R диск, на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 з підозрюваним ОСОБА_3 05.03.2021», який поміщено в паперовий конверт;
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 05.03.2021 р. (т.2 а.с. 149), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 з підозрюваним ОСОБА_3 05.03.2021», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ вирішено зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
?протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2021 р. (т. 2 а.с. 150-154) та оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_24 (т. 2 а.с. 155), який було проведено у присутності двох понятих та інших осіб, під час якого повідомила , що до даної квартири вона з чоловіком та дітьми прийшла приблизно о 18 год. На той час у дома були ОСОБА_34 , ОСОБА_36 та двоє їхніх дітей. Все було нормально. Вони пили пиво та розмовляли. Близько трьох-чотирьох годин перебування у квартирі сім'ї ОСОБА_33 було все нормально. Захотілось картоплі і вони її почистили та пожарили. На балконі вона з чоловіком трохи посварилася, через те, що чоловіку не сподобалось, що вона спілкувалася із кумом і він її штовхнув і пішов. Під час сварки були присутні і ОСОБА_36 , і ОСОБА_37 . Ніяких тілесних ушкоджень їй чоловік не наносив. Потім чоловік пішов у кімнату, а вона, ОСОБА_36 і ОСОБА_37 залишились їсти картоплю. Чоловік її сидячи заснув у кімнаті. Потім ОСОБА_37 почав кричати і вона вирішила піти у кімнату. ОСОБА_36 також пішла у іншу кімнату. Вона сиділа на ліжку і до неї прийшов ОСОБА_37 і почав говорити про її неналежну поведінку із чоловіком. Вона торкнула його рукою за лоба і в цей час приходить ОСОБА_36 і почала робити зауваження щодо спілкування із ОСОБА_37 . ОСОБА_36 взяла її за волосся, а ОСОБА_37 почав наносити їй удари по обличчю ногами. Вона вирвалася і розбудила чоловіка, а ОСОБА_37 втік на кухню. Її чоловік вийшов за ОСОБА_37 на кухню. Потім вони обидва опинилися на кухні, а потім перейшли у коридор. Вона була за спиною свого чоловіка та моменту отримання ОСОБА_37 ушкодження не бачила, а лише бачила як ОСОБА_37 весь час сіпався. Діти в цей час були у кімнаті. Далі ОСОБА_37 побіг на балкон, а за ним його дружина. Стосовно ножа, то вона його забрала та перенесла його додому. Щодо телефону, то повідомила, що слухали вони музику і мабуть машинально поклала його в карман. В квартирі залишились дві шапки, шарф та телефон чоловіка. Ніякою сварки між її чоловіком та ОСОБА_37 не бачила, а лише чула розмову на підвищеному тоні;
?протоколом перегляду відеозапису від 05.03.2021 р. (т. 2 а.с. 156), де при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01284, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту 05.03.2021 за участі свідка ОСОБА_24 слідчим СВ Бориспільського РУП ОСОБА_21 , при огляді відео файлу встановлено: файл з назвою МАН01284 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 17 хвилин 07 секунд відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані на оптичний диск формату СD-R диск, на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 з свідком ОСОБА_24 05.03.2021», який поміщено в паперовий конверт;
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 05.03.2021 р. (т.2 а.с. 149), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «сл. ОСОБА_30 зі свідком ОСОБА_24 05.03.2021», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ вирішено зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
?заявою ОСОБА_18 від 19.03.2021 р. (т. 2 а.с. 158), який дав дозвіл на проведення слідчих дій на території належній йому квартирі АДРЕСА_4 ;
?протоколом проведення слідчого експерименту від 19.03.2021 р. (т. 2 а.с. 159-164) та оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 165), який було проведено у присутності двох понятих та інших осіб, під час якого повідомила , що близько 18 год. До них прийшла сім'я ОСОБА_14 - це ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та двоє їхніх дітей. Вони сиділи і на кухні розпивали пиво. Близько 22 год. Вона по прибирала зі столу на кухні та запропонувала їм залишитись. Конфлікт був між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за розмову по телефону із якимось чоловіком. Але конфлікт бачила уривками. За столом пили пиво лише ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_37 , а вона періодично займалася сином. Вона бачила, як ОСОБА_11 штовхав ОСОБА_28 у бік та притискав до стіни, але більше нічого не бачила. Вона забрала ОСОБА_37 і вони пішли спати. ОСОБА_11 з ОСОБА_29 та дітьми перебували у іншій кімнаті. Прокинулась вона від шуму. ОСОБА_37 встав подивитись і вона пішла за ним. Її чоловік сказав їм збиратись та йти до дому, а сам пішов на кухню. За ним пішов ОСОБА_11 . Кров на обличчі ОСОБА_38 бачила, але її походження не відоме. Ніж у господарстві був один і він був весь металевий. У кімнаті, де були ОСОБА_11 з ОСОБА_10 стояв телефон на зарядці, якого вони не виявили. Із кухні вони вийшли один за одним. На кухні ніяких конфліктів між ОСОБА_11 та ОСОБА_37 не було. А коли вийшов ОСОБА_11 у його руках вона побачила ніж. ОСОБА_11 став махати ножем, а ОСОБА_15 говорила, щоб він так не робив. ОСОБА_37 намагався забрати ножа рукою, але ОСОБА_11 його вихватив і наніс один удар в низ живота. Самого удару не бачила. ОСОБА_37 побіг на балкон, а вона за ним і до приїзду швидкої весь час там знаходились. Швидка там ОСОБА_37 і забрала, а до її приїзду вона надавала допомогу ОСОБА_37 . Як уходила сім'я ОСОБА_14 не бачила, а лише почула стукіт дверей. Яким чином кров з'явилась на наволочках вона не знає, а лише чула шум, а коли вийшла з кімнати, то всі вже були у коридорі;
?протоколом перегляду відеозапису від 19.03.2021 р. (т. 2 а.с. 166), де при перегляді встановлено наявність відео файлу з назвою МАН01296, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту 19.03.2021 за участі потерпілої ОСОБА_6 слідчим СВ Бориспільського РУП ОСОБА_21 , при огляді відео файлу встановлено: файл з назнаю МАН01296 має тривалість згідно лічильника програвача «Windows media» 23 хвилин 51 секунд відеозапис чіткий та розбірливий. Після огляду дані відео файли записані на оптичний диск формату СD-R диск, на який нанесено напис «сл. Екс. з потерпілою ОСОБА_6 19.03.2021», який поміщено в паперовий конверт;
?постановою про визнання предмета документом та приєднання до матеріалів як речового доказу від 19.03.2021 р. (т.2 а.с. 167), згідно якої оптичний диск формату CD-R , на який нанесено напис «сл. Екс. з потерпілою ОСОБА_6 19.03.2021», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021111320000004, як речовий доказ. Речовий доказ вирішено зберігати при матеріалах кримінального провадженим;
Даними доказами підтверджується об'єктивна сторона складу злочину, а саме, - підтверджується, - механізм вчинення злочину.
?довідкою Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» № 37 від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 168) про те, що на приймальне відділення КНП «ББЛІЛ» був доставлений ОСОБА_34 з ножовим пораненням в живіт;
Даним доказом опосередковано підтверджується об'єктивна сторона складу злочину, зокрема, - підтверджується злочинний наслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
?ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 18.02.2021 р. (т. 2 а.с. 169-170) було надано слідчому слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 , та/або за його дорученням іншим працівникам відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області тимчасовий доступ до документів (шляхом їх вилучення), які знаходяться у володінні Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котляревського, 1) та містять інформацію про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , в період часу з 06.02.2021 року по 16.02.2021 року, а саме: медичної картки стаціонарного хворого шляхом її вилучення;
?протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.02.2021 р. (т. 2 а.с. 171-172), згідно якого слідчим слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 з Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» було вилучено медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_5 за № 1099;
?висновком експерта № 04, яку було розпочато 24.02.2021 р. та закінчено 17.03.2021 р. (т. 2 а.с. 175-176), згідно якої згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації громадянина ОСОБА_5 виявлено проникаюча-колото-різана рана черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді: ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаюча рана ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рана за очеревинного простору клубової зони справа, наявність до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум); різана рана 3-го пальця лівої кисті. Виявлені тілесні пошкодження утворились від дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями по типу клинка ножа, що мав лезо по строку можу відповідати 06.02.2021року, та відносяться до категорії: проникаюча-колото-різана рана черевної стінки - тяжких тілесних ушкоджень за критерієм для життя; різана рана 3-го пальця лівої кисті - легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
Даним доказом підтверджується об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, - підтверджується наслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який має вираз у нанесенні потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
?висновком експерта № 04, яку було розпочато 23.03.2021 р. та закінчено 25.03.2021 р. (т. 2 а.с. 179-181), згідно якої враховуючи характер, кількість та морфологію виявленого тілесного пошкодження при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім'я ОСОБА_5 в протоколі відповідно до слідчого експерименту з ним від 19.02.2021, вважає, що утворення його можливе, а саме «вихватив ножа і вдарив ним в живіт». Враховуючи характер, кількість та морфологію виявленого тілесного пошкодження при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім'я ОСОБА_5 в протоколі відповідно до слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 від 05.03.2021, вважає, що утворення його не можливе, а саме: «що ніж був у правій руці і він стояв на місці. Сьомака підійшов до нього і настромився на ніж»: «що ніж він тримав в правій руці лезом вперед, а ОСОБА_33 від стіни скоротив з ним дистанцію». Враховуючи характер, кількість те морфологію виявленого тілесного пошкодження при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім'я ОСОБА_5 в протоколі відповідно до слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_24 від 05.03.2021, утворення не описані - «удару не бачила, так як стояла за спиною у чоловіка». Враховуючи характер, кількість та морфологію виявленого тілесного пошкодження при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім'я ОСОБА_5 в протоколі відповідно до слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_32 від 19.03.2021, вважає, що утворення його можливе, а саме: «вихватив ніж і наніс удар униз живота»;
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та їх механізм нанесення, так як він стверджує, що він лише взяв ніж для захисту своєї сім'ї, а потерпілий сам наштиркнувся, оскільки у висновку експерта № 04 зазначено, що враховуючи характер, кількість та морфологію виявленого тілесного пошкодження при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім'я ОСОБА_5 в протоколі відповідно до слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 від 05.03.2021, вважає, що утворення його не можливе, а саме: «що ніж був у правій руці і він стояв на місці. Сьомака підійшов до нього і настромився на ніж»: «що ніж він тримав в правій руці лезом вперед, а Сьомака від стіни скоротив з ним дистанцію».
?постановою прокурора про відібрання зразків проведення експертизи від 06.02.2021 р. (т. 2 а.с. 182) вирішено здійснити відбирання біологічних зразків (зразків крові): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зразків крові ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зразків крові ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проведення судових експертиз;
?протоколом отримання зразків для експертизи від 09.02.2021 р. (т. 2 а.с. 182-183), згідно якої у ОСОБА_3 , на підставі постанови прокурора, відібрано зразки крові для проведення імунологічної експертизи;
?протоколом отримання зразків для експертизи від 09.02.2021 р. (т. 2 а.с. 184-185), згідно якої у ОСОБА_24 , на підставі постанови прокурора, відібрано зразки крові для проведення імунологічної експертизи;
?протоколом отримання зразків для експертизи від 16.02.2021 р. (т. 2 а.с. 186-187), згідно якої у ОСОБА_32 , на підставі постанови прокурора, відібрано зразки крові для проведення імунологічної експертизи;
?протоколом отримання зразків для експертизи від 17.02.2021 р. (т. 2 а.с. 188-189), згідно якої у ОСОБА_31 , на підставі постанови прокурора, відібрано зразки крові для проведення імунологічної експертизи;
?висновком експерта № 59, яку було розпочато 04.03.2021 р. та закінчено 12.03.2021 р. (т. 2 а.с. 194-196), згідно якої кров ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. В його кров міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_39 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_24 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. На ватних тампонах аплікаторів зі змивами: з підлоги коридору, в об. № 1, з підлоги балкону в об.№2; надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0 в об. № 1, встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А, виявлений також антиген Н; в об.№2 - виявлені антигені В і Н. Отже, кров в об. № 1 змиві з підлоги коридору та в об.№2 - з підлоги балкону, могла походити від гр. ОСОБА_5 . В слідах об. № № 1, 2 не виключений домішок крові гр-ки ОСОБА_24 у випадку наявності у неї тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею. Походження крові в слідах об.№№1,2 від гр-на ОСОБА_3 виключається, оскільки не виявлений основний антиген (А), властивий його крові. Статева належність крові - питання компетенції експерта - цитолога;
?висновком експерта № 60, яку було розпочато 04.03.2021 р. та закінчено 12.03.2021 р. (т. 2 а.с. 197-199), згідно якої кров ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_40 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_39 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_24 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. На наволочці білого кольору (за постановою), в об. №№ 1-3, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0 в об. №№ 1-3, виявлений тільки антиген Н. Таким чином, кров в об. №№ 1-3 на наволочці, могла походити від гр-нок ОСОБА_6 чи ОСОБА_24 у випадку наявності у них тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею. Походження крові в слідах об. АДРЕСА_5 від гр-н: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 виключається, оскільки не виявлені основні антигени, властиві їх крові. Статева належність крові - питання компетенції експерта - цитолога;
?висновком експерта № 61, яку було розпочато 12.03.2021 р. та закінчено 23.03.2021 р. (т. 2 а.с. 200-201), згідно якої кров ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_40 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_39 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_24 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В . На наволочці рожевого кольору, в об. №№ 1,2, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0 в об. №№ 1,2, виявлений тільки антиген Н. Таким чином, кров в об. №№ 1,2 на рожевій наволочці, могла походити від гр-ки ОСОБА_6 чи ОСОБА_24 у випадку наявності у них тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею. Походження крові в слідах об. АДРЕСА_5 від гр-н ОСОБА_5 , ОСОБА_3 виключається, оскільки не виявлені основні антигени, властиві їх крові. Статева належність крові - питання компетенції експерта - цитолога;
?висновком експерта № 62, яку було розпочато 22.03.2021 р. та закінчено 25.03.2021 р. (т. 2 а.с. 202-204), згідно якої кров гр. ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_40 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров гр. ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров гр. ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_39 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров гр. ОСОБА_24 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. На наволочці в об.№№1-3 вилученій при ОМП, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові по системі АВ0 в об. №№ 1, 3 на наволочці виявлений тільки антиген В. Отже, ця кров могла походити від гр. ОСОБА_5 . В об.№2 на наволочці виявлений тільки антиген Н. Отже, ця кров могла походити від гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_24 при наявності у них тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею. Статева належність крові - питання компетенції експерта - цитолога;
?висновком експерта № 63, яку було розпочато 22.03.2021 р. та закінчено 25.03.2021 р. (т. 2 а.с. 205-206), згідно якої кров гр. ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_40 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- ОСОБА_39 його крові міститься також супутній антиген Н. Кров ОСОБА_24 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. На светрі сірого кольору, в об. №№ 1 -5, надісланому на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0 в об. №№ 1, 3, 4 встановлена група 0 с ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в об.№ № 2, 5 - виявлений тільки антиген Н. Таким чином, кров в об. №№ 1-5 на светрі, могла походити від гр-ки ОСОБА_24 у випадку наявності у неї тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньої кровотечею. Походження крові в слідах об.№№1-5 від гр-н ОСОБА_5 , ОСОБА_3 виключається, оскільки не виявлені основні антигени, властиві їх крові. Статева належність крові - питання компетенції експерта - цитолога;
Вказані експертні висновки №№ 59-63 судом оцінюються як належні та допустимі докази, які безспірно вказують на наявність слідів, які походять від потерпілого ОСОБА_5 , так і свідка ОСОБА_24 та на відсутність ознак перебування в даному приміщенні будь-яких сторонніх осіб.
Таким чином, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що він стверджував, що ніяких тілесних ушкоджень своїй дружині на балконі він не завдавав, оскільки у висновку експерта № 59 зазначено, що на ватних тампонах аплікаторів зі змивами: з підлоги коридору, в об. № 1, з підлоги балкону в об.№2; надісланих на дослідження, виявлена кров людини. В слідах об. № № 1, 2 не виключений домішок крові гр-ки ОСОБА_24 у випадку наявності у неї тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею, що дає можливість суду зробити висновок щодо неспроможності показань обвинуваченого в частині показань щодо не нанесення будь - яких тілесних ушкоджень свідку ОСОБА_24 05.02.2021 року у кватирі потерпілих.
?висновком експерта № 32/ц, яку було розпочато 09.03.2021 р. та закінчено 18.03.2021 р. (т. 2 а.с. 207-209), згідно якої при судово-цитологічному дослідженні представленні на дослідження ножа (об. 1, 2) кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного дослідження, не знайдені;
?висновком судово-психіатричного експерта № 160 від 17.03.2021 р. (т. 2 а.с. 233-235) встановлено, що ОСОБА_16 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_16 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_16 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_3 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_16 не потребує. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_3 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_16 достатній рівень розвитку та збереженості когнітивних функцій та інтелекту. В сфері особистості йому притаманна товариськість, доброзичливість, відсутність злопам'ятності, емоційна стійкість у звичайних станах. Будь-які індивідуально-психологічні особливості, які мають у нього яскраво виражений характер, та такі, які могли б здійснити суттєвий вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, йому не притаманні. У ОСОБА_3 відсутні відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання. ОСОБА_16 міг під час скоєння інкримінованих йому дій з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини, які досліджуються в кримінальному провадженні, та давати щодо них правильні показання. ОСОБА_3 у не притаманна схильність до фантазування. Під час надання показів та під час проведеного обстеженню підекспертний виявляє схильність до подання обставин у вигідному для себе ракурсі. ОСОБА_16 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту у будь-якому вираженому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак злочину, визначеного в диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнає, оскільки його показання того, що він винен лише в тому, що взяв ніж, але ним ніяких тілесних ушкоджень не було завдано.
Невизнання вини обвинуваченими суд сприймає як його спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності, оскільки його показання повністю спростовуються показаннями потерпілих, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також письмовими доказами описаними вище, яку було зібрано в ході досудового слідства та які стороною обвинувачення надано достатньо належних та допустимих доказів наявності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
З огляду на вищевикладене судом критично оцінюються показання обвинуваченого щодо видвинутої ним версії подій 06 лютого 2021 р. наданої в судовому засіданні з приводу обставин отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , як такої, що не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.
Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_41 , оскільки вона не була явним очевидцем події, а її свідчення полягались на переказ того, що їй повідомили як обвинувачений ОСОБА_3 , так і свідок ОСОБА_24 .
Що стосується показань свідка ОСОБА_24 стосовно механізму нанесення тілесного ушкодження, що сам потерпілий ОСОБА_5 настрибнув на ножа, тобто таким чином утворилося тілесне ушкодження, суд відноситься критично, оскільки під час слідчого експерименту нею було повідомлено, що вона була за спиною чоловіка і не бачила як було нанесено тілесне ушкодження.
Що стосується предмету злочину - ножа, то як встановлено в судовому засіданні він був знайдений за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 під час обшуку та підтверджує факт того, що після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 він зник за місцем проживання останнього.
Окрім того, всі сліди на ножу були витерті чи змиті, про що засвідчила експертиза № 32/ц, так як кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного дослідження, знайдені не було, що свідчить той факт, що хотіли приховати як сам ніж, так і те, що ним було нанесені тілесні ушкодження.
Захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_9 було заявлено клопотання про допит малолітнього свідка ОСОБА_42 , який є сином обвинуваченого. Свідку на момент подання клопотання було сім років. З моменту початку досудового розслідування минуло понад один рік. Зазвичай психіка особи у такому віці перебуває на стадії розвитку. Ця несформованість може спричинити неправильне сприйняття тих чи інших обставин, за яких сталася подія кримінального правопорушення. Крім того, клопотання було заявлено перед судовими дебатами. Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не було відомо про те, що ця особа була свідком подій кримінального правопорушення зважаючи на те, що обвинувачений, потерпілі та свідки у своїх показаннях про вказаного свідка нічого не згадували. Це поставило під сумнів суду необхідність його допиту, внаслідок чого у задоволенні клопотання було відмовлено.
Що стосується твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_9 про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, а саме: дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 124 КК України - в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Підстава необхідної оборони складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.
Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).
Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в уяві особи, тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.
Як зазначено в абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону" стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
ВС роз'яснив, що для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Тому суд приходить до висновку, що правильна кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 124 КК України, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної з огляду на обставини справи, які встановлені в судовому засіданні, і суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 не було необхідної оборони, саме в розумінні, яке входить до гіпотези ст. 124 КК України, відповідно, не може бути і перевищення її меж.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.
Згідно ст. 95 КПК України:
Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Свідок, експерт зобов'язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).
Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Письмові докази по справі, а саме: протоколи проведення слідчих експерименту, висновки експертів та інші письмові докази зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, узгодженими та послідовними, відповідають всім обставинам справи, а тому суд сприймає їх як правдиві та такими, що в сукупності свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування та безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення.
Даючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отримані у передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними та допустимими.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
Судом також враховано позиція ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенні «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Крім того, відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 саме за ч. 1 ст. 121 КК України, так як суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно наніс тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5 , та припускав, з огляду на знаряддя вчинення злочину, - ніж кухонний, значна силу удару, - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, свідомо допускаючи спричинення будь - яких тілесних ушкоджень.
Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
Згідно паспорту серії НОМЕР_4 , виданого 25 січня 2001 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Яготин Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.
Згідно вимоги про судимість № 458 від 06.02.2021 р. станом на 06.02.2021 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна міська лікарня» обвинувачений ОСОБА_16 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна міська лікарня» обвинувачений ОСОБА_16 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.
Згідно характеристики, виданої депутатом Яготинської міської ради на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 (зареєстрований в АДРЕСА_1 ). Працює на посаді технолога по переробці м'ясних напівфабрикатів на місцевому приватному підприємстві. Проживає з дружиною та трьома дітьми. Одружений вдруге, від першого браку має двох дітей. Інформація про зловживання ним спиртними напоями, вживання наркотичних засобів та ведення протиправного способу життя, до Яготинської міської ради, або безпосередньо депутата округу, не надходила. З сусідами ОСОБА_3 підтримує добропорядні стосунки, зауважень на його спосіб життя від сусідів по АДРЕСА_2 не надходило. Відомості щодо порушення громадського порядку ОСОБА_3 , відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 19.12.2011 р. Протягом 2020 та 2021 року на військову службу не призивався та в зону АТО не направлявся.
Згідно характеристики виданої директором Спільно українського-великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_16 працює в СП ТОВ «Нива Переяславщини» на посаді технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва з 01 грудня 2015 року. За період роботи зарекомендував себе як старанний та добросовісний працівник, який з відповідальністю ставиться до своїх обов'язків. Користується повагою і авторитетом в колективі. Зауважень та доган з боку керівництва не має.
Згідно довідки виданої директором Спільно українського-великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , про те, що він працює в СП ТОВ "Нива Переяславщини" на посаді технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва з «01» грудня 2015 року згідно наказу №335§1-К від «30» листопада 2015 року. На даний час сплачує аліменти в розмірі 33,34 % від заробітної плати. Заборгованості немає. Також має заборгованість за виконавчими листами. Із заробітної плати 16,66 % сплачує на її погашення.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 зареєстрували шлюб 22.06.2016 р. Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що було зроблено запис під № 50.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого 18 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області на ОСОБА_44 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_45 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 виданого повторно 21 травня 2019 року Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області на ОСОБА_46 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_27 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 виданого 12.04.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області на ОСОБА_47 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_45 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 виданого повторно 21 травня 2019 року Згурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області на ОСОБА_48 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_27 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 виданого повторно 21 травня 2019 року Згурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області на ОСОБА_42 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_27 .
Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.
Так, санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України - тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є тяжким злочином.
При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Дана обставина підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 06.02.2021 р., згідно якої о 04 год. 00 хв. встановлено 1,7 проміле алкоголю (зі слів о 23 год. 50 хв. - вживано 500 грам горілки).
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов'язковому врахуванню.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно працює, характеризується позитивно як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має на утриманні п'ятьох дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав та які перебувають на його утриманні, оскільки щодо двох він платить аліменти, думку потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які щодо міри покарання покладаються на погляд суду, та думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст.. 76 КК України та з урахуванням висновку досудової доповіді, згідно висновку якої обвинуваченому можливо призначити покарання без ізоляції від суспільства, суд вважає, що належним та достатнім є призначення обвинуваченому покарання буде у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України.
Вирішуючи питання встановлення іспитового строку та покладення обов'язків із числа регламентованих ст.76 КК України, слід зазначити, що статтею 75 того ж Кодексу передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, який судимостей немає, позитивно характеризується за місцем проживання, має та утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, на обліках у наркологічному та психологічному диспансері не перебуває та обставин, що пом'якшують покарання, та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю три роки, із покладенням на нього обов'язків, регламентованих ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 76 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На переконання суду призначення обвинуваченому ОСОБА_3 саме такого покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Що стосується цивільних позовів, то слід зазначити наступне.
Цивільний позов ОСОБА_31 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Потерпілий ОСОБА_34 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його, ОСОБА_31 , користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч ) гривень, обґрунтовуючи позов наступним.
06.12.2021 року близько 01 години 20 хвилин ОСОБА_16 , заходячись в стані алкогольного сп'яніння , перебував разом з своєю дружиною ОСОБА_24 та двома їхніми малолітніми дітьми в гостях , по місцю проживання ОСОБА_31 та членів його сім'ї , дружини ОСОБА_32 та їхніх малолітніх дітей ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в квартирі АДРЕСА_4 .
На грунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_31 , ОСОБА_16 розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 . Така суперечка тривала короткий проміжок часу, під час якої в ОСОБА_3 виник злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_31 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_16 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний і протиправний характер, на грунті розпочатої ним сварки, взяв до рук кухонний ніж, який лежав на кухонному столі в приміщенні кімнати кухні, куди останній цілеспрямовано пішов за ножем, повернувся в прихожу кімнату квартири, де стояв ОСОБА_34 та пив томатний сік, в присутності ОСОБА_24 та ОСОБА_32 , без будь яких пояснень намагався нанести удар ножем в живіт ОСОБА_31 . ОСОБА_34 з ціллю захисту свого життя та здоров'я намагався рукою забрати в нападника кухонний ніж. В результаті чого ОСОБА_16 наніс ножове поранення кисті руки ОСОБА_31 . Та продовжуючи свій злочинний умисел , з ціллю позбавлення життя ОСОБА_31 , наніс другий проникаючий удар кухонним ножем в область живота ОСОБА_31 . В результаті ножового поранення живота ОСОБА_31 було ушкоджено тонкий та товстий кишники. Що привело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень в ОСОБА_31 . Не переконавшись в тому чи лишився живим ОСОБА_34 після двох ударів в частини його тіла кухонним ножем, ОСОБА_16 , не надаючи ніякої допомоги потерпілому, викрав кухонний ніж, яким і наніс поранення потерпілому, поклавши ножа до карманів свого одягу, повернувся в кімнату кухні, де з кухонного столу викрав мобільний телефон ОСОБА_31 поклавши його в кишені свого одягу і забравши свою дружину й своїх дітей пішов з даної квартири до себе додому.
Свою вину у вчиненні даного злочину не визнав, станом до даного часу жодного разу не поцікавився в ОСОБА_31 про стан здоров'я останнього, не надав ніякої матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_31 . З ціллю уникнення відповідальності за вчинений злочин, під час проведення досудового слідства постійно вчиняв наговори на ОСОБА_5 , намагаючись перекласти вину на ОСОБА_5 .
Спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_31 потягли за собою необхідність відновлення стану здоров'я . ОСОБА_34 переніс складну і тяжку операцію для спасіння його життя і здоров'я. Під час лікування в медичних установах на його лікування були витрачені значні фінансові витрати. Та на тому лікування, ще не завершилось. ОСОБА_5 , не виключено, необхідно буде проводити ще операцію по відновленню його здоров'я. На відновлення здоров'я останньому необхідно мати значні кошти. Із-за отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_34 переніс і переносить значний фізичний біль. Він втратив можливість нормально жити і працювати. Не має фізичної можливості із-за погіршення стану його здоров'я закінчити початий ремонт в квартирі, де проживає разом з членами його сім'ї. Не може ходити на роботу. Із-за чого втратив можливість для отримання заробітної плати, за рахунок якої він утримував себе та членів своєї сім'ї. Не має фізичної можливості повноцінно займатись вихованням своїх двох малолітніх дітей. Тим самим повністю в негативний бік було порушено нормальний спосіб його життя.
Він постійно вимушений звертатись за матеріальною допомогою для відновлення свого здоров'я і для утримування членів його сім'ї до своїх батьків, друзів і знайомих.
ОСОБА_34 став страждати від безсоння, яке виникає із-за відчуття постійних болів в його животі, головних болів. Та постійних психологічних переживань за своє життя і здоров'я, за своє майбутнє та своїх дітей, дружини, батьків.
Завдану йому, ОСОБА_17 , моральну шкоду злочинними діями ОСОБА_51 він оцінює в 100 000 гривень.
Цивільний позивач ОСОБА_34 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Цивільний відповідач ОСОБА_16 та його представник адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги позивача визнають частково, а саме в частині трьох тисяч грн. моральної шкоди та вважає цю суму достатньою, оскільки потерпілий сіпався туди сюди і сам на штирхнувся на ніж.
Суд, вислухавши цивільного позивача, цивільного відповідача та представника цивільного відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особини, а також ділової репутації фізичної або юридичної особини.
Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом від :
1) характеру правопорушення;
2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;
3) ступеня вини особини, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;
4) інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.
Пунктами 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути максимально адекватним завданій шкоді.
Так судом встановлено, що ОСОБА_16 06.02.2021 близько 01 години 20 хвилин (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 .
Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер на ґрунті розпочатої сварки, взяв до рук ніж, який лежав на кухонному столі та наніс ним один удар ОСОБА_5 в область живота спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), які за критерієм небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Тобто, під час судового розгляду справи було встановлено факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 в наслідок спричинення тілесних ушкоджень встановлених обставинами справи, що є підставою для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди.
Однак разом з вищезазначеним суд приймає до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 4 та п. 5 його Постанови від 31.03.1995р. № 4, а саме про те, що в своєму позові про стягнення моральної шкоди позивач має зазначати в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
З огляду на вищезазначене факт порушення прав потерпілого - цивільного позивача не є безумовною підставою для прийняття судом рішення про стягнення з відповідача моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі.
Суд погоджується з доводами потерпілого про те, що внаслідок спричинення ножового поранення, він тривалий час лікувався і був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, працевлаштуватися. Він, безсумнівно, зазнав душевних страждань, глибоких емоційних переживань, спричинених хвилюваннями, нервовим стресом, фізичним болем і тривалим загоюванням отриманих ран.
Однак, на думку суду, заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі є завищеними, оскільки цей розмір не відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості з урахуванням обставин встановлених в судовому засіданні та підтверджених матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме: суд вважає доцільним стягнути з цивільного відповідача на користь цивільного позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень, а у задоволенні решти вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його, ОСОБА_8 , користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та стягнути з ОСОБА_3 на його, ОСОБА_8 , користь завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 8765 гривень, та 3000 грн. за оплату правової допомоги, обґрунтовуючи позов наступним.
На проведення лікування і відновлення здоров'я ОСОБА_31 станом на даний час витрачено 31 910 гривень, що підтверджується відповідними касовими чеками та квитанціями.
З загальної суми 31910 гривень , матеріальних витрат , він, ОСОБА_8 , витратив на лікування свого сина ОСОБА_31 після нанесення останньому ножових поранень ОСОБА_51 8765 гривень своїх власних коштів.
Крім матеріальних збитків, він поніс і продовжує нести моральні страждання, які полягають в тяжкому психологічному стресі для нього, постійних переживань за життя і здоров'я його сина, про що він думає і в день, і в ночі. Із-за чого втратив свій нормальний сон. Із-за чого різко в негативний бік змінився його установлений уклад життя.
Завдану йому злочинними діями ОСОБА_51 моральну шкоду він оцінює в 50 000 гривень.
Цивільний позивач ОСОБА_8 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Цивільний відповідач ОСОБА_16 та його представник адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги позивача визнають частково, а саме матеріальну шкоду в сумі 3949,00 грн.. Не визнає ні моральну шкоду, оскільки не вважає, що він її йому заподіяв, ні відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки потерпілі самі приймають участь у судових засіданнях.
Суд, вислухавши цивільного позивача, цивільного відповідача та представника цивільного відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_8 в частині відшкодування завданого йому матеріальної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 06.02.2021 близько 01 години 20 хвилин (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 .
Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер на ґрунті розпочатої сварки, взяв до рук ніж, який лежав на кухонному столі та наніс ним один удар ОСОБА_5 в область живота спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), які за критерієм небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Заявлена сума відшкодування майнової шкоди у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками потерпілого. У силу приписів ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), а цивільний позивач ОСОБА_8 поніс витрати на його лікування.
Суд вважає, що витрати на ліки на загальну суму 3569 грн. 35 коп. потрачені цивільним позивачем ОСОБА_8 підлягають до задоволення і стягнення, оскільки вказані ліки були придбанні для лікування отриманого ушкодження ОСОБА_5 від злочинних дій відповідача і були необхідні для проведення лікування, зокрема: це квитанції від 06.02.2021 року - на 1419,00 грн., від 06.02.2021 року - на 836,30 грн., від 10.02.2021 року - на 177,00 грн., від 06.02.2021 р. - на 348,60 грн., від 06.02.2021 р. - на 33,50 грн., від 06.02.2021 року - на 203,45 грн., від 06.02.2021 року - 148,40 грн., від 06.02.2021 року на 40,50 грн. та на 59,50 грн., від 19.03.2021 року - на 303,10 грн., тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди та стягує з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_8 завдані матеріальні збитки в сумі 3569 грн. 35 коп.
Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_8 кошти на суму 441 грн. 56 коп., тобто необхідність у придбанні ліків та інших матеріалів, які були необхідні саме для проведення лікування, не можна пов'язати із спричиненням ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, оскільки не містять назви ліків які були придбані, а лише вказані суми, а саме: від 13.02.2021 року - на 350,56 грн., від 29.03.2021 року - на 55,00 грн., від 19.02.2021 р. на суму 19,00 грн. та на суму 17,00 грн., тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як докази придбання ліків, оскільки квитанції в дійсності з аптеки, але які ліки були придбані на вказані суми суду не відомі, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_8 кошти на суму 4754 грн. 09 коп., оскільки ніякими квитанціями вказані витрати не підтвердженні, так як відсутні у матеріалах справи, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_8 в частині відшкодування завданого йому моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 був визнаний потерпілим відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України.
Судом в ході підготовчого засідання 09 лютого 2022 р. ОСОБА_8 був визнаний і потерпілим і цивільним позивачем у кримінальному провадженні. (т. 1 а.п. 183)
Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або /та моральної шкоди. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені КПК для потерпілого, в частині, що стосується цивільного позову.
Тобто, згідно чинного законодавства потерпілий та цивільний позивач є різними рівноправними учасниками судового розгляду.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно із ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 Постанови розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних страждань позивача, страждання, пов'язанні з відчуттям стресу, ступінь змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, необхідність витрачати час на лікування сина, виходячи з розміру позовних вимог та засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а у задоволенні решти вимог позивачу відмовити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення вказаної справи 06.02.2021 цивільним позивачем ОСОБА_8 було укладено Договір про надання юридичних та консультаційних послуг з адвокатом ОСОБА_52 . Згідно квитанції до прибуткового ордеру № 037939 від 05.07.2021, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за консультації та підготовки для подачі позову до суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 437 грн. 40 коп. (становить 14,58%)
Цивільний позов ОСОБА_32 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 та просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її, ОСОБА_32 , користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та матеріальну шкоду в розмірі 2408,51 грн. та 3000 грн. за оплату правової допомоги, обґрунтовуючи позов наступним.
На проведення лікування і відновлення здоров'я ОСОБА_31 станом на даний час витрачено 31 910 гривень, що підтверджується відповідними касовими чеками та квитанціями.
Із загальної суми 31910 гривень матеріальних витрат вона, ОСОБА_6 , витратила на лікування її чоловіка - ОСОБА_31 , після нанесення останньому ножових поранень ОСОБА_51 , 2408,51 грн. своїх власних коштів.
Крім матеріальних збитків вона понесла і продовжує нести моральні страждання, які полягають в тяжкому психологічному стресі для неї постійних переживань за життя і здоров'я її чоловіка. За долю їхніх малолітніх двох дітей, про що вона думає і в день, і в ночі. Із-за чого втратила свій нормальний сон. Із-за чого різко в негативний бік змінився її установлений уклад життя. Вона вимушена тепер постійно, щоночі, перебувати біля ліжка її чоловіка. Турбуючись за станом його здоров'я. Тим самим не може повноцінно виховувати і утримувати їхніх двох малолітніх дітей. Всі турботи по домашньому господарству тепер несе тільки вона.
Завдану їй, злочинними діями ОСОБА_51 , моральну шкоду вона оцінює в 50 000 гривень.
Цивільний позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Цивільний відповідач ОСОБА_16 та його представник адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги позивача визнають частково, а саме матеріальну шкоду в сумі 567,25 грн. Не визнає ні моральну шкоду, оскільки не вважає, що він її їй заподіяв, ні відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки потерпіла сама приймає участь у судових засіданнях.
Суд, вислухавши цивільного позивача, цивільного відповідача та представника цивільного відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_6 в частині відшкодування завданого їй матеріальної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 06.02.2021 близько 01 години 20 хвилин (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 .
Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер на ґрунті розпочатої сварки, взяв до рук ніж, який лежав на кухонному столі та наніс ним один удар ОСОБА_5 в область живота спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), які за критерієм небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Заявлена сума відшкодування майнової шкоди у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками потерпілого. У силу приписів ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), а цивільний позивач ОСОБА_6 понесла витрати на його лікування.
Суд вважає, що витрати на ліки на загальну суму 323 грн. 55 коп. потрачені цивільним позивачем ОСОБА_6 підлягають до задоволення і стягнення, оскільки вказані ліки були придбанні для лікування ушкодження отриманого ОСОБА_5 від злочинних дій відповідача і були необхідні для проведення лікування, зокрема: це квитанції від 17.02.2021 року - на 234,70 грн., 22.02.2021 року - на 17,80 грн., від 24.02.2021 року - на 41,20 грн., від 11.03.2021 р. - на 29,85 грн., тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди та стягує з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_6 завдані матеріальні збитки в сумі 323 грн. 55 коп.
Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_6 кошти на суму 41 грн. 20 коп., тобто необхідність у придбанні ліків та інших матеріалів, які були необхідні саме для проведення лікування, не можна пов'язати із спричиненням ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, оскільки не містять назви ліків, які були придбані, а лише вказані суми, а саме: від 24.02.2021 року - на 41,20 грн., тому у їх задоволенні слід відмовити
Також судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_6 кошти на суму 102 грн. 00 коп., тобто необхідність у придбанні ліків та інших матеріалів, які були необхідні саме для проведення лікування, не можна пов'язати із спричиненням ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, оскільки не мають відношення до лікування отриманих ушкоджень, а саме: від 14.02.2021 року - на 2,00 грн., від 18.04.2021 р.- на 100,00 грн., тому у їх задоволенні слід відмовити
Окрім того, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_6 кошти на суму 1660 грн. 35 коп. за продукти, а саме: від 10.03.2021 року - на 75,50 грн., від 24.02.2021 р - на 41,34 грн., від 17.02.2021 р. на суму 178,00 грн., від 25.02.2021 на 7,50 грн., від 13.03.2021 року - на 28,00 грн., від 23.03.2021 р. на суму 17,80 грн., від 07.03.2021 на 62,50 грн., від 19.02.2021 року - на 186,00 грн., від 14.04.2021 р. на суму 58,90 грн., від 10.03.2021 на 20,00 грн., від 16.04.2021 року - на 59,50 грн., від 16.04.2021 р. на суму 100,00 грн., від 13.03.2021 на 10,00 грн., від 17.02.2021 року - на 62,50 грн., від 07.03.2021 р. на суму 68,21 грн., від 25.02.2021 на 72,00 грн., від 17.02.2021 року - на 62,50 грн., від 23.02.2021 р. на суму 13,50 грн., від 17.02.2021 на 234,70 грн., без дати - на 153,50 грн., від 12.03.2021 р. на суму 81,00 грн., від 19.03.2021 на 163,11 грн., від 07.03.2021 року - на 106,60 грн., оскільки будь - яких даних про необхідність спеціального харчування відсутні і що саме купувалося також не зрозуміло, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Також судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_6 кошти, а саме: від 20.02.2021 р. без можливості вияснити яка сума та ще одна квитанція з неможливістю вияснити дату та суму, на якому вчинено купівлю, оскільки не можливо визначити чи мають вони відношення до лікування отриманих ушкоджень ОСОБА_5 , тому у їх задоволенні слід відмовити.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_6 в частині відшкодування завданого їй моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_6 була визнана потерпілою відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України.
Судом в ході підготовчого засідання 09 лютого 2022 р. ОСОБА_6 була визнана і потерпілою і цивільним позивачем у кримінальному провадженні. (т. 1 а.п. 183)
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_12 виданого 31.08.2013 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції у Київській області про те, що ОСОБА_34 та ОСОБА_53 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис під № 128, згідно якого прізвище дружини та чоловіка - ОСОБА_33 (т. 1 а.с. 79).
Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або /та моральної шкоди. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені КПК для потерпілого, в частині, що стосується цивільного позову.
Тобто, згідно чинного законодавства потерпілий та цивільний позивач є різними рівноправними учасниками судового розгляду.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно із ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 Постанови розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних страждань позивача, страждання, пов'язанні з відчуттям стресу, ступінь змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, необхідність витрачати час на лікування чоловіка, виходячи з розміру позовних вимог та засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а у задоволенні решти вимог позивачу відмовити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення вказаної справи 07.02.2021 цивільним позивачем ОСОБА_6 було укладено Договір про надання юридичних та консультаційних послуг з адвокатом ОСОБА_52 . Згідно квитанції до прибуткового ордеру № 037941 від 05.07.2021, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за консультації та підготовки для подачі позову до суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 304 грн. 80 коп. (становить 10,16 %)
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 та просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її, ОСОБА_7 користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, матеріальну шкоду в розмірі 20 665 гривень, та 3000 грн. за оплату правової допомоги, обґрунтовуючи позов наступним.
На проведення лікування і відновлення здоров'я ОСОБА_31 станом на даний час витрачено 31 910 гривень, що підтверджується відповідними касовими чеками та квитанціями.
Із загальної суми 31910 гривень матеріальних витрат вона, ОСОБА_7 , витратила на лікування її сина, ОСОБА_31 , після нанесення останньому ножових поранень ОСОБА_51 , 20 665 гривень своїх власних коштів.
Крім матеріальних збитків вона понесла і продовжує нести моральні страждання, які полягають в тяжкому психологічному стресі для неї, постійних переживань за життя і здоров'я її сина, про що вона думає і в день, і в ночі. Із-за чого втратила свій нормальний сон. Із-за чого різко в негативний бік змінився її установлений уклад життя. Вона вимушена була постійно перебувати біля лікарняного ліжка її сина в той час коли він перебував в мед закладі на лікуванні після отриманих ножових поранень.
Тим самим вона не могла виконувати свої трудові обов'язки. Втратила повну можливість на той час займатись своїм домашнім господарством.
Завдану їй, злочинними діями ОСОБА_51 , моральну шкоду вона оцінює в 50 000 гривень.
Цивільний позивач ОСОБА_7 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Цивільний відповідач ОСОБА_16 та його представник адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги позивача визнають частково, а саме матеріальну шкоду в сумі 15 226,36 грн. Не визнає ні моральну шкоду, оскільки не вважає, що він її їй заподіяв, ні відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки потерпіла сама приймає участь у судових засіданнях.
Суд, вислухавши цивільного позивача, цивільного відповідача та представника цивільного відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_7 в частині відшкодування завданого їй матеріальної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 06.02.2021 близько 01 години 20 хвилин (точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_5 .
Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер на ґрунті розпочатої сварки, взяв до рук ніж, який лежав на кухонному столі та наніс ним один удар ОСОБА_5 в область живота спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), які за критерієм небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Заявлена сума відшкодування майнової шкоди у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками потерпілого. У силу приписів ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
Внаслідок отриманих ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної стінки від якої проходить раньовий канал у вигляді ножових скрізних ран ділянки тонкої кишки, проникаючої рани ректосигмоїдного відділу товстої кишки, рани брижі тонкої кишки, рани за очеревинного простору клубової зони справа, наявності до 1 літра згортків та рідкої крові в черевній порожнині (гемоперітонеум), а цивільний позивач ОСОБА_7 понесла витрати на лікування сина.
Суд вважає, що витрати на ліки на загальну суму 12 885 грн. 15 коп. потрачені цивільним позивачем ОСОБА_7 підлягають до задоволення і стягнення, оскільки вказані ліки були придбанні для лікування ушкодження отриманого ОСОБА_5 від злочинних дій відповідача і були необхідні для проведення лікування, зокрема: це квитанції від 10.02.2021 року - на 1297,10 грн., 08.02.2021 року - на 1306,20 грн., від 07.02.2021 року - на 263,20 грн., від 12.02.2021 р. - на 1058,90 грн., від 07.02.2021 року - на 857,35 грн., від 11.02.2021 р. - на 100,20 грн., від 19.03.2021 р. - на 303,10 грн., від 29.03.2021 р. - на 287,10 грн., від 07.02.2021 р. - на 78,20 грн., від 06.02.2021 р. - на 64,30 грн., від 13.02.2021 р. - на 316,50 грн., від 06.02.2021 р. - на 65,00 грн., від 10.02.2021 р. - на 174,80 грн., від 11.02.2021 р. - на 1228,00 грн., від 13.02.2021 р. - на 1339,00 грн., від 09.02.2021 р. - на 868,20 грн., від 24.03.2021 р. - на 1178,00 грн., від 06.02.2021 р. - на 2100,00 грн., тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди та стягує з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_7 завдані матеріальні збитки в сумі 12 885 грн. 15 коп.
Суд відхиляє вимоги потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення коштів, витрачених нею на благодійність, в сумі 800,00 грн., як такі, що не пов'язані із завданою майновою шкодою.
Квитанцію від 08.02.2021 р. на суму 1306,20 грн. (т. 1 а.с. 75) відхиляє вимоги потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення даних коштів, оскільки вони вже зарахувалися, тому повторного зарахування не потребує.
Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки в сумі 1168,90 грн., судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_7 квитанції, а саме: від 12.02.2021 р. - на 1058,90 грн., від 10.02.2021 р. - на 110,00 грн., тобто необхідність у придбанні ліків та інших матеріалів, які були необхідні саме для проведення лікування, не можна пов'язати із спричиненням ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, оскільки не містять назви ліків, які були придбані, а лише вказані суми, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Окрім того, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_7 кошти на суму 245 грн. 50 коп. за продукти, а саме: від 13.02.2021 року - на 41,50 грн., від 2021 р - на 37,00 грн., від 10.02.2021 р. на суму 67,00 грн., від 07.02.2021 на 100,00 грн., оскільки будь - яких даних про необхідність спеціального харчування відсутні і що саме купувалося також не зрозуміло, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, квитанції на придбання палива, а саме: без дати - на 499,89 грн., від 20.04.2021 р. - на 253,90 грн., без дати - на 300,09 грн., без дати - на 399,96 грн., не є належними та допустимими доказами заявлених понесених витрат, оскільки не дають можливості встановити, куди дане пальне використовувалося і чи для потреб потерпілого, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Також судом не можуть бути взяті до уваги витрачені цивільним позивачем ОСОБА_7 кошти, а саме: дві квитанції з неможливістю вияснити дату та суму (хоч ручкою написано 517,80 грн. та 04,00), оскільки не можливо визначити чи мають вони відношення до лікування отриманих ОСОБА_5 ушкоджень, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Стосовно позову цивільного позивача ОСОБА_7 в частині відшкодування завданого їй моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 була визнана потерпілою відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України.
Судом в ході підготовчого засідання 09 лютого 2022 р. ОСОБА_7 була визнана і потерпілою і цивільним позивачем у кримінальному провадженні. (т. 1 а.п. 183)
Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або /та моральної шкоди. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені КПК для потерпілого, в частині, що стосується цивільного позову.
Тобто, згідно чинного законодавства потерпілий та цивільний позивач є різними рівноправними учасниками судового розгляду.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно із ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 9 Постанови розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних страждань позивача, страждання, пов'язанні з відчуттям стресу, ступінь змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, необхідність витрачати час на лікування сина, виходячи з розміру позовних вимог та засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а у задоволенні решти вимог позивачу відмовити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення вказаної справи 07.02.2021 цивільним позивачем ОСОБА_7 було укладено Договір про надання юридичних та консультаційних послуг з адвокатом ОСОБА_52 . Згідно квитанції до прибуткового ордеру № 037940 від 05.07.2021, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за консультації та підготовки для подачі позову до суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 759 грн. 30 коп. (становить 25,31 %)
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 09.02.2021 р., слід скасувати.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до положень ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем його проживання.
Цивільний позов ОСОБА_31 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_5 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 3569 (три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн.. 35 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 5000 (п'ять тисяч) грн.. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн.. 40 коп.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_8 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_32 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 323 (триста двадцять три) грн. 55 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_32 , 04.11.1993, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 304 (триста чотири) грн. 80 коп.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_6 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає до часткового задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , 12 885 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 15 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_7 , 29.01.1973, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_7 відмовити.
Судові витрати по справі відсутні.
Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 2 а.с. 78) - СD-R диск з відеозаписом ОМП від 06.02.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (т. 2 а.с. 88-90) - медичну паличку, на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги в коридорі; медичну паличку на яку зроблено змив речовини бурого кольору схожої на кров з підлоги на балконі; три наволочки з плямами бурого кольору схожими на кров; металевий предмет схожий на ніж з маркуванням «Weinev», на поверхні якого виявлено плями бурого кольору схожі на кров, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Відділенні поліції №2 Бориспільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області - після набрання вироком законної сили - знищити; (т. 2 а.с. 88-90) - дріт зарядки мобільного телефону, мобільний телефон марки «Samsung», які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Відділенні поліції №2 Бориспільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_6 ; (т. 2 а.с. 88-90) - шапку сірого кольору; шарф світло коричневого кольору з візерунком; дитячу шапку з помпоном; мобільний телефон марки «Nokia» imei: НОМЕР_1 із sim картою № НОМЕР_2 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Відділенні поліції №2 Бориспільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 ; (т.2 а.с. 94) - дві футболки, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Відділенні поліції №2 Бориспільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області, - після набрання вироком законної сили, - знищити; (т. 2 а.с. 114) - СD-R диск з відеозаписом ОМП від 06.02.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (т. 2 а.с. 138) - СD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_5 від 19.02.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (т. 2 а.с. 147) - СD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_3 від 05.03.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (т. 2 а.с. 155) - СD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту із свідком ОСОБА_24 від 05.03.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (т. 2 а.с. 165) - СD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_6 від 05.03.2021 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.
Арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 09.02.2021 р., на майно, вилучене у ОСОБА_3 06.02.2021 року, в м. Яготин Київської області, а саме: на светр сірого кольору з візерунком на грудях, належний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_2 , - скасувати.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1