Справа № 504/1976/21
Провадження № 2/504/686/22
23.02.2022смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді -Барвенка В.К.,
секретаря - Сухіни Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду № 10, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , за участі третьої особи- орган опіки та піклування в особі Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , надання дозволу на вивезення неповнолітньої ОСОБА_3 за межі держави України без згоди на то матері, надання дозволу ОСОБА_1 на оформлення проїзних та візових документів для виїзду дитини за межі держави Україна без згоди на то матері дитини, вирішення питання судового збору,-
У провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.
У підготовчому судовому засіданні позивач доводи позову підтримав.
Відповідач визнала позовні вимоги повністю.
Представник органу опіки підтримав позовні вимоги.
Судом безпосередньо у підготовчому засіданні опитано саму дитину - ОСОБА_3 , яка повідомила що дійсно проживає і хоче проживати з батьком, їй добре у нього, проживає з бабусею та татом. Мама спілкується з нею, але проживає окремо. Тому з боку дитини жодних заперечень судом не встановлено.
Органом опіки надано висновок про доцільність проживання дитини з батьком.
При таких обставинах рішення ухвалюється у підготовчому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні правовідносини:
Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.02.2021 року шлюб між сторонами розірваний рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області.
Дитина проживає з батьком.
Мама дитини не проживає із сім'єю.
За положеннями частинами 1, 2 статті 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Суд приймає до уваги висновок органу опіки, відсутність заперечень дитини, відсутність інших обставин, які б унеможливили ухвалення судом рішення про проживання дитини з батьком, визнання відповідачем позову, і вважає, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Вимоги надання дозволу на вивезення неповнолітньої ОСОБА_3 за межі держави України без згоди на то матері, надання дозволу ОСОБА_1 на оформлення проїзних та візових документів для виїзду дитини за межі держави Україна без згоди на то матері дитини не підлягають задоволенню судом, оскільки абзацом 1,2 ч.5 ст. 157 СК України законодавцем передбачено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Таким чином, батько дитини- ОСОБА_1 самостійно має визначати порушені у позові питання із дотриманням наведених у законі правил.
В свою чергу мама дитини поводиться з цих питань відповідно до абзаців 3,4 ч.5 ст. 157 СК України, а саме: той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
За правилом ст. ст. 141-142 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір 454 грн., оскільки його сплата документально доведена.
Решту судового збору 454 грн. слід повернути з державного бюджету позивачу через визнання позову відповідачем.
На підставі наведеного, керуючись ст.161, 157 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 95, 141-142, 223, 280-281, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визначити місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті вимог позову- відмовити.
Роз'яснити, що питання виїзду за межі держави Україна неповнолітньої ОСОБА_3 вирішується у встановленому ст. 157 СК України порядку.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 судовий збір у сумі 454 грн.
Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко