пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 червня 2022 року справа №903/298/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича
та за присутності представників:
від позивача: Кушнірук Ю.П. - адвокат (ордер серія АС №1039601 від 09.05.2022р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019р. Серія ВЛ №1142, договір про надання правової допомоги від 05.01.2022р. №05/01)
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Тех Захід", с. Милуші
до відповідача: Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин Перший
про стягнення 373 282,89 грн.
встановив: 10 травня 2022 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ТОВ "Спец Тех Захід" про стягнення на його користь з ПОСП імені Івана Франка 373 282,89грн., в тому числі, 356 900 грн. заборгованості по оплаті послуг, наданих на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг із використання спецтехнікою № 11/05/2021 від 11.05.2021р., а також 16 382,89 грн. пені. При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 5 599,24 грн. та на очікуваних витратах по оплаті наданої професійної правничої допомоги адвоката на суму 10 000 грн.
Ухвалою від 10.05.2022р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні на 09.06.2022р., запропоновано сторонам вчинити ряд дій та надати додаткові матеріали.
В підготовчому судовому засіданні, проведеному 09.06.2022р. за участю представника позивача, було постановлено відображену в протоколі судового засідання ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до розгляду по суті на 22.06.2022р. Про вчинену процесуальну дію відповідача було повідомлено ухвалою від 09.06.2022р.
20 червня 2022 року судом було зареєстровано клопотання ТОВ "Спец Тех Захід" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 17.06.2022р. в котрій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу по справі. До клопотання долучено фіскальний чек від 18.06.2022р. в підтвердження направлення матеріалів на адресу відповідача, договір про надання правової допомоги від 05.01.2022р. №05/01, акт приймання-передачі послуг від 16.06.2022р., рахунок №2 від 16.06.2022р. на суму 10 200 грн.
У визначений судом день та час в судове засідання з'явився лише представник позивача. Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (ухвала суду від 09.06.2022р. якою було повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.06.2022р., була направлена відповідачу на його електронні адреси.
При цьому суд засвідчує, що ухвала від 10.05.2022р. про відкриття провадження у справі згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ПОСП ім. І. Франка 18 травня 2022 року.
З аналізу інформації, наявної на офіційному сайті АТ "Укрпошта", судом встановлено, що здійснене позивачем на адресу ПОСП ім. І. Франка згідно поштової накладної від 10.05.2022р. №4301040381150 рекомендоване поштове відправлення із вмістом позовної заяви з долученими документами, було отримане відповідачем 18.05.2022р.
Відтак, суд засвідчує, що саме з 18.05.2022р. відповідачу стало відомо про ініціювання позивачем позову до суду, та з 18.05.2022р. ПОСП ім. І. Франка стало відомо про перебування в провадженні суду відповідної справи за його участю в якості відповідача, саме з визначеного моменту у останнього виник обов'язок добросовісно користуватись належними процесуальними правами, виникло право знайомитись з матеріалами справи, подавати докази, брати участь в судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, неухильно виконувати процесуальні обов'язки не допускаючи при цьому порушень розумності тривалості судового провадження, безпідставного затягування розгляду судом справи.
Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 із наступними змінами та доповненнями, відповідно до котрого: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Присутня в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, засвідчила на наявності підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених судових витрат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника, суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення. Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому судом також засвідчується, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину відповідно до котрої, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено поняття обов'язковості договору, відповідно до котрого, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2021 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Тех Захід" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг із використання спецтехнікою №11/05/2021 у відповідності до умов котрого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги із використанням спеціальної техніки (бульдозера) за плату протягом установленого в договорі строку, а замовник, в свою чергу, оплачувати послуги спецтехніки в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.2. договору №11/05/2021 предметом угоди є послуги із використанням спецтехніки. Відповідальність за забезпечення роботи (керування) спецтехнікою покладається на виконавця.
Згідно п.п. 2.1.-2.7. договору №11/05/2021 вартість послуг договірна і узгоджується сторонами до початку виконання робіт. Тариф формується із ціни однієї години (робочої зміни) експлуатації спецтехніки та вказується становить 1 500 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Замовник оплачує (компенсує) виконавцю витрати з доставки спецтехніки на об'єкт замовника та повернення її виконавцю. Ціна цього договору становить сукупну суму за весь період дії даного договору за надані послуги і прийняті послуги, яка визначається у актах наданих послуг. Строк оплати: протягом двох днів з моменту підписання даного договору замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 40 000 грн., в т.ч. ПДВ 20%., решта - здійснюється замовником не пізніше 3-х банківських днів з дня підписання актів надання послуг у безготівковій формі на рахунок виконавця, вказаний в даному договорі або додатково узгоджений у письмовій формі.
Підтвердженням того, що послуги надавались належним чином протягом місяця є підписання між сторонами актів надання послуг. Не пізніше 30 числа кожного місяця, у якому надаються послуги, виконавець зобов'язаний підготувати і надати замовнику на погодження і підпис два примірники акту надання послуг із зазначенням видів, об'ємів та вартості надання послуг. Замовник зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання від виконавця актів надання послуг підписати їх та скріпити печаткою, один з яких передати виконавцю або надати свої обґрунтовані претензії щодо кількості чи якості послуг у цей же строк.
Сторони домовились, що у випадку ненадходження виконавцю у вказаний строк претензій від замовника, відповідні акти надання послуг вважаються погодженими між сторонами і мають бути передані замовником виконавцю та оплачені у повному обсязі згідно умов даного договору. Підписання акту надання послуг представниками замовника і виконавця є підтвердженням відсутності взаємних претензій, і є підставою для оплати замовником.
Пунктами 8.1.-8.3. договору №11/05/2021 сторони встановили, що угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявила про намір його припинити, то він вважається продовженим для сторін на наступний календарний рік на тих самих умовах. У разі, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін залишились невиконаними зобов'язання, дія договору по відношенню до цих зобов'язань продовжується до повного їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 11.05.2021р. №11/05/2021 позивач надав, а відповідач прийняв послуги із використанням спецтехніки на загальну суму 556 900 грн., про що сторонами складено двосторонні акти надання послуг від 30.12.2021р. №1602 на суму 120 000 грн., від 30.12.2021р. №1603 на суму 6 200 грн., від 31.01.2022р. №27 на суму 322 500 грн., від 28.02.2022р. №109 на суму 102 000 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень. Послуги надавались також і згідно акту від 28.02.2022р. №110 на суму 6 200 грн., котрий було підписано з боку позивача, направлено відповідачу та не повернуто із підписом боржником.
Судом досліджено, що акт надання послуг від 28.02.2022р. №110 на суму 6 200 грн. не містить підпису замовника та відтиску печатки господарюючого суб'єкта, проте суд приймає до уваги положення п. 2.6. договору від 11.05.2021р. №11/05/2021 відповідно до котрого сторони домовились, що у випадку ненадходження виконавцю у вказаний строк претензій від замовника, відповідні акти надання послуг вважаються погодженими між сторонами і мають бути передані замовником виконавцю та оплачені у повному обсязі згідно умов даного договору.
При цьому судом приймається до уваги і та обставина, що ТОВ "Спец Тех Захід" на адресу ПОСП ім. І. Франка було направлено претензію від 28.04.2022р. за №28-04/22 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 356 900 грн. та засвідченням тієї обставини, що підписані примірники актів наданих послуг від 28.02.2022р. №109 на суму 102 000 грн. та від 28.02.2022р. №110 на суму 6 200 грн. виконавцю повернуто не було, відтак позивачем повторно було направлено визначені акти наданих послуг та акт звірки розрахунків .
Судом встановлено, що претензію від 28.04.2022р. за №28-04/22 з додатками ПОСП ім. І. Франка отримало 12.05.2022р., що стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною від 28.04.2022р. №4301644364563 та інформацією із офіційного сайту АТ "Укрпошта".
Поруч з цим суд зазначає, що ПОСП ім. І. Франка не було позбавлене можливості надати письмові пояснення (заперечення) з документами в їх обґрунтування, зокрема, щодо підписання актів наданих послуг.
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка взяті на себе згідно договору про надання послуг із використанням спецтехніки №11/05/2021 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх в повному об'ємі не оплатило, у зв'язку з чим на момент звернення ТОВ "Спец Тех Захід" досуду з відповідним позовом заборгувало 356 900 грн.
Судом встановлено, що сума заборгованості 356 900 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг 556 900 грн. за мінусом проведених відповідачем розрахунків на суму 200 000 грн. (докази оплати - платіжні доручення №8783 від 24.12.2021р. на суму 100 000,50 грн., №9570 від 04.02.2022р. на суму 50 000 грн., №1012 від 10.02.2022р. на суму 50 000 грн.).
З метою досудового врегулювання спору щодо неналежного виконання ПОСП ім. І. Франка зобов'язань за договором від 11.05.2021р. №11/05/2021, позивачем 28.04.2022р. на адресу відповідача було направлено претензію від 28.04.2022р. за №28-04/22 з вимогою проведення боржником належних розрахунків по оплаті наданих послуг та погашення існуючої заборгованості в сумі 356 900 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір про надання послуг із використанням спецтехніки від 11.05.2021р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг, прийняття цих послуг ПОСП ім. І. Франка та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 356 900 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.3. договору від 11.05.2021р. №11/05/2021 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за надані послуги виконавця замовник зобов'язується сплатити пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 356 900 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 16 382,89 грн., нарахованої з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 5.3. договору від 11.05.2021р. за період прострочки платежів з 06.01.2022р. по 09.05.2022р. (по кожному акту наданих послуг окремо).
Судом встановлено, що нарахування відповідних сум пені було здійснено:
- на суму 301,35 грн. за період прострочки платежів з 06.01.2022р. по 03.02.2022р. із наявної на той час суми боргу 19 999 грн.
- на суму 416,16 грн. за період з 06.01.2022р. по 09.05.2022р. із наявної суми боргу 6 200 грн.;
- на суму 11 693,10 грн. за період з 11.02.2022р. по 09.05.2022р. із наявного боргу 242 499 грн.;
- на суму 3 744,66 грн. за період з 04.03.2022р. по 09.05.2022р. із наявного боргу 102 000 грн.;
- на суму 227,62 грн. за період з 04.03.2022р. по 09.05.2022р. із наявної суми боргу 6 200 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки НБУ є сталою та викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/10224/14.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 16 382,89 грн. пені, перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про підставність позову, доведення спору до суду з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому відповідно до ст. 129 ГПК України за рахунок ПОСП ім. І. Франка.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись з позовом до суду та підтримуючи позовні вимоги в суді, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 200 грн.
При розподілі визначених судових витрат суд враховує наступне.
Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В підтвердження надання адвокатом Кушнірук Ю.П. послуг з професійної правничої допомоги в суді вартістю 10 200 грн. під час розгляду даної справи позивачем надано ордер серія АС №1039601 від 09.05.2022р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019р. Серія ВЛ №1142, договір про надання правової допомоги від 05.01.2022р. №05/01, акт приймання-передачі послуг від 16.06.2022р., рахунок №2 від 16.06.2022р. на суму 10 200 грн.
Дослідивши надані докази, суд приймає до уваги, що 05 січня 2022 року між ТОВ "Спец Тех Захід" (Клієнт) та АО "ФОКСІ" (об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов п.п. 1.1. котрого за цим договором клієнт доручає, а об'єднання зобов'язуються надати йому, відповідно до умов договору, правову допомогу з юридичних питань, пов'язаних з діяльністю підприємства, вчиняти ряд дій пов'язаних з врегулюванням спорів, що виникають між суб'єктами господарської діяльності та клієнтом, з метою їх досудового врегулювання, у разі недосягнення згоди та не вирішення питань в досудовому порядку - об'єднання розробляє процесуальні документи, вчиняє необхідні дії для захисту інтересів клієнта в суді, а клієнт зі своєї сторони зобов'язується прийняти зазначені послуги й оплатити їх.
Згідно п. 1.2. договору від 05.01.2022р. об'єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень:
- здійснює представлення інтересів клієнта з усіма правами, які надано законом учаснику справи, у тому числі з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта;
- представляє інтереси клієнта перед юридичними особами та фізичними особами, в органах державної влади, прокуратури, поліції, органах ДПС, державної виконавчої служби/приватними виконавцями, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах усіх інстанцій з питань, що стосуються Клієнта.
Відповідно до п.п. 2.1.-2.7 за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Об'єднанням правової допомоги, розмір гонорару та понесених витрат. Сума, що підлягає сплаті за договором, визначається із розрахунку послуг і часу, витраченого об'єднанням для надання правової допомоги. Сторонами погоджується, що розрахунок розміру гонорару здійснюється з урахуванням вартості 1 години затраченого часу, гривневим еквівалентом чого є сума коштів 1 700 грн. У випадку участі об'єднання в судових засіданнях в інтересах клієнта, розрахунок гонорару здійснюється з урахуванням також часу, необхідного для прибуття в судове засідання та повернення із судового засідання. Сторонами погоджено, що витратами об'єднання є витрати, пов'язані з надісланням поштової кореспонденції, копіювання матеріалів, прибуття в судові засідання тощо. Гонорар сплачується клієнтом в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання акту-приймання наданої правової допомоги. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок об'єднання.
Згідно ордеру серії АС №1039601 від 09.05.2022р. Кушнірук Юлія Петрівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1142 від 05.07.2019р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об'єднанні "ФОКСІ".
Згідно акту наданих послуг від 16.06.2022р. підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 10 200 грн., в тому числі:
- вивчення матеріалів щодо відносин клієнта з ПОСП ім. І. Франка, що слідують з укладення та виконання умов договору про надання послуг із використання спецтехнікою №11/05/2021 від 11.05.2021р., узгодження правової позиції з Клієнтом (1 год.) -1 700,00 гри.;
- підготовлений в інтересах клієнта претензії до ПОСП ім. І. Франка (1 год.) - 1 700,00 грн.;
- підготовлення в інтересах клієнта позову до господарського суду (2 год.) - 3 400,00 грн.;
- представлення інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області у справі №903/298/22 за позовом клієнта до ПОСП ім. І. Франка (2 год.) - 3 400,00 грн.
16 червня 2022 року Адвокатським об'єднанням "ФОКСІ" було виставлено ТОВ "Спец Тех Захід" рахунок на оплату №2 від 16.06.2022р. на суму 10 200 грн.
Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення витрат в розмірі 10 200 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.
Суд зауважує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об'єднаної Палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до позиції, викладеної у постанові Об'єднаної Палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Також судом засвідчується, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19.
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. (справа №922/445/19), суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката в даному випадку є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, їх розмір вважається розумним, оскільки, на думку суду, є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку, розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був, хоча судом стороні для цього була надана відповідна можливість і час.
При цьому судом враховується і та обставина, що в матеріалах справи наявна поштова накладна від 10.05.2022р. №4301040381150 рекомендоване поштове відправлення із вмістом позовної заяви з долученими документами, в які позивачем було засвідчено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу становить 10 000 грн. Як встановлено судом позовну заяву з долученими документами, було отримано відповідачем 18.05.2022р. Відтак, суд засвідчує, що саме з 18.05.2022р. відповідачу стало відомо про ініціювання позивачем відповідного позову до суду та на очікуваних витратах по оплаті наданої професійної правничої допомоги адвоката на суму 10 000 грн.
Суд зазначає, що ПОСП ім. І. Франка мало достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків, зокрема, щодо подання письмових пояснень (заперечень) стосовно витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги.
Згідно ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, вартість адвокатських послуг адвоката Кушнірук Ю.П. по даній справі складає 10 200 грн., яка перевірена судом та підтверджена матеріалами справи, підлягає, на переконання суду, до стягнення з відповідача у відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України за рахунок ПОСП ім. І. Франка.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (Волинська область, Горохівський (Луцький) район, с. Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Тех Захід" (Волинська область, Луцький район, с. Милуші, вул. Тарасова, 17, код ЄДРПОУ 43692724) 356 900 грн. заборгованості, 16 382,89 грн. пені, а всього 373 282,89 грн., 5 599,24 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 10 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 22.06.2022р.
Суддя В. А. Войціховський
Рішення суду направити:
- Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству імені Івана Франка (reus@franko.in.ua; office@franko.in.ua);
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Тех Захід" (s.tex.zaxid@ukr.net).