Справа № 643/14471/19 Номер провадження 22-ц/814/1633/22Головуючий у 1-й інстанції Харченко А.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
21 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -
розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2021 року (ухвалене суддею Харченко А.М., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», в якому просила визнати наказ про її звільнення незаконним, поновити її на посаді контролера газового господарства в відділі інспектування Управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», стягнути з відповідача на її корить 5049 гривень 87 коп. (при середньоденній заробітній платі 240 гривень 47 коп. за робочий день) за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2019 року до дня поновлення на роботі та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 70000 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 07 серпня 2019 року наказом №119/01.5.1-з її звільнено з займаної посади контролера газового господарства відділу інспектування управління метрології за прогул без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає неправомірним. Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» робочий тиждень для контролерів триває з вівторка до суботи. Починаючи робочий день, кожний контролер і кожен майстер, ставлячи свій підпис, відмічається в Журналі реєстрації виходу працівників на роботу. 12 липня 2019 року, прибувши до адміністративного приміщення на АДРЕСА_1 , вона відмітилася в Журналі реєстрації виходу працівників на роботу (за липень 2019 року) за цей день та відправилася на дільницю № 20 для зйому показань газових лічильників абонентів, а також розносити повідомлення про сплату за газ до поштових скриньок абонентів і вручати повідомлення про припинення газопостачання боржників та погашення простроченої заборгованості. Впродовж всього робочого дня вона знаходилася на своїй дільниці № 20, яка значиться її робочим місцем і виконувала свої службові обов'язки.
Дільниця № 20 знаходиться у Холодногірському районі м. Харкова та включає АДРЕСА_2 ), АДРЕСА_3 , провулок Ашгабатський, вул. Добродецького, провулок Добродецького, вул. Грушову, вул. Гулака-Артемовського, провулок Сливовий, вул. Прогреса, вул. Ташкентську, вул. Біловезьку. 13 липня була субота. Адміністрація в цей день не працює, а у контролерів в суботу робочий день, а у неділю та у понеділок вихідні дні. У вівторок, 16 липня 2019 року, прийшовши до адміністративного приміщення на АДРЕСА_4 до кімнати № 104, позивач відмітилася в Журналі реєстрації виходу працівників на роботу, здала Реєстри показання газових лічильників, акти обстеження газових лічильників та фото газових лічильників за 12 та 13 липня 2019 року майстру відділу інспектування управління метрології Конєвій В.Ф. та відправилася на дільницю № 20 виконувати свою роботу. Під час її перебування в адміністративному приміщенні, ані керівництво відділу інспектування, ані працівники відділу кадрів товариства не повідомили її щодо підозри ймовірної відсутності позивача протягом повного робочого дня без поважних причин 12 липня 2019 року. 07 серпня 2019 року позивач звернулася до бухгалтерії підприємства, так як при отриманні заробітної плати на розрахункову картку «Ощадбанку» вона отримала меншу суму ніж за попередній місяць. Працівники бухгалтерії її повідомили, що з 08 серпня 2019 року її звільнено, а також 12 липня та 17 липня в табелі обліку робочого часу у неї значаться прогули, але ознайомитися з записами у табелі їй не дали. Крім розрахункового листа за липень 2019 року, в якому значаться 20 фактично відпрацьованих днів замість 22 днів, ніяких інших документів щодо її ймовірних прогулів від працівників бухгалтерії отримати також не вдалося. Згідно з отриманим наказом про звільнення за ст. 40 п.4 за прогул без поважних причин, підставою для звільнення була службова записка на той момент старшого майстра відділу інспектування, а на момент звільнення 07.08.2019 вже начальника відділу інспектування управління метрології Василенко Г.Б. Жодних повідомлень про це позивач не отримувала. В наказі про її звільнення чітко не вказано точно зафіксований час прогулу (в які години), кількість робочих годин за період прогулу. В підставі не зазначено про проведення службового розслідування, акту за результатами службового розслідування, наказу про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування. Вважає, що такі документи відсутні, а прогул фальсифікований для звільнення. Крім того, на підприємстві існує практика виплати грошової премії при досягненні робітником 60 років, а позивачу 30 серпня 2019 року виповнилося б 60 років, тому вважає, що її звільнення також пов'язане з небажанням виплачувати їй таку грошову премію. 12 липня 2019 року вона працювала повний робочий день. До другої половини дня 07.08.2019 про своє звільнення позивач не знала. Згідно з довідкою, наданою відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача розрахована бухгалтерією підприємства, склала 149 грн. 98 коп. за календарний день, але не враховується повний обсяг календарних днів (у квітні, травні зазначено тільки по 29 днів, а у червні 2019 р. зазначено тільки 28 днів). Також у довідці не враховуються виплачені премії. Суми нарахувань у довідці не відповідають тим, які бухгалтерія перераховувала їй на картку, а також розрахунковим листам, які видавалися на її вимогу. Згідно розрахунковим листам, виданим за вимогою позивача АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», нарахована заробітна плата за червень 2019 року становить 5233 грн. 83 коп. за 19 відпрацьованих позивачем робочих днів, а за липень 2019 року нарахована заробітна плата становить 4144 грн. 47 коп. за 20 відпрацьованих робочих днів.
Шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (червень і липень 2019 року) робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (39 відпрацьованих позивачем робочих днів) середньоденна заробітна плата становить 240 гривень 47 коп. Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за червень і липень 2019 року згідно з графіком роботи (19 офіційних робочих дня за червень 2019 року і 22 офіційних робочих дня за липень 2019 року) і становить 21 день. Таким чином, сума середнього заробітку становить 5049 грн. 87 коп. Крім того, позивача шокував наказ про звільнення. Керівництво систематично не надавало їй документів, порушення її прав у сфері трудових відносин, неправомірне звільнення, переслідування з боку служби безпеки підприємства спричинили їй моральні страждання, завдані відповідачем, розмір яких вона оцінює у 70000 грн. Посадові особи, які складали акт про відсутність позивача на роботі та про відмову від написання пояснень, їй не відомі (т.1 а.с.20-25).
РішеннямМосковського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано незаконним наказ від 07.08.2019 р. № 119/01.5.1-з про звільнення ОСОБА_1 контролера газового господарства відділу інспектування управління метрології Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера газового господарства відділу інспектування управління метрології Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз».
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2019 року по 10 серпня 2021 року в розмірі 122158 (сто двадцять дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 76 коп., з урахуванням відповідних податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» судові витрати в доход держави в розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 58 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 5049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 87 коп. допущено до негайного виконання.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» - відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилосьАкціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2021 року скасувати, вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
Зокрема вказує, що ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади в зв?язку з відсутністю на роботі 12.07.2019 року без поважних причин, тобто за прогул. Вказане підтверджується: Актом від 12.07.2019 про відсутність на робочому місці у період з 8:30 до 17:15 год; Актом відмови від надання пояснень від 16.07.2019 року; показами свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; висновками судово-технічної експертизи. Посилається на те, що протягом 12.07.2019 року службовий телефон GPS №2090, закріплений за ОСОБА_1 був вимкнутий. Також зазначає, що ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу по факту присутності її на робочому місті 12.07.2019 року. Однак, суд першої інстанції не дослідив та не оцінив вищевказані доводи, складені акти, та покази свідків, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи, був присутній представник відповідача, позивач будучи належним чином та завчасно повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися подавши заяву з проханням слухати справу у її відсутність.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, шо зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом №13/08п від 01.02.2016 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу контролером газового господарства Північної дільниці по роботі з населенням відділу супроводження клієнтів-фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» з 02 лютого 2016 р. (т.1 а.с.66).
Під розпис ОСОБА_1 ознайомлена з колективним договором ПАТ «Харківміськгаз» на 2019-2024 р.р. та Правилами внутрішнього трудового розпорядка (т.1 а.с. 67, 68-70).
Згідно з п.5.9. розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», затвердженого протоколом № 1 від 07.02.2019 р. конференції представників трудового колективу ПАТ «Харківміськгаз», час початку і закінчення роботи, перерва для відпочинку та харчування для працівників Товариства встановлюється у наступному порядку, зокрема, п.п. б) для працівників, які працюють за гнучким графіком роботи: відділ інспектування, контролер газового господарства початок роботи 08:30, закінчення роботи 20:00 (час перерви на відпочинок та харчування працівник встановлює та використовує за своїм розсудом з урахуванням виробничих інтересів та 8-годинної норми робочого часу на день; 8:30-09:30 фіксований робочий час (під час якого працівник повинен знаходитися на робочому місці в приміщенні свого структурного підрозділу), відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин є порушенням трудової дисципліни; вихідні дні неділя та понеділок (т.1 а.с. 71-76).
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що працює майстром у відділі інспектування Управління метрології АТ «Харківміськгаз». ОСОБА_1 - колишній працівник відділу інспектування. Її курував інший майстер. На період відпустки ОСОБА_1 курувала вона. Вдень 12.07.2019 вона телефонувала ОСОБА_1 , у зв?язку з необхідністю принести робочі реєстри. Однак, робочий телефон ОСОБА_1 був вимкнений цілий день, її не було ані в приміщенні підприємства, ані на дільниці. О 15.59 год. ОСОБА_1 зателефонувала і повідомила, що не встигає та не приїде. Робочий день був до 16.15 год. Її чекали до 17.15 год. 12.07.2019 був складений акт, про те що ОСОБА_1 не прийшла на роботу. 16.07.2019 ОСОБА_1 надала виправлені документи, фото з дільниці відмовилася надати. Поводила себе зухвало, відмовилася надати пояснення, після цього був складений акт. Журнал виходу на роботу є внутрішнім документом підприємства. Згідно з службовими записками проставлені в табелі робочого часу два прогули. Абоненти сказали, що надіслали на телефон ОСОБА_1 фото лічильників. Їй був доручений відомчий контроль, тому вона викликала ОСОБА_1 з реєстрами на роботу, а в понеділок повинна була з реєстрами пройти за адресами перевірити роботу контролера.
Свідок ОСОБА_3 показала в судовому засіданні, що працює майстром Північного відділення відділу інспектування Управління метрології АТ «Харківміськгаз». ОСОБА_1 працювала у відділі Холодногірського району і не була безпосередньо її підлеглою, але всі працювали в одному кабінеті. 12.07.2019 ОСОБА_1 на роботі вона не бачила, тому склали акт. 16.07.2019 майстер ОСОБА_2 вимагала пояснити, чому остання не приїхала 12.07.2019. Протягом дня ОСОБА_2 намагалася додзвонитися ОСОБА_1 , однак вона на зв?язок не виходила. Вона чекала на ОСОБА_1 до 16.15 год., а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до 17.15 год. 12 липня 2019 року.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона працювала в Шевченківському районі, ОСОБА_1 в Холодногірському районі, однак знаходяться в одному кабінеті. Їй відомо, що остання прогуляла робочий день, недобросовісно виконувала роботу, не надала документи. Вона робила зауваження ОСОБА_1 стосовно поведінки. 16.07.2019 вона підписувала акт про відсутність останньої на роботі 12.07.2019. ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення.
Свідок ОСОБА_5 показала, що була на роботі 12 липня 2019 року з 08.30 до 16.00 год. ОСОБА_1 працювала контролером та була її підлеглою. Остання зарекомендувала себе негативно, вводила в оману її та майстра, запізнювалася. 12.07.2019 вона була відсутня на робочому місці, тому була звільнена. Майстер ОСОБА_2 просила ОСОБА_1 повернутися до 16 год., привезти реєстри за робочий день, але чекали її до 17.15 год., однак остання не повернулася. 12.07.2019 ОСОБА_1 поставили прогул за відсутність на робочому місті. Роботу вона здає ОСОБА_2 та в реєстрах виявили виправлення з 11 на 12 липня. Подзвонили зазначеним абонентам та дізналися, що ОСОБА_1 не приходила, а їй відправили смс-повідомлення.
Згідно з Актом від 16.07.19 р., майстер ОСОБА_2 , майстер ОСОБА_4 , майстер ОСОБА_3 склали акт, про те, що 16.07.19 р. контролер відділу інспектування ОСОБА_1 відмовилася писати пояснювальну записку з приводу відсутності на роботі 12.07.19 р. На зауваження майстра не реагувала, вела себе грубо, агресивно, звинувачувала всіх, що до неї ставляться з нехтуванням, створювала напружену обстановку в колективі (т.1 а.с. 64).
Згідно з Актом від 12.07.19 р., старший майстер відділу інспектування Василенко Г.Б., майстер ОСОБА_2 , майстер ОСОБА_3 склали акт про те, що 12.07.19 р. контролер відділу інспектування ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 08:30 до 17:15, телефон який за нею закріплений GPS № 2090 був вимкнений (т.1 а.с.65).
Наказом по Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» від 07.08.2019 р. № 119/01.5.1-з, ОСОБА_1 звільнено з роботи 07 серпня 2019 р., за прогул без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 77).
З наказом ознайомлена, копію наказу та трудову книжку ОСОБА_1 отримала 07.08.2019 р.
Згідно з висновком експерта № 9832/11325/1666-1679 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 11.02.2021, в цифровий рукописний запис: «12.07» у графі «Дата зняття» Реєстру показань газових лічильників «стр.946», арк. справи 133, зміни не вносилися і він є первинним. У частину рукописних записів, що розташовані в графах «Дата зняття» у наданих реєстрах показань газових лічильників арк. справи 130-132, 134-145, вносилися зміни шляхом дорисовування окремих штрихів або виконання поверх первинної цифри іншої цифри. Встановлені факти внесення змін та виявлені первинні записи наведені у таблиці. Спосіб внесення змін наведений у дослідницькій частині Висновку (т.2 а.с.2-24).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи з порушенням трудового законодавства, тому дійшов висновку про визнання незаконним наказу про її звільнення та повнолення на роботі.
Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки звільнення було незаконне, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122 158,76 грн, та моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
В ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII було ратифіковано Конвенцію Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, (далі - Конвенція). Згідно із ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом п.2 ст.9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 24 Постанови Пленуми Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, у Наказі № 119/01.5.1-з від 07.08.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» вказано відсутність ОСОБА_1 на роботі 12 липня 2019 року протягом повного робочого дня без поважних причин.
Судом встановлено, що для контролера газового господарства - 8:30-09:30 фіксований робочий час (під час якого працівник повинен знаходитися на робочому місці в приміщенні свого структурного підрозділу), відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин є порушенням трудової дисципліни.
Однак, належних доказів відсутності ОСОБА_1 12.07.2019 з 08:30 до 09:30 на робочому місці суду не надано. Внутрішнім трудовим розпорядком не передбачено обов'язкового повернення протягом робочого часу до приміщення свого структурного підрозділу.
Крім того, висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів достовірно не підтверджено, що ОСОБА_1 виправлялися дати саме на 12.07.2019 у Реєстрі показань газових лічильників. Це при тому, що виправлення маються не у всіх реєстрах наданих на експертизу.
Доводи апелянта про те, що протягом 12.07.2019 року службовий телефон GPS № НОМЕР_1 , закріплений за ОСОБА_1 був вимкнутий не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів, яким чином працівники АТ «Харківміськгаз» повинні використовувати службові мобільні телефони, коли вони повинні бути обов'язково включені.
Отже, виключення службового мобільного телефону не є підставою для визначення прогулу та не передбачене діючим законодавством.
Інші докази надані відповідачем (акт відсутності на роботі, показання свідків), не містять чітких та прямих даних, які б підтверджували факт прогулу, та грунтуються на власних припущеннях про вказаний факт, па тому не можуть бути визнані, як належні та допустимі докази.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач була звільнена з роботи з порушенням трудового законодавства, тому дійшов обгрунтованого висновку щодо визнання незаконним наказу від 07.08.2019 р. № 119/01.5.1-з про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України, та поновлення її на роботі на посаді контролера газового господарства відділу інспектування управління метрології Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз».
Положеннями ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи, що позивача було звільнено з роботи незаконно, позивач підлягає поновленню на роботі, тому суд дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з дня звільнення 07 серпня 2019 року по 10 серпня 2021 року (ухвалення судом рішення) в розмірі 122158 грн. 76 коп., з урахуванням відповідних податків та обов'язкових платежів.
Згідно із частиною першою статті 237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне значення.
Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду у частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд визнає такі доводи необґрунтованими, оскільки суд у відповідності до вимог ст.89, ч.4 ст.268 ЦПК України дав належну оцінку встановленим фактичним обставинам, поданим у справі доказам, навівши мотиви своїх висновків.
Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Докази та обставини, на які посилається Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»- залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2022 року.
Головуючий суддя : ___________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ________________ С.А. Гальонкін _________________ О.Ю. Кузнєцова