Справа № 352/746/22
Провадження № 3/352/649/22
17.06.2022м. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Струтинський Р.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Івано-Франківського районного управління поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 110673 від 24.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 28.04.2022 близько 18 год. 00 хв. в телефонному режимі із АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лексикою, погрожував.
ОСОБА_1 в суді просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказав, що 28 квітня 2022 року він зателефонував до своєї дружини ОСОБА_2 щодо того, що він хотів зустрітися із своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та погуляти з ним. Однак, під час спілкування з його сторони не було жодної нецензурної лайки ні в адресу дружини, чи її матері ОСОБА_4 , ні в адресу сина. Більш того він не погрожував насильством чи фізичною розправою своїй дружині ОСОБА_2 .
Вислухавши думку ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження в справі відповідно до п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_1 ставиться за провину повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення вчинення домашнього насильства, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення за ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Крім того, обов'язковими ознаками складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП України є те, що особою, потерпілою від насильства в сім'ї, може бути лише член сім'ї, діяння обов'язково повинно бути протиправним, яке призвело або могло призвести до порушень прав члена сім'ї.
Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Із вищевказаного вбачається, що місце домашнього насильства - у межах місця проживання. Враховуючи заперечення ОСОБА_1 щодо вживання нецензурної лайки відносно дружини та те, що їх розмова відбувалась в телефонному режимі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що склад адміністративного правопорушення не підтверджено належними доказами, а пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності спростовують факт вчинення домашнього насильства, провадження підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутня об'єктивна сторона правопорушення.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того суд враховує, що обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 247 ч.1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором, у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ