17 червня 2022 року Справа № 280/3036/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком позивачу та призначити з 05.01.2022 пенсію за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нарахувати та виплатити позивачу 05.01.2022 пенсію за віком в порядку, визначеному ст. 40 цього Закону, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 05.01.2022 позивачу призначено пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте при визначенні заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком, всупереч ст. 40 Закону України, застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, який використовується для обчислення пенсій, що призначені до 2017 року, а не за 2019-2021 роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону. На думку позивача, відповідач неправильно застосував до спірних правовідносин норму права, що стосується переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки вона звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше. Зважаючи на вищенаведене, просить адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді від 13.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 31 травня 2022 року надав до суду відзив (вх. №19354), в якому позивачем у позовній заяві було зроблено помилковий висновок про те, що оскільки питання призначення та виплати пенсії за вислугу років врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», а пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, тому вказані пенсії є різними видами пенсії, однак пільги дострокового виходу на пенсію за вислугу років визначаються п. «е» Законом України «Про пенсійне забезпечення», а розмір визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058. Крім того, відповідно до норм Закону №1058 Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій, зокрема пенсія за вислугу років (стаття 114). Пояснює, що з 04.02.2011 позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років згідно з його заявою, а з 05.01.2022 позивачу у відповідності до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який на підставі постанови КМУ від 20.02.2019 №124 збільшений на коефіцієнт 1,17. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства та на підставі вищевикладеного, на думку відповідача, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2022 році. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
13 червня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №21431), у якій додатково наголошує, що позивач не надала свою згоду на врахування заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому дії відповідача є протиправними. Цим Законом не регулюється порядок призначення, розміру та виплати пенсій за вислугу років працівникам охорони здоров'я. На підставі вищевикладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
З 04.02.2011 на підставі особисто поданої заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (протокол 176 від 11.02.2011).
У відповідності до записів трудової книжки позивач з 04.02.2011 по теперішній час продовжує працювати.
За особистою заявою з 10.09.2019 позивачу призначений та виплачувався інший вид пенсії - пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить протокол призначення пенсії від 17.09.2019, відповідно до якого страховий стаж позивача до 01.01.2004 становить 25 р. 2 м. 29 дн., після 01.01.2004 становить 15 р. 0 м. 0 дн.
05.01.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії за віком.
Так, на підставі вказаної заяви, ОСОБА_1 переведено з 05.01.2022 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із розрахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), збільшений на відповідний коефіцієнт - 5426,60 грн. (3764,40Ч1,17Ч1,11Ч1,11), про що свідчить рішення 923200127844 від 11.01.2022, відповідно до якого страховий стаж позивача до 01.01.2004 становить 25 р. 2 м. 29 дн., після 01.01.2004 - 17 р. 2 м. 0 дн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо переведення його з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому також просить нарахувати та виплатити йому пенсію за віком з 05.01.2022 в порядку, визначеному ст. 40 цього Закону, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону №1058-IV. Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпхКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.
За змістом частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тобто поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), відповідно до яких сформульовано такий правовий висновок: якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону №1058-ІV, то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Вказані висновки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу первісно у 2011 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачу з 10.09.2019 була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання на підставі Закону № 1058-IV, а в подальшому з 05.01.2022 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, яку отримує по даний час.
Відтак, суд погоджується із доводами відповідача про правомірність оскаржуваних його дій про переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком та не бере доводи позивача про те, що з 05.01.2022 позивачу була саме призначена пенсія, як і не бере покликання позивача на практику Верховного Суду, вказану у тексті позовної заяви, з огляду на те, що зазначені у позові постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі.
Разом із цим, стосовно застосуванням відповідачем показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу третього частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина 3 статті 45 Закону №1058-ІV передбачає такі умови застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статі 40 цього Закону для призначення пенсії при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком:
- переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв в роботі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що після призначення з 10.09.2019 пенсії по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання позивач продовжував працювати, про що зокрема зазначено в заяві від 05.01.2022 про призначення пенсії, тому наявні підстави для застосування нової середньої зарплати при переведенні на пенсію за віком.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно провів перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 є обґрунтованими.
З огляду на обґрунтованість позовних вимог у цій частині, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком позивачу відповідно до Закону №1058-ІV з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки також підлягає задоволенню, оскільки є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується стягнення з відповідача 1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:
Договору №БН/2022 про надання правової допомоги від 23.02.2022, укладеного між позивачем та АО «Юрлюкссервіс».;
ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.02.2022 серії АР №1086737;
свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП002698;
розрахунок (попередній) суми судових витрат по справі, зокрема професійна првниа допомога всього у сумі 5000,00 грн., у т.ч. консультація, аналіз документів та складання адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду - 3000,00 грн., відповідь на відзив - 2000,00 грн.;
акту завершення етапу робіт від 23.02.2022 на суму 3000,00 грн.;
квитанції до прибуткового касового ордера від 23.02.2022 про сплату послуг у наданні правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Судом встановлено, що адвокатом Шокарєвою А.В. підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду, а також відповідь на відзив.
Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх співмірність, розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), наявність рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн та відповідно визнає неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 5000,00 грн.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше сплачених сум) пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з 05 січня 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак