Справа №760/3364/22
1-кс/760/1204/22
10 червня 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру від 19.08.2021 року в рамках кримінального провадження №62020100000000659 від 26.03.2020 року та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2022 року до провадження слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру від 19.08.2021 року в рамках кримінального провадження №62020100000000659 від 26.03.2020 року та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування скарги посилається на те, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62020100000000659 від 26.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
19 серпня 2021 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
Так, згідно пред'явленої підозри, 18.11.2019 директор ТОВ «Амайнд» ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб з заступником директора КП «Київський інститут земельних відносин» ОСОБА_7 , уклали договір поставки №181119/2 від 18.11.2019 року апаратно - програмного комплексу для розгортання та функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку та управління земельними ресурсами територіальної громади, на загальну суму 32 253 975,40 грн., без урахування ПДВ на суму - 4 888 644,60 грн.
27.11.2019 між ТОВ «Айманд» (колишня назва «ГАРТЕН - КОНСАЛТИНГ» в особі директора ОСОБА_6 та КП «Київський інститут земельних відносин» в особі заступника диреткора ОСОБА_7 , укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №181119/2 від 18.11.2019 року, згідно якого сторони домовились зменшити обсяги закупівлі згідно Договору, ціна договору становить без ПДВ - 31 339 215,40 грн., ПДВ - 4 888 644,60 грн.
Також згідно підозри, 19.12.2019, директором ТОВ «ГАРТЕН - КОНСАЛТИНГ» ним ( ОСОБА_6 ) згідно умов договору вказаного договору, діючи умисно, усвідомлюючи, що сума поставлених товарів завищена, з метою заволодіння грошовими коштами, поставлено товар ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , товар прийнято, підписано акт прийому - передачі товару №1 від 19.12.20219 року.
21.12.2019 КП КП «Київський інститут земельних відносин» на виконання договору поставки №181119/2 від 18.11.2019 року та акту прийому - передачі товару №1 від 19.12.2019, згідно палітжних доручень №13 від 12.12.2019, провело оплату на загальну суму 6 895 992,40 грн., та №12 провело оплату на загальну сумму 29 331 867,60 грн. за вказаний товар.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово - товарознавчої експертизи №3484/20 від 10.10.2020 встановлено суттєві завищення вартості поставленого товару за вищевказаним договором, яке складає 27 868 467,42 грн.
Згідно висновку експерта за результатми проведення судово - економчної експертизи №1-17/08/2021-с від 17.08.2021 року, в результаті дослідження документів, наданих на проведення експертизи, нанесення матеріальної шкоди (збитків) від необґрунтованого завищення вартості апаратно - програмного комплексу для розгортання та функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку та управління земельними ресурсами територіальної громад, постановленого ТОВ «Амайнд» на адресу КП «Київський інститут земельних відносин» за бюджетні кошти згідно договору №181119/2 від 18.11.2019 з урахуванням висновку судово - товарознавчої експертизи №3484/20 від 10.10.2020 підтверджується експертом документально у сумі 27 868 467,42 грн.
Крім того, згідно пред'явленої підозри, він ( ОСОБА_6 ) як директор ТОВ «Айманд», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб з заступником директора КП «Київський інститут земельних відносин» ОСОБА_7 , уклали договір про закупівлю програмгнгого забезпечення №02-05/2019 від 02.05.2019 на поставку Пакетів програмного забезпечення для роботи з графікою на загальну суму 6 65 000 грн., без урахування ПДВ.
В подальшому директором ТОВ «ГАРТЕН - КОНСАЛТИНГ» ОСОБА_6 згідно умов договору вказаного договору, діючи умисно, усвідомлюючи, що сума поставлених товарів завищена, з метою заволодіння грошовими коштами, поставлено товар на адресу КП «Київський інститут земельних відносин» на загальну суму 6 650 000 грн., а ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 товар прийнято, підписано акт прийому - передачі товару.
30.05.2019 КП «Київський інститут земельних відносин» на виконаня договору поставки від 02.05.2019 та акту прийому - передачі товару, згідно платіжного доручення №45 від 30.05.2019 провело оплату на загальну суму 6 577 112 грн.
Згідно висновку судово - товарознавчої експертизи №3431/20 від 29.09жє.2020 встановлено суттєві завищення вартості поставленого товару за вищевказаним договором, яке складає 5 518 537 грн., без ПДВ.
Згідно висновку експерта за результатми проведення судово - економчної експертизи №1-17/08/2021-с від 17.08.2021 року, в результаті дослідження документів, наданих на проведення експертизи, нанесення матеріальної шкоди (збитків) від необґрунтованого завищення вартості «Пакетів програмного забезпечення для роботи з графікою», постановленого ТОВ «Амайнд» на адресу КП «Київський інститут земельних відносин» за бюджетні кошти згідно договору №02-05/2019 від 02.05.2019 з урахуванням висновку судово - товарознавчої експертизи №3431/20 від 29.09.2020 підтверджується експертом документально у сумі 5 518 537 грн., без ПДВ.
Заявник вказує, що основним доказом на якому грунтується повідомлення йому ( ОСОБА_6 ) про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачениого ч.5 ст.191 КК України, являються висновки експертів за результатами проведення судово - економічної експертизи та судово - товарознавчої експертизи.
Твердження органу досудового розслідування про нанесення матеріальної шкоди (збитків) ТОВ «Амайнд» від необгрунтовнаого завищення вартості обладнання, поставленого на адресу КП «Київський інститут земельних відносин», повністю спростовується наявними у сторони захисту доказами.
Так, ТОВ «Експерта група «ЕС енд ДІ» на замовлення ТОВ «Амайнд» проведено рецензування висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 17.08.2021 №1-17/08/2021-с, за результатами якого складено рецензію №1051/60101 від 03.11.2021, відповідно до яккої висновко експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 17.08.2021 №1-17/08/2021-с є необґрунтованим, наданий за результатами неповного дослідження та дослідження, що ґрунтується на неправдивих даних щодо ринкової вартості товарів, та не відповідає таким нормам законодавства про судову експертизу.
Також на замовлення ТОВ «Амайнд» судовими експертами проведено комісійну судово - економічну експертизу, про що 12.11.2021 останніми було складно відповідний висновок №60205.
Згідно висновку виникнення збитків у КП «Київський інститут земельних відносин» за операцією з придбання у ТОВ «Амайнд» (колишня назва ТОВ «ГАРТЕН-КОНСАЛТИНГ» товару «Пакетів програмного забезпечення для роботи з графікою» за договором про закупівлю програмного забезпечення від 02.05.2019 №02-05/2019, за умовами відповідності ринкової вартості цього Товару наа дату продажу 02.05.2019 вартості, визначеній у висновку експертизи закупівлі комп'ютерного обладнання від 03.11.2021 №131/21 документально не підтверджується.
Згідно висновку виникнення збитків у КП «Київський інститут земельних відносин» за операцією з придбання у ТОВ «Амайнд» (колишня назва ТОВ «ГАРТЕН-КОНСАЛТИНГ» товару «Апаратно - програмний комплекс для розгортання та функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку та управління земельними ресурсами територіальної громади» за договором поставки від 18.11.2019 №181119/2, за умовами відповідності ринкової вартості цього товару на дату продажу 18.11.2019 вартості, визначений у висновку експертизи закупівлі комп'ютерного обладнання від 03.11.2021 №131/21 документально не підтверджено.
Таким чином вказує, що вказані висновки експертів повністю спростовують відомості, зазначені в повідомленні йому про підозру про начебто спричиненні ним збитки КП «Київський інститут земельних відносин» внаслідок придбання останніми обладнання за значно завищеною вартістю у ТОВ «Амйнд».
Враховуючи вищевказане, відсутні підстави вважати, що КП «Київський інститут земельних відносин» завдано збитків, а отже матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , підтримав скаргу із викладених у ній підстав.
Прокурори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час розгляду скарги заперечували проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість зазначили, що на час повідомлення ОСОБА_6 про підозру було зібрано достатньо доказів, які давали б підстави зробити висновок про його причетність до інкримінованого йому злочину.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.
Так, згідно ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Частинами 1, 2 ст.22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Пунктом 16 ч.3 ст.42 КПК України надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Згідно ст.110 КПК України, зазначено, що процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, які приймаються в формі постанови з наявністю чіткого переліку вимог. Окремо також в згаданій статті зазначено, що обвинувальний акт також є процесуальним рішенням. Порівнявши ст. ст.110, 277 КПК України, які ставляться законодавцем до процесуального рішення у формі постанови та до повідомлення про підозру у зв'язку із чим повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не процесуальним рішенням.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов'язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст.278 КПК України.
Статтею 9 КПК України, закріплений обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положення ч.2 ст.8 КПК України зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ст.277 КПК України, повідомлення має містити: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін» обґрунтована «підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття підозра , проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України). Визначення змісту поняття підозра обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так згідно з практикою ЄСПЛ підозра є частиною більш широкого поняття обвинувачення, яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну кримінальне обвинувачення , яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа Девеєр проти Бельгії, рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення . Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі Фоті та інші проти Італії (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного . Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.
З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов'язане із наявністю підозрюваного.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частини п'ята статті 9 КПК України). За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт с) пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє дійти висновку про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають кільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом", стандарти "достатніх підстав (доказів)" тощо.
Стандарти "достатніх підстав (доказів)" використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілей прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина п'ята статті 234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК України та інші).
Отже, повідомлення про підозру на підставі пункту 3 частини першої статті 276 КПК України передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути вага і якість доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя повинен оцінити достатність і належність доказів стосовно того, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарту переконання достатність доказів для цілей повідомлення про підозру. Наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання).
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, N 182). Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Судом встановлено, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62020100000000659 від 26.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
Підставою для такого повідомлення про підозру, як вбачається з підозри, на думку сторони обвинувачення є висновки експертів №3484/20 від 10.10.2020 року та №1-17/08/2021-с від 17.08.2021 в розмірі 27 868 467,42 грн., адже висновок експерта - це єдиний документ, в якому відображена ця сума як підстава для тверджень стороною обвинувачення, що ОСОБА_6 неправомірно завищив загальну вартість товарів (автоматизованої інформаційної системи обліку та управління земельними ресурсами територіальної громади), поставлених КП «Київський інститут земельних відносин».
Крім того, підставою для такого повідомлення про підозру, як вбачається з підозри, на думку сторони обвинувачення є висновки експертів №3431/20 від 29.09.2020 та №1-17/08/2021-с від 17.08.2021 в розмірі 5 518 537 грн., адже висновок експерта - це єдиний документ, в якому відображена ця сума як підстава для тверджень стороною обвинувачення, що ОСОБА_6 неправомірно завищив загальну вартість товарів (Пакетів програмного забезпечення для роботи з графікою), поставлених КП «Київський інститут земельних відносин».
При цьому, інших доказів в повідомленні про підозру як на підставу для повідомлення такої за ч.5 ст. 191 ККУ- не вказано.
Як вбачається із наданих висновків сторони захисту, виникнення збитків у КП «Київський інститут земельних відносин» за операцією з придбання у ТОВ «Амайнд» (колишня назва ТОВ «ГАРТЕН-КОНСАЛТИНГ» товару «Пакетів програмного забезпечення для роботи з графікою» за договором про закупівлю програмного забезпечення від 02.05.2019 №02-05/2019, за умовами відповідності ринкової вартості цього Товару наа дату продажу 02.05.2019 вартості, визначеній у висновку експертизи закупівлі комп'ютерного обладнання від 03.11.2021 №131/21 та товару «Апаратно - програмний комплекс для розгортання та функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку та управління земельними ресурсами територіальної громади» за договором поставки від 18.11.2019 №181119/2, за умовами відповідності ринкової вартості цього товару на дату продажу 18.11.2019 вартості, визначений у висновку експертизи закупівлі комп'ютерного обладнання від 03.11.2021 №131/21 документально не підтверджено.
Відтак, органом досудового розслідування не повно проаналізовано обставини, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні, та не доведено, що діями ОСОБА_6 дійсно завдано збитків КП «Київський інститут земельних відносин».
Так, частиною 1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 276 КПК України чітко та вичерпно визначено випадки повідомлення про підозру, яке обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст.ст. 277, 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається, підписується та вручається особі в день складення, а у разі неможливості такого вручення - направляється у спосіб, визначений для вручення повідомлень.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13.08.2020 року у справі № 200/13490/15 зазначається, що повідомлення про підозру - один із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву "Повідомлення про підозру" та складається із статей: "Випадки повідомлення про підозру" (ст. 276); "Зміст письмового повідомлення про підозру" (ст. 277); "Вручення письмового повідомлення про підозру" (ст.278); "Зміна повідомлення про підозру" (ст. 279).
Отже, саме така побудова цієї глави дає підстави зробити висновок про те, що законодавець пов'язує процесуальну діяльність щодо повідомлення про підозру із сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (ст. 276), складанні письмового процесуального документа - повідомлення про підозру (ст. 277) та його врученні особі (ст. 278).
Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою і роз'яснення підозрюваному його прав та обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України, не може бути розцінений як виконання всього комплексу дій, які охоплюються поняттям "здійснити повідомлення про підозру".
Також з долучених до скарги документів та пояснень захисника вбачається, що ОСОБА_6 до слідчого, прокурора для здійснення повідомлення про підозру та/або інших процесуальних дій у порядку ст.135 КПК України не викликався. Натомість, 19.08.2021 на підставі ухвали слідчого судді у кабінеті ОСОБА_6 , який був відсутній на період обшуку, слідчими був проведений обшук, після завершення якого слідчим на робочому столі ОСОБА_6 було залишено повідомлення про підозру від 19.08.2021.
Після цього, слідчими та прокурорами заходи щодо вручення повідомлення про підозру не вживалися. Про що свідчить зокрема, той факт, що 30.08.2021 на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за участю ОСОБА_6 за його місцем мешкання, і також підозра не була вручена.
Після цього, у дослідженій слідчим суддею копії письмового повідомлення про підозру від 19.08.2021, лише 03.09.2021 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру, разом з пам'яткою про права і обов'язки підозрюваного.
Отже, з наданих слідчому судді матеріалів та пояснень вбачається, що повідомлення про підозру від 19.08.2021 року ОСОБА_6 у день складення вручене не було, права та обов'язки підозрюваного йому не роз'яснювалися, що свідчить про відсутність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного та порушення положень ст.278 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що у даному випадку відсутня наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України при обставинах, зазначених в повідомлені про підозру від 19.08.2021 року. Тому вказане процесуальне рішення є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру від 19.08.2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України у кримінальному провадженні №62020100000000659 від 26.03.2020 року, складене слідчим слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління НП у м. Києві ОСОБА_8 та погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 .
Зобов'язати слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління НП у м. Києві ОСОБА_8 або іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020100000000659 від 26.03.2020 року вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про оголошення підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя: ОСОБА_1