22 червня 2022 року № 320/10736/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльність,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо перерахунку та виплати пенсії інваліду 2 групи, потерпілому в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку) та відповідно до ст. 50 Закону України 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);
- стягнути перераховану пенсію відповідно ст. 39 Закону України 28.02.1991 № 796-ХІІ «;Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 2 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку) та відповідно до ст. 50 Закону України 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), має ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС. Позивач зазначає, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність проводиться перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ (далі Закон № 796), ст. 50 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а за ст. 39 Закону - громадянам, які працюють чи проживають у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскільки Закон №987-VIII є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, тому починаючи з 1 січня 2016 р. ст. 39 Закону №796-ХІІ діє в редакції Закону №987-VIII, яка передбачає встановлення доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження, а позивач до цієї категорії осіб не належить. Розмір виплат визначається Кабінетом Міністрів України і відповідачем був дотриманий.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду 08.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 23.02.2022 було витребувано докази у відповідача, а саме : належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують статус непрацюючого пенсіонера, зокрема, але не виключно копію усіх сторінок трудової книжки.
Однак, на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, зазначених в ухвалі, тому суд розглядає справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області від 30.07.2003.
Згідно відмітки у паспорті, позивач проживає в смт. Іванків Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
30.03.2001 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 .
26.03.2021 позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила з 17.07.2018 р. нарахувати та виплатити підвищення (доплату) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Листом від 26.04.2021 №4754-5511/3-02/8-1000/21 відповідач повідомив позивача, що для відновлення виплати підвищення до пенсії їй як особі, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає підстав.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не перерахунку пенсії, позивач звернлась з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 39 Закону № 796, у редакції чинній до 01.01.2015, передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі Закон № 76), який набрав чинності 01.01.2015 внесено зміни до Закону № 796 шляхом виключення ст. 31, 37, 39 та 45.
Однак, Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 987, який набрав чинності з 01.01.2016 включено до Закону № 796 ст. 39 наступного змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
VI. Оцінка суду
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених ст. 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи ст. 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тож, Закон № 76 в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню ч. 2 ст. 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно із ч. 3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Статтею 67 Закону № 796 встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Надання Законом № 76 Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вищевказана позиція суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у Постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-р/2018 від 17.07.2018, відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі ст. 39 Закону № 796.
Відповідачем не подано жодного доказу на спростування тверджень позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу із 26.03.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати здійснити із 26.03.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
З приводу наведеної вимоги суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки позивач з 26.03.2021 набув право на підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, є підстави для зобов'язання пенсійного органу здійснити із 26.03.2021 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплачувати з 26.03.2021 підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону № 796 (у редакції, чинній до 01.01.2015) у розмірі двох мінімальних заробітних плат є обгрунтованими.
Водночас, не є обгрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до ст. 50 Закону № 796 пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 17.07.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) та позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 перераховану відповідно до ст. 50 Закону № 796 пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 17.07.2018 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) з огляду на таке.
Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67 розділу, п. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими, зокрема, ст. 50 Закону №796 викладено в новій редакції.
Законом № 76, який набрав чинності 01.01.2015, ст. 50 Закону № 796 викладено в наступній редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Вказані зміни до ст. 50 Закону №796 в подальшому неконституційними не визнавались.
Отже, з 01.01.2015 щомісячна додаткова пенсія, передбачена ст. 50 Закону №796, встановлюється у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а не в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
VII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу із 26.03.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796 підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплачувати з 26.03.2021 підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону №796 (у редакції, чинній до 01.01.2015) у розмірі двох мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до ст. 50 Закону № 796 пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховану з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 17.07.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) та позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача перераховану відповідно до ст. 50 Закону №796 пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум з 17.07.2018 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) не підлягають задоволенню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2 мінімальних заробітних плат з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку), з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсію відповідно ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, з 26.03.2021 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку), з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 22.06.2022