Справа № 308/7537/22
1-кс/308/2421/22
17 червня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140600000053 від 15.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2212-ІХ від 21.04.2022, воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Далі, 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022.
Таким чином, станом на теперішній час, на території України запроваджено воєнний стан.
Слідчий вказує, що 08.00 год. 15.06.2022 у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, майором ОСОБА_7 , який є начальником за військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , останньому доведено для виконання письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_8 від 15.06.2022 № 102 про відрядження ОСОБА_4 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у зоні бойових дій, а саме до населеного пункту АДРЕСА_4 для подальшого виконання ним обов'язків військової служби.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 15.06.2022 біля 08.00 год., перебуваючи у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , маючи об'єктивну можливість виконати вказаний наказ, без поважних причин, відкрито відмовився виконати наказ начальника - командира військової частини НОМЕР_1 № 102 від 15.06.2022, про що особисто повідомив майора ОСОБА_7
16 червня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Зокрема, звернув увагу слідчого судді на те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, всі обставини у даному кримінальному провадженні не встановлені, а наведені ризики є дійсними і триваючими, а від так більш м'який запобіжний захід, як тримання під вартою не може запобігти їм.
Захисник підозрюваного просила не обирати її підзахисному найбільш суворий запобіжний захід та вказала на недоведеність прокурором перелічених ним ризиків, тому вказала на можливість обрання ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашньому арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що він не має на меті переховуватись від слідства, у зв'язку з чим просив не обирати йому тримання під вартою та підтримав доводи захисника.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140600000053 від 15.06.2022 року.
Слідчим суддею встановлено, що 16.06.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання, до якого долучено відеозапис слідчої дії, на якому зафіксовано факт відмови виконати наказ; витягом з наказу про призов за мобілізацією та призначення на посаду; витягом з наказу про відрядження до зони бойових дій та листком ознайомлення, де внесено особистий підпис ОСОБА_4 ; поясненням ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке є тяжким злочином, покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у його вчиненні, особу підозрюваного, обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину.
Також при обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, на території України було запроваджено воєнний час, який триває по теперішній час.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме що останній без поважних причин, відкрито відмовився виконати наказ начальника - командира військової частини НОМЕР_1 № 102 від 15.06.2022 про відрядження ОСОБА_4 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у зоні бойових дій, а саме до населеного пункту Сіверськ Донецької області для подальшого виконання ним обов'язків військової служби.
Слідчий суддя зазначає, що злочини проти встановленого порядку несення військової служби у період воєнного стану на території України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України» визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.
Зазначені обставини в своїй сукупності, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчим суддею враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, проте, вважає, що такі ризики слід оцінювати у сукупності з даними про особу підозрюваного, які б давали підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про основоположні права та свободи та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Тому, слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке загрожує у випадку визнання його винною, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .
Твердження сторони захисту щодо недоведеності всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя не приймає до уваги, так як такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та слідчий суддя вважає, що вказані у клопотанні ризики існують та наведені в ньому обставини можуть перешкоджати проведенню досудового розслідування без обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження.
Дослідивши матеріали, додані слідчим та прокурором до клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час його розгляду доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам та дійшов висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тільки у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого злочину покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слідчий суддя приймає до уваги ту обставину, що підозрюваний є мешканцем м. Херсон, яке є тимчасово окупованим містом, призваний на військову службу до військової частини у АДРЕСА_3 , останній відмовився виконувати наказ командира в умовах воєнного стану.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом становить - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 496 200 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті) гривень, і такий буде належним чином гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави, на покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися за межі території Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20 год. 25 хв. 15 червня 2022 року по 20 год. 25 хв. 12 серпня 2022 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496 200 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі території Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на наступний рахунок: UA198201720355209001000018501, Банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 26213408.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1