пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 червня 2022 року Справа № 903/1040/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г,
представника позивача: адвоката Сороки В.Г.,
представників відповідача: адвоката Сорокопуда М.О, Даниліка Ф.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”
про стягнення 2454048грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства
встановив: Волинська обласна спілка споживчих товариств - позивач звернувся з позовом до ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” (відповідача) про стягнення вартості частки учасника в розмірі 750 732,96 грн. у зв'язку з його виходом з числа засновників.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.02.2013 відбулася державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”.
Згідно п.1.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” засновником товариства серед інших, зокрема, є Волинська обласна спілка споживчих товариств.
За змістом п.3.2. Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440000,00 грн.
Вклад позивача да статутного капіталу складає 105600,00 грн., що становить 24 % розміру статутного капіталу.
03.07.2018 Волинською обласною спілкою споживчих товариств подано заяву про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”.
31.07.2018 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” вирішено задоволити заяву Волинської облспоживспілки щодо виходу із складу учасників товариства та відповідно до ст. 24 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виплатити вартість частки пропорційно до розміру оплаченої частини частки у статутному капіталі товариства (протокол №9 від 31.07.2018).
02.08.2018 відбулася державна реєстрація виключення позивача із складу учасників відповідача.
У відповідності до складеного балансу станом на 30.06.2018, власний капітал (чисті активи) товариства, тобто вартість його майна на кінець звітного періоду, становила 950500,00 грн.
Крім того, на момент виключення позивача зі складу учасників у власності відповідача перебували об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, провулок Князя Володимира, 9, а саме:
- склад О-1, загальною площею 1047 м.кв. (свідоцтво про право власності №5471047 від 29.06.2013 видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1216467,00 грн.;
- склад Д-1, загальною площею 1205,9 м.кв. (свідоцтво про право власності №5332053 від 25.06.2013 видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1401087,00 грн.
Загальна ринкова вартість об'єктів нерухомості за доводами позивача складає 2617554,00 грн.
Згідно платіжного доручення №532 від 31.07.2018 на суму 95000,00 грн. та №555 від 30.08.2018 на суму 10600,000 грн. відповідач повернув позивачу внесок до статутного капіталу в загальній сумі 105600,00 грн.
Розрахунок вартості частки, яка підлягає виплаті за доводами позивача наступна: 950500,00 грн.+2617554,00 грн.х24%-105600=750732,96 грн.
Також позивач зазначив, що орієнтовна сума судових витрат складається з витрат на сплату судового збору у розмірі 11260,99грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 21000грн. Просить покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2021 суддею Дем'як В.М. відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
У зв'язку з відводом судді Дем'як В. М. від розгляду справи, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022, справу розподілено судді Слободян О.Г.
Ухвалою суду від 10.02.2022 суддею Слободян О.Г. справу №903/1040/21 прийнято до провадження зі стадії підготовчого провадження.
04.02.2022 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, просить застосувати позовну давність та відмовити в позові. Відповідач зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", позивач вийшов із числа учасників товариства 02.08.2018.
Крім того, згідно інформаційної довідки з Реєстру станом на 31.07.2018 року об'єкти нерухомості (склад О-1, загальною площею 1047 м.кв., склад Д-1, загальною площею 1205,9 м.кв.) належали на праві власності Ковельській оптово-торговій базі Волинської облспоживспілки (правонаступник ТОВ “Ковельська ОТБ”) згідно договору купівлі нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С. В., зареєстрований у реєстрі за № 1 677. А відповідач зареєстрував право власності на зазначене майно лише 12 жовтня 2021 року відповідно до рішення державного реєстратора Копачівської сільської ради Волинської області Данилевич І.Є. про реєстрацію права власності, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 жовтня 2021 року.
Таким чином доданий в якості доказу баланс станом на 30.06.2018, за яким власний капітал (чисті активи) товариства, тобто вартість його майна на кінець звітного періоду, становила 950500,00 грн. є неналежним доказом, оскільки баланс включає і відчужене нерухоме майно. Відтак він жодним чином не підтверджує дійсний фінансовий стан відповідача станом на 01.08.2018 року - дату проведення розрахунку частки вибувшого учасника.
Вказує, що позивачу дійсно виплачено станом на 30.08.2018 року 105600,00 грн частки в майні товариства та 299627 гривень частки від відчуження вищезазначеного нерухомого майна та наявних грошових коштів станом на 01.08.2018 року.
Оскільки після вищевказаних фінансових операцій у товариства не залишилось ні майна ні коштів 18.09.2018р. учасником було ухвалено рішення про припинення ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" шляхом ліквідації та встановлено 2 місячний строк для заявлення вимог кредиторів. Проте, протягом встановленого строку вимоги позивачем до товариства не заявлялись.
Вказані реєстраційні дії вбачаються з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".
Відповідно до чинного законодавства у разі ліквідації юридичної особи у день внесення запису про припинення юридичної особи до ЄДР строк виконання всіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав.
Зазначає, що позивач у визначений строк до ліквідаційної комісії товариства та до суду не звертався. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” станом на 2018 рік (дату внесення запису про припинення) була зареєстрована за адресою вул. Ковельська, 13 м. Луцьк в адмінбудинку Волинської облспоживспілки. Особами які здійснювали бухгалтерський облік та ведення діловодства ТОВ були працівники Волинської облспоживспілки, що дає можливість на даний час складати від імені товариства будь-які документи і за будь-якою датою. Таким чином з 18.09.2018 року розпочався перебіг позовної давності за вимогами кредиторів, в тому числі позивача про стягнення частки в майні товариства, оскільки позивачу достаменно було відомо про початок ліквідації юридичної особи. З позовом позивач звернувся до суду 16.12.2021 року, що свідчить про пропуск позивачем 3-х річного строку позовної давності. Отже, встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність на момент подачі цього позову сплинула.
Відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.
14.03.2022р. позивачем подано до суду клопотання (вх.№01-57/1427/22), в якому позивач просив долучити до матеріалів справи звіт ПП “Експерт-Рівне-Консалт” про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” (код ЄДРПОУ 38527562), а також часток учасників. Зазначив, що вказаний доказ має визначальне значення для вирішення справи та підлягає приєднанню до матеріалів справи.
24.03.2022р. позивач також подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№01-68/16/22), в якій зазначив, що згідно Звіту про оцінку майна №220207/2, виконаного ПП “Експерт-Рівне-Консалт”, ринкова вартість 100 % частки у статутному капіталі ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” станом на 30 липня 2018 року становить 10 225 200,00грн., а ринкова вартість частки учасника Волинської обласної спілки споживчих товариств, що складає 24 %, становить 2454048,00грн. З огляду на зазначене позивач просив збільшити розмір позовних вимог на 1703315,04грн. з урахуванням звіту про оцінку майна №220207/2 та стягнути з відповідача вартість частки учасника у розмірі 2454048грн.
Дана заява прийнята судом. Отже, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, ціна позову складає 2454048грн.
11.04.2022 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, я ких представник зазначає, що добровільний вихід учасника з ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” саме 02.08.2018 року, відповідно частині 2 статті 24 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”. Проте, для визначення дати на яку необхідно провести розрахунок частки учасника, позивач покликається на частину 13 вказаної статті, яка стосується випадку виключення учасника з тов'ариства за рішенням зборів учасників, зокрема, у разі порушення останнім вимог статуту. В той же час, законодавець розділив випадки добровільного виходу та виключення учасника за рішенням товариства. Відтак, різними є дати, на які проводиться розрахунок вартості частки у майні товариства вибушого учасника. У випадку добровільного виходу, такою датою є переддень внесення запису до ЄДР про вихід учасника, у даному випадку 01.08.2018 року, а не 30.07.2018 року, як зазначає позивач.
Вказані дати мають суттєве значення для визначення вартості часки учасника у майні товариства, оскільки 31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (далі - продавець, відповідач) та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"), за рішенням учасників товариства, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення - склад Д- 1 загальною площею 1205,9 кв.м. та нежитлового приміщення - склад 0-1 загальною площею 1047 кв.м., які знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9. Даний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1677 та підписаний зі сторони Покупця головою правління Волинської облспоживспілки Кандибою М.І. Вказує, що дані обставини встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 13.06.2021 року у справі № 159/2106/19.
Відповідач стверджує, що частка Волинської облспоживспілки в розмірі 24% у статутному капіталі товариства на момент державної реєстрації її виходу із учасників товариства була не оплаченою, оскільки внесок повернуто. А була оплачена лише частка 2,4% (10600) гривень, які виплачено учаснику 30.08.2018 року, про що зазначено у позовній заяві та підтверджено платіжними дорученнями. Позивач не надав доказів внесення коштів в сумі 105600 гривень як внеску до статутного капіталу товариства .
Представник відповідача вказує, що Волинська облспоживспілка після державної реєстрації виходу із числа учасників з будь-якими вимогами до Товариства не зверталась, оскільки їй був достеменно відомий фінансовий стан товариства, а саме відсутність майна, яке було відчужене в користь Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки, засновником та власником майна якої була Волинська облспоживспілка, та відсутність коштів, що підтверджують виписки про рух коштів по рахунках товариства.
Вважає позов безпідставним та просить відмовити в позовних вимогах повністю.
Ухвалою суду від 19.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "11" травня 2022 р.
05.05.2022 від представника відповідача надійшли доповнення письмових пояснень. Останній зазначає, що у поданому позивачем звіті визначена ймовірна вартість нерухомого майна, яке станом на 30.07.2018 року не перебувало у власності товариства, а саме: склад металевий площею 587,2 м.кв; склад Є- 1 площею 514,3 м.кв., склад металевий площею 933,4 м.кв., склад С-1 площею 1033,2 м. кв., прохідна площею 11 м.кв., які до теперішнього часу перебувають у власності Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки (ТОВ “Ковельська ОТБ”), засновникам та власником якої є Волинська облспоживспілка.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.09.2021 року у справі №159/6568/20 встановлено, що вказане майно вибуло з власності ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” 24.07.2018 року, внаслідок укладення фраудаторного правочину шляхом зловживання правом, з метою уникнення виплати учаснику ОСОБА_1 частки в майні в розмірі 405 849 гривень.
Також, рішенням у справі № 159/2106/19 від 13.07.2021 встановлено, що 31.07.2018 відчужено ще два об'єкти нерухомості в користь Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки.
Зазначені рішення підтверджують наявність зобов'язань ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” у сумі 405849 гривень перед учасником ОСОБА_1 станом на 01.08.2018 року. Господарським судом Волинської області встановлено, що станом на переддень державної реєстрації виходу Волинської облспоживспілки із складу учасників 01.08.2018 року існували зобов'язання ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” в розмірі 405849 гривень, а все без виключення майно вибуло із власності товариства 24.07.2018 року та 31.07.2018 року. Проте, у звіті про оцінку майна про вказані обставини відсутні будь-які відомості.
Таким чином, звіт про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі містить неповну та недостовірну інформацію, позаяк при визначенні чистих активів не включає зобов'язання товариства, а натомість оцінює майно яке відчужене, при цьому складений звіт на невідповідну дату - 30.07.2018.
Враховуючи, що, товариство на вимогу Волинської ОССТ повернуло її внесок до статутного капіталу в сумі 95000 гривень до дати внесення запису до ЄДР про вихід його як учасника з товариства, відтак частка Волинської ОССТ у розмірі 24% у статутному капіталі на момент державної реєстрації її виходу із учасників товариства була не оплаченою.
На момент реєстрації в ЄДР виходу Волинської ОССТ залишок внеску до статутного капіталу облспоживспілки становив 10600 гривень із зареєстрованого статутного капіталу - 440 000 гривень.
Таким чином, можна допустити, що оплаченою була лише частка облспоживспілки в розмірі 2,4% від статутного капіталу. Обставини щодо повернення внеску, а отже і розміру оплаченої частки - 2,4% в статутному капіталі експертом не оцінювались, позаяк Звіт складений за зверненням облспоживспілки на невідповідну дату - 30.07.2018 року. Отже, звіт про оцінку майна містить абсолютно недостовірні розрахунки оскільки не враховує, що частина 10 статті 24 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” встановлює, що Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товарйства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
11.05.2022 від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат. Відповідач просить стягнути з позивача на користь ТОВ “Ковельська оптово торгова база” 65000грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
27.05.2022 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких представник просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 11.05.2022 та 31.05.2022 за згодою представників сторін згідно ч.ч.2, 3 ст.216 ГПК України оголошена перерва, відповідно до 31.05.2022 та 09.06.2022.
Ухвалою суду від 09.06.2022 замінено позивача - Волинську обласну спілку споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01743401) на правонаступника - ТОВ “Волинська облспоживспілка” (код ЄДРПОУ 01743401).
В судовому засіданні 09.06.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. Також заявив про розподіл судових витрат з призначенням судового засідання для подання відповідних доказів. Повідомив, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу у розмірі 21000грн. була зазначена позивачем у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечили, просили в позові відмовити та застосувати позовну давність.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
08.02.2013р. відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", код ЄДРПОУ 38527562.
Згідно п.1.5 статуту ТОВ "Ковельська оптово- торгова база", засновником товариства серед інших, зокрема, є Волинська обласна спілка споживчих товариств.
За змістом п.3.2 статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440000,00 грн.
Вклад позивача до статутного капіталу складає 105600,00 грн., що становить 24% статутного капіталу.
3 липня 2018 року Волинською облспоживспілкою подано заяву про вихід із складу учасників ТОВ “Ковельська оптово-торгова база”. Копія даної заяви міститься в матеріалах справи.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Ковельська оптово-торгова база”, оформленим протоколом №9 від 31.07.2018р., вирішено задовольнити заяву Волинської облспоживспілки від 03.07.2018р. щодо виходу із складу учасників товариства та, відповідно до ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виплатити вартість частки пропорційно до розміру оплаченої частини частки у статутному капіталі товариства. Дане рішення є чинним.
З витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державна реєстрація змін складу засновників (учасників) ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” відбулася 01.08.2018, а не 02.08.2018р., як зазначають сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.
Статтею 116 ЦК України передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Згідно ч. 1, 2 статті 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.
Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.
Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна.
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства,
Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов'язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства.
Оскільки заява Волинської обласної спілки споживчих товариств (ВОССТ) про вихід із складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" датована 03.07.2018, доказів її нотаріального посвідчення та державної реєстрації виходу учасника 03.07.2018 чи 01.08.2018 сторонами суду не надано, у суду відсутні підстави вважати, що відбувся вихід учасника ВОССТ з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база". Посилання відповідача щодо виходу учасника ВОССТ із товариства є безпідставним.
Водночас, в матеріалах справи міститься протокол №9 загальних зборів учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", датований 31.07.2018, яким задоволено заяву учасника товариства від 03.07.2018 про вихід із складу учасників, що не суперечить чинному на той час законодавству та статуту товариства.
Оскільки державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу..., зміна складу засновників (учасників) відбулася 01.08.2018, на наступний день після загальних зборів учасників товариства, доказів реєстрації виходу учасника - ВОССТ з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" 03.07.2018, 01.08.2018 чи 02.08.2018 відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, відбулося виключення учасника товариства - Волинської обласної спілки споживчих товариств з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", відповідно до рішення Загальних зборів від 31.07.2018, та 01.08.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу..., зміна складу засновників (учасників)...
Таким чином вартість частки визначається станом на день, що передував виключенню учасника з товариства, а саме станом на 30 липня 2018 року.
Позивач зазначає, що в порушення вищезазначених норм закону відповідач не надав позивачу розрахунок вартості його частки в товаристві та не здійснив відповідної виплати.
У позовній заяві позивач зазначає, що на момент виключення позивача із складу учасників у власності відповідача перебували об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9, а саме:
- склад 0-1, загальною площею 1047 м.кв. (свідоцтво про право власності №5471047 від 29.06.2013 року видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1216467,00 грн.;
- склад Д-1, загальною площею 1205,9 м.кв. (свідоцтво про право власності №5332053 від 25.06.2013 року видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1401087,00 грн.
Отже, у позовній заяві позивач зазначає, що станом на 30.07.2018 у власності відповідача перебували два об'єкти нерухомості.
Також позивач зазначає, що згідно платіжного доручення №536 від 31 липня 2018 року на суму 95000,00 грн. та №555 від 30 серпня 2018 року на суму 10600,00 грн. відповідач повернув позивачу лише внесок до статутного капіталу в загальній сумі 105600,00 грн.
Тобто кошти були повернуті позивачу після 30.07.2018р.
Згідно з ч.1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Судом встановлено, що в статуті товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході чи виключенні його з товариства.
Згідно з ч.3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За приписами ч.1 ст.66 та ст.139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Відповідно до положень ч. 1, 6 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Позивачем надано суду Звіт про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", а також часток учасників: Волинської ОСС (24%), ОСОБА_2 (25%), ОСОБА_3 (25%), ОСОБА_4 (11%), ОСОБА_5 (8%), складений ПП "Експерт-Рівне-Консалт" на замовлення позивача.
Оцінюючи звіт про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", складений на замовлення позивача, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону, звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Закон не містить прямої заборони учаснику товариства (за рахунок коштів якого в тому числі формувалось майно товариства) виступати замовником оцінки майна товариства для встановлення вартості частки у випадку виходу чи виключення його з товариства.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що звіт про оцінку майна - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", складений на замовлення позивача, є належним доказом в розумінні ст.76 ГПК України на підтвердження ринкової вартості майна товариства.
Згідно Звіту №220207/2 про оцінку майна, виконаного ПП “Експерт-Рівне-Консалт”, ринкова вартість 100 % частки у статутному капіталі ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” станом на 30 липня 2018 року становить 10 225 200,00грн., а ринкова вартість частки учасника Волинської обласної спілки споживчих товариств, що складає 24 %, становить 2454048,00грн.
Відповідно до таблиці 43 Звіту станом на 30.07.2018 вартість необоротних активів складає 9576000грн, оборотних активів - 705100, поточні зобов'язання - 55900грн. Всього вартість чистих ативів становить 10225200грн.
Згідно таблиці 42 Звіту ринкова вартість будівель, дохідний підхід, без ПДВ, становить 9575580грн.
Водночас у Звіті визначена та врахована вартість нерухомого майна (необоротних активів), яке станом на 30.07.2018 не перебувало у власності товариства, а саме: склад металевий площею 587,2 м.кв; склад Є- 1 площею 514,3 м.кв., склад металевий площею 933,4 м.кв., склад С-1 площею 1033,2 м. кв., прохідна площею 11 м.кв.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.09.2021 року у справі № 159/6568/20 встановлено, що вказане майно вибуло з власності ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” 24.07.2018 року, внаслідок укладення фраудаторного правочину шляхом зловживання правом, з метою уникнення виплати учаснику ОСОБА_1 його частки в майні ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже станом на 30.07.2018 у власності ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" перебувало саме два об'єкти нерухомого майна, про які позивач зазначив у позовній заяві, а саме: склад О-1, загальною площею 1047 м.кв. та склад Д-1, загальною площею 1205,9м.кв.
Ринкова вартість цих двох об'єктів згідно таблиці 42 Звіту становить 4779600грн: склад (літ Д-1) - вартістю 2558450грн, склад (літ О-1) - вартістю 2221150грн.
Отже, ринкова вартість об'єктів нерухомості (необоротні активи), які перебували у власності відповідача станом на 30.07.2018 становить 4779600грн, а відповідно і вартість чистих активів ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" становить 5540600грн (4779600грн необоротних активів + 705100грн оборотних активів + 55900грн поточних зобов'язань), а не 10225200грн.
Відповідно ринкова вартість 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", визначена майновим підходом, становить 5540600грн, а вартість 24% частки позивача у статутному капіталі відповідача становить 1329744грн.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" було повернуто відповідачу 105600грн внеску до статутного капіталу товариства після 30.07.2018.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає 1224144грн. (1329744-105600).
Відповідач стверджує, що позивачем пропущено 3-х річний строк звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим відповідачем подана до суду заява про застосування позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідач зазначає, що 18.09.2018р. учасником було ухвалено рішення про припинення ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" шляхом ліквідації та встановлено 2-х місячний строк для заявлення вимог кредиторів. Проте, протягом встановленого строку вимоги позивачем до товариства не заявлялись.
Вказані реєстраційні дії вбачаються з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".
Відповідно до чинного законодавства у разі ліквідації юридичної особи у день внесення запису про припинення юридичної особи до ЄДР строк виконання всіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав.
Зазначає, що позивач у визначений строк до ліквідаційної комісії товариства та до суду не звертався. Таким чином з 18.09.2018 року розпочався перебіг позовної давності за вимогами кредиторів, в тому числі позивача про стягнення частки в майні товариства, оскільки позивачу достаменно було відомо про початок ліквідації юридичної особи. З позовом позивач звернувся до суду 16.12.2021 року, що свідчить про пропуск позивачем 3-х річного строку позовної давності. Отже, встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність на момент подачі цього позову сплинула.
З таким твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" також вбачається, що 21.12.2018 (через три місяці) до ЄДР було внесено рішення про відміну рішення щодо припинення юридичної особи.
З огляду на зазначене, 3-х річний строк звернення позивачем з позовом до суду не сплив, а тому у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задовлення позову в частині стягнення 1224144 грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства. В решті позову в частині стягнення 1229904грн слід відмовити.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представник відповідача просить стягнути з позивача на користь ТОВ "Ковельська оптово торгова база" 65000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду:
- договір про наданеня правової допомоги від 14.01.2022, укладений між ТОВ "Ковельська оптово торгова база" та адвокатом Сорокопудом М.О.;
- додаткову угоду від 28.03.2022;
- акт прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт) від 10.05.2022;
- платіжне доручення №19 від 09.05.2022 на суму 30000грн.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до пункту 4.3 Договору про надання правової допомоги від 14.01.2022 у редакції додаткової угоди від 28.03.2022 сторони погодили, що фіксована сума гонорару складає 65000грн.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що представником позивача документально підтверджено обсяг наданих послуг (виконаних робіт) на суму 65000грн.
Обставини, викладені представником позивача у запереченні на клопотання (заяву) відповідача про розподіл судових витрат є необгрунтованими та безпідставними.
Згідно п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Провівши відповідні розрахунки та враховуючи результати розгляду справи, суд дійшов висновку, що з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 18362грн. 16коп. витрат по сплаті судового збору. А також, у зв'язку з частковим задоволенням позову з позивача на користь відповідача слід стягнути 32423грн. 72коп витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи усну заяву представника позивача у судовому засіданні 09.06.2022 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з подальшим наданням доказів понесення таких витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” (45005, Волинська обл., м.Ковель, пров. Кияна Володимира, буд.9, код ЄДРПОУ 385275622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (43016, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ковельська, буд. 13, код ЄДРПОУ 01743401) 1224144грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства, а також 18362грн 16коп витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (43016, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ковельська, буд. 13, код ЄДРПОУ 01743401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово- торгова база” (45005, Волинська обл., м.Ковель, пров. Кияна Володимира, буд.9, код ЄДРПОУ 385275622) 32423грн 72коп витрат на професійну правничу допомогу.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу 21 червня 2022 року об 11:30 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр.Волі, 54 А, м.Луцьк, в залі судових засідань № 209.
6. Встановити позивачу строк до 14 червня 2022 року для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 21.06.2022.
Суддя О. Г. Слободян