ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"21" червня 2022 р. справа № 300/2387/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Драгомирова Олена Миколаївна (надалі по тексту також - представник позивача), 14.06.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Пенсійний фонд) про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У відповідності до вимог частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати, за змістом частин 1 та 2 статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон №3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, до матеріалів позовної заяви представник позивача долучив квитанцію за №4362-1790-7970-5713 від 26.04.2022 на суму 992,40 гривень.
Як встановлено суддею, квитанцію від №4362-1790-7970-5713 від 26.04.2022 на суму 992,40 гривень було долучено до матеріалів позовної заяви аналогічного змісту, що подана ОСОБА_1 в Івано-Франківський окружний адміністративний суд 29.04.2022, і якім присвоєно номер провадження №300/1884/22.
За вказаними матеріалами адміністративного позову згідно відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду 17.05.2022 постановлену ухвалу про повернення позовної заяви.
Вказане підтверджується довідкою Відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2022.
Тобто, відповідного зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за даними матеріалами позовної заяви (№300/2387/22) не відбулося.
В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI судовий збір за квитанцією №4362-1790-7970-5713 від 26.04.2022 зарахований до Державного бюджету України саме по матеріалах позовної заяви №300/1884/22, тобто за її подання до суду.
Таким чином, позивачем до матеріалів позовної заяви, яким при реєстрації присвоєно номер провадження №300/2387/22, не додано документ про сплату судового збору чи документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати останнього.
Судовий збір, на виконання частини 1 статті 4 коментованого Закону, справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 6 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2022 становить 2 481,00 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік").
Виходячи зі змісту прохальної частини позовної заяви, суддя вважає, що ОСОБА_1 заявив одну вимогу немайнового характеру, тому сплаті підлягає судовий збір за подання даної позовної заяви в розмірі 992,40 гривень.
Проте до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено належного доказу сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру, що є недоліком оформлення позовної заяви.
Зважаючи на вказане, позовну заяву в цій частині подано без додержання вимог частини 3 статті 161 КАС України.
Крім того, частиною 6 статті 161 вказаного Кодексу визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України ).
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам Кодексу судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до суду, та всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, не надано обґрунтованої заяви про поновлення цього строку і доказів поважності причин його пропуску.
Зокрема, в цій справі ОСОБА_1 вказує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищень пенсій проводились з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Незважаючи на дію такого підзаконного нормативно-правового акту, позивач вважає, що в силу статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, в нього виникло право на отримання перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018, оскільки виключно законом, а не постановою Уряду України регулюються строки виплати пенсії. Отже, право на отримання перерахованої з 01.01.2018 пенсії має визначатися безпосередньо Законом №2262-ХІІ, а не постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Перевіряючи обставину належного виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо реалізації права на своєчасне звернення до суду слід керуватися тим, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення процесуальним законом строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Так, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушене право на отримання перерахованої з 01.01.2018 пенсії в повному розмірі після такого перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 та отримання вперше такої перерахованої пенсії в квітні 2018 року.
А також в подальшому при одержанні щомісячних пенсійних виплат до кінця 2018 року, які включали лише 50% підвищення пенсії, та в січні-грудні 2019 року після щомісячного отримання такої перерахованої пенсії, які включали лише 75% підвищення пенсії, перерахованої з 01.01.2018.
Таким чином, позивач знав, що з 1 січня 2018 року йому проведено перерахунок пенсії, виплата підвищень якої проводилась з 1 січня 2018 року в розмірі 50 відсотків, а з 1 січня 2019 року в розмірі 75 відсотків.
Проте, представник позивача звернулася з цим позовом до суду лише 14.06.2022, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
При цьому, отримання представником позивача листа відповідача від 13.12.2021 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Зміст заяви представника позивача від 18.11.2021, поданої до відповідача в інтересах ОСОБА_1 , свідчить про обізнаність представника останнього про обставини порушеного у позовній заяві спірного питання станом на день звернення до органу пенсійного забезпечення.
Такий висновок суду відповідає висновкам Восьмого апеляційного адміністративного суду, вказаним в постанові від 24.03.2022 за результатом розгляду справи № 300/4361/21.
Щодо доводів представника позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався після оприлюднення в Єдиному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 30.08.2021 по справі №520/8675/18 (оприлюднено: 01.09.2021), то суд вказує на безпідставність таких доводів, оскільки ОСОБА_1 не є стороною в зазначеній справі №520/8675/18.
У вказаній справі касаційний суд не розглядав питання щодо дотримання строку звернення до суду відповідною особою, оскільки позов у даній справі було подано в жовтні 2018 року, тобто в межах процесуального строку звернення до суду.
Крім того, суд вказує, що з дня оприлюднення 01.09.2021 в Єдиному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 30.08.2021 по справі №520/8675/18 по день звернення ОСОБА_1 до суду (14.06.2022) пройшло більше восьми місяців.
Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку позивач також не подав.
У позовній заяві позивач не навів жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161, частини 1 статті 123 КАС України.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду та підлягає залишенню без руху.
Таким чином, з огляду на приписи статті 123, частини 5 статті 160 та частини 6 статті 161 КАС Країни, суддя вказує на необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами та/або надання доказів наявності поважних причин пропуску такого строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України:
2.1. Необхідно надати (долучити) до позовної заяви:
- квитанцію про сплату судового збору в розмірі 992,40 гривень;
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Чуприна О.В.