Справа № 308/3062/22
17.06.2022 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
17.02.2022, о 22.47 год., в м. Ужгород, вул. Тимірязєва, 108, водій ОСОБА_1 , будучи згідно з постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2021 (справа № 303/2158/21) визнаним винним та підданим адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року керував автомобілем «Audi A4», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 18.03, 05.05 та 17.06.2022, не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено.
При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у ОСОБА_1 діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою в стані наркотичного сп'яніння.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Пунктом 4 розділу І Інструкції передбачено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 142125 від 17.02.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав, що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи, пояснень по суті порушення не надав;
висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.02.2022 за № 75, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння;
копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 018364 від 17.02.2022, з якої вбачається, що водія ОСОБА_1 поліцейським притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та піддано стягненню;
розпискою ОСОБА_1 , якою підтверджено факти залишення на зберігання транспортного засобу «Audi A4», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: автомобільна дорога М08, об'їзна, 8 км (Ужгород);
переглянутими відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які містяться на DVD-R диску, що додано до протоколу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суддя зазначає, що при прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами. Суддя, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо.
Досліджені та перевірені доказами обставини поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Згідно з довідкою, складеною старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області ДПП Норожнова Д., згідно з обліковими базами даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 2, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай