Справа № 308/8219/18
20 квітня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді - Бенца К.К.
при секретарі - Курбатова Д.Л.
за участю:
представника відповідача Сидоренко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнко Юрій Петрович про стягнення суми інфляційних втрат, -
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнко Юрій Петрович про стягнення суми інфляційних втрат.
Позов мотивує тим, що з квітня 2011 року по грудень 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Терра Банк». Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Терра Банк» від 26.11.2014 року № 354-ос ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників з 26.11.2014 року.
Відповідно до постанови Правління національного Банку України від 23.12.2014 року № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Терра Банк» виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 року № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Терра Банк» та призначення уповноваженої особу Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на його ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження проведену тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Ю.П.
Позивач зазначає,що у зв'язку з допущеними ПАТ «Терра Банк» порушеннями трудового законодавства при звільненні, ним було подано до суду позовну заяву та рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2015 року у справі № 308/144/15- ц позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» про стягнення суми матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності та середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь Позивача суму матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.11.2014 року по 03.12.2014 року, а також середній заробіток за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн. (за період з 05.12.2014 року по 30.03.2015 року).
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.07.2015 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Терра Банк» - рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2015 року в частині стягнення з ПАТ «Терра Банк» суми матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.11.2014 року по 03.12.2014 року скасовано та в цій частині у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
31.07.2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист №308/144/15-ц про стягнення з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.08.2015 року № 192/15 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» вже розпочато задоволення вимог кредиторів третьої черги.
Позивач зазначає, що 12.11.2015 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнку Ю.П. було направлено вимогу про включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів та оплату на його користь суми середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн.
Листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнка Ю.П. від 11.02.2016 року за № 11.02.2016/4-ЗГ його повідомлено, що вказану вище вимогу включено до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ «Терра Банк» (зміни до реєстру затверджені протоколом Виконавчої дирекції Фонду № 005/16 від 11.01.2016 року), черговість задоволення вимоги - сьома.
Позивач зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2015 року у справі №308/8742/15-ц , яке набуло законної сили , задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» про стягнення середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника та стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь Позивача середній заробіток за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн. (за період з 31.03.2015 року по 12.10.2015 року).
На виконання вказаного рішення суду, 26.01.2016 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн.
Позивач зазначає, що 28.01.2016 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнку Ю.П. було направлено вимогу про включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів та оплату на його користь суми середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн.
Позивач вважає, що дії уповноваженої особи Фонду Ірклієнка Ю.П., та виконавчої дирекції Фонду щодо віднесення його вимоги від 12.11.2015 року на суму 71652,43 грн. до сьомої черги задоволення, а також бездіяльність уповноваженої особи Фонду Ірклієнка Ю.П., яка проявляється у неподанні виконавчій дирекції Фонду змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо вимоги від 28.01.2016 року на суму 120 629,67 грн є незаконними, виходячи з наступного.
Грошова вимога в розмірі 71 652,43 грн. не є банківським вкладенням (депозитом), а являє собою середній заробіток за затримку проведення виплат при звільненні працівника, що належать йому (працівнику) від підприємства, установи, організації та пов'язана з трудовою діяльністю працівника на цьому підприємстві, установі, організації, а тому віднесена до категорії - заробітна плата. Оскільки, у відповідності до статті 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати включається: основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки); додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці); та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Також дане грошове зобов'язання ПАТ «Терра Банк», що ліквідується, виникло перед позивачем до винесення Постанови Правління Національного Банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Терра Банк». Згідно Наказу ПАТ «Терра Банк» від 14 січня 2015 року № 04-ос «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 , його звільнено з посади директора Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Терра Банк» 04 грудня 2014 року.
Тому, зважаючи на вищезазначене, грошова вимога в розмірі 71 652, 43 грн., яка включена до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ «Терра Банк», повинна бути віднесена саме до другої черги задоволення вимог кредиторів, а тому дії уповноваженої особи Фонду Ірклієнка 10.П. та виконавчої дирекції Фонду щодо віднесення його вимоги від 12.11.2015 року на суму 71652,43 грн. до сьомої черги задоволення , на думку позивача є незаконними.
Також позивач зазначає, що уповноваженою особи Фонду Ірклієнко Ю.П. в порушення вимог Закону та Положення не внесено до виконавчої дирекції Фонду пропозицій щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимогу позивача від 28.01.2016 року на суму 120 629,67 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону, п. 2.6 Положення Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
У разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили (п. 4.31 Положення в редакції чинній на момент подання вимог від 12.11.2015 року на суму 71652,43 грн., а також від 28.01.2016 року на суму 120 629,67 грн).
Оскільки позивач позбавлений права на час звернення з позовом до суду розпорядження належними йому грошовими коштами , просить суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) на його користь суму інфляційних втрат за період з 11.02.2016 року по 17.07.2018 року в розмірі 62 056,52 грн.
В ході розгляду справи, 09 липня 2020 р. позивач, скориставшись наданими йому правами передбаченими ст. 49 ЦПК України, подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд: стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму інфляційних втрат за період з 11.02.2016 року по 08.07.2020 року в розмірі 81 323,52 грн.
Позиція сторін справи :
У судове засідання позивач не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому розгляді перерви не зявився.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зокрема зазначила, що 15.05.2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення ПАТ «Терра Банк» як юридичної особи, а отже ліквідація банку вважається завершеною , а банк ліквідованим. Отже повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Терра Банк» припинено. Зазначена інформація є публічною та загально доступною. Вказує на те, що згідно зі статтею 52 ЗУ “ Про систему гарантування вкладів фізичних соіб» вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна , вважаються погашеними. Наголосила на тому, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів не є правонаступником ПАТ «Терра Банк». Вказала на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати , а відтак вимоги в розмірі 71 652, 43 грн. правомірно включено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» до сьомої черги. Вказує, що позивачем не оскаржувалося включення його кредиторських вимог в розмірі 71652,43 грн. до сьомої черги. Верховний Суд України у постанові від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15ц дійшов висновку про те, що ст. 52 Закону “ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів, отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог до банку здійснюється в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, а також про те, що погашення вимог кредитора на порушення порядку, визначеного у статті 52 Закону, не допускається.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 18.04.2018 справі № 910/8132/17 зазначив, що порядок задоволення вимог кредиторів банку, який знаходиться у стані ліквідації (відносин, що виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків) регулюється спеціальними нормами відповідно до законодавства, а саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема ст. 52 вказаного Закону.
Стягнення коштів поза межами ліквідаційної процедури Банку, що передбачена нормами Закону України, «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме ст. 52 Закону, не допускається.
Позивачем заявлено до Фонду гарантування вимогу щодо стягнення інфляційних збитків. При цьому позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів саме Фондом.
За таких умов, за відсутності встановленої судом протиправності дій,бездіяльності або рішень Фонду гарантування, суд не може зобов'язувати Фонд вчиняти будь-які дії.
Вказує на те, що у позивача відсутні будь - які правовідносини з відповідачем, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був роботодавцем. Просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнко Юрій Петрович в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви, клопотання:
05.10.2018 року представником позивача подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2018 року.
25.05.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
24.06.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
09.07.2020 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
23.02.2020 року позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності;
18.01.2021 року представником ФГВФО Сидоренко Ю.А. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
15.09.2021 року представником ФГВФО Сидоренко Ю.А. подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29.09.2021 року представником ФГВФО Сидоренко Ю.А. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
18.11.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про зупинення провадження
19.11.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення розгляду клопотання про зупинення провадження без його участі.
08.02.2022 року представником ФГВФО Сидоренко Ю.А. подано до суду узагальнену правову позицію відповідача щодо предмета спору.
07.03.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про обєднання справи.
08.04.2022 року представником ФГВФО Сидоренко Ю.А. подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
27.07.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Світлик О.М. цивільну справу № 308/8219/18 передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
12.09.2018 року Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі № 308/8219/18 та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
05.12.2018 року ухвалою апеляційного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою адвоката Калинюк Ю.Ю.
06.12.2018 року ухвалою Закарпатського апеляційного суду було призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції.
05.02.2019 року постановою Закарпатського апеляційного суду ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
04.03.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею К.К. Бенца прийнято справу до свого провадження.
23.09.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
11.10.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
19.11.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження відмовлено.
09.03.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у задоволенні клопотання представника позивача про обєднання справ відмовлено
12.04.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 по 03 грудня 2014 року працював на посаді директора Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Терра Банк». Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Терра Банк» від 26.11.2014 року № 354-ос ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників з 26.11.2014 року, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Наказом ПАТ «Терра Банк» ліквідація № 04-ос від 14.01.2015 року у зв'язку з надходженням 13.01.2015 року листка непрацездатності ОСОБА_1 (серія АГИ № 331842 від 24.11.2014 року) дату звільнення ОСОБА_1 , а саме з 26.11.2014 року визнано недійсною та звільнено його з вищевказаної посади 04.12.2014 року, у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, вказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.07.2015 року яке набуло законної сили і в силу ч.4 ст.82 ЦПК України доведення не потребують. (а.с. 10-13)
Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 23.12.2014 року №831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Терра Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), прийнято рішення від 24.12.2014 року № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Терра Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на його ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Ю.П.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2015 року у справі № 308/144/15- ц позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» про стягнення суми матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності та середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь Позивача суму матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.11.2014 року по 03.12.2014 року, а також середній заробіток за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн. (за період з 05.12.2014 року по 30.03.2015 року). ( а.с. 8-9)
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08.07.2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2015 року в частині стягнення з ПАТ «Терра Банк» суми матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.11.2014 року по 03.12.2014 року скасовано та в цій частині у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. ( а.с. 10-13)
Як встановлено судом, на виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08.07.2015 року, 31.07.2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн. ( а.с. 14)
12.11.2015 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнку Ю.П. було направлено вимогу про включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів та оплату на його користь суми середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 71652,43 грн. (а.с. 16).
Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2015 року у справі №308/8742/15-ц, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» про стягнення середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника та стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь Позивача середній заробіток за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн. (за період з 31.03.2015 року по 12.10.2015 року). Вказане рішення набрало законної сили 19.01.2016 року та в апеляційному порядку не переглядалось. (а.с.17-18)
Як встановлено судом, на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2015 року, 26.01.2016 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн. (а.с.19).
28.01.2016 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнку Ю.П. було направлено вимогу про включення ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів та задоволення на його користь грошової вимоги на суму середнього заробітку за затримку проведення виплат при звільненні працівника в розмірі 120 629,67 грн. (а.с. 20)
Листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнка Ю.П. від 11.02.2016 року за № 11.02.2016/4-ЗГ ОСОБА_1 повідомлено, що вимога в сумі 71 652, 43 грн. включена до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ «Терра Банк» (зміни до реєстру затверджені протоколом Виконавчої дирекції Фонду № 005/16 від 11.01.2016 року), черговість задоволення вимоги - сьома. ( а.с. 21)
Нормативно-правове обґрунтування :
Предметом спору у даній справі є стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 21.08.2014 № 518 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.08.2014 № 72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ТЕРРА БАНК», згідно з яким з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТЕРРА БАНК».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ТЕРРА БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «ТЕРРА БАНК» запроваджено строком на три місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014.
На підставі частини четвертої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 122 від 20.11.2014 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ТЕРРА БАНК» на один місяць до 22 грудня 2014 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ТЕРРА БАНК» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Ірклієнка Юрія Петровича до 22 грудня 2014 року включно.
Згідно частини шостої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на виконання вимог Закону в частині виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб функцій з виведення неплатоспроможних банків з ринку, а також з метою забезпечення збереження активів та документації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №156 від 23.12.2014 про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ТЕРРА БАНК» Ірклієнка Юрія Петровича та наділення його правами, передбаченими пунктами 1 та 2 частини другої статті 37 Закону з 23.12.2014 до дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідацію ПАТ «ТЕРРА БАНК».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ТЕРРА БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ТЕРРА БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 рік з 24.12.2014 по 23.12.2015 включно.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 17грудня 2015 року № 222 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» на 1 рік до 23 грудня 2016 року включно.
За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 11 грудня 2017 року № 5335 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» строком на один рік до 06 грудня 2018 року включно.
Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ТЕРРА БАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на один рік до 06 грудня 2018 року включно.
Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 15 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10701110044044222 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Згідно із частиною п'ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
Згідно зі статтею 52 Закону Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» припинено.
В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку (стаття 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Тобто, Фонд гарантування є державною установою, яка виконує спеціальні функції, та не має на меті отримання прибутку, та не відповідає за зобов'язаннями банків.
За змістом ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
За змістом частин першої, другої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1)визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2)відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Згідно з статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону: 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом.
Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства, в другу чергу можуть бути включені вимоги щодо заробітної плати, в які не включаються вимоги позивача в розмірі 71 652,43 грн. (відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, яка обчислена в розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
При цьому, відповідно до cт. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в 2 чергу включаються не будь - які вимоги що випливають з трудових правовідносин, а виключно вимоги щодо заробітної плати.
У постанові Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 686/25001/15-ц суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - грошова сума, яка не є заробітною платою за виконану роботу, а є мірою відповідальності роботодавця за порушення строку її виплати, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги в розмірі 71 652,43 гривень правомірно включено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» до сьомої черги.
Верховний Суд України у постанові від 21.12.2016 у справі №333/4924/15ц дійшов висновку про те, що стаття 52 Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів, отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог до банку здійснюється в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, а також про те, що погашення вимог кредитора на порушення порядку, визначеного у статті 52 Закону, не допускається.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі №910/8132/17 зазначив, що порядок задоволення вимог кредиторів банку, який знаходиться у стані ліквідації (відносини, що виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків) регулюється спеціальними нормами відповідного законодавства, а саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема ст. 52 вказаного Закону.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 по справі № 910/23398/16 зазначила, що погоджується з висновками судів стосовно того, що відкликання Національним банком України, на момент вирішення спору, банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом
Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
Судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, у відповідності до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення збільшених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а відтак у задоволенні збільшених позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.
Щодо розподілу судових витрат
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідача судових витрат суд не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні збільшених позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнко Юрій Петрович про стягнення суми інфляційних втрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 )
Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місце знаходження : 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнко Юрій Петрович (місце знаходження : 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48)
Дата складання повного тексту судового рішення з урахуванням днів перебування судді у відпустці - 04.05.2022року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца