21 червня 2022 року
справа №380/6455/22
провадження № П/380/6498/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (Львівська область, м. Львів; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896), в якому просить суд:
- визнати протиправною відповідь №2403-вих-26254 від 12.04.2022 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради;
- зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою бажаної земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га АДРЕСА_1 , з метою її подальшої безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, після закінчення військового стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2022 звернувся з клопотанням на ім'я Міського голови м. Львова про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її безоплатного отримання у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтованою площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 . Однак, листом від 12.04.2022 №2403-вих-26254, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило що у зв'язку з вступом в дію Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», забороняється безоплатна передаче земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безплатної передачі, розроблення такої документації. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки за наслідком розгляду поданого ним клопотання, відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови у визначений законом строк. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач протиправно не прийняв рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання.
Ухвалою суду від 20.04.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 22.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копію вказаної ухвали отримано відповідачем 31.05.2022, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 18.01.2022 звернувся через Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м. Львова із клопотанням до Міського голови м. Львова, в якому відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
До поданого клопотання було долучено: копію ID-картки позивача, копію ідентифікаційного коду позивача план земельної ділянки масштабу 1:500 із зазначеними межами ділянки і вирахуваною загальною її площею; скріншот фото з гугл-карт; аерофотозйомку; скріншот сайту https://map.land.gov.ua, базовий шар - ортофотоплан; довідку про правовий статус земельної ділянки, виданої відділом у м. Львові ГУ Держгеокадастру Львівської області; план зонування м. Львова. Залізничний адміністративний район М1:10000-позначення ділянки в зоні яка відноситься до зони Ж-1 - зона садибної забудови.
Листом від 12.04.2022 №2403-вих-26254, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило, що у зв'язку з вступом в дію Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безплатної передачі, розроблення такої документації. У зв'язку з наведеним, питання, порушене позивачем у зверненні не може бути вирішене в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в передбачені законом порядку та строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами ч.1 ст.35 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Згідно ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з клопотанням від 18.01.2022 до Львівської міської ради надано всі необхідні документи для розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Також приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 806/3095/17 та підтримана в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/1922/19.
Згідно з пунктом «д» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).
Отже, Львівська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування, яка знаходиться на території міста Львова.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18).
Як зазначалось вище, абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч.5 ст.46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, який обов'язковий для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням порушення реалізації повноважень.
Також згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17 відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у спірних обставинах відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Тому суд дійшов висновку, що лист відповідача у відповідь на заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись рішенням про відмову у розумінні вищевикладених норм.
Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою у встановлений законом строк. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною відповіді №2403-вих-26254 від 12.04.2022 задоволенню не підлягає.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1 га для будівництва житлового будинку у АДРЕСА_1 , міською радою у встановлений статтею 118 Земельного кодексу України місячний строк не розглянуто та відповідне рішення за розглядом такої заяви не прийнято, а лише листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомлено про те, що питання, порушене у зверненні позивача не може бути вирішене в умовах воєнного стану.
При цьому встановлено, що у клопотанні позивача від 18.01.2022 відсутні посилання на положення Закону України «Про звернення громадян», а чинне законодавство не наділяє міську раду в межах своїх повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів. В іншому випадку такі дії ради кваліфікуються, як протиправні щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про її відмову.
Таким чином, відсутність рішення Львівської міської ради з питань надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про наявність підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність Львівської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При вирішенні вказаного спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного судового захисту порушених прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на території Львівської області, м.Львів, вул. Л.Гайовської.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл (прийняти рішення про надання дозволу) позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), то суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування, який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини, п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Суд також зазначає, що вищезазначені положення норм до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання регулювання земельних відносин (в даному випадку надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки) виключно на пленарних засіданнях сесії сільської ради та зобов'язують прийняти рішення.
З урахуванням викладеного для належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Львівську міську раду повторно, з урахуванням висновків суду винести на розгляд заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку з прийняттям рішення у встановлені законом строки (про надання дозволу або вмотивованим рішення про відмову у наданні такого).
Однак, потрібно враховувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;".
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (Львівська область, м. Львів; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового буднику за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового буднику за адресою АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення за результатом його розгляду з урахуванням висновків суду і Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-ІХ.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.