Справа № 761/15765/18
Провадження № 2-зз/761/35/22
17 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Любченка Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року у справі №761/15765/18.
Вказану заяву мотивує тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у справі №761/15765/18 було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвокатки Боримської І.О. про залишення без розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було залишено без розгляду.
Питання щодо скасування заходів забезпечення позову вирішено не було.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін й згідно поданих ними заяв.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
З матеріалів справи судом було встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2018 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.
Було накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 76,6 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , заборонив її відчуження.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2018 було залишено без змін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвокатки Боримської І.О. про залишення без розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - залишено без розгляду.
Щодо вимог заявника про скасування заходів забезпечення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.ч. 9-10 цієї ж статті передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Наведені у заяві про скасування заходів забезпечення позову обставини свідчать про те, що наразі необхідність у забезпеченні позову відпала.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 76,6 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року у справі №761/15765/18.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: