справа № 380/2436/22
22 червня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 22033/13-01-24-07 від 11.10.2021.
В обґрунтування позову зазначено те, що позивач сплатив обов'язкові платежі (суми єдиного внеску) у розмірі 27455,34 грн на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 , однак рахунки для сплати єдиного внеску змінилися. Відтак, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив вказану суму зарахувати на правильний рахунок. Однак подану позивачем заяву залишено відповідачем без задоволення. Вважає, що оскільки ним сплачено належну суму податкового зобов'язання на бюджетних рахунок, відтак вважає, що спірне рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.
Ухвалою від 02.02.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотань представниці відповідача про розгляд справи № 380/2436/22 у судовому засіданні з повідомленням сторін та про перехід в загальне позовне провадження.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 34352 від 16.05.2022) у якому проти позову заперечив. Правомірність винесення спірного рішення обґрунтував тим, що суму боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску сплачені позивачем несвоєчасно. Відтак, на думку відповідача, останнім правомірно нараховано штрафну санкцію та пеню. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач є фізичною особою-підприємців, основним видом діяльності якого є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10) та з 30.10.1995 перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, а з 10.01.1996 - як платник єдиного внеску.
З платіжних доручень № 66 від 11.10.2019, № 70 від 25.10.2019, № 79 від 11.11.2019, № 81 від 22.11.2019, № 88 від 10.12.2019, № 90 від 19.12.2019, копії яких містяться в матеріалах справи, слідує, що позивачем сплачено ЄСВ за вересень-грудень 2019 року на рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
Головним управлінням ДПС у Львівській області 11.10.2021 прийнято рішення № 22033/13-01-24-07 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу, на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховано пеню за період з 22.10.2019 по 20.02.2020 у розмірі 1364,18 грн та штраф у розмірі 4128,44 грн.
Позивач звернувся до ДПС України із заявою від 17.11.2021 № 11 у якій повідомив, що з 01.10.2019 розпочали дію нові рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказав, що ним помилково перераховано на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 плату ЄСВ з доходів найманих працівників. Загалом за 2019 рік ФОП ОСОБА_1 помилково перераховано на неправильний рахунок 27455,34 грн. Починаючи з 01.01.2020 бюджетні рахунки знову змінено, тому сума, яка накопичилася на вищевказаному рахунку, перенесена на рахунок № НОМЕР_2 . Тому просив суму 27455,34 грн перерахувати з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 . Також просив скасувати оскаржуване рішення, оскільки позивачем сплачено суму ЄСВ, хоч і не на правильний рахунок, однак на бюджетний рахунок.
Рішенням № 27460/6/99-00-06-02-01-06 від 06.12.2021 ДПС України залишив скаргу без розгляду у зв'язку з пропуском строку подання такої скарги.
Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішення спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № № 2464-V (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено , що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, в розділі IV пункту 2 Інструкції № 449 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
За змістом ст. 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства.
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Отже, згідно із наведеними нормами чинного законодавства України, своєчасна сплата єдиного внеску - це внесення платниками відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Відповідно до ч.ч. 3, 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
У даному випадку, позивачем у повному обсязі було перераховано єдиний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученням.
Щодо помилки в номері розрахункового рахунку, на який позивачем сплачувався єдиний внесок, то це призвело лише до тимчасового не відображення даної суми в інтегральній картці платника податку, але не до фактичної недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску. Загальний баланс взаєморозрахунків між позивачем та бюджетом в питанні сплати єдиного внеску не постраждав.
Крім того, суд зазначає, що зазначений штраф застосовується у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного податку на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки помилкова сплата єдиного податку на інший рахунок податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 30.01.2018 у справі № 810/875/17, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а, від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 22033/13-01-24-07 від 11.10.2021.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, такий підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 22033/13-01-24-07 від 11.10.2021.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м.Львів вул.Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп судових витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М