Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
22 червня 2022 р. справа № 520/4834/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - відповідач, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації, ВЧ) про: 1) визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно протиправною; 2) зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 51.991,90грн., -
встановив:
Підставами заявленого позову є доводи про те, що Військовою частиною із заявником на дату звільнення із військової служби - 07.10.2021р., не проведено повного та остаточного розрахунку по усім платежам, а саме по грошовій компенсації за неотримане речове майно.
Суддя відмічає, що ця вимога заявника витікає із проходження публічної служби.
Відтак, за загальним правилом до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць.
Виняток із цього правила складає, зокрема, вимога про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця (спонукання до нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця), оскільки індексація нараховується на грошове забезпечення (тобто на винагороду за виконану роботу, плату на працю), і спеціальний закон не містить жодних застережень з даного питання.
З цих міркувань суд вважає, що на вимогу про стягнення заробітної плати/грошового забезпечення військовослужбовця (виплату винагороди за працю/службу) і на вимогу про стягнення індексації підлягає поширенню правовий режим, ідентичний запровадженому ст.233 Кодексу законів про працю України відносно захисту права на оплату праці.
Водночас із цим, згідно правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2020р. по справі №802/1677/16-а грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби, не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).
Тому, у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про одержання публічним службовців платежів у межах відносин із проходження публічної служби, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як зазначено у позові, заявник був виключений зі списків особового складу Військової частини - 07.10.2021р.
До суду позов поданий лише 20.06.2022р., тобто поза межами строку в один місяць від дати звільнення.
Вказану обставину заявник не спростовує і разом з позовом подав до суду заяву про поновлення пропущеного строк звернення до суду, де стверджує, що після звільнення протягом жовтня 2021 року - лютого 2022 року очікував, коли Військова частина самостійно здійснить виплату, а після 24.02.2022 р. не міг звернутися до суду через запроваджений у державі військовий стан, зумовлений із вторгненням Російської Федерації. Лише наприкінці червня 2022 р. ситуація, на думку заявника, стабілізувалася і дозволила звернутися до суду.
Визначаючись стосовно поважності наведених заявником причин пропуску строку подання позову, суд зазначає, що за правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відомостей про те, що заявник на момент настання події звільнення з військової служби був необізнаний зі структурою та методикою розрахунку виплаченої грошової компенсації за речове майно, як і із самим фактом відсутності події отримання цієї виплати, і знаходився у стані добросовісної помилки, розумно вважаючи про відсутність невиконаних зобов'язань Військової частини, матеріали позову та клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду не містять.
При цьому, суддя наголошує, що у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Зазначені позивачем у якості причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом обставини запровадження з 24.02.2022 р. військового стану не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду з вимогами стосовно отримання спірної компенсації у період з 08.10.2021р. і аж до 23.02.2022 р.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а підстави, викладені у заяві про поновлення цього строку не можуть бути визнані поважними, що суперечить положенням ч.6 ст.161 КАС України.
Зокрема, ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Невідповідність стану оформлення матеріалів позову вимогам ст. 161 КАС України зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 121-, 160, 161, 171, 173, 175, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
1.Позов - залишити без руху.
2.Встановити способом виправлення недоліків - подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
3.Встановити строком виправлення недоліку - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
4.Роз'яснити, що невиправлення недоліку зумовлює прийняття процесуального рішення про повернення позову.
5.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко