Справа № 308/12318/21
10 червня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Крегул М.М.
за участю секретаря судового засідання - Тимко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом адвоката Суботи Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Грисюк Олени Василівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Адвокат Субота М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 14.09.2021 року на додаток «Дія» в смартфоні позивача надійшло повідомлення про накладення арешту на картковий рахунок державним виконавцем. Того ж дня їй було надано доступ до виконавчого провадження.
Так, 14.09.2021 року приватним виконавцем Романом Р.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66819688 про примусове стягнення за виконавчим написом № 69943 від 11.06.2021 р. виданим Грисюк О.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу. Із змісту Виконавчого напису вбачається, що він вчинений про стягнення з позивача за Кредитним договором 2006-000214ФО001С від 06.09.2006 р. гривень: 1 097,58 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 484,26 - прострочена сума за комісією; 94,42- прострочена заборгованість за відсотками; 0,00 - строкова заборгованість за сумою кредиту; 85,85 - строкова заборгованість за комісією; 5750,42 - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Сума до стягнення становить 8162,53 гривень.
Позивач не погоджується із даним виконавчим написом, вважає, що такий вчинений з грубим порушенням вимог Закону України «Про нотаріат».
Зокрема поводи позовної заяви зводяться до того, що приватний нотаріус грубо порушив вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» щодо спірності вимог відповідача про стягнення заборгованості, а також строку, з якого у банку настала право вимоги, а саме зі спливом п'ятнадцяти років.
З урахуванням наведено, посилаючись на норми закону та висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис від 11.06.2021 р., зареєстрований в реєстрі за № 69943 вчинений Приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.
Також позивач у позовній заяві вказує, що ним, окрім витрат зі сплати судового збору були понесені на правову допомогу, які становлять 4 300,00 гривень, та містить такі складові з розрахунку вартості години роботи адвоката 400/год: вивчення справи 4 год; складання позовної заяви, інших процесуальних документів 6 год; представництво Клієнта в суді - 300,00 грн. одне засідання.
28.10.2021 року від відповідача ТОВ «Форвард Фінансів» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановленого Кабінетом Міністрів України, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.
Таким чином, посилаючись на норми закону та постанови Пленуму Верховного Суду України відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Також 28.10.2021 року від відповідача ТОВ «Форвард Фінансів» до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, зокрема зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження витрат на правову допомогу (документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат пов'язаних що наданням правової допомоги). Тому просить суд відмовити позивачеві у стягненні витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 19.05.2022 року закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належними чином. Від представника позивача - адвоката Суботи М.І. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований реєстрі за № 69943, на виконання якого, приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову від 14.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66819688 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованість в розмірі 7512,53 грн. за кредитним договором № 2006-000214ФО001С від 06.09.2006 року, укладеним з ПАТ «Родовід Банк», 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису та 816,25 грн. - винагороду приватного виконавця.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 11.06.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Окрім цього, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 11.06.2021 року була обумовлена й іншими обставинами.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Верховний Суд в ухвалі від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 зазначив, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, з огляду на те, що судом не встановлено факту отримання позивачем вимоги (претензії) про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Зазначені порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині, що стосуються позивача ТОВ «Форвард Фінансів», а саме визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №69943.
Що стосується позовних вимог щодо відповідача приватного нотаріуса Грисюк О.В. суд вважає зазначити наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Такого висновку дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 519/77/18 від 14.08.2019 року.
Враховуючи наведене, за суд приходить до висновку про необхідність відмовити в позові до відповідача приватного нотаріуса Грисюк О.В..
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Суботою М.І. було укладено договір про надання правової допомоги № 425 від 14.09.2021 року.
До матеріалів справи долучені копія адвокатського ордеру серії АО № 1039367 про надання правової допомоги ОСОБА_1 , що свідчить про повноваження цього адвоката на представництво інтересів відповідача у даній справі.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджену та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві зазначено, що витрати позивача на правову допомогу становлять 4300,00 гривень та містить такі складові з розрахунку вартості години роботи адвоката 400/год: вивчення справи 4 год; складання позовної заяви, інших процесуальних документів 6 год; представництво Клієнта в суді - 300,00 грн. одне засідання.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи не долучено документального підтвердження оплати таких робіт (послуг), а відтак суд дійшов до переконання, що ані обсяг, ані розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач приватний нотаріус Грисюк О.В. не є належним відповідачем по справі та повне задоволення позовних вимог щодо належного відповідача ТОВ «Форвард Фінансів», з такого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при поданні позову до суду в розмірі 908,00 грн., а також 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву адвоката Суботи Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Грисюк Олени Василівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 69943 від 11 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТзОВ «Форвард Фінансів» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2006-000214ФО001С від 06.09.2006 року, за період з 02.06.2021 року по 07.06.2021 року, у сумі 7512,53 грн. та 650,00 грн. - за вчинення цього виконавчого напису.
В задоволенні позовних вимог адвоката Суботи Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Грисюк Олени Василівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», код ЄДРПОУ 44328497, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за подання позовної заяви та 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. за подання заяви про забезпечення позову.
У решті вимог позовної заяви відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місцезнаходження: 08132, м. Вишневе, Києво-Святошинського району).
Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» (код ЄДРПОУ 44328497, місцезнаходження: 03186, м. Київ, б. Чоколівський, буд. 19).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та проголошено 15.06.2022 року об 11 год. 40 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул