про закриття провадження у справі
16 червня 2022 року м. Рівне №460/5073/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" в особі голови правління ОСББ "ОСББ Будівельників 5/1" Зіналь Тетяни Миколаївни
доВиконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" в особі голови правління ОСББ "ОСББ Будівельників 5/1" Зіналь Тетяни Миколаївни звернулось з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно) у якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська область, м.Вараш, м-н Будівельників,25 копус 1, приміщення 104, Код ЄДРПОУ 03315879) яка призвела до відмови ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» (м-н Будівельників,5 корпус 1 , м.Вараш, Рівненська область , 34400, Код ЄДРПОУ 40550339) у внесенні до ЄДР речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про державну реєстрацію скасування права комунальної власності на нежитлове приміщення № 91 , яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19
2. Зобов'язати відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська область, м.Вараш, м-н Будівельників,25 копус 1,приміщення 104, Код ЄДРПОУ 03315879) здійснити внесення до ЄДР речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про державну реєстрацію скасування права комунальної власності на нежитлове приміщення № 91 , яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19
Ухвалою суду від 13.07.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши зміст позовної заяви, матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відтак, віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії, є неправильним.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
На переконання суду, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно-правовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Висновки аналогічного характеру викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі № 526/233/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність бездіяльності державного реєстратора щодо невнесення до ЄДР речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про державну реєстрацію скасування права комунальної власності на нежитлове приміщення № 91 , яке знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19
Так, Рiшенням Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року у справі №918/917/19, залишеним без змін постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №158 вiд 20.04.2007 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, видачі свідоцтва про право власності територiальнiй громаді міста Кузнецовськ на нежитлове приміщення № 91 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: буд. 5, корп 1, м-н Будiвельників, м. Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно вiд 23.04.2007 року (серія НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, позовні вимоги стосуються дій (бездіяльності) державного реєстратора щодо скасування реєстрації за третіми особами (територiальною громадою м.Кузнецовськ (Вараш) речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку), оскільки позивач вважає їх такими, що порушують її права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до вимог ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
З аналізу наведеної норми права слідує, що скасування рішення державного реєстратора має наслідком визнання, зміну або припинення речового права особи.
Таким чином, з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються речових прав третіх осіб та мають приватно-правовий характер, оскільки обумовлені порушенням або загрозою порушення майнового приватного права, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реалізації та набуття третьою особою права власності на земельну ділянку.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, підвідомчі господарським судам, серед яких господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний спір має приватноправовий характер, оскільки є спором між позивачем та третьою особою щодо права користування земельною ділянкою, а в його основі лежить майновий інтерес як позивача, так і територіальної громади м.Вараш. Отже, зважаючи на суб'єктний склад учасників, цей спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" у якому суд вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі №460/5073/21.
Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" питання щодо повернення судового збору вирішується судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №460/5073/21 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" в особі голови правління ОСББ "ОСББ Будівельників 5/1" Зіналь Тетяни Миколаївни до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - закрити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Д.Є. Махаринець