13.06.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2348/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О.., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 (суддя Мірошниченко М.В.)
у справі №908/2348/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" , м. Дніпро
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" , Запорізька область, м. Енергодар
про стягнення суми
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометцентр" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 22(7)20УК від 20.01.2020/53-121-01-20-09028 від 04.02.202 у сумі 1 360 323,69 грн., з яких: заборгованість по сплаті вартості поставленої продукції складає 1 124 247,15 грн., 68 432,96 грн. 3% річних, 167 643,58 грн. втрат від інфляції. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 265, 216-218, 230 ГК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" 1 124 247,15 грн. сум основного боргу, 167 643,58 грн. суму індексу інфляції, 68 432,96 грн. суму 3% річних.
Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 у справі №908/2348/21 в частині стягнення з ДП "НАЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометцентр" 68 432,96 грн. 3% річних, 167 643,58 грн. інфляційних втрат та ухвалите нове рішення у відповідній частині щодо відмови у стягненні вказаних сум з відповідача.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають встановленим обставинам. Умовами договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця, зазначені в договорі, протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Відповідно до умов договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 Договору). Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (п.3.3 Договору). Отже умовами договору передбачено, що оплата частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється за умови отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН. Оскільки отримання покупцем від постачальника податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних пов'язане з великою кількістю дій, які залежать від волі третіх осіб (поставки продукції постачальником, оформлення постачальником податкової накладної та направлення її до Державної податкової служби України для реєстрації , реєстрації податкової накладної ДПС України, направлення постачальником електронної накладної ВП ЗАЕС), а отже настання такого отримання є лише ймовірним, але не обов'язковим, то факт отримання покупцем від постачальника податкової накладної є відкладальною обставиною. Отже виконання зобов'язання з оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ поставлено в залежність від події, що може і не настати (отримання покупцем від постачальника податкової накладної). Таким чином ТОВ «НВП «Дніпрометцентр» неправильно визначило порядок та строк оплати поставленої продукції, та не врахувало право ВП ЗАЕС на одностороннє зменшення ціни договору, відповідно дійшло неправильного висновку про наявність заборгованості за договором у розмірі 1 124 247,15 грн. Таким чином у позивача не виникло право вимагати стягнення вартості частини продукції в розмірі суми ПДВ, що виключає можливість здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ за договором.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 у справі №908/2348/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи.
Апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та надано докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 у справі №908/2348/21, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 28.02.2022.
Судове засідання призначене на 28.02.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2022 розгляд справи №908/2348/21 призначено на 23.05.2022.
В судовому засіданні 23.05.2022 розгляд справи відкладено до 13.06.2022.
В судове засідання 13.06.2022 з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, був повідомлений про час розгляду скарги. Надіслав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13.06.2022. В обґрунтування поданого клопотання посилається на Укази Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Також зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022, затверджений Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, до якого входить Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області. Станом на дату подання клопотання у відповідача відсутня можливість прийняти участь в судовому засіданні 13.06.2022, внаслідок перебування міста Енергодар в окупації військ Російської Федерації та проведення активних бойових дій на території Запорізької області. Також апелянт зазначив про неможливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Щодо поданих клопотань колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ст. 64 ГК України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Позивачем у даній справі є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як юридична особа, не було позбавлене можливості приймати участь в судовому засіданні та представляти інтереси структурного підрозділу. Копії процесуальних документів надсилалися на адресу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та отримувалися ним, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. З Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається наявність у ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій зареєстровано офіційну електронну адресу останнього на яку надходили копії процесуальних документів. Окрім того апеляційним судом додатково надсилалися ухвали про призначення судових засідань на електронну адресу останнього наявну в матеріалах справи.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази завчасного належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами, відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.01.2020 між ТОВ "НВП "ДНІПРОМЕТЦЕНТР" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі - покупець), був укладений договір поставки продукції №22(7)20УК від 20.01.2020р./53-121-01-20-09028 від 04.02.2020 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити Трубу, найменування, код УКТ ЗЕД, кількість продукції, що підлягає поставці, зазначені в п.1.1. договору (далі - продукція) на загальну суму 2 570 381,52 грн. (два мільйона п'ятсот сімдесят тисяч триста вісімдесят одна гривень 52 копійки), в т.ч. ПДВ: 428 396,92 грн.
Згідно п.1.2. Договору, строк поставки продукції: січень - березень 2020.
Додатковою угодою №1 від 26.02.2020р./05.03.2020р. до договору поставки продукції №22(7)20УК від 20.01.2020рУК/53-121-01-20-09028 від 04.02.2020, було уточнено кількість продукції, що підлягає поставці, зазначеної в п.1.1. договору. Загальна вартість договору змінена на 2 546 891,52 грн. (два мільйони п'ятсот сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто одна гривень 52 копійки), в т.ч. ПДВ: 424 481,92 грн.
Додатковою угодою №2 від 16.03.2020р./24.03.2020р. до договору поставки продукції №22(7)20УК від 20.01.2020р./53-121-01-20-09028 від 04.02.2020, сторони погодили строк поставки продукції, а саме квітень 2020р.
Відповідно д п.3.2. Договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.3. Договору).
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач продукції - Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» (вул. Промислова, 133, склад №3, м. Енергодар, Запорізька обл.)
Відповідно до п. 4.4. Договору продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами:
а) видаткова накладна - 3 шт;
б) податкова накладна (в електронному вигляді).
в) оригінал або копія завірена постачальником, сертифікату якості, виданого підприємством-виробником, із зазначенням результатів випробувань за пп.1-13, 20-26 (п.1.1 Договору).
г) оригінал сертифікату якості, виданий підприємством-виробником із зазначенням результатів випробувань пп.14-19 (п.1.1 Договору).
д) акти (протоколи) за результатами проведення гідравлічних випробувань або неруйнівного контролю із зазначенням методів і обсягів контролю за пп.14-19 специфікації (п.1.1 Договору).
е) план якості до моменту виготовлення продукції за п.14-19 специфікації (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Згідно п.7.8. Договору у випадку ненадання постачальником покупцю електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН в термін, визначений чинною редакцією розділу V ПКУ, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.3.1 цього Договору на суму ПДВ.
Пунктом 11.1 сторони узгодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з дати укладання.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 2 542 140,79 грн., про що в матеріали справи надано видаткові накладні, а саме: №2 від 19.03.2020 на суму 422 631,24 грн., в т.ч. ПДВ: 70 438,54 грн.; №6 від 23.04.2020 на суму 1 352 937,67 грн., в т.ч. ПДВ: 225 489,61 грн.; №9 від 29.04.2020 на суму 766 571,88 грн., в т.ч. ПДВ: 127 761,98 грн.
Вказані видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Позивачем, в порядку передбаченому чинним законодавством та згідно умов договору, було зареєстровано податкові накладні №2 від 19.03.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.2020.; №5 від 23.04.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.05.2020.; №8 від 29.04.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.05.2020.
Відповідачем згідно платіжних доручень №3174 від 19.02.2021, №1494 від 19.02.2021, №1493 від 19.02.2021, №1529 від 19.02.2021, №1492 від 19.02.2021, №1491 від 19.02.2021, №1489 від 19.02.2021, №1488 від 19.02. 2021, №1486 від 19.02.2021, №1484 від 19.02.2021, №1482 від 19.02.2021 частково оплачено поставлену продукцію на суму 1 417 893,64 грн.
Сума залишку заборгованості за поставлений товар складає 1 124 247,15 грн.
Позивач 11.05.2021 звернувся до відповідача з претензією вих №11/05/21-1, згідно якої зазначив, що станом на 11.05.2021 заборгованість покупця перед постачальником за відвантажену продукцію складає 1 124 247,15 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання покупцю відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано 3% річних у розмірі 61 349,29 грн. та суму втрат від інфляції у розмірі 150 105,32 грн.
Згідно вказаної претензії позивач просив в місячний термін з дня отримання претензії сплатити суму заборгованості у розмірі 1 335 701,76 грн.
Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію вих №28-23/13563 від 03.06.2021 в якій стверджував, що станом на дату складання відповіді на претензію заборгованість ВП ЗАЕС перед ТОВ «НВП «Дніпрометцентр» в сумі 1 335 701,76 грн. відсутня. До резерву платежів в системі планування управління ресурсами Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» заявлено платіж для розрахунків з ТОВ «НВП «Дніпрометцентр» за Договором №22(7)20УК/53-121-01-20-09028 від 04.02.2020 на суму 1 124 247,15 грн. Окрім того, відповідач зазначив, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані безпідставно, оскільки платіж за договором поставки був заявлений відокремленим підрозділом до резерву платежів своєчасно. У зв'язку з складною ситуацією на ринку електричної енергії, зниженням рівня виробництва, попиту та оплати електричної енергії, ВП ЗАЕС проводить розрахунки за фактом розподілу коштів зі сторони ДП «НАЕК «Енергоатом».
Несплата відповідачем суми залишку заборгованості і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно д п.3.2. Договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.3. Договору).
Відповідачем не виконано зобов'язання належним чином та не надано доказів сплати вартості товару, отриманого за видатковими накладними наданими в матеріали справи у розмірі 1 124 247,15 грн.
Оцінивши докази, надані в матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми залишку заборгованості у розмірі 1 124 247,15 грн.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних за кожною видатковою накладною з урахуванням строку настання виконання зобов'язання по оплаті, дат і сум часткової оплати, за загальний період з 04.05.2020 по 19.02.2021 в розмірі 68432,96 грн та суму втрат від інфляції в розмірі 167 643,58грн.
Перевіривши розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" господарським судом було встановлено, що нарахування вказаних сум виконані позивачем правильно, з огляду на що було задоволено позовні вимоги про стягнення суми 3 % річних в розмірі 68432,96 грн та суми втрат від інфляції в розмірі 167643,58грн.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази, колегія погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткової накладної №2 від 19.03.2020, постачальником 15.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано податкову накладну №2 від 19.03.2020. На підставі видаткової накладної №6 від 23.04.2020, 14.05.2020 було зареєстровано податкову накладну №5 від 23.04.2020. на підставі видаткової накладної №9 від 29.04.2020, 06.05.2020 було зареєстровано податкову накладну №8 від 29.04.2020.
Відповідно д п.3.2. Договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.3. Договору).
Таким чином відповідач мав здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно зареєстровані податкові накладні в межах строків передбачених Податковим кодексом України. При цьому податкові накладні були зареєстровані позивачем ще до настання строку оплати товару визначеного в п.3.2 Договору.
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В матеріалах справи відсутні звернення до позивача з приводу ненадання будь-яких документів, у тому числі і податкових накладних. У відповіді на претензію відповідач стверджує про відсутність суми заборгованості за договором та безпідставність нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції, а також посилається на складну ситуацію на ринку електричної енергії, зниження рівня виробництва, попиту та оплати електричної енергії, через що ВП ЗАЕС проводить розрахунки за фактом розподілу коштів зі сторони ДП «НАЕК «Енергоатом».
З урахуванням відсутності будь-яких претензій з боку відповідача щодо ненадання йому податкової накладної та наявної можливості у останнього відслідкувати всі зареєстровані на його користь податкові накладні, колегія приходить до висновку про обізнаність покупця про вчинення продавцем необхідних дій з реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Отже прийнявши поставлену продукцію у покупця виник обов'язок щодо її оплати.
Апелянтом не спростовано обов'язку оплатити вартість отриманої продукції у повному обсязі та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.
Враховуючи вищевикладене колегія дійшла висновку, що строк оплати товару, у тому числі і в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ, є таким що настав, оскільки в матеріалах справи наявні докази своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому колегією відхиляються доводи апеляційної скарги що відсутність обов'язку щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, виключає можливість нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції, оскільки враховуючи викладений вище висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу, встановлення факту, що строк оплати виконання зобов'язання є таким, що настав, колегія вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 у справі №908/2348/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 у справі №908/2348/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.06.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя А.Є.Чередко