13.06.2022 року м. Дніпро Справа № 904/6219/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 581 638,96 грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4411-ОД від 28.04.2011 року та виселення, -
У липні 2021р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованість у розмірі 581 638,96 грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4411-ОД від 28.04.2011 року та виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4411-ОД від 28.04.2011 року, а саме в частині своєчасної сплати орендної плати та невиконання п. 5.20 договору щодо умов продовження строку ореди, внаслідок чого термін дії договору закінчився, при цьому відповідач об'єкт оренди не звільнив та не передав позивачеві, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 580 832,75 грн. та пеню у розмірі 812,50 грн.
Також, позивач просив виселити відповідача з будівлі технічної бібліотеки площею 880,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Квірінга, буд. 7, що перебуває на балансі ПрАТ "Дніпровський металургійний завод"
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21:
- позовні вимоги задоволено частково;
- закрито провадження у справі в частині вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3; код ЄДРПОУ 05393056) на користь на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) неустойку у розмірі 580 832,75 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 20,87 грн. та судовий збір у розмірі 8 712,49 грн.;
- у решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні відповідних позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує на те, що лист заступника начальника Регіонального відділення від 18.02.2020 № 11-02-01044, який суд першої інстанції визнав належним доказом повідомлення відповідача про припинення дії договору, відповідач не отримував, а фіскальний чек від 18.02.2020 не є належним доказом як його направлення, так і повідомлення про припинення дії договору. Посилаючись на відсутність доказів направлення відповідачу зазначеного повідомлення про припинення дії договору оренди, апелянт вважає, що в діях Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" не вбачається порушення зобов'язання щодо повернення орендованого майна, а отже відсутні підстави для нарахування неустойки.
Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не перевірено розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми неустойки, а саме судом не враховано те, що:
- у відповідності до п. 3.6. договору розмір орендної плати, яка підлягає сплаті до державного бюджету, становить 70 % від загального розміру орендної плати;
- враховуючи припинення договору оренди, розрахунок неустойки повинен ґрунтуватися на розмірі орендної плати, яка діяла протягом останнього місяця оренди - січень 2020 року, без врахування індексації;
- відповідачем на виконання умов договору у 2011 році було перераховано завдаток у загальному розмірі 11 722,52 грн.;
- відповідач в період з 28.01.2020 (дата припинення договору оренди) по 05.08.2021 (дата повернення майна) сплачував позивачу орендну плату у відповідності до умов договору.
На підтвердження сплати Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" в період з 28.01.2020 по 05.08.2021 орендної плати за договором оренди відповідачем до апеляційної скарги додано копії платіжних доручень та заявлено клопотання про визнання поважними причини ненадання цих доказів до суду першої інстанції, щодо розгляду якого судовою колегією буде зазначено нижче.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.02.2022р.
21.02.2022р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21 вважає законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що відповідачем не виконано усіх дій, необхідних для продовження спірного договору оренди, у зв'язку з чим відповідачем правомірно відмовлено в продовженні цього договору. Так, відповідач звернувся до позивача з листом про продовження дії договору лише 17.02.2020, тобто за 10 днів до закінчення терміну дії договору, в той час як п. 5.20. договору передбачено, що орендар має повідомити орендодавця про свій намір подовжити строк дії договору не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди. До того ж, орендарем в порушення умов договору оренди не було надано орендодавцю договору страхування орендованого державного майна, що додатково має наслідком відсутність у позивача підстав для подовження дії договору оренди.
Позивач стверджує, що належним чином повідомив відповідача про припинення договору оренди, на підтвердження чого до позовної заяви було долучено копію листа заступника начальника Регіонального відділення від 18.02.2020 № 11-02-01044 з фіскальним чеком, яким у місячний строк після закінчення терміну дії договору оренди повідомлено відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого майна. В обґрунтування заперечень на доводи апеляційної скарги, позивач зауважує, що на момент припинення дії договору оренди не визначено норми зобов'язального характеру, яка чітко встановлює необхідність направлення повідомлення про припинення договору оренди виключно цінним листом з описом вкладення.
Також, позивач зазначає, що неустойку у розмірі 580 832,75 грн. нараховано у зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого майна після припинення договору оренди у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України.
Судове засідання, призначене на 28.02.2022р., не відбулося у зв'язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства в умовах воєнного стану, враховуючи положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.05.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2022р.
Щодо заявленого відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про визнання поважними причини ненадання доказів до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на підтвердження сплати Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" в період з 28.01.2020 по 05.08.2021 орендної плати за договором оренди, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 Господарьского процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, відповідач мав подати необхідні докази разом з відзивом на позовну заяву в суді першої інстанції або повинен був письмово повідомити суд про свій намір подати додаткові докази за межами встановленого строку, з обґрунтуванням причин, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, чого відповідачем здійснено не було.
Частиною 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Неможливість подання до матеріалів справи копій платіжних доручень на підтвердження сплати Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" в період з 28.01.2020 по 05.08.2021 орендної плати за договором оренди відповідач обґрунтовує тим, що вказані платіжні доручення були ним долучені до відзиву на позовну заяву, проте, направлені на адресу суду не були помилково, оскільки двічі були направлені на адресу позивача.
Однак, судова колегія апеляційного суду вважає зазначені відповідачем причини неподання вказаних доказів у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк неповажними, оскільки допущення помилки у відправленні процесуальних документів на неправильну адресу не є причиною, що не залежала від відповідача. Судова колегія вважає, що направляючи процесуальні документи відповідач повинен був здійснити усі необхідні дії для переконання, що таке відправлення спрямовується на необхідну адресу.
До того ж, з наданих відповідачем доказів поштового відправлення відзиву на позовну заяву разом з платіжними дорученнями, слідує що вказані документи були відправлені 05.08.2021р. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що після цього проводилися судові засідання, на яких був присутній представник відповідача та судом зясовувалися питання неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, з приводу чого навіть ухвалою суду від 07.09.2021р. було продовжено строк розгляду підготовчого провадження та надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву. Отже, відповідач був обізнаний, що подані ним докази не надійшли до суду першої інстанції.
Також, як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021р. по даній справі, в судовому засіданні, яке відбулось за присутності представника відповідача, представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Отже, місцевим господарським судом було створено належні умови для реалізації сторонами, зокрема, і відповідачем, свого права на подання до суду доказів на підтвердження своїх заперечень, проте відповідач з власної вини не скористався даним правом.
Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неповажність причин неподання відповідачем зазначених доказів у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, а тому відмовляє у задоволенні заявленого в апеляційній скарзі клопотання про долучення додаткових доказів.
У судовому засіданні 13.06.2022р. представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (надалі - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-4411-ОД від 28.04.2011 (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівлю технічної бібліотеки (далі - майно) площею 880,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вул. Квірінга, 7 на 2-х, технічний поверсі(ах) будівлі 2-х поверх, що перебуває на балансі ПрАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 14.01.2011 і становить за незалежною оцінкою 3 241 001,00 грн.
Згідно з п. 10.1. договору, його було укладено на 2 роки 11 місяців , що діє з 28.04.2011 по 27.03.2014.
Додатковою угодою від 10.04.2017 до договору оренди від 28.04.2011 №12/02-4411-ОД, його дію було продовжено з 28.02.2017 по 27.01.2020.
Додатковою угодою від 10.04.2017 до договору оренди від 28.04.2011 №12/02-4411-ОД викладено у Розділі 1. Предмет договору площу і вартість орендованого майна у наступній редакції: “...площею 907 кв.м....”, “...вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 10.04.2014 і становить за незалежною оцінкою 4 609 374,00 грн.”
Згідно з пунктом 1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання будівлі по прямому цільовому призначенню, розміщення бібліотеки. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.
Згідно з п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2014 р. 7 682,29 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6. договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017) передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 5 377,61 грн;
- 30% - балансоутримувачу у розмірі 2 304,68 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Пунктом 3.11. договору оренди встановлено, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Розділом 5 Договору оренди встановлені обов'язки орендаря, зокрема:
Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3. Договору).
Додатково угодою від 18.07.2018 до договору оренди від 28.04.2011 №12/02-4411-ОД п.5.6. договору було викладено у наступній редакції: “Протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за актом оцінки (або висновку про вартість) на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди у порядку, визначеному законодавством, від пожежі, залиття, протиправних дій 3-х осіб, стихійних явищ, і надати Орендодавцеві та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Розмір франшизи при укладанні договору страхування повинен становити 0%. У разі невідповідності договорів страхування вказаним вимогам, орендар бере на себе зобов'язання відшкодування збитків нанесених державі у разі настання страхового випадку.
Постійно поновлювати договір страхування державного майна, що увесь строк оренди майно було застрахованим, з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень Орендодавцю та Балансоутримувачу.”
Пунктом 7.4. договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору.
Пунктом 10.9. договору передбачено, що його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
13.11.2019 позивач листом №11-02-06638 повідомив відповідача про таке:
- що договір оренди від 28.04.2011 №12/02-4411-ОД припиняє свою дію 27.01.2020, у зв'язку з закінченням терміну його дії;
- відповідно до ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більше як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди;
- запропонував відповідачу надати копію технічного паспорту; копію плана-схеми завіреного печаткою балансоутримувача; довідку балансоутримувача для проведення оцінки державного майна; інформацію про орендаря, а саме: копію виписки з ЄДРЮОФОП, код ЄДРПОУ, код платника податку на додану вартість; реєстраційний номер свідоцтва платника податку, розрахунковий рахунок і назва банку, в якому відкритий рахунок, МФО;
- станом на 15.10.2019 ним не виконуються умови договору оренди в частині сплати орендної плати та страхування орендованого державного майна, а продовження дії договору можливе лише у разі повного виконання усіх його умов;
- якщо на момент закінчення терміну дії договору оренди органом управління державним майном не буде надано погодження щодо продовження терміну дії договору оренди від 28.04.2011 № 12/02-4411-ОД буде припинений.
Наказом від 12.02.2020 № 12/02-15-ПО дію договору оренди від 28.04.2011 № 12/02-4411-ОД було припинено з 28.01.2020, відповідач об'єкт оренди не повернув, у зв'язку із чим позивачем було нараховано відповідачу неустойку у розмірі 580 832,75 за період з 15.02.2020 по 15.06.2021 та пеню у розмірі 812,50 грн.
Під час розгляду справи № 904/6219/21 місцевим господарським судом встановлено, що після відкриття провадження по справі орендоване приміщення було повернуто балансоутримувачу за актом приймання-передачі від 05.08.2021, внаслідок чого судом першої інстанції ухвалено рішення про закриття провадження в частині вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення. Судова колегія враховує, що рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується, отже, правова оцінка йому не надається.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог про стягення неустойки місцевий господарський суд дійшов висновку, що неповернення об'єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки за період з 15.02.2020 по 15.06.2021, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, укладений Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та у відповідності до положень ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який діяв під час укладення договору та до 01.02.2020) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” врегульовано, що договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як зазначено вище додатковою угодою від 10.04.2017 до договору оренди від 28.04.2011 №12/02-4411-ОД, дію договору було продовжено з 28.02.2017 по 27.01.2020.
13.11.2019 позивач листом № 11-02-06638 повідомив відповідача про таке:
- що договір оренди від 28.04.2011 № 12/02-4411-ОД припиняє свою дію 27.01.2020, у зв'язку з закінченням терміну його дії.
- якщо на момент закінчення терміну дії договору оренди органом управління державним майном не буде надано погодження щодо продовження терміну дії договору оренди від 28.04.2011 № 12/02-4411-ОД буде припинений.
Згідно з п. 5.20. договору, орендар у разі наміру продовжити строк дії договору оренди зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу).
Однак, відповідач звернувся до позивача з листом про продовження терміну дії договору лише 17.01.2020 (вхідний № 11/00453), тобто за 10 днів до закінчення терміну дії договору, що є порушенням порядку продовження договору, визначеного сторонами у п. 5.20 договору.
У разі наміру позивача припинити договір оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, він на виконання вимог, визначених частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” повинен протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору зробити про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом від 12.02.2020 № 12/02-15-ПО дію договору оренди від 28.04.2011 № 12/02-4411-ОД було припинено з 28.01.2020, про що відповідач був повідомлений листом від 18.02.2020 № 11-02-01044, тобто протягом строку, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем подано до матеріалів справи фіскальний чек поштового відправлення.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта про неотримання ним повідомлення позивача про припинення договору оренди та про неналежність доказу, наданого позивачем на підтвердження направлення цього повідомлення, оскільки на момент припинення дії договору оренди не визначено норми зобов'язального характеру, яка чітко встановлює необхідність направлення повідомлення про припинення договору оренди виключно цінним листом з описом вкладення. До того ж, дії відповідача щодо передачі орендованого майна балансоутримувачу на умовах, визначених в Наказі від 12.02.2020 № 12/02-15-ПО, а саме щодо визначення в акті повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між орендарем та балансоутримувачем, дати припинення договору оренди - 28.01.2020, свідчать про отримання відповідачем спірного повідомлення позивача.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (стаття 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на орендаря.
Орендоване приміщення було повернуто балансоутримувачу за актом приймання-передачі від 05.08.2021, про що позивач був повідомлений листом № 16.7/1922а від 05.08.2021.
Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що неповернення об'єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України заявленої позивачем до стягнення неустойки за період з 15.02.2020 по 15.06.2021.
За приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про неправомірне нарахування неустойки за користування орендованим майном після спливу строку оренди в обсязі 100% без розподілу між державним бюджетом (70%) та балансоутримувачем (30%), оскільки зі змісту ч. 2. ст. 785 Цивільного кодексу України вбачається, що нарахування неустойки відноситься виключно до компетенції наймодавця (орендодавця) та не розповсюджуються на балансоутримувача. Зазначеною нормою передбачено нарахування неустойки у подвійному розмірі від орендної плати та не передбачається можливість її поділу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно нараховано неустойку на 100% орендної плати, яка в подальшому підлягає стягненню до Державного бюджету за неправомірне використання державного майна без договору оренди.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України та умов п. 3.11. договору щодо обов'язку сплати орендарем орендної плати до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно, безпідставними є і доводи апелянта про необґрунтованість розміру заявленої до стягнення неустойки, зокрема внаслідок врахування позивачем індексації орендної плати.
Крім цього, відповідачем не подано до матеріалів справи контррозрахунку суми неустойки, яка на його думку підлягала стягненню у зв'язку з припиненням дії договору.
Також, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховані сплачений відповідачем у 2011 році завдаток у загальному розмірі 11 722,52 грн. та сплачені відповідачем суми в період з 28.01.2020 (дата припинення договору оренди) по 05.08.2021 (дата повернення майна), з огляду на наступне.
Так, предметом позову по цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за неправомірне використання державного майна без договору оренди. Водночас, апелянт вважає неправомірним при ухваленні рішення судом першої інстанції про стягнення неустойки неврахування сум завдатку та платежів, які здійснені відповідачем протягом часу, після припинення дії договору. Проте, зазначені апелянтом суми оплат не стосуються предмету спору, оскільки мають відмінну від предмету спору правову природу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно розглянуто позовні вимоги без врахування зазначених платежів. Судова колегія звертає увагу відповідача, що Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" має право звернутися з окремим позовом про стягнення на свою користь сум, сплачених ним в період з 28.01.2020 (дата припинення договору оренди) по 05.08.2021 (дата повернення майна), у випадку їх безпідставної сплати, а також про стягнення суми завдатку.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 08.12.2021р. відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021р. у справі № 904/6219/21 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 21.06.2022 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя В.Ф. Мороз