Справа № 726/2187/21
Провадження № 1-кп/726/50/22
Категорія 97
22.06.2022 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021260000000317 від 01.09.2021 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іссик Алма-Атинської області Казахстан, проживаючого у АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст.357 КК України,- суд
В судовому засіданні було встановлено, що в період весна - літа 2014 року по 29.09.2021 року обвинувачений ОСОБА_4 з метою незаконного примушування виконати цивільно-правове зобов'язання, усної домовленості, а саме повернення потерпілим ОСОБА_6 борг в сумі 1000 дол. США, знаходячись в Садгірському районі міста Чернівці, погрожував насильством, яку потерпілий сприйняв як реальну, щоб повернути свої гроші.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, усної угоди чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим без ознак вимагання.
Разом з цим, в період часу з квітня 2019 по 25.07.2019, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи на одній із вулиць Садгірського району м. Чернівці, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та, як наслідок, незаконно заволодіти коштами потерпілого ОСОБА_6 у сумі 1 000 доларів США, вкотре пред'явив незаконну вимогу про передачу на його користь вказаної суми коштів. В цей же час, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що у потерпілого ОСОБА_6 відсутні кошти, з метою спонукання потерпілого до передачі вищевказаних коштів, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, пред'явив ОСОБА_6 незаконну вимогу про передачу йому паспорта громадянина України, виданого на ім'я останнього.
ОСОБА_6 , знаходячись на одній із вулиць Садгірського району м. Чернівці, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, сприймаючи неодноразові погрози ОСОБА_4 щодо застосування до нього фізичного насильства реальними, внаслідок примусу ОСОБА_4 , передав останньому свій паспорт громадянина України на ім'я « ОСОБА_6 », серія та номер НОМЕР_1 , виданий Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області від 02 березня 2006 року, який ОСОБА_4 незаконно та без належних на те підстав утримував у себе до 29.09.2021.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, тобто незаконне заволодінні будь-яким способом паспортом.
В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що знає потерпілого з юності, він неодноразово позичав у нього гроші, маленькі суми, 200-300 гривень, які завжди віддавав, складав враження нормальної людини. 2014 році весною, приблизно у квітні чи травні, ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією створення бізнесу, продажу парфумерії, пояснив що товари возить із-за кордону тітка Величка, дохід передбачав 2000 доларів в місяць. З собою мав зразки парфумерної продукції. Спочатку ОСОБА_9 відмовив йому бо не хотів влізати в новий бізнес та не довіряв Величку при веденні бізнесу. Однак той вказав, що бізнес рентабельний, втрат бути не може, у випадку втрат він поверне вказану суму плюс 30%. На СТО у присутності ОСОБА_10 та працівника СТО (призвіще не пам'ятає) ОСОБА_11 видав ОСОБА_12 11 тисяч гривень ( на той час це еквівалент 1000 дол.США по курсу НБУ) та вони склали боргову розписку, зобов'язувався повернути 1000 доларів США, які мав повернути через 3 місяці плюс 30 відсотків. Величко повинен був займатися орендою та обладнанням та безпосередньо торгівлею. ОСОБА_11 повинен був займатись податками, підвозом товара та надати гроші. Домовились зустрітись через тиждень. Через тиждень ОСОБА_8 прийшов на СТО сказав що все йде по плану, однак витрати виявились більшими ніж очікувалось а тому йому потрібно ще 3500 гривень та склали розписку на аркуші зошита. Кінцева сума боргу стала 1300 доларів. Однак Величко більше не являвся, дома був відсутній, на зв'язок не виходив. Літом-осінню ОСОБА_8 гроші не віддав, казав що є проблеми з доставкою товару, свідком такої розмови була ОСОБА_13 . Величко почав дурити, казав що влаштується на роботу, позичить у батька чи у брата. У подальшому зустрічі уникав. На кожній зустрічі обіцяв повернути, чекав. Зимою 2014 року, у якості погашення боргу, Величко привіз електроінструменти (вакуумний станок який украв у І.Павлова), бензопила штіль яку вкрав у тьоті, болгарки, дрелі, перфоратори, які украв на будівництві. ОСОБА_11 нічого з цього не взяв. У 2015 році при зустрічі біля магазину, потерпілий розповів обвинуваченому, що першу суму з другом ОСОБА_14 програли у ігрові автомати, другу суму яку він взяв, він також програв у гральні апарати. У 2015 році ОСОБА_11 їздив у Польщу на вантажівці. Йому подзвонив ОСОБА_15 та забажав віддати 800 доларів. Обіцяли зустрітись по приїзду. Зустрілись у 38 школі міста Чернівці, однак ОСОБА_15 на зустрічі вказав що програв ці гроші у гральні апарати. Вказав також, що ці гроші вкрав у своєї тітки. ОСОБА_11 вирішив поговорити з родичами ОСОБА_15 , однак результату це не принесло. У 2016 році Величко намагався ігнорувати ОСОБА_16 , тікав від нього, переховувався. Однак у них відбулась випадкова зустріч у парку. Пішла мова про гроші, ОСОБА_8 витягнув ніж та почав погрожувати ОСОБА_17 , казав забудь про гроші. Довелось вдарити ОСОБА_18 та забрати у нього ніж, бо він почав реально наносити удари ним і якщо б не захищатися то можна було загинути. У подальшому ОСОБА_15 прийшов та запропонував купити ОСОБА_17 будівельні матеріали, які зобов'язався оплатити у рахунок погашення боргу, на що ОСОБА_11 погодився. Обравши товари, на касі йому нічого не дали. У подальшому вони їздили по магазинах, щоб обрати товари, однак у магазинах йому нічого не продали. Після цього ОСОБА_8 сам запропонував залишити ОСОБА_17 свій паспорт у якості застави, до виконання ним своїх боргових зобов'язань, на що ОСОБА_11 погодився. Після цього ОСОБА_8 знов зник. Протягом цього періоду, до ОСОБА_19 приїжджали люди, які погрожували йому розправою, просили щоб він не вимагав у Величка гроші. У подальшому обвинувачений поїхав у Норвегію на роботу. До 2020 року, він був в Україні всього два рази. Їздив у Польщу на лікування. У 2021 році обвинувачений працював перевізником, після чого повернувся до України, робив ремонт допомагав батькам. В червні 2021 року зустрів потерпілого, поцікавився чи може віддати йому борг. Той вказав, що він влаштувався на роботу, збирає гроші, щоб віддати борг. Сказав, що в серпні віддасть всю суму. 20 серпня ОСОБА_11 прийшов до Величка, однак той сказав, що віддасть гроші 30 серпня оскільки він отримає зарплату та позичить у родичів, зможе віддати повну суму. Одна 30 серпня не з'явився. Натомість з'явився 14 вересня та просив віддати паспорт, бо хоче влаштуватись на роботу. Але обвинувачений йому паспорт не віддав, пообіцяв віддати коли той почне погашати борг. Після цього потерпілий пообіцяв віддати частину боргу, однак у подальшому цього не зробив. 26 числа зустрів ОСОБА_18 , який вказав, що 27 числа мама пришле йому гроші. За домовленістю 27 числа ОСОБА_11 прийшов до дому ОСОБА_20 . Проте останній сказав що гроші не зібрав. ОСОБА_8 віддав йому телефон, щоб подивитися скільки разів телефонував мамі за кордон, щоб та переслала гроші , але чомусь не брала слухавку, взяв біту та почав бити ОСОБА_21 . Обвинувачений почав тікати. ОСОБА_8 завдав йому декількох ударів бітою. ОСОБА_11 придавив ОСОБА_12 руку внаслідок чого біта випала з його рук. Після цього ОСОБА_16 забрав біту та пішов. Зустрів знайомого ОСОБА_9 , який попросив його підвести. У подальшому виявив що у нього зник телефон, повернулись до Величка де у дворі знайшов телефон. Після цього поїхав у лікарню, однак так туди і не потрапив. 29 вересня вийшовши з дому, побачив потерпілого, який сказав, що привіз йому 6000 гривень. Віддав йому ці гроші та пообіцяв віддати іншу частину у подальшому. Після чого був затриманий. ОСОБА_22 пояснив, що у нього є боргова розписка, однак працівники поліції проігнорували даний факт і під час обшуку її знищили, щоб сфальсифікувати справу кримінальну. Привезли до поліції. Надали йому адвоката, провели огляд, виявили тілесні ушкодження та відвезли до лікарні.
7 жовтня до нього прийшов слідчий та запропонував йому вирішити питання за 13 тисяч доларів. ОСОБА_11 спочатку погодився, однак потім вирішив захищати свої права у законному порядку. 20 жовтня обвинувачений сказав слідчому що таких грошей у нього нема, після чого слідчий знизив суму хабаря до 8 тисяч доларів. Однак ОСОБА_11 відмовився.
Крім того, обвинувачений заперечує проти обставин викладених у допиті потерпілого та вказує, що вони є вигаданими. Зазначає, що деякі документи були сфальсифіковані слідчим, деякі зникли з матеріалів справи.
Наголошує, що не погрожував потерпілому смертю, натомість мав намір повернути свої власні кошти. Погрожував йому на емоціях та як би то виховного характеру, щоб спонукати ОСОБА_23 віддати борг, не мав намірів завдавати йому тілесних ушкоджень і ніколи цього не робив, за виключенням випадку у парку в Садгірському районі міста Чернівці де потерпілий напав на нього з ножем і він вимушений був захиститися. Окрім того вказує, що дві підписані потерпілим розписки зникли. Першу з них він загубив сам, а друга зникла під час вчинення слідчих дій. Уточнив, що у 2014 році, позичав у гривнях гроші. Однак переводили у долари по курсу. Загальна сума боргу склала 1300 доларів. Окрім того, потерпілий сам вручив йому свій паспорт, ОСОБА_16 не вимагав його передачі. В подальшому не віддавав паспорт, бо хотів його провчити.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що приблизно сім років назад до нього прийшов обвинувачений та дав йому таблетки субитекс, у яких є наркотична речовина. Потерпілий сказав, що у нього не має грошей заплатити за них, проте ОСОБА_24 сказав, що потім розрахуємось і пішов лишивши таблетки потерпілому. Потім обвинувачений неодноразово бив його, висловлював погрози, були удари по обличчю, подряпини, викрутку в руку вставляв, удари дома наносив. Конкретно дати та роки не пам'ятає. На обліку у нарколога відповів, що не знаходиться, але лікується зараз від вживання наркотичними засобами. Гроші для початку бізнесу не брав у обвинуваченого. ОСОБА_8 не бив битою обвинуваченого. Жити допомагає мама, яка знаходиться за кордоном. Коли саме та при яких обставинах обвинувачений забрав паспорт чітко не пам'ятає. Інструмент не приносив обвинуваченому. Більше нічого пояснити не може.
Свідок ОСОБА_25 пояснив, що він є батьком обвинуваченого. Його син ОСОБА_24 ніколи не був бандитом, служив у армії, створив підприємство, їздив на заробітки за кордон. Багато років знали, що син позичив потерпілому гроші. Ніколи не вимагав ні у кого гроші силою, проживав разом з батьками. Приблизно у 2016-2017 роках ОСОБА_24 проживав окремо з жінкою, потім вони розлучилися і жив разом з батьками. Перебував за кордоном приблизно 4 роки. Величка давно не бачив. Він був сусідом у них. Обшук проводився без участі ОСОБА_26 , присутні були мати його та свідок ОСОБА_25 . Під час обшуку знайшли паспорт Величка, биту. Чув, що ОСОБА_15 заборгував десь 1000 доларів США. Під час обшуку просив зачекати адвоката, проте працівники поліції повідомили, що обшук проводять без адвоката.
Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що ОСОБА_8 є племінник її. Свідок не продає ні парфумерію ні побутову техніку. Щодо бізнесу ОСОБА_8 не звертався. Обвинуваченого не знає, ніколи не бачила. Щодо їх конфлікту нічого не знає і не чула раніше. З потерпілим дуже рідко бачились і спілкувалися. Нещодавно дізналася про хворобу ОСОБА_18 яка стосується вживання наркотиків.
Свідок ОСОБА_28 , яка є сестрою потерпілого пояснила суду, що одного ранку був випадок, коли вона збиралася на роботу прийшов обвинувачений до її брата і у них була сутичка, вона викликала поліцію і ОСОБА_29 забрали. Це було приблизно 5 років назад. Дати та роки не пам'ятає. Вони як-бито шарпались. Щодо наркотичних засобів їй не відомо нічого. Щодо боргів брата нічого не чула. Вони разом проживають. Проте розказала, що її брат раз на місяць був приходив битий і казав їй, що побив ОСОБА_24 його, але свідок особисто не бачила цього. Бачила одного разу як біля ОСОБА_30 у ОСОБА_31 місто Чернівці ОСОБА_16 забрав паспорт у ОСОБА_32 . Потім бачила листи з банку приходили. Це все, що їй відомо.
Свідок ОСОБА_33 суду показав, що одного дня прийшов до ОСОБА_34 і побачив як ОСОБА_35 бився із обвинуваченим через двері. Штовхалися дверима, була біта, ОСОБА_33 просто спостерігав. Далі ОСОБА_36 вийшов на вулицю та підвіз свідка куди йому потрібно було. Щодо обставин штовханини нічого не відомо. Щодо боргу не знає нічого. Ця ситуація трапилась приблизно перед затриманням обвинуваченого. ОСОБА_11 був за кордоном, заробляв гроші тривалий час. В машині , ОСОБА_9 лиш сказав що це із-за боргу , типу ОСОБА_35 щось винен ОСОБА_9 . Біта була у ОСОБА_34 , обвинувачений її витягнув із - за дверей та зачинив двері.
Свідок ОСОБА_37 пояснила, що знає обвинуваченого і потерпілого вже давно вони були сусідами. Потім ОСОБА_37 була громадською дружиною обвинуваченого , але вони давно розлучилися. Тоді у обвинуваченого був бізнес і ОСОБА_38 у нього позичав гроші на відкриття бізнесу. Потерпілий тоді писав розписку, це приблизно у 2014 році було, місяць не пам'ятає, але на вулиці було тепло. ОСОБА_37 тоді теж розписалася у розписці та ще один працівник тоді присутній був. Але де сьогодні ця розписка їй не відомо.
Свідок ОСОБА_39 є сестрою рідною обвинуваченого, щодо обставин справи дізналася після затримання ОСОБА_9 . Пояснити нічого не може більше.
Свідок захисту ОСОБА_40 пояснив, що товаришує з дитинства з обвинуваченим і потерпілим. Приблизно у 2018 році ОСОБА_8 повідомив йому, що має віддати ОСОБА_17 гроші в сумі 1000 дол. США. Інші деталі йому не відомі.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст.357 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
- витяг з ЄРДР про кримінальне провадження № 12021260000000317 від 01.09.2021 року та 29.10.2021 року, відомості до якого внесено на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 31.08.2021 року, відповідно до змісту якої, 20.08.2021 року до нього прийшов ОСОБА_4 та почав вимагати повернення боргу у розмірі 1000 доларів США, після чого наніс декілька ударів по обличчю та вимагав передати йому паспорт у якості застави. ОСОБА_6 передав паспорт ОСОБА_4 . У подальшому, а саме 25.08.2021 року, під час їхньої випадкової зустрічі, ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_6 повинен передати йому грошові кошти до 10.09.2021 року, погрожував життю у випадку невиконання зобов'язання, вказав що, якщо той не віддасть гроші, то робота йому більше не знадобиться. ОСОБА_6 вказав також про відсутність у нього будь-яких фінансових зобов'язань перед ОСОБА_4 ;
- протокол про прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 31.08.2021 року та 27.10.2021 року;
- постанова про створення слідчої групи від 01.09.2021 року, повідомлення про початок досудового розслідування від 01.09.2021 року та від 27.10.2021 року, постанова про призначення групи прокурорів та визначення старшого групи прокурорів від 01.09.2021 року, 29.09.2021 року та 28.10.2021 року, постанова про призначення слідчого від 27.10.2021 року; постанова про об'єднання досудових розслідувань від 29.10.2021 року, постанова про заміну групи прокурорів та визначення старшого групи прокурорів від 05.11.2021 року, постанова про продовження строку досудового розслідування від 24.11.2021 року, постанова про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та шифрування даних про обставини вчинення кримінального правопорушення від 01.09.2021 року, постанова про уточнення обставин провадження від 21.10.2021 року;
- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 28.09.2021 року та висновок експерта № 986 екс від 28.09.2021 року, згідно висновків якої, при проведенні експертизи, у ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден з синцями по задньо-внутрішній поверхні в середній третині лівого передпліччя та на передній поверхні лівої вушної раковини, синець в лівій завушній ділянці. Дані тілесні ушкодження виникли одне в слід за одним за короткий проміжок часу в результаті не менш як двократної травмуючої дії тупих твердих предметів, по строку та обставинам можуть відповідати обставинам, викладеним у постанові (згідно якої, у відповідності до пояснень потерпілого, 27.09.2021 року ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 ударів дерев'яною биткою) і відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої дії (аудіо відео контрою за особою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ) від 01.09.2021 року, та ухвалами слідчого судді Чернівецького апеляційного суду від 03.09.2021року, якими було надано дозвіл на проведення таких негласних слідчих дій;
- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.09.2021 року, постановою про проведення освідування ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 03.09.2021 року, доручення про проведення негласних слідчих дій у порядку ст. 40 КПК України від 03.09.2021 року
- рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 1 відділу ОСР в Чернівецькій області ДСР НП України Томульця Д від 29.09.2021 року про надання дозволу на видачу з видатків спеціального призначення ДСР НПУ коштів у розмірі 6000,00 гривень;
- протокол огляду грошових коштів від 29.09.2021 року у присутності двох понятих, яким зафіксовано огляд грошових коштів на загальну суму 6000,00 гривень, 6 купюр номіналом 200,00 гривень та 48 купюр номіналом 100,00 гривень із відповідними серією та номером;
- протокол особистого освідування потерпілого від 29.09.2021 року, на тілі якого зафіксовано тілесні ушкодження, а саме на лівому вусі та передпліччі, на голові за лівим вухом;
- Протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 30.09.2021 року, згідно якого, під час огляду громадянину ОСОБА_6 видано технічні засоби аудіо-, відеоконтролю особи, а також заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 6000,00 гривень.
В подальшому, приблизно о 14:21 ОСОБА_6 прибув до подвір'я ОСОБА_29 за адресою АДРЕСА_1 та почав кликати останнього. Приблизно о 26 ОСОБА_4 вийшов, після чого розпочався діалог, в якому останній почав висловлювати свої вимоги про передачу коштів ОСОБА_6 , взамін яких, той зможе отримати назад свій паспорт. В розмові обвинувачений просив віддати своє, а не чуже та не розуміє скільки можна потерпілому ходити і обіцяти, проте не виконувати свої зобов'язання. Потерпілий погодився з цим і обговоривши механізм передачі всієї необхідної суми існуючого боргу та погрожуючи неприємностями у разі невиплати ОСОБА_4 приблизно о 14:30 отримав від ОСОБА_41 6000 (шість тисяч) гривень заздалегідь ідентифікованими купюрами.
В подальшому приблизно о 14.33 ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції;
- протоколи про результати проведення негласної слідчої дії від 11.11.2021 року, де вказано про отримання інформації, яка може мати джерелом доказів та яка збережена на цифровому носії mikro SD № 890 t, mikro SD № 891 t;
- відеозаписи проведених негласних слідчих дій та протокол дослідження інформації, отриманої при застосування технічних засобів від 22.11.2021 року із яких вбачається, що 14.09.2021 року ОСОБА_6 з'являється до будинковолодіння ОСОБА_4 та починає розмову. У розмові просить ОСОБА_4 віддати йому паспорт, який той забрав. ОСОБА_4 зазначає про необхідність повернути йому грошові кошти в обмін на паспорт, при цьому вказує, що очікує повернення грошей вже протягом кількох років та погоджується на погашення боргу частинами. При цьому ОСОБА_4 зазначає що йому набридло чекати поки ОСОБА_6 врешті решт виконає свої зобов'язання, запитує у останнього чому той постійно бігає до нього з обіцянками, наголошує, що просто хоче забрати те, що йому належить. У розмові ОСОБА_6 не заперечує про те, що дійсно позичав у ОСОБА_4 грошові кошти та говорить, що має намір їх повернути частинами, зокрема попросить 6000,00 гривень у матері. Разом із тим, із розмови не виявляється можливим встановити обставини, за яких потерпілий позичив у ОСОБА_4 грошові кошти та розмір такої позики.
У розмові ОСОБА_4 вказав, що у випадку, якщо ОСОБА_6 й надалі не буде виконувати своє грошове зобов'язання, він знайде його та зламає йому колінну чашечку, внаслідок чого, останній залишиться інвалідом.
Окрім того, 29.09.2021 року, ОСОБА_6 знов прибув до будинковолодіння ОСОБА_4 , де вони обговорили грошову суму, яку останній має повернути обвинуваченому. ОСОБА_6 вказав, що вказану суму віддаватиме частинами. При цьому потерпілий передав обвинуваченому 6000,00 гривень. ОСОБА_4 пообіцяв віддати ОСОБА_6 його паспорт ввечері, оскільки зараз у нього немає часу та попередив, щоб останній не бігав від нього та не ховався, а навпаки, провів із ним нормальну розмову у якій вони зможуть про все домовитись. Наголосив, якщо той буде від нього переховуватись, він його наступного разу знайде;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.09.2021 року, якою підтверджується затримання ОСОБА_4 та протокол особистого освідування затриманого на наявність тілесних ушкоджень від 29.09.2021 року, з якого вбачається, що на момент затримання у ОСОБА_4 було виявлено почервоніння на правому передпліччі;
- відеозапис затримання ОСОБА_4 , протокол огляду предметів, які були виявленні у останнього при його затриманні, а саме грошові кошти на загальну суму 3623 гривень, 500 доларів США та 250 Євро та розписка ОСОБА_25 , якому у подальшому було передані вилучені грошові кошти.;
- протокол огляду грошових коштів у розмірі 6000, 00 гривень від 02.10.2021 року та постанова про визнання вказаних грошових коштів речовими доказами;
- протокол огляду предметів від 04.10.2021 року, постановою про визнання речовими доказами предметів: мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A7», IMEI НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , заявою адвоката ОСОБА_42 про отримання речей, а саме 4-х ключів;
- відеозапис обшуку автомобіля та протокол обшуку від 29.09.2021 року, згідно якого було проведено обшук у автомобілі «Citroen C4» внаслідок якого вилучено паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , паспорт для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_4 , паспорт громадянина Румунії на ім'я ОСОБА_43 , два мобільних телефона «Samsung», мобільний телефон «NOKIA», протокол огляду вказаних речей;
- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.09.2021 року про надання дозволу на проведення обшуку у житлі та іншому володінні за місце проживання ОСОБА_4 ;
- відеозапис обшуку та протокол обшуку будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 29.09.2021 року в ході якого виявлено та вилучено великий металевий ніж, металеву битку червоного кольору, паспорт на ім'я ОСОБА_6 , картку Приватбанк;
- постанова про проведення експертизи холодної зброї від 06.10.2021 року та висновок експерта № СЕ-19/126-21/7820-ХЗ від 11.10.2021, згідно якого виявлений металевий ніж та битка червоного кольору не є холодною зброєю, постанова про визнання речовим доказом;
- клопотанням про арешт майна від 01.10.2021 року та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.10.2021 року про накладення арешту на металеву битку;
- протокол огляду паспорта громадянина України ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 04.10.2021 року та постанова про визнання речовим доказом такого паспорту;
- розписка ОСОБА_6 від 27.10.2021 року про отримання належного йому паспорта громадянина України та заява ОСОБА_42 від 18.10.2021 року про отримання ним трьох мобільних телефонів;
- лист начальника ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» № 7/4241 від 04.10.2021 про встановлення факту наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, довідка медичної частини № 33 філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» від 01.10.2021 року згідно якої у ОСОБА_4 було виявлено почервоніння по задній поверхні правого плеча, письмові пояснення ОСОБА_4 , у яких він пояснив, що отримав вказані тілесні ушкодження в ході сутички 27.09.2021 року, клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення судово-медичної експертизи на предмет визначення механізму, тяжкості та характеру виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень від 30.11.2021 року, постанова про призначення судово-медичної експертизи від 02.12.2021 року та висновок експерта № 1185 мд від 07.12.2021 року із якої вбачається, що ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному лікуванні в міській медичні частині № 33 з 29.09.2021 року по 04.10.2021 року, у представлених медичних документах будь-яких тілесних ушкоджень не було виявлено.
Так, у судовому засіданні встановлено, що між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 мали місце цивільно-правові зобов'язання за якими: потерпілий заборгував обвинуваченому суму грошових коштів, які не мав наміру повертати, які були передані в рахунок початку бізнесу. Що стверджується показами обвинуваченого ОСОБА_4 , які узгоджуються з поясненнями свідків: ОСОБА_37 , ОСОБА_40 та ОСОБА_44 , даними в судовому засіданні, тобто здобутими судом у відповідності до положень ч.4 ст.95 КПК України, якою передбачено, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу, а тому згідно ч.1 ст. 86 КПК України є допустимими доказами.
Твердження сторони обвинувачення про те, що відомості отримані судом з показів свідків захисту безпосередньо в судовому засіданні, не можуть буди допущені в якості доказів, бо не відкриті стороні обвинувачення та інше, спростовуються висновком ВС викладеним у Постанові ВС від 17.03.2020. Справа № 691/1358/15-к про те, що: 1) показання свідків не віднесено до переліку доказів, які за змістом ч. 6 ст. 290 КПК сторона захисту зобов'язана відкривати стороні обвинувачення; крім того, КПК не зобов'язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання свідків захисту під час досудового розслідування; 2) виникнення обов'язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов'язане із наявністю відповідного запиту від прокурора.
Суд визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_4 про відсутність у його діях корисливого мотиву, оскільки його умисел був спрямований на примусове повернення своїх коштів, при цьому судом встановлено факт, що дії ОСОБА_4 спрямовані на примушування потерпілого ОСОБА_6 до виконання цивільно-правового зобов'язання, тобто повернення боргу (грошових коштів), отриманих від ОСОБА_4 по усній угоді для початку бізнеса.
На думку суду, обвинувачений ОСОБА_4 маючи на меті отримати від потерпілого ОСОБА_6 заборговану йому суму грошових коштів в розмірі 1000 дол. США, застосувавши до потерпілого усну погрозу насильства над потерпілим вимогу про повернення коштів, примусивши потерпілого до виконання цивільно-правового зобов'язання. Про такий зміст суб'єктивної сторони вчинених ОСОБА_4 дій свідчать дані, що містяться в показаннях обвинуваченого про те, що з потерпілим він зустрівся з метою урегулювати конфлікт із приводу небажання ОСОБА_6 повертати належні йому грошові кошти в сумі 1000 дол.США. Зазначені обставини вбачаються з відео оглянутого в судовому засіданні, де потерпілий не заперечує факту, що має повернути кошти, але не має можливості одразу всю суму віддати, який також стверджував про те, що обвинувачений вимагав у нього повернути заборговані грошові кошти. Однак, після того як потерпілий ОСОБА_6 відмовився повертати кошти та уникав обвинуваченого тривалий період часу, ОСОБА_4 застосував до потерпілого погрозу насильства, яке виразилося у фразу «зроблю інвалідом або нанесу удар по колійній чашечки».
Встановлені обставини вчинення злочину свідчать про відсутність у діях ОСОБА_4 вимоги передачі чужого майна (вимаганні), вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. В той же час, в діях обвинуваченого наявний умисел, спрямований на примусове повернення коштів шляхом спонукання потерпілого ОСОБА_18 протизаконними способами до виконання реально існуючого цивільно-правового зобов'язання, яке він мав виконати, а тому підлягають кваліфікації за ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань.
Судом встановлено факт існування цивільно-правового зобов'язання між потерпілим та обвинуваченим, про що стверджував ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_40 та ОСОБА_33 допитані в судовому засіданні, хоч існування таких заперечував потерпілий ОСОБА_6 .
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати як примушування до виконання цивільно - правового зобов'язання, тобто виконати усну угоду з усною погрозою насильства над потерпілим за відсутності ознак вимагання - є складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України.
Зібрані у справі та перевірені судом докази безумовно дають підстави стверджувати, що умисел, мета та дії ОСОБА_4 були направлені на примусове повернення потерпілим боргу (грошових коштів), які ОСОБА_6 заборгував ОСОБА_17 , тобто на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань про що ствердив в суді обвинувачений. При цьому, для досягнення своєї мети ОСОБА_4 примушував словесно погрожуючи потерпілому до виконання.
Пояснення потерпілого ОСОБА_6 щодо обставин, способу та локалізації нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними доказами, проте висновок судово-медичної експертизи №986екс від 28.09.2021 року щодо отриманих потерпілим легких тілесних ушкоджень не підтверджує без сумніву суду, що отримані тілесні ушкодження були нанесені саме ОСОБА_4 .
Наведене дає підстави стверджувати те, що дії ОСОБА_4 були пов'язані із посяганням на порядок виконання цивільно-правових зобов'язань - «основний безпосередній об'єкт» за відсутності ознак вимагання злочину, передбаченого ст. 355 КК України, яким супроводжується примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань.
«Об'єктивна сторона» кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 355 КК України вчиняється у формі примушування, тобто вимоги, пов'язаної із застосування насильства до потерпілого.
«Суб'єктивна сторона» кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 355 КК України, характеризується прямим умислом і спеціальною метою примусити потерпілого виконати чи не виконати «цивільно-правове зобов'язання» - це цивільне правовідношення, учасники якого мають права та/або обов'язки, спрямовані на опосередкування динаміки цивільних відносин: передачу майна, виконання роботи, надання послуг,сплату грошей тощо (ст. 509 ЦК).
«Предметом» примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань можуть бути гроші, майно, право на майно, дії майнового характеру, які є об'єктом цивільно-правового зобов'язання.
Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст.355 КК України, вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги виконати чи не виконати цивільно-правове зобов'язання, поєднаної із зазначеними вище способами впливу на потерпілого, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.
Наведене у своїй сукупності указує на наявність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_6 за відсутності ознак вимагання.
За вимогами закону у ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення в сторону його обтяження, та має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Органом досудового слідства було пред'явлено обвинувачення, а саме сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду у повному обсязі, наступного змісту, а саме:
З метою незаконного заволодіння чужим майном - грошовими коштами, шляхом пред'явлення незаконної вимоги, яка супроводжується погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (вимагання), ОСОБА_4 , знаючи, що у 2014 році між ним та ОСОБА_6 відбувались неправомірні дії, пов'язані з передачею (незаконним збутом) лікарського засобу «Subutex», який містить в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, чітко усвідомлюючи, що будь-які належні підстави для того відсутні, вирішив висунути ОСОБА_6 вимогу передачі грошових коштів у сумі 1 000 (одна тисяча) доларів США.
З метою реалізації свого злочинного плану, направленого на отримання від ОСОБА_6 грошових коштів шляхом вимагання, ОСОБА_4 в період часу з квітня 2019 року по 20.08.2021 року, переслідуючи корисливу мету, з певною періодичністю приходив по місцю проживання ОСОБА_6 за адресою, АДРЕСА_2 , де погрожуючи вбивством та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень неодноразово пред'являв ОСОБА_6 незаконну вимогу про передачу на його користь грошових коштів сумі 1 000 (одна тисяча) доларів США.
Разом з цим, в період часу з квітня 2019 по 25.07.2019, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи на одній із вулиць Садгірського району м. Чернівці, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та, як наслідок, незаконно заволодіти коштами потерпілого ОСОБА_6 у сумі 1 000 доларів США, вкотре пред'явив незаконну вимогу про передачу на його користь вказаної суми коштів. В цей же час, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що у потерпілого ОСОБА_6 відсутні кошти, з метою спонукання потерпілого до передачі вищевказаних коштів, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, пред'явив ОСОБА_6 незаконну вимогу про передачу йому паспорта громадянина України, виданого на ім'я останнього.
ОСОБА_6 , знаходячись на одній із вулиць Садгірського району м. Чернівці, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, сприймаючи неодноразові погрози ОСОБА_4 щодо застосування до нього фізичного насильства реальними, внаслідок примусу ОСОБА_4 , передав останньому свій паспорт громадянина України на ім'я « ОСОБА_6 », серія та номер НОМЕР_1 , виданий Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області від 02 березня 2006 року, який ОСОБА_4 незаконно та без належних на те підстав утримував у себе до 29.09.2021.
В подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість отримання від потерпілого ОСОБА_6 грошових коштів шляхом вимагання, під приводом надуманого боргу, вчинив ще ряд протиправних дій по відношенню до останнього.
Зокрема, 20.08.2021 близько 17:00 годині, ОСОБА_4 прибув додому до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де маючи при собі в руках предмет у вигляді дерев'яної рукоятки від лопати, якою намагався вдарити потерпілого та погрожував вбивством у разі ненадання на його користь коштів у сумі 1 000 доларів США, продовжував вимагати передати йому зазначені грошові кошти.
ОСОБА_6 , сприймаючи погрози ОСОБА_4 як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, усвідомлюючи реальність намірів ОСОБА_4 , висловив останньому свою згоду на передачу в подальшому коштів у сумі 1000 доларів США. Отримавши таку згоду на передачу коштів, ОСОБА_4 покинув помешкання ОСОБА_6 .
В подальшому, 14.09.2021 року о 15:30 годині ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_4 по місцю проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , де підтвердив раніше надану ним згоду на передачу ОСОБА_4 коштів у сумі 1000 доларів США, сформовану внаслідок погроз вбивством та заподіяння тілесних ушкоджень, а також висловив ОСОБА_4 прохання про повернення його паспорта громадянина України.
Однак, ОСОБА_4 повідомив, що поверне ОСОБА_45 , паспорт громадянина України лише після отримання грошових коштів в розмірі 1000 доларів США, вимогу про передачу яких він висловив раніше. При цьому, ОСОБА_4 повторно пред'явив незаконну вимогу про передачу на його користь грошових коштів, погрожуючи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Далі, 27.09.2021 приблизно о 19:00 годині, ОСОБА_4 з метою доведення свого злочинного умислу до бажаного результату та як наслідок незаконного заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_6 , взявши із собою металеву біту, прибув до останнього додому за вищевказаною адресою, де продовжив вимагати від ОСОБА_6 передати кошти в сумі 1 000 доларів США, що еквівалентно 26 642,2 грн. (згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 27.09.2021).
При цьому, з метою демонстрації сили та створення у ОСОБА_6 відчуття небезпеки за своє життя та здоров'я, ОСОБА_4 , погрожуючи вбивством, використовуючи заздалегідь підготовлену металеву биту, наніс ОСОБА_6 декілька ударів по голові та тілу, завдавши йому тілесних ушкоджень у вигляді: садна з синцями: по задньо-внутрішній поверхні в середній третині лівого передпліччя; на передній поверхні лівої вушної раковини, синця в лівій завушній ділянці, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи №986екс від 28.09.2021 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Усвідомивши, що внаслідок нанесених ним ударів бітою, ОСОБА_6 сприймає погрози ОСОБА_4 щодо вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, як реальні, покинув помешкання ОСОБА_6 , тим самим підтвердивши свої попередні неодноразові вимоги щодо передачі коштів.
В подальшому, 29.09.2021 приблизно о 14:30 год., при наступній зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , останній продовжуючи висловлювати погрози щодо вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 в черговий раз підтвердив свою вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1000 доларів США, дозволивши при цьому передати їх частинами.
В цей же час, ОСОБА_6 , усвідомлюючи реальність погроз ОСОБА_4 передав останньому грошові кошти в сумі 6 000 гривень, як частину від раніше встановленої ОСОБА_4 загальної суми в розмірі 1000 доларів США, після чого ОСОБА_4 затриманий працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимозі передачі чужого майна (вимаганні), вчиненому з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
З врахуванням фактичних обставин справи, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), суд приходить до переконання, що висунуте в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.189 КК України, без зміни фактичних обставин справи, лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення слід змінити на менш тяжке за ч.1 ст.355 КК України, що покращує становище особи.
Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначає у Справі Абрамян проти Росії Рішення від 9 жовтня 2008 р. Справа про зміну кваліфікації злочину судом (витяг). Суд повинен був розглядати справу лише в межах пред'явленого підсудному обвинувачення. Суд міг змінити обвинувачення лише за умови, що це не погіршувало становище підсудного та не порушувало його право на захист.
Таким чином, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 ч.2 ст.189 КК України на ч.1 ст.355 КК України.
Доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.355 КК України, за обставин, викладених у мотивувальній частині вироку, стверджуються доказами, дослідженими у ході судового розгляду.
Разом з тим, об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду вищезазначені докази, суд встановивши факти та відповідні їм правовідносини, згідно з якими пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою вбивством чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (вимагання), приходить до висновку, що воно не знайшло свого підтвердження, а тому визнає його недоведеним.
З огляду на викладене, за інкримінованим ОСОБА_4 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження вина обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, а тому він підлягають виправданню у зв'язку із недоведеністю в діянні ОСОБА_4 складу даного кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Так, постановою ПВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 року, роз'яснено, що вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.
Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або домогтися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.
З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.
Пред'явлена майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання.
При цьому, згідно п. 15 даної постанови при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 355 КК України (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.
Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
Не є вимаганням (стаття 189 КК) примушування особи до оплати (вимоги оплати), наданих їй за угодою чи домовленістю послуг, наприклад: з перевезення особи чи майна, оплати переданого особі майна чи виконаних на її користь робіт тощо. Такі дії, за наявності для того підстав, мають кваліфікуватись як примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання.
Таким чином, як випливає із положень кримінального закону при розмежуванні вимагання і примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, у даному випадку, потрібно з'ясувати обставини, які мають суттєве значення для справи, а саме: чи на законних підставах виникло зобов'язання між обвинуваченим та потерпілим, які умови воно в себе включало та яку мету переслідував ОСОБА_4 , висловлюючи вимогу передати йому грошові кошти - незаконно заволодіти чужим майном, яке йому не належить, чи досягти відновлення своїх порушених прав або не допустити їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на прокурора.
Проте, стороною обвинувачення не надано жодного допустимого та достатнього доказу на обґрунтування форми вини, мотиву і мети, об'єкту, об'єктивної і суб'єктивної сторони правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, яке інкримінується прокурором ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 мав правомірні очікування на повернення власних коштів, які він віддав на розвиток бізнесу, а тому пред'явлена ОСОБА_6 майнова вимога, у розмірі 1000 дол.США, не була завідомо протиправною та його умисел був направлений не на протиправне заволодіння не належним йому майном.
Так, в ході судового розгляду потерпілий зазначив, що обвинувачений вимагав від нього гроші за препарат субітекс і заперечував щодо домовленостей отримання грошей на розвиток бізнесу.
Водночас, показання потерпілого ОСОБА_6 з даного приводу не підтверджуються жодними об'єктивними даними.
Оцінюючи вказані пояснення потерпілого ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що вони жодним чином не доводять, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто не підтверджують вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на незаконне вимагання від ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, натомість підтверджується факт того, що у ОСОБА_18 дійсно був борг перед ОСОБА_46 , оскільки він взяв у нього кошти на розвиток бізнесу і грошові кошти отримані не повернув.
Показання потерпілого ОСОБА_6 в частині того, що ОСОБА_4 вимагав у нього 1000 доларів США за нібито препарат субітекс, суд не приймає їх як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.
При цьому свідок ОСОБА_28 в показах зазначила про наявність побоїв потерпілому, які наніс обвинувачений, але особисто вона не бачила цих сутичок та хто саме бив ОСОБА_23 , а щодо боргу їй начебто нічого не відомо. Та і не могла вказати чітко жодної дати , місяця та року вказаних подій, як і сам потерпілий
Свідок ОСОБА_28 є рідною сестрою потерпілого, прямо зацікавлена в позитивному вирішенні справи для останнього та, даючи показання в частині нанесення побоїв і сутичок, вирішили допомогти брату, який є потерпілим у даному провадженні. Крім того, показання вказаного свідка з даного приводу не підтверджуються жодними об'єктивними даними.
В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту, що обвинувачений вимагав від потерпілого грошову суму саме у розмірі 1000 доларів США.
Таким чином, суд, враховуючи положення ст. 96 КПК України, надавши оцінку достовірності показань потерпілого, яка залежить від співвідношення їх показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або неузгодженостей, оцінює критично показання потерпілого, в частині вимагання обвинуваченим в потерпілого чужого майна - коштів в розмірі 1 000 доларів США, яких він йому не був винен, та вважає доведеним факт, що обвинувачений ОСОБА_11 спрямовував свої дії на повернення його коштів.
Так, як вбачається із пояснень обвинуваченого ОСОБА_19 , який чітко та послідовно, не змінюючи їх жодного разу, зазначив, що у 2014 році надав кошти на розвиток бізнесу потерпілому , які йому до сьогодні не повернули і роки уникали зустрічей, тому він хотів повернути грошові кошти, які потерпілий йому був винен. Він хотів повернути належні йому гроші. Дані обставини нічим не спростовані, знаходяться в об'єктивному зв'язку з іншими доказами по справі.
Це в свою чергу свідчить про те, доказами інкримінованого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, є лише показання потерпілого, які є непослідовними та такими, що однозначно не можуть бути застосовані як доказ винності обвинуваченого у скоєні зазначеного злочину.
Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що обвинувачений пред'явив ОСОБА_12 вимогу у передачі не свого майна, оскільки жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує та не доводить цього.
Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій , достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Тому зміст, пред'явленого ОСОБА_17 обвинувачення за ч.2 ст. 189 КК України, усі ці обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Таким чином, враховуючи, що об'єктивна сторона вимагання полягає у незаконній вимозі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права, з погрозою насильства, при цьому пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною, суд проаналізувавши встановлені в судовому засідання обставини, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_4 наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки відсутні такі кваліфікуючі ознаки як посягання на чуже майно, право на нього чи вимоги вчинити певні дії, які потерпілий не зобов'язаний вчинити, відсутні корисливий мотив та корислива мета, а пред'явлену обвинуваченим вимогу не слід вважати незаконною, оскільки ОСОБА_4 спонукав ОСОБА_6 до виконання існуючих між ними дійсних домовленостей щодо повернення грошових коштів, які він був винен йому при отриманні на розвиток бізнесу, тобто вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання.
Таким чином, суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч.2 ст. 189 КК України повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом із тим, суд вважає доведеним належними, допустимими та достовірними доказами, достатніми у своїй сукупності винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, яка поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду цього кримінального провадження. Суд також приходить до висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 357 КК України тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом потерпілого ОСОБА_6 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, враховуючи характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Судом враховується, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 355 КК України, вчинене ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 357 КК України є кримінальним проступком.
Суд бере до уваги особу винного, який вину визнав частково, має постійне місце проживання, до ОКНП «ЧОПЛ» та ОКНП «ЧОНД» за спеціалізованою психіатричною допомогою та з приводу лікування не звертався, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Враховуючи викладене, беручи до уваги особу обвинуваченого, його характеризуючи дані, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів не можливе без реального відбування покарання та ізоляції від суспільства.
Окрім того, вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК), та коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі "Вренчев проти Сербії"), а також дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків за місцем проживання, репутацію, майновий стан.
Обвинувачений ОСОБА_4 затримано 29.09.2021 року. Разом із тим, раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання. Суд враховує також і тяжкість покарання, що йому загрожує, а також характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що, не зважаючи на доведеність частково висунутого та перекваліфікації обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов'язків та вірогідність впливу на учасників судового провадження, зважаючи, що судове провадження дійшло до свого завершення, не є високою, у зв'язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Згідно з ч.ч.1, 2, 6 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавленні волі.
Саме такий запобіжний захід, на думку суду, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу обвинуваченого, а також буде пропорційним тим ризикам, які об'єктивно існують, а також відповідатиме забезпеченню прав та інтересів суспільства та самого обвинуваченого.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 331, 342-380 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України та ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання у виді :
За ч.1 ст.355 КК України 5 (п'ять) місяців арешту;
За ч.3 ст.357 КК України 2 (два ) місяці арешту.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді арешту на строк 5 місяців.
Змінити ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби, заборонивши останньому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду та покладенням наступних обов'язків: утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні строком до вступу вироку у законну силу, звільнивши останнього негайно у залі суду з під варти.
У строк відбування покарання зарахувати строк перебування під вартою ОСОБА_4 з 29.09.2021 року.
Речові докази: грошові кошти у розмірі 6000,00 гривень, які поміщені у сейф-пакет № EXPO 210639 та зберігаються у Чернівецькій філії АТ «Ощадбанк» повернути ДСР НПУ, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A7», IMEI НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 від 04.10.2021 року - повернути законному власнику, скасувати арешт на металеву битку та повернути її законному власнику.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Ченівецького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддяОСОБА_1