08 червня 2022 р. Справа № 480/8914/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - Солошенко Л.Є.
представника відповідача - Шинкаренко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" (далі - позивач, ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:
- податкове повідомлення-рішення №404018280704 від 10.06.2021, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №9055490654 від 18.03.2021 за лютий 2021 року та зазначено на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 142 245,00грн.;
- податкове повідомлення-рішення №403218280704 від 10.06.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 178380,00грн. та за штрафними санкціями 17838,00грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було допущено порушення низки норм чинного законодавства, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.
Так, акт перевірки, за висновками якого складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, був складений з порушенням абзацу п'ятого пп.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки фактично документальна позапланова виїзна перевірка здійснювалась в приміщенні контролюючого органу, а не за місцем знаходження платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, тобто є документальною невиїзною перевіркою. Відомості, викладені в акті перевірки викладені не чітко, не об'єктивно, неправдиво та не в повній мірі, як того вимагає п.5 Розділу II, п.2 Розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015року №727 з наступними змінами.
Акт, що складений ГУ ДПС у Сумській області 26.05.2021 року, не відповідає вказаним вимогам Порядку, оскільки, перевіряючими в акті здійснено припущення щодо нереальності здійснення господарських операцій між контрагентами, письмових пояснень щодо суті виявлених порушень перевіряючи не вимагали та не отримувати, як не намагались отримати всю первинну документацію, аби зробити об'єктивні висновки в акті.
Щодо змісту встановлених в акті порушень пп. "а" п.198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з не підтвердженням факту реального здійснення фінансово-господарських операцій щодо реалізації товарів, робіт/послуг ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” з ТОВ “Гармет”, представник позивача вказує, що ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” сформувало податковий кредит по ТОВ “Гармет”:
- внаслідок здійснення операцій з придбання товарів від вказаного підприємства;
- до податкового кредиту відповідні суми ПДВ були віднесені у періоді, у якому мала місце “перша подія” - відвантаження товару.
- факт поставки товарів підтверджено видатковими та податковими накладними, складеними у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;
- податковий кредит було визначено виходячи з договірної вартості придбаних товарів за ставкою 20%;
- товар було придбано для використання у господарській діяльності ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”, що підтверджується тим, що товар було передано постачальником до ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” та в подальшому вказаний товар був використаний у господарській діяльності, з нього були виготовлені вироби, які були в подальшому реалізовані іншим контрагентам, про що перевіряючим були надані всі необхідні та належні документи.
При цьому, всі дані, наведені в акті перевірки, свідчать саме про реальність отримання товару від ТОВ “Гармет”, правильність відображення цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку, та спрямованість правочинів ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” з його контрагентом на реальне настання правових наслідків.
Щодо дослідження факту реальності господарської операції позивача з ТОВ “Гармет” саме в зрізі інших контрагентів ТОВ “Гармет”, представник позивача наголосив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відтак, відповідач припускає презумпцію вини та встановлює, діючи за аналогією, факт нікчемності господарських угод між ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” з контрагентом - постачальником. Зокрема, після перерахувань взаємовідносин між іншими господарськими суб'єктами та результатів їх перевірки, водночас, жодних фактів порушення законодавства безпосередньо з боку ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” акт не містить.
Таким чином, з боку ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” відсутні будь-які порушення ст.198 Податкового кодексу України, а тому податковий орган протиправно не врахував реальність виконання договору поставки товарів між ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” та ТОВ “Гармет” - постачальника з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Ухвалою суду від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Підготовчі засідання 30.09.2021 та 11.11.2021 відкладалися на 11.11.2021 та 07.12.2021 відповідно за клопотаннями представників сторін (т.1 а.с.211, т.2 а.с.13). При цьому, ухвалою суду від 11.11.2021, крім іншого, було продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.213-217), в якому просив відмовити у задоволенні вимог з огляду на те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а позов ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” є безпідставним та абсолютно необґрунтованим.
Зокрема, щодо порушення місця проведення перевірки, представник ГУ ДПС у Сумській області вказав, що уповноважені особи контролюючого органу були позбавлені можливості провести перевірку за податковою адресою ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”, адже всі потужності підприємства знаходяться в м.Дніпропетровськ і надаючи пакет документів на проведення перевірки, ні представник позивача, ні директор ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” такого не заперечували.
При цьому, відмітив, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами документальної перевірки.
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вказав, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дніпровський Кабельний Завод Енерго" ГУ ДПС у Сумській області встановлено сукупність обставин, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ “Гармет”. Зокрема, встановлено, що ТОВ “Гармет” не є виробником заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм, а в розрізі контрагентів ТОВ “Гармет” встановлено факти, які свідчать про неможливість постачання заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм в адресу ТОВ “Дніпровський Кабельний Завод Енерго” по ланцюгу постачання. Тобто, не встановлено реального джерела походження (виробника) заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм, що був придбаний ТОВ “Дніпровський Кабельний Завод Енерго” у ТОВ “Гармет” за період лютий 2021 року, адже відповідно до даних ЄРПН прослідковується обрив ланцюга постачання.
Також, відмітив, що надані при перевірці первинні документи, мали ознаки дефектності, у зв'язку з чим не підтверджували інформацію у таких документах.
Відтак, представник відповідача вважає, що насправді господарські відносини по договору поставки заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту, адже податковий кредит щодо придбання у ТОВ “Гармет” ТМЦ у лютому 2021 року ТОВ “Дніпровський Кабельний Завод Енерго” за результатами сукупності з'ясованих доказів перевіркою документально не підтверджено.
Представник позивача, в свою чергу, подала відповідь на відзив (т.2 а.с.1-6), в якій вкотре вказала, що ГУ ДПС у Сумській області під час проведення вказаної перевірки, завідомо маючи інформацію про фактичне місце знаходження та здійснення господарської діяльності платника податків, хибно та протизаконно зазначило в акті про те, що перевірка була виїзною, оскільки жодного ревізора-інспектора в офісі товариства не перебувало, а документи, що перевірялись, вивчались інспекторами в приміщенні контролюючого органу, тобто, відбулась невиїзна позапланова перевірка, яка відповідно до вимог Податкового кодексу визначена як документальна невиїзна позапланова електронна перевірка, яка може бути проведена за заявою платника податків.
Щодо податкових повідомлень-рішень вказала, що у відзиві відповідачем викладена фактично інформація, що зазначена в акті перевірки, яка не підтверджена жодними належними, допустимими та достовірними доказами та з вказаного приводу позивачем в позовній заяві наведено обставини, докази здійснення господарських операцій з контрагентом ГОВ “Гармет” використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності та подальший його продаж іншим контрагентам. Тобто, відповідач як в акті перевірки, так і у відзиві, здійснив посилання на інформацію, що отримана ним з баз даних ДПС та посилається на “нереальність” здійснених господарських операцій.
Представниками сторін також подавалися додаткові пояснення (т.2 а.с.10-11, 19-21, 56-62).
Так, представник відповідача в поясненнях (т.2 а.с.10-11) вказала, що при проведенні документальних перевірок, що стосуються дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний здійснювати аналіз контрагентів платника податків за період, що перевіряється, відображаючи це в описовій частині акта перевірки. Тому посилання представника позивача у відповіді на відзив на “незаконність використання ГУ ДПС у Сумській області податкової інформації без згоди контрагентів” є недоречним, адже прямо суперечить вимогам чинного законодавства України.
Крім того, вказала, що представник позивача вказує на те, що жодний закон не містить прямого дозволу на використання контролюючими органами податкової інформації про контрагентів для обґрунтування нереальності господарських операцій між платниками податків без письмової згоди контрагента, проте, жодний нормативно-правовий акт, також, не містить прямої заборони на використання контролюючими органами податкової інформації про контрагентів, під час проведення перевірок та складання результатів проведення перевірок. Однак, норми чинного законодавства навпаки передбачають наявність у контролюючого органу обов'язку на проведення перевірок та визначають особливості складання результатів проведення перевірок.
Представник позивача в додаткових поясненнях (т.2 а.с.19-21, 56-62) вказала, що твердження позивача у відповіді на відзив в повній мірі обґрунтовані діючими нормами законодавства, що не передбачає використання відповідачем інформації щодо господарської діяльності контрагентів позивача під час проведення перевірки. Саме про це йде мова у відповіді на відзив, а не про використання інформації про контрагентів, як зареєстрованих суб'єктів господарювання, що є по суті різними юридичними фактами. В іншій частині пояснень представник позивача підтримала раніше викладені доводи в обґрунтування позову.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07.12.2021, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021, в якому було оголошено перерву до 15.02.2022 у зв'язку з необхідністю виклику свідка ОСОБА_1 , допит якої забезпечення в режимі відеоконференції згідно ухвали суду від 18.01.2022 (т.2 а.с.25-27, 41).
При цьому, в судовому засіданні 03.02.2021 були допитані як свідки ОСОБА_2 (далі - свідок, ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі - свідок, ОСОБА_3 ).
Ухвалою суду від 15.02.2022 за клопотанням представника відповідача судове засідання було відкладено (т.2 а.с.147). Судове засідання призначено на 08.06.2022 (т.2 а.с.151).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, а також свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
У засіданні було встановлено, що ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” зареєстрований як юридична особа та є платником податків, в т.ч. податку на додану вартість (т.1 а.с.67-69).
На підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 п.82, п.52-2 підр. 10 розділу XX Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Сумській області було прийнято наказ від 12.05.2021 №752-кн "Про проведення відповідно до п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” з 13.05.2021 тривалістю 5 робочих днів з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі більше 100 тисяч гривень за лютий 2021 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (т.1 а.с.65, т.2 а.с.235), на підставі якого головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області Михайловій Л.В. та головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області Пушкаловій Я.С. було видано ГУ ДПС у Сумській області направлення від 12.05.2021 №1025/18-28-07-04 та від 12.05.2021 №1026/18-28-07-04 відповідно для проведення документальної позапланової виїзної перевірки тривалістю 5 робочих днів з 13.05.2021 (т.1 а.с.66, т.2, а.с.233-234). Вказані наказ та направлення вручені представнику позивача Третьякову С.М. 13.05.2022, що вбачається з зазначених направлень (т.1, а.с.66, т.2, а.с.233-234).
Крім того, разом з наказом на перевірку та направленнями на перевірку, представнику позивача Третьякову С.М. 13.05.2021 було вручено також запит про надання документів від 13.05.2021 (т.2 а.с.236-237) з вимогою надати у термін до 17.05.2021 до 14:00год певний перелік документів у зв'язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”.
Так, на виконання вказаного запиту ТУ ДПС у Сумській області, представником позивача надано на перевірку належним чином засвідчені копії документів, які пронумеровані, прошиті та скріплені печаткою ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”.
Уповноваженими згідно направлень особами ГУ ДПС у Сумській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт перевірки від 26.05.2021 №2687/18-28-07-04/40528633/71 (т.1 а.с.31-64), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п."а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:
- заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати до бюджету (р.18 Декларації), на загальну суму 178 380,00 грн. за період лютий 2021 року;
- завищено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд. 21) на загальну суму 142 245,00 грн. за період лютий 2021 року.
10.06.2021 на підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №404018280704, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №9055490654 від 18.03.2021 за лютий 2021 року та зазначено на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 142 245,00грн. (т.1 а.с.21, 242-243);
- №403218280704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 178380,00грн. за основним платежем та 17838,00грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.22-23, 240-241) у зв'язку з заниженням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.9-ряд. 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в лютому 2021 року.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України та просив їх скасувати, за результатами розгляду якої, рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2021, з урахуванням рішення Державної податкової служби України про продовження строку розгляду скарги від 07.07.2021, спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.25-28).
Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - Податковий кодекс України), Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.
Так, відповідно до пп.78.1.8. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Так, позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021р. з від'ємним значенням з податку на додану вартість 142245грн. (т.1, а.с.187-188,189), тобто яке становить більше 100 тис. гривень та є підставою, передбаченої пп.78.1.8. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України для призначення позапланової перевірки.
Щодо правомірності наявності підстав для призначення перевірки представник позивача не заперечує. Водночас, стверджує, що перевірка була проведена з порушенням п.78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки проведена в приміщенні контролюючого органу.
Так, згідно із п.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Як пояснив свідок ОСОБА_3 , допитаний в судовому засіданні, він тривалий час здійснював правовий супровід підприємства позивача, у тому числі в м. Суми. Офіс підприємства, позивача знаходить за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, крім його більше ніхто не знаходилось. За вказаною адресою підприємство має один кабінет. В кабінеті перебував не постійно. Що стосується цієї перевірки вказав, що всі документи, які як отримувались ним, так і передавались на запит податкового органу були вручені за місцем податкового органу. Представники ГУ ДПС у Сумській області на перевірку за адресою АДРЕСА_1 не прибували. Хоча дійсно ним отримувався як наказ, так і акт, а також йому надавались направлення на проведення позапланової виїзної перевірку як представнику підприємства позивача.
Натомість, свідок ОСОБА_2 , яка також була допитана в судовому засіданні, повідомила, що перевірку підприємства позивача було проведено за місцем його реєстрації у м. Суми, разом з ОСОБА_1 . Направлення та службове посвідчення було пред'явлено, а копію наказу про призначення перевірки вручено саме за місцем реєстрації підприємства позивача - повноважному представнику. Офіс складався з одного кабінету, в якому знаходився стіл та декілька стільців. Документи досліджували в самому офісі.
Суд не вбачає підстав не довіряти поясненням свідка ОСОБА_2 , оскільки вони узгоджуються з дослідженими матеріалами справи, в частині, що стосуються місця проведення перевірки, у тому числі актом перевірки, копією наказу про призначення перевірки, а також розміщення самого офісу (т.2, а.с.31).
Натомість до свідчень свідка ОСОБА_3 щодо проведення перевірки в приміщенні податкового органу, суд ставиться критично, оскільки, здійснюючи правовий супровід підприємства позивача та у разі отримання як копії наказу, в якому вказано про призначення саме виїзної перевірки та саме за адресою АДРЕСА_1 , ознайомлення з направленнями, а також передачі документів контролюючому органу витребуваних документів не за місцем знаходження підприємства позивача, свідок, мав можливість підписати, як направлення, так і акт перевірки з відповідними зауваженнями. Водночас, як направлення (т.1, а.с.66,233-234), так і акт перевірки з відповідними додатками (т.1, а.с.60,222-230), підписано ОСОБА_3 без будь-яких зауважень. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б узгоджувались з поясненнями свідка ОСОБА_3 в частині проведення перевірки в приміщенні податкового органу.
Посилання представника позивача на те, що копії направлення підтверджують проведення перевірки саме в приміщенні податкового органу, судом не приймається до уваги, оскільки такі направлення (т.1, а.с.66,233-234) взагалі не містять місця їх пред'явлення, у той час як на направленнях значиться підпис ОСОБА_3 , який отримавши наказ про проведення саме виїзної перевірки підприємства позивача за адресою м. Суми, вул. Героїв Крут,27 (т.1, а.с.235), не вказав будь-яких заперечень з приводу процедури проведення такої перевірки.
Відтак, доводи представника позивача з приводу проведення перевірки в приміщенні податкового органу не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги та надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в редакції чинній на час вчинення господарських операцій визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
Згідно із п.п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у свою чергу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Вказані висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0570/23581/11, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише у такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Згідно підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
При цьому, економічний ефект не обов'язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Таким чином, у даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ “Гармет” проведених в лютому 2021р. з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Такий висновок податкового органу суд визнає необґрунтованим, приймаючи до уваги наступне.
03.02.2020 між позивачем та ТОВ «Гармет», був укладений договір поставки, за яким постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити катанку мідну, дріт ММ та жилу мідну відповідно до додатків до договору: специфікацій та/або накладних, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с.72-74).
Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджуються наступними як первинними так і іншими документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки (т.1, а.с.232,244-245), а саме: копією видаткової накладної від 23.02.2021 №РН-000033 на суму 1923750грн., у тому числі податок на додану вартість 320625грн. (т.1, а.с.78), копією податкової накладної від 23.02.2021 №20 на суму 1923750грн., у тому числі податок на додану вартість 320625грн. (т.1, а.с.93-94), квитанцією про прийняття на реєстрацію податкової накладної (т.1, а.с.95), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6442 за лютий 2021р. (т.1, а.с.79). Придбаний товар був оплачений частково на суму 100000грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 01.02.2021 №835 та копіями листів на заміну призначення платежу (т.1, а.с.75-77), копією виписки банку (т.1, а.с.80), копіями актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2020-31.12.2020, та 01.02.2021-28.02.2021 (т.1, а.с.98-100).
Придбаний у ТОВ «Гармет» товар був поставлений позивачем транспортом, яким користується підприємство позивача на підставі договору позички, водієм ОСОБА_4 , який є найманим працівником ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго”, що підтверджується копією подорожнього листа від 23.02.2021 №90 (т.1, а.с.81), копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016 (т., 1, а.с.82), копією наказу від 10.08.2016 про перелік посад співробітників, робота яких носить роз'їзний характер (т.1, а.с.83), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.1, а.с.84), копією товарно-транспортної накладної від 23.02.2021 №33 (т.1, а.с.85), копією договору позички транспортного засобу від 03.01.2019 №3 (т.1, а.с.86-87), копією акта приймання-передачі за договором позички від 03.01.2019 (т.1, а.с.88), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1, а.с.89), а також копіями видаткової накладної на придбання дизпалива від 22.02.2021 (т.1, а.с.90), специфікації відпущених скретч-карток до цієї накладної (т.1, а.с.91), акта списання дизпалива (т.1, а.с.92).
Товар був оприбуткований на склад підприємства позивача та у подальшому використаний позивачем (основним видом діяльності якого є 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (основний); у виробництві власної продукції, яка у подальшому була реалізована згідно укладених договорів з ТОВ «Елмонт-Інвест», ТОВ «Компанія Платінум», ТОВ «ТВК Сумиелектроснаб», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , що підтверджується випискою по рахунку №201 за лютий 2021р. (т.1, а.с.96), ТОВ «Електропроводка», копіями договорів поставки, копіями видаткових накладних (т.1, а.с.104-186).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарська операція між ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” та ТОВ «Гармет» носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки ТОВ “Дніпровський кабельний завод Енерго” мало в наявності податкову накладну, складену за першою з подій (поставка товару), належним чином зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Гармет» у загальному розмірі 320625,00грн.
Доводи відповідача про нереальність операцій з ТОВ «Гармет» з посиланням на не можливість достовірно підтвердити походження товару, сертифікат якості та відповідно і виробника придбаного товару, через те, що сертифікат якості від 12.02.2021, виданого ТОВ «Дифенс-Метал», (т.2, а.с.154) має ряд недоліків (вказаний стандарт, який не являється державним стандартом, а технічні умови частково не співпадають з показниками, які відображені в ТУ У1361481.001-98), а у ТОВ «Дифенс-Метал» відсутні будь-які об'єкти оподаткування, ТОВ «Дифенс-Метал» внесений до журналу ризиковості та наявне відповідне рішення про відповідність цього платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а також відсутня інформації щодо кваліфікації наявних трудових ресурсів ТОВ «Імпекс Логістик», ТОВ «Алекс Обджект» - контрагентів по ланцюгу постачання придбаного у ТОВ «Гармет» товару, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність основних засобів, оренди основних засобів, відсутність трудового персоналу не можуть бути достатнім доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.
Дійсно, згідно податкової інформації встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Гармет" не є виробником реалізованої згідно видаткової накладної продукції, проте зазначена обставина не може слугувати належним доказом відсутності реального характеру договірних відносин, а навпаки підтверджує участь таких контрагентів у діловому товарообороті в якості посередників, діяльність яких не завжди потребує значної кількості працюючих осіб та наявність основних фондів.
Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.
Крім того, відсутній обов'язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених первинних документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 826/18485/15.
Відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, чи недоліки в їх оформленні, не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов'язковим для платника податку. У той же час, податковий орган не позбавлений був можливості в ході проведення перевірки пересвідчитись у фактичному знаходженні чи відсутності придбаних товарів значного асортименту на складах. Наявність або відсутність сертифікатів якості або їх недоліки при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача вказує також на те, що на перевірку було надано товарно-транспортна накладна (т.1, а.с.85), яка має ряд недоліки, а саме: у накладній відсутні час, дата здійснення навантаження, а також підписи осіб, відповідальних за вказані операції, в накладній вказано водій ОСОБА_5 , а на підприємстві обліковується водій ОСОБА_7 , а супровідних документах в товарно-транспортній накладній вказано лише номер РН-000033 без дати та назви, що на думку перевіряючих, не дає змоги ідентифікувати цей документ (т.1, а.с.41).
Водночас, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.
Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відсутність товарно-транспортної накладної, чи недоліки, товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.
Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15.
При цьому, крім товарно-транспортної накладної факт перевезення придбаного товару та саме водієм ОСОБА_8 підтверджується дослідженими вказаними вище доказами у справі, які узгоджуються між собою, а саме: копією подорожнього листа від 23.02.2021 №90 (т.1, а.с.81), копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016 (т., 1, а.с.82), копією наказу від 10.08.2016 про перелік посад співробітників, робота яких носить роз'їзний характер (т.1, а.с.83), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.1, а.с.84), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1, а.с.89), а також копіями видаткової накладної на придбання дизпалива від 22.02.2021 (т.1, а.с.90), специфікації відпущених скретч-карток до цієї накладної (т.1, а.с.91), акта списання дизпалива (т.1, а.с.92).
Таким чином, досліджені докази в їх сукупності підтверджують обставину здійснення перевезення придбаного позивачем у контрагента товару водієм ОСОБА_5 , а відтак, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу щодо недоліків товарно-транспортної накладної.
Крім того, варто відмітити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15.
Посилання на укладення ще 03.01.2019 з фізичною особою без нотаріального його завіряння договору позички транспортного засобу, яким здійснювалось транспортування придбаного товару (т.1, а.с.86), суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Так, дійсно відповідно до ч.4 ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Втім, згідно статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Пункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 7 вересня 2005 року) визначає, що "автомобіль" - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Тобто, автомобілі належать до самохідних наземних транспортних засобів, а відтак, договір позички №3 від 03.01.2019 автомобілю (самохідний транспортний засіб), на переконання суду, не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №640/1834/19.
Крім іншого варто відмітити, що позивачем було сформовано податковий кредит, правомірність якого є предметом дослідження у цій справі, за результатами придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Гармет», а не за господарською операцією з приводу транспортних послуг, пов'язаних з укладенням договору позички транспортного засобу, а відтак, вказані доводи податкового органу не можуть спростувати факт реальності саме операції по придбанню мідної катанки, дроту ММ та жили мідної у ТОВ «Гармет».
Посилання представника відповідача на не надання на перевірку акта приймання-передачі транспортного засобу, спростовується копіями досліджених матеріалів у справі, у тому числі, супровідного листа до наданих на перевірку витребуваних доказів (т.1, а.с.244).
Таким чином суд вважає, що реальність операцій з придбання товару, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (податкова та видаткова накладні), які відповідають вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). У наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зі змісту договору з ТОВ «Гармет» вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи відповідача щодо нереальності укладених позивачем господарської операції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкова накладна, оформлена ТОВ “Гармет” не відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Таким чином, позивач, виконавши вимоги законодавства та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ “Гармет”, яке у свою чергу, виконало вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну, правомірно включив суми податку на додану вартість за цим договором до податкового кредиту за перевірений період. Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаних товарів) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.
Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання умов укладених між позивачем та його контрагентом договору, відбулась поставка товару на склад позивача, товар був використаний у власній господарській діяльності, тобто така операція носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином, суд визнає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за даними операціями.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та “Вуліч проти Швеції”, Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій. Також податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 10.06.2021 за №404018280704, №403218280704, не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним визнати такі податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 5076,95грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 09.09.2021 (т.1, а.с.20).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" (вул. Героїв Крут, 27,м. Суми,Сумська область,40035, код ЄДРПОУ 40528633) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 10.06.2021 за №404018280704 від 10.06.2021 та від 10.06.2021 за №403218280704.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 5076 (п'ять тисяч сімдесят шість) грн. 95коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 21.06.2022.
Суддя І.Г. Шевченко