09 червня 2022 року
справа №380/19095/21
провадження № П/380/19313/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Куликовця І.М., представників відповідачів Ган Х.П., Леськіва Б.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 04.11.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - ЗМУ МЮ, відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - МЮУ, відповідач - 2) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності у строки, визначені пунктом 3 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затв. 25.05.2021 та після видачі наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затвердженого 25.05.2021, звернутися до Міністерства юстиції України для вирішення питання виплати йому такої грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, та статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»;
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо повернення матеріалів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затвердженого 25.05.2021;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 щодо виділення коштів Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Позовні вимоги позивача обґрунтовано такими обставинами (а.с. 1-9): ОСОБА_1 проходить службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. На підставі наказу №8/ОС-21 від 05.02.2021 звільнений зі служби через хворобу з 04.11.2020. Відповідно до висновку медичної військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» визнаний непридатним до служби в поліції, про що видане свідоцтво про хворобу №5 від 25.01.2021. За результатом медичного огляду 20.04.2021 позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції. Обласна МСЕК №1 визначила позивачу 45% ступеня втрати працездатності. ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» провела службову перевірку по факту отримання інвалідності та втрати працездатності під час проходження служби ОСОБА_1 , за результатом якої складений висновок від 23.04.2021. Зі змісту висновку причина інвалідності не є пов'язаною з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій у стані алкогольного сп'яніння, не пов'язана з навмисним спричиненням собі тілесного ушкодження. ОСОБА_1 звернувся до начальника ЗМУ МЮ із заявою/рапортом від 11.05.2021 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, з доданням необхідних документів. ЗМУ МЮ складений та затверджений начальником Управління висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Пакет документів разом з відповідним висновком щодо призначення одноразової допомоги ЗМУ МЮ направило до МЮУ. Листом МЮУ повернуло ЗМУ МЮ матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на опрацювання та приведення таких у відповідність до вимог чинного законодавства. Зі змісту листа МЮУ відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що останній звільнений за власним бажанням, а не по хворобі. Позивач вважає протиправними бездіяльність ЗМУ МЮ щодо невинесення наказу про призначення виплати одноразової грошової допомоги та дії МЮУ щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги та повернення матеріалів на опрацювання.
Відповідач, ЗМУ МЮ не погоджується з вимогами позовної заяви ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.79-84). Вказує, що відповідно до наказу №71/ОС-20 від 04.11.2020 позивача звільнено зі служби за власним бажанням, а не у зв'язку із хворобою, тому відсутні підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги. Відповідач вказує, що є розпорядником коштів нижчого рівня, тому без виділення МЮУ коштів на виплату одноразової грошової допомоги такий наказ ЗМУ МЮ не видавався. Відповідач вважає вимогу позивача про зобов'язання ЗМУ МЮ видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності передчасною, зауваживши, що видання такого наказу та звернення до МЮУ для вирішення питання щодо виплати такої допомоги призведе до нецільового використання бюджетних коштів.
Відповідач, МЮУ позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 41-49), просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом від 04.11.2020 №71/ОС-20 за власним бажанням. За результатом медичного огляду медичної військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 визнаний непридатним до служби в поліції (свідоцтво про хворобу від 25.01.2021 №5). Наказом ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» внесені зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 , а саме щодо підстави звільнення - пункт 7 частини першої статті 77 «за власним бажанням» замінений на пункт 2 частини 77 «через хворобу». Відповідач посилається на те, що обов'язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є зазначення підстави звільнення зі служби в поліції - внаслідок захворювання, поранення, які пов'язані з проходженням служби. Відповідач вказує, що внесення змін до наказів про звільнення поліцейських в частині зміни підстав звільнення законом не передбачено, тому підстав для виплати ОСОБА_1 допомоги немає.
Позивач подав відповідь на відзиви ЗМУ МЮ та МЮУ (а.с. 72-75, 98-99), вважає доводи відповідачів безпідставними. Зауважує, що відповідачі навмисне упускають той факт, що згідно з наказом №8/ОС-21 від 05.02.2021 внесені зміни в наказ №71/ОС-20 від 04.11.2020 в частині підстави звільнення ОСОБА_1 зі служби, а саме за пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) замінено на за пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Ці ж відомості були зазначені у висновку службової перевірки від 23.04.2021 та свідоцтві про хворобу №5 від 25.01.2021. Вказує, що остаточним основним документом для виплати одноразової грошової допомоги є висновок про її призначення, при цьому до повноважень МЮУ належить лише виділення коштів на виплату одноразової грошової допомоги, а не схвалення та перегляд висновку.
Суд з'ясував позиції учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
09.10.2020 ОСОБА_1 подав начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» рапорт, клопотав про звільнення його з органів Державної кримінально- виконавчої служби України за власним бажанням з 04.11.2020 (а.с. 122).
Начальник ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» видав наказ №71/ОС-20 від 04.11.2020 (по особовому складу), відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 04.11.2020 (а.с. 121).
Відповідно до свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 25.01.2021 №5 у позивача встановлено захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції та визнано непридатним до служби в поліції (а.с. 126).
05.02.2021 ОСОБА_1 подав начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» рапорт, клопотав про внесення змін в наказ про його звільнення з органів Державній кримінально-виконавчій службі України через хворобу. Як підставу такого звернення вказав на висновок ВЛК №5 від 25.01.2021 (а.с. 125).
Начальник ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» видав наказ №8/ОС-21 від 05.02.2021 (по особовому складу), відповідно до якого частково змінив пункт наказу ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» від 04.11.2020 №71/ОС-20 в частині зазначення підстави звільнення, а саме: відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с. 131).
За результатами медичного огляду 20.04.2021, Львівський обласний центр медико-соціальної експертної комісії №1 встановив ОСОБА_1 третю групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції на строк до 01.05.2022 (а.с. 127,128). Обласна медико-соціальна експертна комісія №1 визначила ОСОБА_1 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, 45% ступеня втрати працездатності (а.с. 129).
Начальник відділу по роботі з персоналом ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» провів службову перевірку за фактом отримання групи інвалідності та втрати працездатності внаслідок проходження служби в органах ДКВС України ОСОБА_1 , в процесі якої дійшов висновку, що причина інвалідності ОСОБА_1 не пов'язана: - з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення; - не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; тобто не вбачається підстав для нездійснення призначення і виплати грошової допомоги відповідно до статті 101 Закону України «Про Національну поліцію». За результатами цієї перевірки складений висновок службової перевірки по факту отримання інвалідності та втрати працездатності під час проходження служби, затверджений начальником ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» 20.04.2021 (а.с. 130). У висновку вказано, що такий належить долучити до матеріалів та направити на розгляд Комісії для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 130).
ОСОБА_1 звернувся до начальника ЗМУ МЮ із заявою/рапортом, з наданням відповідного пакету документів, просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому третьої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (а.с.24).
ЗМУ МЮ за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту та документів 25.05.2021 сформувало висновок про призначення заявнику одноразової грошової допомоги у зв'язку із отримання інвалідності, розмір допомоги відповідно до проведеного розрахунку склав 1589000 грн. (а.с. 25).
Цього ж дня за результатом розгляду матеріалів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності комісія ЗМУ МЮ з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги вирішила відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, за рахунок коштів виділених на КПКВК 3601020 КЕКВ 2730, серед інших, ОСОБА_1 , інваліду третьої групи в сумі 1589000 грн. У зв'язку з цим комісія вирішила підготувати та направити до МЮУ розрахунок потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги за КПКВ 3601020 КЕКВ 2730, рішення комісії оформлене протоколом №3-21 від 25.05.2021 та затверджене головою комісії ЗМУ МЮ 25.05.2021 (а.с. 26).
Міністерство юстиції України листом №35700/16.3.2/11-21 від 19.07.2021 повернуло ЗМУ МЮ матеріали щодо ОСОБА_1 для виділення асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням медико-соціальною експертною комісією інвалідності та відсотка втрати професійної працездатності на опрацювання та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства з у термін до 22.07.2021. В листі, зазначено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону «за власним бажанням», що не відповідає вимогам статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» для виплати цієї одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби «по хворобі» (а.с. 27).
Листом №5к/вих/7.2/5529 від 06.08.2021 ЗМУ МЮ повторно скерувало МЮУ матеріали для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в додатку на 17 арк. (а.с. 28).
МЮУ листом №76639/16.3.2/-21 від 09.09.2021 у зв'язку із неусуненням зауважень, повторно повернув ЗМУ МЮ матеріали ОСОБА_1 щодо виділення асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги. МЮУ вкотре зауважило, що ОСОБА_1 звільнений зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону «за власним бажанням», що не відповідає вимогам статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затв. наказом МВС України від 11.01.2016 №4.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV. Відповідно до норм статті 23 цього Закону держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Підстави звільнення зі служби в поліції унормовано статтею 77 Закону №580-VIII. Так, згідно з частиною першою цієї статті поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: […] 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; […] 7) за власним бажанням.
Частинами 2 та 3 визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Питання конституційності пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» (яким право на отримання грошової допомоги поставлено у залежність від підстав звільнення зі служби) було предметом розгляду Конституційним Судом України (КСУ).
Конституційний Суд України в рішенні №12-р/2020 від 22.10.2020 (справа № 3-76/2019(1635/19, 2339/19, 3616/19, 4133/19) визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII зі змінами.
Конституційний Суд України вважав, що одноразова грошова допомога, передбачена статтею 97 Закону №580, є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв'язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 не є такими, що порушують частину першу статті 46 Конституції України.
Конституційний Суд виходив з того, що вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції визначений статтею 77 Закону №580, пунктом 2 частини першої якої, зокрема, передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
З огляду на те, що звільнення поліцейського зі служби в поліції відбувається внаслідок обставин, які виникли на момент проходження ним служби в поліції та унеможливлюють подальше її проходження, незалежно від його волі, державою відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 97 Закону №580 передбачене здійснення разової соціальної виплати за умови, що набуте поліцейським захворювання призвело до отримання ним інвалідності.
Пунктами 1-6 частини першої статті 97 Закону №580 встановлено вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, до яких належать смерть (загибель) поліцейського (пункти 1, 2); визначення поліцейському інвалідності (пункти 3, 4), часткова втрата поліцейським працездатності без визначення інвалідності (пункти 5, 6).
Наведені положення Закону №580 свідчать про те, що у частині першій статті 97 Закону №580 застосовано диференційний підхід щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який враховує не лише тяжкість наслідків соціального ризику, що настав для поліцейського та членів його сім'ї, а й те, наскільки тісно пов'язаний соціальний ризик, що настав, із виконанням поліцейським найважливіших завдань, які покладаються на Національну поліцію України. У зв'язку із цим іншими є також порядок для нарахування відповідних соціальних виплат та їх розмір, який підлягає призначенню та виплаті.
Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону №580 шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 99 Закону №580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно зі статтею 101 Закону №580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 № 788) затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4). Порядок визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №4 випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: 4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Днем виникнення права на отримання ОГД, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №4 у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Порядок оформлення документів для виплати ОГД врегульовано розділом ІІІ Порядку №4:
1. Формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.
ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.
Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.
Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.
Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.
3. Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Порядок призначення та виплати ОГД врегульовано розділом IV Порядку №4:
1. У місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
2. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
3. Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).
5. Виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі.
Виділення коштів навчальним закладам для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом Міністерства внутрішніх справ відповідно до законодавства.
6. Поліцейським або членам сім'ї загиблого поліцейського нарахування та виплата ОГД здійснюється після надходження коштів на зазначені цілі до відповідного органу поліції, навчального закладу. Виплата проводиться фінансовим підрозділом за останнім місцем проходження служби поліцейським шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку або через касу органу поліції, навчального закладу. Реквізити для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків) зазначаються у заяві (додаток 4).
7. ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів.
Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
При вирішенні цього спору суд керується такими мотивами:
1) відповідно до частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
- за власним бажанням - на підставі рапорту поліцейського про бажання звільнитися;
- через хворобу - на підставі рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, 09.10.2020 звернувся до керівника ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» із рапортом про звільнення за власним бажанням з 04.11.2020 (а.с.122). Рапорт ОСОБА_1 задоволено шляхом видачі наказу №71/ОС-20 від 04.11.2020 (по особовому складу), він звільнений зі служби з 04.11.2020 на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням.
Отже, підставою звільнення ОСОБА_1 в листопаді 2020 року було його власне бажання, висловлене 09.10.2020 шляхом подання письмової заяви (рапорта) та задоволене керівником шляхом прийняття в листопаді 2020 року відповідного рішення (наказу по особовому складу). Станом на цю дату не існувало рішення медичної комісії про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції, а отже - підстав для його звільнення через хворобу.
2) при застосуванні пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII до спірних правовідносин суд враховує усталені висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №357/1734/17, від 15.07.2020 у справі №822/1493/18, від 21.12.2021 у справі №822/1674/18, від 09.02.2022 №823/2439/18, котрі розуміє таким чином: одноразова грошова допомога при звільненні поліцейського призначається і виплачується за сукупності кількох умов:
- звільнення з поліції відбулося внаслідок захворювання чи поранення (контузії, травми або каліцтва), котре за рішенням медичної (військово-лікарської) комісії зумовлює непридатність особи до служби в поліції;
- визначення поліцейському втрати працездатності (інвалідності) внаслідок захворювання чи поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- повязаність захворювання/поранення (внаслідок якого особу звільнено з поліції на підставі рішення ВЛК) з проходженням нею служби повинна бути встановлена не пізніше шести місяців з дати звільнення.
Отже, звільнення особи зі служби в поліції "за хворобою" є необхідною умовою призначення одноразової грошової допомоги.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби за власним бажанням, він не має підстав претендувати на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, а відповідна комісія та керівник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не мали підстав приймати та затверджувати висновок про виплату позивачу згаданої допомоги. Суд констатує, що Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у відзиві на позов просить суд відмовити в задоволенні позову та фактично заперечує (а.с.83) обґрунтованість власного рішення (а.с.25) про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , покликається на звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням.
Попри виявлення такого очевидно безпідставного рішення про призначення допомоги державний секретар Міністерства юстиції України ніяк не відреагував на ситуацію (не ініціював розслідування та розгляд питання про притягнення до відповідальності винних осіб), а обмежився поверненням матеріалів на призначення допомоги ОСОБА_2 «для опрацювання та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства». Суд, виявивши під час розгляду цієї справи описане порушення закону, реагує на ситуацію окремою ухвалою, котру скеровує міністру юстиції України.
3) в січні 2021 року, через три місяці після подачі рапорта про звільнення за власним бажанням, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд, за результатами якого ВЛК визнала ОСОБА_1 непридатним до служби в поліції через захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, про що видала свідоцтво про хворобу №5 від 25.01.2021. Начальник ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» за рапортом ОСОБА_1 від 05.02.2021 (а.с.125) видав наказ №8/ОС-21 від 05.02.2021 (по особовому складу) (а.с.131), відповідно до якого частково змінив пункт наказу від 04.11.2020 №71/ОС-20 в частині зазначення підстави звільнення на таку: «на відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу)».
Отже, через три місяці після звільнення ОСОБА_1 зі служби «за власним бажанням» начальник ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» змінює підставу його звільнення з 04.11.2020 на звільнення «через хворобу», як на підставу таких змін посилається на документи, створені 25.01.2021. Оскільки підстава звільнення (в цій ситуації - рішення медичної комісії про непридатність до служби) повинна була існувати до дати звільнення зі служби, тобто 04.11.2020, суд розцінює наказ №8/ОС-21 від 05.02.2021 як очевидно протиправний.
Попри виявлення такого очевидно протиправного рішення при розгляді питання про призначення ОСОБА_1 допомоги державний секретар Міністерства юстиції України ніяк не відреагував на ситуацію (не ініціював розслідування та розгляд питання про притягнення до відповідальності винних осіб), а обмежився поверненням матеріалів на призначення допомоги ОСОБА_2 «для опрацювання та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства». Суд, виявивши під час розгляду цієї справи описане порушення закону, реагує на ситуацію окремою ухвалою, котру скеровує міністру юстиції України.
4) аргументи позивача про відсутність повноважень Міністерства юстиції України на перевірку матеріалів, надісланих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суд оцінює так:
на підставі пункту 7 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Міністерство юстиції України є головним розпорядником бюджетних коштів за КПКВ 3601030 «Забезпечення діяльності органів пробації», за яким виплачується спірна одноразова грошова допомога; Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за цією програмою є розпорядником нижчого рівня.
Порядок № 4 дійсно не передбачає погодження/перевірку Міністерством юстиції України рішень Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про виплату одноразової грошової допомоги. Разом з тим, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не прийняло наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а скерувало затверджений керівником висновок про призначення цієї допомоги в сумі 158900 грн. разом із іншими матеріалами головному розпоряднику бюджетних коштів для вирішення питання про виділення асигнувань.
В цій ситуації головний розпорядник бюджетних коштів з ініціативи розпорядника нижчого рівня ревізував питання обґрунтованості запланованих витрат (158900 грн.) до прийняття рішення (наказу) про їх виплату. Суд визнає, що спосіб реалізації Міністерством юстиції України контрольних повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в контексті норм Порядку №4 викликає запитання, проте такий виявився ефективним в частині виявлення зловживань та прийняття незаконних рішень місцевими підрозділами з питань виконання кримінальних покарань щодо розпорядження бюджетними коштами. Разом з тим, за наслідками виявлених порушень не було проведено належного розслідування, не розглянуто питання про скасування очевидно протиправних рішень та притягнення винних осіб до відповідальності. Саме цю ситуацію суд кваліфікує як бездіяльність, котра, серед іншого, створила передумови для подання ОСОБА_1 позову з покликанням на очевидно протиправні рішення посадових осіб підрозділів з питань виконання кримінальних покарань як підставу для отримання бюджетних коштів.
Підсумовуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ОСОБА_1 судові витрати на підставі статті 139 КАС України покладаються на позивача.
Повне рішення складене 20.06.2022.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Москаль Р.М.