про залишення позовної заяви без руху
21 червня 2022 року м. Київ № 320/5027/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.11.2021 № 514 у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.12.2021 № 331 о/с у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
- поновити його на посаді заступника начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його поновлення і до дня прийняття судом рішення про його поновлення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Як слідує з позовної заяви, про існування оскаржуваного наказу від 16.11.2021 позивач дізнався 24.11.2021, а наказу від 17.12.2021 - 21.12.2021.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
До Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся 14.06.2022, тобто з пропущенням місячного строку.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, на обґрунтування якого він зазначив, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, а саме:
- спірні накази у день ознайомлення не були йому вручені, а були надані наручно лише приблизно 14.12.2021. Стверджує, що з 29.10.2021 до 29.12.2021 (включно) перебував під домашнім арештом, а тому відповідно не мав змоги звернутися до суду;
- він 21.01.2022 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом ( справа 320/810/22), однак ухвалою суду від 28.01.2022 адміністративний позов залишено без руху, а у подальшому ухвалою суду від 06.06.2022 повернутий;
- введенням військового стану на території України.
Розглядаючи дане клопотання, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати накази від 16.11.2021 та 17.12.2021 в частині його звільнення.
Посилання позивача на те, що оскаржувані накази йому були вручені приблизно 14.12.2021, а у період з 29.10.2021 до 29.12.2021 (включно) він перебував під домашнім арештом, а тому відповідно не мав змоги звернутися до суду, є суперечливими та виключають одне одне, у зв'язку з чим суд їх відхиляє.
Щодо звернення позивача до суду з аналогічним позовом 21.01.2022, то суд зазначає, що позивачем не було усунуто недоліків позовної заяви, у зв'язку з чим позов і був повернутий, при цьому звернення до суду з аналогічним позовом не є підставою для поновлення строків звернення до суду.
Також суд звертає увагу, що у спорах адміністративного провадження строк звернення до суду з позовом визначається Кодексом адміністративного судочинства України або іншим нормативно-правовим актом.
Правилами адміністративного судочинства не передбачено продовження строку на звернення до суду у зв'язку із дією військового стану.
Також слід зазначити, що позивач не був позбавлений можливості звернутися за допомогою до адвоката або направити позовну заяву через систему «Електронний суд».
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п.1 ст.32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.70 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин його пропуску.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Перебування позивача під домашнім арештом не виключало можливості для нього оскаржити спірні накази. Факт несвоєчасно доведення цих наказів до відома заявника в жодний спосіб не підтверджено.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення її недоліків з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 161, 169, 171 КАС України, суд -
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.