Справа № 543/383/21 Номер провадження 22-ц/814/1037/22Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
21 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -
розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради, Комунального підприємства «Оржиця-водоканал», третя особа: голова Оржицької селищної ради Сидоренко Олена Вікторівна, про визнання незаконним розпорядження селищного голови про звільнення з займаної посади, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди, -
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження селищного голови про звільнення з займаної посади, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 04 липня 2011 року голова Оржицької районної ради Полтавської області Карлов В.М. розпорядженням № 26 рекомендував Оржицькій районній державній адміністрації Полтавської області підготувати та внести на розгляд чергової сесії районної ради проект контракту та необхідний пакет документів для укладення контракту з начальником Комунального підприємства «Оржиця-Водоканал». 19 серпня 2011 року Оржицька районна рада Полтавської області на дев'ятій сесії шостого скликання уклала трудові контракти терміном на три роки з позивачем, як з начальником комунального підприємства «Оржиця-Водоканал».
Вказує, що 03 квітня 2015 року Оржицька районна рада Полтавської області на тридцять четвертій сесії районної ради шостого скликання ухвалила рішення про укладення з позивачем, як з начальником комунального підприємства «Оржиця-Водоканал», трудового контракту терміном на три роки - до 03 квітня 2018 року, який був підписаний ним, як працівником, та головою районної ради з боку роботодавця. 15 червня 2018 року з ініціативи роботодавця - сторони за контрактом, органом управління майном - районною радою в особі керівника ОСОБА_2 на виконання рішення Оржицької районної ради Полтавської області двадцять шостої сесії сьомого скликання від 15 червня 2018 року «Про продовження терміну дії трудового контракту» було укладено додаткову угоду до контракту з начальником Комунального підприємства «Оржиця - Водоканал», укладеного 03 квітня 2015 року.
Позивач вказує, що за два місяці до закінчення строку дії контракту, починаючи із 03.02.2021 року і до моменту закінчення строку дії контракту - 03 квітня 2021 року жодна із сторін ні працівник, ні роботодавець не повідомляли один одного про будь-які претензії чи бажання щодо припинення строку дії контракту. Позивач стверджує, що після другого переукладення трудового контракту і після закінчення строку його дії він продовжував працювати на займаній посаді начальника комунального підприємства і засновник підприємства - Оржицька районна рада не пред'являла до нього жодних претензій.
Позивач стверджує, що оскільки трудовий контракт був переукладений, він вважав, що контракт діяв як безстроковий.
02.04.2021 року селищний голова Оржицької селищної ради Сидоренко Олена Вікторівна своїм розпорядженням № 46 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п. 10. ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та контракту з керівником Комунального підприємства «Оржиця - Водоканал» від 03 квітня 2015 року з врахуванням додаткової угоди до контракту від 18 червня 2018 року звільнила позивача з 03 квітня 2021 року із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, пункт 2 статті 36 КЗпП України. Також в розпорядженні зазначено, що бухгалтерії підприємства, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», необхідно провести повний розрахунок за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки та видати трудову книжку з відповідними записами.
Однак, позивач вважає, що вищевказане розпорядження є незаконним, оскільки, на його думку, селищний голова не діяла на підставі Положення про призначення та звільнення керівників комунальних підприємств, яке селищною радою протягом 2020-2021 років не приймалося, і не узгодила звільнення із селищною радою, прийняла рішення одноособово, і такі дії не відповідають вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також, за твердженням позивача, при ухваленні розпорядження про його звільнення селищний голова не керувалася Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», норми якого зводяться до того, що рішення щодо звільнення, чи залишення на посаді позивача повинна була б приймати Лубенська районна рада Полтавської області як правонаступник Оржицької районної ради Полтавської області.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що відповідач не ознайомив його з наказом про звільнення з роботи в порядку, передбаченому ст. 47 КЗпП України, копія наказу про звільнення у день його звільнення вручена йому не була.
Позивач вважає, що він був звільнений без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі. Також, при поновленні на раніше займаній посаді відповідач зобов?язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 373,12 грн. (середній місячний заробіток 11186,56 грн х 2 місяці = 22 373,12 грн) та компенсацію за невикористану відпустку в період із 04.07.2012 року по 03.07.2013 року - 16 днів, із 04.07.2016 року по 03.07.2017 року 15 днів, із 04.07.2017 року по 03.07.2018 року 31 день, із 04.07.2018 року по 03.07.2019 року 31 день, із 04.07.2019 року по 03.07.2020 року 31 день, із 04.07.2020 року по 03.04.2021 року 23 дні, а всього невикористана відпустка становить 147 днів в сумі 53 358,00 грн (147 днів не відбутої відпустки ? 465, 54 заробіток за день = становить 53 358,00 грн).
Крім того, позивач зазначив, що вищевказані порушення його законних прав на працю, завдали йому моральних страждань. Незаконне звільнення з посади директора комунального підприємства призвело до порушення звичного способу життя позивача та вимагало докладання додаткових зусиль для його організації, завдало йому моральних та душевних страждань. Позивач стверджує, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїм неповнолітнім дітям на життя, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй неповнолітній дитині.
Посилаючись на вищевказані обставини позивач ОСОБА_1 просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог): 1) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оржицького селищного голови Сидоренко Олени Вікторівни від 02.04.2021 року № 46 «Про звільнення мене, ОСОБА_1 », з посади директора комунального підприємства «Оржиця Водоканал»; 2) поновити його на посаді директора комунального підприємства «Оржиця Водоканал»; 3) стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі (середній місячний заробіток 11186,56 грн х 2 місяці = 22 373,12 грн); 4) Стягнути компенсацію за невикористану відпустку в період із 04.07.2012 року по 03.07.2013 року - 16 днів, із 04.07.2016 року по 03.07.2017 року 15 днів, із 04.07.2017 року по 03.07.2018 року 31 день, із 04.07.2018 року по 03.07.2019 року 31 день, із 04.07.2019 року по 03.07.2020 року 31 день, із 04.07.2020 року по 03.04.2021 року 23 дні, а всього невикористана відпустка становить 147 днів, виплата компенсації за невикористану відпустку становить за 147 днів не відбутої відпустки ? 465, 54 заробіток за день = становить 53 358,00 грн; 5) стягнути з Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на його користь у відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 гривень.
РішеннямОржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради, Комунального підприємства «Оржиця-водоканал», третя особа: голова Оржицької селищної ради Сидоренко Олена Вікторівна, про визнання незаконним розпорядження селищного голови про звільнення з займаної посади, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а також таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
Зокрема вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи не з?ясовано момент укладення першого контракту. Так, перший трудовий контракт з ним було укладено не з 03.04.2015 року, а з 11.08.2011 року, що вказує на його безстроковість. Також, суд не надав жодної оцінки даті укладення додаткової угоди. Вказує, що суд першої інстанції не застосував закони та нормативно-правові акти, які підлягали застосуванню, а саме: Постанову КМУ «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.1994 р. №170, а також Положення «Про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників» затвердженою Постановою КМУ від 19 березня 1994 р. №170 (зі змінами та доповненнями).
Посилається на те, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 39-1 КзпП, не дивлячись на те, що контракт з ним неодноразово переукладався, а тому він автоматично не є таким, що укладений відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП.
Вказує, що суд не застосував до вказаних правовідносин положення Статуту комунального підприємства, затвердженого рішенням №50 третьої позачергової сесії Оржицької районної ради від 26.10.2020 року, в п.6.6. якого зазначено, що керівник призначається і звільняється з посади рішенням Оржицької селищної ради.
Посилається на те, що він працював не за строковим трудовим договором, а безстроковим, тому своє звільнення вважає безпідставним. Вказує, що правила ст. 39-1 КЗпП України можуть застосовуватися, якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не вимагає його розірвання або якщо контракт неодноразово переукладався.
Вважає, що при розгляді вказаної справи суддя Гришко О.Я. повинен був заявити самовідвід, оскільки він вже брав участь у справі між вказаними сторонами, та ухвалив рішення не на користь підприємства, в якому він був директором. Крім того, рішення суду під головуванням ОСОБА_3 проти його інтересів було скасовано Верховним Судом. Також зазначив, що суддя неодноразово та безпідставно відмовляв йому у задоволенні клопотань, що дає всі законні правові підстави стверджувати про сумніви у безсторонності та неупередженості головуючого судді.
Від відповідачів Оржицької селищної ради та КП «Оржиця-водоканал» надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Позивачем подано по справі відповідь на відзив відповідачів, в якому останнім наведено додаткові доводи на підтримку поданої апеляційної скарги.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи, були присутні позивач, третя особа та представник Оржицької селищної ради, інші особи по справі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання від 03.04.2015 року Оржицька районна рада Полтавської області вирішила укласти трудовий контракт із ОСОБА_1 , начальником комунального підприємства «Оржиця-водоканал» терміном на три роки (том 1 а.с. 18-19).
03.04.2015 року між Оржицькою районною радою та ОСОБА_1 було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Комунального підприємства «Оржиця-водоканал». Відповідно до п. 6.1 Контракту, цей контракт укладений терміном на 3 роки з 03.04.2015 по 03.04.2018 року. Пунктом 5.2 вказаного Контракту передбачено, що він припиняється: 1) після закінчення терміну дії контракту; 2) за згодою Сторін; 3) до закінчення терміну дії цього Контракту у випадках, передбачених п. 5.3., 5.16 Контакту; 4) з інших підстав, визначених законодавством та цим Контрактом. В пункті 5.5. контракту вказано, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін (том 1 а.с. 20-25).
15.06.2018 року між Оржицькою районною радою та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до контракту з начальником Комунального підприємства «Оржиця-водоканал», укладеного 03 квітня 2015 року, зокрема, доповнено розділ 6 «Термін дії та інші умови контракту» пунктом наступного змісту: «З 03 квітня 2018 року продовжити термін дії контракту на 3 роки до 03 квітня 2021 року» (том 1 а.с. 27, том 2 а.с. 66).
Згідно Статуту комунального підприємства «Оржиця-водоканал», який затверджений рішенням тридцять четвертої сесії районної ради сьомого скликання від 17.04.2019 року № 602, комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» з питань фінансово-господарської діяльності підпорядковане Оржицькій районній державній адміністрації, а з питань розпорядження майном - Оржицькій районній раді (том 1 а.с. 31-39).
Рішенням 47 сесії сьомого скликання Оржицької районної ради Полтавської області № 793 від 21.10.2020 року Оржицька районна рада передала із спільної власності територіальних громад Оржицького району у комунальну власність Оржицької селищної ради комунальні установи, заклади та підприємства з 26 жовтня 2020 року, зокрема, комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» (код ЄДРПОУ 33408213) (том 2 а.с. 75-79).
Оржицька селищна рада рішенням 69 сесії сьомого скликання № 7 від 23.11.2020 року прийняла у комунальну власність Оржицької селищної ради від Оржицької районної ради комунальні установи, заклади та підприємства, що перебувають у спільній власності громад Оржицького району, зокрема комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» (код ЄДРПОУ 33408213) (том 2 а.с. 80-81).
Згідно Статуту комунального підприємства «Оржиця-водоканал» (нова редакція), який затверджений рішенням №50 третьої позачергової сесії восьмого скликання від 23.12.2020 року, комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» засноване на майні, що є комунальною власністю Оржицької селищної ради з 26 жовтня 2020 року згідно рішення сесії Оржицької районної ради Полтавської області № 793 від 21.10.2020 року і є правонаступником дочірнього підприємства «Оржиця-водоканал» створеного 01.01.2002 року. Згідно п. 6.6 цього Статуту поточне керівництво діяльністю підприємства здійснює начальник, який призначається на посаду та звільняється рішенням Оржицької селищної ради. Начальник здійснює свої функції на умовах контракту, який укладається між ним та Оржицькою селищною радою в особі селищного голови.
Строк найму, права, обов'язки і відповідальність начальника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (том 2 а.с. 147-156).
Оржицькою селищною радою 01.04.2021 року позивачу було направлено повідомлення, в якому Оржицька селищна рада нагадала начальнику комунального підприємства «Оржиця-водоканал» ОСОБА_1 про закінчення терміну дії контракту від 03 квітня 2015 року (з урахуванням додаткової угоди до контракту від 15 червня 2018 року), який спливає 03.04.2021 року і є вихідним днем. У повідомленні вказано, що остаточний розрахунок проводиться в останній робочий день 02.04.2021 року із зазначенням дати звільнення, обумовленої строковим договором, тобто 03.04.2021 року відповідно дог частини 2 ст. 241-1 КЗпП України. Вказане повідомлення отримане позивачем ОСОБА_1 01.04.2021 року (том 2 а.с. 82).
Розпорядженням голови Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 46 від 02.04.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника комунального підприємства «Оржиця-водоканал» з 03 квітня 2021 року у зв'язку із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, пункт 2 статті 36 КЗпП України (том 1 а.с. 16).
05.04.2021 року комісією у складі працівників Оржицької селищної ради було складено акт про те, що начальник КП «Оржиця-водоканал» відмовився від ознайомлення з розпорядженням про звільнення, розпорядження йому було зачитано (том 2 а.с. 83).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, вона працює юрисконсультом в Оржицькій селищній раді. Позивачеві перед звільненням було вручено лист, в якому Оржицька селищна рада нагадувала йому як начальнику Комунального підприємства «Оржиця-водоканал» про закінчення терміну дії контракту від 03 квітня 2015 року, який спливає 03.04.2021 року, і з цим листом він ознайомився. 5 квітня 2021 вона з іншими представниками Оржицької селищної ради поїхали в контору КП «Оржиця-водоканал» і хотіли вручити ОСОБА_1 копію розпорядження голови Оржицької селищної ради про його звільнення, але останній відмовився отримувати копії вказаного розпорядження.
Свідок ОСОБА_5 , заступник голови Оржицької селищної ради, показав, що 01.04.2021 у четвер під кінець робочого дня в приміщення Оржицької селищної ради з'явився ОСОБА_1 , якому було пред'явлено лист з роз'ясненням про порядок звільнення керівника підприємства у вихідний день. У п'ятницю 02.04.2021 в другій половині дня ОСОБА_1 був запрошений до приміщення Оржицької селищної ради. ОСОБА_1 не приїхав на запрошення, вказавши, що він з бригадою робітників перебуває в с. Денисівка Лубенського району Полтавської області на ремонті водогону. Під кінець дня ОСОБА_1 зателефонував свідкові і сказав, що він знаходиться в с. Старий Іржавець Лубенського району Полтавської області, де відбувся порви водогону. Потім до Оржицької селищної ради приїхала селищний голова ОСОБА_6 і позивачеві знову зателефонували, щоб він приїхав до приміщення селищної ради. Після цього ОСОБА_1 приїхав до селищної ради, і йому було повідомлено зміст розпорядження селищного голови про звільнення його з роботи, однак він відмовився брати копію вказаного розпорядження. У понеділок 05.04.2021 на підприємство КП «Оржиця-водоканал» приїхала група працівників селищної ради в такому складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , щоб допомогти вирішити кадрові питання правильно. ОСОБА_1 покинув свій кабінет, пославшись на зайнятість. Копію розпорядження про своє звільнення позивач брати відмовився.
Працівники підприємства відмовилися підписувати акт про відмову ОСОБА_1 від отримання копії розпорядження, пославшись на те, що у них, у тому разі якщо позивач залишиться на своїй посаді, можуть бути в такому разі проблеми на роботі в подальшому. Тому вказаний акт відмови підписали представники селищної ради.
Свідок ОСОБА_7 показала, що 02.04.2021 заступник Оржицького селищного голови Олійник Ю.В. запросив її відвідати в складі робочої групи працівників селищної ради Комунальне підприємство «Оржиця-водоканал». Її запросили, оскільки вона займається кадровими питаннями в Оржицькій селищній раді. З керівництва підприємства там був лише ОСОБА_1 .. Він сказав, що всі інші хворі. ОСОБА_1 повідомили, що трудовий контракт з ним закінчується і попросили надати можливість оглянути записи в трудовій книжці. Він сказав, що кабінет, де зберігаються трудові книжки, замкнутий, а ключі від кабінету знаходяться у відсутнього працівника. У другій половині дня 02.04.2021 було підготовлено розпорядження про звільнення позивача, але ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з розпорядженням. 05.04.2021 група працівників селищної ради виїхала на підприємство КП «Оржиця-водоканал» , хотіли вручити копію вказаного розпорядження, але ОСОБА_1 відмовився його отримувати. Тоді вони вголос прочитали ОСОБА_1 текст розпорядження і склали акт про відмову ОСОБА_1 від отримання копії розпорядження.
Свідок ОСОБА_8 показала, що 02.04.2021 у приймальну селищного голови зайшов заступник селищного голови ОСОБА_5 , він був розгніваний, сказав, що повернувся з с. Денисівка, але ОСОБА_1 там не застав. Після цього ОСОБА_5 зробив кілька дзвінків позивачеві, щоб той зявився в селищну раду. Потім до селищної ради з'явилася селищний голова ОСОБА_6 і сама зателефонувала ОСОБА_1 . Після цього приїхав ОСОБА_1 , прочитав розпорядження про своє звільнення, але відмовився поставити підпис про ознайомлення.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог законодавства. Тому оскільки підстав для його поновлення на цій посаді немає, то відсутні і підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22 373,12 грн. Також, відсутні підстави і для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в сумі 53 358,00 грн, оскільки суду не надані належні та допустимі докази того, що у позивача є право на отримання компенсації за невикористані відпустки за вказані ним у позовній заяві періоди, та не надані докази розміру такої компенсації.
Разом з цим, місцевий суд ззазначив, що оскільки позивач не довів порушення свої трудових прав при звільненні з КП «Оржиця Водоканал», то відсутні і підстави для стягнення з Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на його користь моральної шкоди в розмірі 30 000,00 гривень.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Виходячи зі змісту наявного у справі контракту укладеного з позивачем, він строковим трудовим договором, оскільки про це є домовленість сторін при його укладанні.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз?яснено, що контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що термін дії Контракту визначено в Додатковій угоді від 03.04.2018 року, строк дії якої закінчувався 03.04.2021 року.
Листом від 01.04.2021 року №02-15/494, який позивач ОСОБА_1 отримав 01.04.2021 року, останнього було повідомлено про закінчення дії контракту від 03 квітня 2015 року (з урахуванням Додаткової угоди до даного контракту від 15 червня 2018 року) який спливає 03.04.2021 року і є вихідним днем, враховуючи лист-роз?яснення Мінсоцполітики від 05.01.2018 року № 9/0/22-18/134 «Щодо визначення дня звільнення за строковим трудовим договором, керуючись п.2 ст. 36 КЗпП України, та зазначено, що до закінчення дії контракту буде вирішено питання щодо звільнення з посади, обумовленої строковим договором, тобто 03.04.2021 року відповідно до ч.2 ст. 241-1 КЗпП України (т.2 а.с. 82).
Таким чином, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не з?ясовано момент укладення першого контракту, та не взято до уваги дату укладення додаткової угоди є необгрунтованими.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки строк, на який його було укладено, закінчився, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що селищний голова не мала права видавати розпорядження про його звільнення з посади начальника КП «Оржиця-водоканал», так як у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» його звільнення повинне здійснюватися Лубенською районною радою Полтавської області як правонаступником Оржицької районної ради Полтавської області, яке заснувало КП «Оржиця-водоканал», є також необгрунтованими з огляду на наступне.
Так, на момент видачі спірного розпорядження рішенням 47 сесії сьомого скликання Оржицької районної ради Полтавської області № 793 від 21.10.2020 року Оржицька районна рада передала із спільної власності територіальних громад Оржицького району у комунальну власність Оржицької селищної ради комунальні установи, заклади та підприємства з 26 жовтня 2020 року, зокрема, Комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» (код ЄДРПОУ 33408213) (том 2 а.с. 75-79), а Оржицька селищна рада рішенням 69 сесії сьомого скликання № 7 від 23.11.2020 року прийняла у комунальну власність Оржицької селищної ради від Оржицької районної ради комунальні установи, заклади та підприємства, що перебувають у спільній власності громад Оржицького району, зокрема комунальне підприємство «Оржиця-водоканал» (том 2 а.с. 80-81).
Таким чином, звільнення керівника Комунального підприємства «Оржиця-водоканал», станом на 02.04.2021 року та на 03.04.2021 відносилось до компетенції голови Оржицької селищної ради.
Доводи апелянта про те, що він працював не за строковим трудовим договором, а безстроковим, тому своє звільнення вважає безпідставним є також необгрунтованим, оскільки трудовий контракт є особливою формою трудового договору і він припиняється в момент закінчення строку його дії, зазначеної в самому контракті.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2022 року.
Головуючий суддя : ___________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ________________ С.А. Гальонкін _________________ О.Ю. Кузнєцова