Справа № 127/1193/21
Провадження № 2/127/206/21
09.06.2022 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шикунової А.О.,
відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Жовмір Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування, у якому просив суд: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги ОСОБА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2001 році позивач познайомився з ОСОБА_3 , вони працювали на заводі «Кристал» гранувальниками алмазів. З самого початку знайомства між ними склалися довірливі, по родинному теплі стосунки, внаслідок чого вони багато спілкувалися на різні теми, розповідали один одному про все, що відбувалося у житті кожного. Зважаючи на те, що зі своєю родиною у позивача стосунки не складалися, він знайшов людину, яка його розуміла і одночасно потребувала підтримки та допомоги. У ОСОБА_3 восени 2005 року помер батько, тому склалися обставини так, що в грудні 2005 року вони вирішили жити разом однією сім'єю.
З 2005 року по 2010 рік вони проживали у найманій квартирі по АДРЕСА_1 , а з 2010 року по 2015 рік жили разом в будинку бабусі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Як тільки вони почали жити разом, позивач одразу вирішив, що повинен придбати власну квартиру, щоб не залежати ні від кого. У нього вже були деякі заощадження і вони протягом часу їх поповнювали. Так, 26.05.2014 вони, в особі ОСОБА_3 , уклали договір №24/15 про сплату пайових внесків у ЖБК «ЖИТЛОБУД-13» і сплативши всі внески, 16.07.2015 ОСОБА_3 стала власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Оформлення квартири на ім'я ОСОБА_3 було рішенням позивача, оскільки зважаючи на те, що він значно старший, вважав, що з позиції віку помре першим. Вони одразу вдвох переїхали до цієї квартири, жили і робили одночасно у ній ремонт за кошти спільного бюджету, оскільки вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, жили одне одним і один для одного. Однак, у 2017 році у ОСОБА_3 різко погіршився стан здоров'я, їй був поставлений діагноз «са ovarii» (онкологія) та 19.09.2017 було прооперовано. Згодом вона отримала хіміотерапію та променеву терапію, але її стан погіршувався. Протягом усього періоду поряд з ОСОБА_5 був тільки позивач. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Усі витрати по її похованню поніс виключно позивач.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 2/3 квартири загальною площею 48,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та на квартиру загальною площею 43,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . У вересні 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу з метою прийняття спадщини, однак йому було повідомлено, що 24.09.2020 державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори вже заведено спадкову справу за №66468358; номер у нотаріуса 358/2020 і що він не є спадкоємцем за законом. Оскільки у померлої ОСОБА_3 спадкоємців першої черги за законом немає, заповіт за життя вона не склала, її рідний брат, ОСОБА_2 , який є спадкоємцем другої черги за законом, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Тому позивач звернувся з позовною вимогою про зміну черговості та вважає, що є всі підстави для її задоволення з таких підстав.
Позивач здійснював опіку над спадкоємцем, тобто надання нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо). З 2005 року по день смерті ОСОБА_3 вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали і виконувати взаємні права і обов'язки щодо однин до одного, що безумовно включало в себе те, що вони спілкувалися, надавали один одному поради, консультації, ділили радощі та переживання, поздоровляли один одного зі святами, святкували ці свята разом, робили один одному подарунки. З 2017 року після того як дізнались, що ОСОБА_3 хвора на онкологію, вони разом ходили по лікарням, позивач ходив до аптеки щоб купити ліки, він завжди був поряд з нею у цей важкий для час.
Позивач матеріально забезпечував спадкодавця, оскільки з 2013 року ОСОБА_3 не працювала, єдиним працюючим членом їх сім'ї був лише позивач, а саме з 2009 року по сьогодні він працює у КЗ «Дошкільний навчальний заклад №21 ВМР» на посаді робітника по обслуговуванню будівель і споруд по безстроковій трудовій угоді. Після того як у 2018 році ОСОБА_3 отримала інвалідність другої групи з причини загального захворювання, з січня 2018 року по червень 2020 року вона отримувала пенсію по інвалідності, яка за весь цей час склала 56684,09 грн. Позивач з червня 2015 року отримує пенсію за віком, яка на червень 2020 року за весь період її надання склала 301092,98 грн. Також усі витрати по похованню спадкодавця поніс позивач.
Позивач надавав допомогу спадкодавцеві, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири. Оскільки ОСОБА_3 та позивач жили разом з 2005 року по день смерті спадкодавця, усю хатню роботу, побутові справи вони робили разом, а з 2017 року усю вищевказану роботу виконував лише позивач, оскільки ОСОБА_3 через онкологічне захворювання була у безпорадному стані. Усі вищевказані дії позивач здійснював тривало, а саме з 2005 року по день смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Позивач вважає, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, тобто була неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, які викликані тяжкою хворобою, не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги, лікування та піклування, оскільки з 2017 року хворіла на онкологію і знаходилась у безпорадному стані, який був зумовлений тяжкою хворобою.
Позивач вважає, що оскільки він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавиці, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, вказане стало підставою його звернення до суду з позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шикунова А.О. позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити. Позивач надав суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви. На запитання суду пояснив, що на даний час він не розлучений, перебуває у зареєстрованому шлюбі. З 2005 року по 01.07.2020 він проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю фактично як батько з донькою, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. За період сумісного проживання за спільні кошти купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку було оформлено на ОСОБА_3 , оскільки вона була молодша за позивача. Переважну частину коштів за квартиру сплатив позивач. У вказаній квартирі вони зробили ремонт та проживали разом: ОСОБА_3 у кімнаті, а він на кухні. У 2017 році у ОСОБА_3 виявили онкологічне захворювання, він ходив з нею по лікарнях, представлявся лікарям як її знайомий. Позивач протягом тривалого часу опікувався ОСОБА_3 , матеріально її забезпечував, надавав їй всю необхідну допомогу, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані. Також зазначив, що брат ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_2 ніколи не допомагав та не відвідував померлу.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив, що померла ОСОБА_3 його рідна сестра. З позивачем ОСОБА_1 знайомий з дитинства, оскільки останній товаришував з його батьком, вони колись разом працювали на заводі «Кристал». Померла ОСОБА_3 також колись працювала на цьому заводі. Вона постійно працювала, їздила на заробітки за кордон та назбиравши грошей, купила однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Коли сестра захворіла, її лікуванням займався рідний дядько ОСОБА_6 . Також зазначив, що його померла сестра ОСОБА_3 із ОСОБА_1 перебувала у стосунках як чоловік і жінка.
Представник відповідача - адвокат Жовмір Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову та звертала увагу на те, що ОСОБА_3 постійно працювала, їздила на заробітки за кордон, в неї були заощадження, за які вона купила квартиру, усі ремонтні роботи в її квартирі робив дядько ОСОБА_6 . Також зазначила, що ОСОБА_3 внаслідок онкологічного захворювання була інвалідом ІІ групи, мала пільги, отримувала пенсію, субсидію, що спростовує твердження позивача про те, що померла перебувала на його матеріальному утриманні. Позивач перебуваючи в офіційно зареєстрованому шлюбі, одночасно проживав з ОСОБА_3 . Разом з тим, позивачем не надано доказів, що у померлої ОСОБА_3 і позивача був спільний бюджет, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.
Свідок ОСОБА_7 , який є родичем позивача, суду пояснив, що з померлою ОСОБА_5 знайомий давно, приблизно з 2010 року. Позивач і ОСОБА_5 були знайомі, вони дружили, проживали спочатку з бабусею ОСОБА_5 в районі Старого міста. Свідок туди до них приїзджав, привозив речі. В квартирі по АДРЕСА_1 свідок бував декілька разів на місяць. Коли ОСОБА_5 хворіла і перебувала у безпорадному стані, то ОСОБА_1 постійно був поруч з нею, доглядав за нею, допомагав.
Свідок ОСОБА_8 , яка є донькою позивача, суду пояснила, що батько ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з її матір'ю. Приблизно в 2007 році вона дізналася, що батько не проживає з матір'ю разом, він пішов з дому. Померлу ОСОБА_3 не знає, але розмовляла з нею один раз, коли на прохання батька прийшла в квартиру по АДРЕСА_1 . Це однокімнатна квартира, в кухні була розкладушка, ОСОБА_5 сиділа в кімнаті на дивані. Вона розказала, що її батьки померли, вони з батьком жили разом, підтримували один одного, разом купили квартиру, в якій позивач зробив ремонт. ОСОБА_5 сказала, що в неї онкологічна хвороба і крім позивача їй ніхто з родичів не допомагає.
Свідок ОСОБА_6 , який є рідним дядьком померлої та відповідача по справі, суду повідомив, що приблизно в 2010 році ОСОБА_5 перейшла жити до своєї бабусі на Старому місті і через деякий час приблизно в 2014 році до неї почав приходити позивач, іноді залишався на ніч там, а потім став залишатися частіше. У 2015 році бабуся ОСОБА_5 померла. В той же рік ОСОБА_5 купила квартиру по АДРЕСА_1 за власні кошти, оскільки все життя працювала, спочатку на заводі «Кристал», потім їздила на заробітки за кордон, торгувала на ринку, а в останні роки свого життя працювала в магазині біля свого будинку. Ремонт у вказаній квартирі проводили наймані ОСОБА_5 працівники, також допомагав і він як дядько, і ОСОБА_1 . Одного разу ОСОБА_5 повідомила дружині свідка, що у неї проблеми із здоров'ям, було виявлено рак ІІ ступеню. Після чого виключно свідок ОСОБА_6 возив ОСОБА_5 в лікарню та з лікарні, чекав її, спілкувався з лікарями, домовлявся про її огляд та операцію, купував ліки як за свої гроші, так і за гроші ОСОБА_5 , тощо. ОСОБА_1 провідував ОСОБА_5 в лікарні. Після операції ОСОБА_5 працювала в магазині, хоча дружина свідка відмовляла її працювати, оскільки у ОСОБА_5 були гроші в розмірі 15000 дол. США (спадщина після смерті бабусі), відповідач ОСОБА_2 віддав свою частину спадщини сестрі. Фактично ОСОБА_5 перестала працювати за два місяці до смерті, оскільки на роботі впала і травмувала копчик, внаслідок чого її стан здоров'я погіршився і вона вже не працювала. ОСОБА_5 позивача називала ОСОБА_1 , він був її співмешканцем. Зі слів ОСОБА_5 свідку відомо, що ОСОБА_5 хотіла зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 , однак він відмовився. ОСОБА_5 розповідала свідку, що позивач свою пенсію віддавав своїй жінці, бо там потрібно було погашати кредит. Позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі та має двох дорослих доньок. Свідку не відомо чи був у ОСОБА_5 з ОСОБА_1 спільний бюджет, однак поховання ОСОБА_5 здійснив позивач ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 48 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 06.07.2020 Вінницьким міським відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 25).
З лікарського свідоцтва по смерть №210 від 01.07.2020 та довідки про причину смерті №210 від 01.07.2020 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є ендогенна інтоксикація, рак яєчників (а.с. 26-27).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на квартиру загальною площею 43,7 кв. м., житловою площею 18 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на 2/3 частки квартири загальною площею 48,4 кв. м., житловою площею 28 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 30-31, 34-40, 86-89).
Згідно матеріалів копії спадкової справи №358/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної 24.09.2020 Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її рідний брат ОСОБА_2 . Із заявою про прийняття спадщини 28.09.2020 звернувся ОСОБА_1 (а.с. 145-167).
Матеріалами спадкової справи також підтверджується, що ОСОБА_3 на день смерті не перебувала у зареєстрованому шлюбі, до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 24.05.1974 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та з 10.12.1967 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , що також не заперечується позивачем (а.с. 161).
Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №8649 від 04.02.2021 ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 з 22.10.2020 у зв'язку із вибуттям до нового місця проживання (а.с. 128).
Згідно довідки №24 від 25.09.2020, виданої головою правління ОСББ «Квартал-15» Соляник Ю.В., позивач ОСОБА_1 з 01.06.2015 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83).
Між сторонами виник спір з приводу спадкування майна померлої ОСОБА_3 , виниклі правовідносини регулюються нормами глави 84-89 ЦК України щодо відносин спадкування, а також нормами Сімейного кодексу України.
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;
- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення; відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
За змістом ч. ч. 2 - 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Враховуючи наведене, до спадкоємців четвертої черги можуть належати не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу і не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а і інші особи, які не перебували зі спадкодавцем у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).
Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров'я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами (у новонароджених, дітей раннього віку, у людей старшого віку, осіб, які перебувають у стані природного сну). Безпорадність може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 судам роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров'я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що поняття тривалий час належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначатися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 не має кровного родинного споріднення із померлою ОСОБА_3 .
З ІНФОРМАЦІЯ_2 по теперішній час ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , а тому в силу ст. 3 СК України має права члена сім'ї ОСОБА_11 як подружжя на підставі шлюбу.
З 24.05.1974 по 22.10.2020 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , тобто до смерті ОСОБА_3 .
Проаналізувавши обставини даної цивільної справи, пояснення сторін, свідків та дослідивши в сукупності матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд критично оцінює пояснення допитаних свідків в судовому засіданні щодо проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки їх покази не підтверджені письмовими доказами: різного роду документами, з яких було б видно, що вони мали взаємні права та обов'язки, різного роду заяви, які подаються для одержання субсидій, пільг; анкети, інші документи які оформляються за місцем роботи; документи про спільне придбання рухомого чи нерухомого майна; документи про наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт; різного роду довідки за місцем проживання про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство та в який конкретний період, тощо.
Крім того, суд бере до уваги, що допитані в судовому засіданні сторони та свідки надали суду суперечливі пояснення щодо характеру відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , їх спільного проживання в належній спадкодавиці однокімнатній квартирі. Зокрема, позивач стверджував, що проживав із померлою як батько з дочкою. Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивач і ОСОБА_3 були знайомі, вони дружили. Дочка позивача - свідок ОСОБА_8 не надала суду пояснень щодо характеру відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач та свідок ОСОБА_6 стверджували, що позивач і ОСОБА_3 перебували у відносинах як чоловік і жінка.
Суд відхиляє наданий позивачем доказ - довідку №24 від 25.09.2020, видану головою правління ОСББ «Квартал-15» Соляник Ю.В. про те, позивач ОСОБА_1 з 01.06.2015 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83), оскільки суд вважає, що вказана довідка не підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, спільної участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Із наданої копії трудової книжки ОСОБА_3 слідує, що вона розпочала працювати з 01.07.1988. Звільнена за власним бажанням з роботи у ТОВ ВТФ «Елегант - Л» з 14.05.2001. Подальші записи у трудовій книжці відсутні (а.с. 13-15).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №931012 від 08.02.2018, ОСОБА_3 було встановлено ІІ групу інвалідності до 01.03.2019 (а.с. 17).
Згідно з довідками Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №1327 від 16.05.2018, №8947 від 01.12.2020 ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці, отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи, загальне захворювання з 16.01.2018 по червень 2020 року включно в загальному розмірі 56684,09 грн. (а.с. 20, 21, 28).
З рішення про винесення документів на розгляд комісії Управління соціального захисту (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради вбачається, що ОСОБА_3 зверталася з питань призначення та надання житлової субсидії щодо житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Як встановлено по справі, причиною смерті ОСОБА_3 є ендогенна інтоксикація, рак яєчників (а.с. 26-27).
На а.с. 42-73 - медичні висновки Подільського регіонального центру онкології, протоколи УЗД ОЧП, висновки комп'ютерної томографії ОГК, ОЧП, результати лабораторних досліджень, виписки з медичних карток щодо ОСОБА_3 за період з 2017 по 2020 р.р.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №5582 від 19.08.2019 КНП Вінницької міської клінічної лікарні №1, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.08.2019 по 19.08.2019 з приводу болі в нижній ділянці спини, супутнє захворювання - Са яєчників ІІ ст, ІІІ кл. гр. Стан після радикальної ТЕМ та придатків (2017р.) За результатом медичного лікування: виписана з поліпшенням (а.с. 72).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення №1154 від 18.05.2020 КНП Вінницької міської клінічної лікарні №1, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 07.05.2020 по 18.05.2020 з основним діагнозом: Са ovarii, 4 ст. IV кл. гр., Mts в печінку, кістки, заочеревинні лімфатичні вузли. Ендогенна інтоксикація, асцит, двобічний гідроторакс. Стан при виписці добрий. Результат лікування: виписана з поліпшенням (а.с. 68-69).
Водночас у зазначених вище медичних документах відсутні рекомендації лікарів щодо забезпечення хворій ОСОБА_3 у зв'язку з наявним у неї захворюванням стороннього догляду. Опіка над ОСОБА_3 не встановлювалася, ІІ група інвалідності була встановлена їй до 30.04.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що наявна в ОСОБА_3 хвороба дозволяла їй самостійно пересуватися, обходити себе, працювати, тощо.
Отже, зазначені вище медичні документи не свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 тривалий час перебувала у безпорадному стані, у зв'язку з чим потребувала догляду.
Доказів неможливості спадкодавцем ОСОБА_3 самостійно забезпечити умови свого життя, її потреби у постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, позивач суду не надав і матеріали справи не містять.
Також позивач не надав жодного доказу в підтвердження тривалого матеріального забезпечення ОСОБА_3 , що особисто він купував їй ліки, їжу, одяг, предмети першої необхідності, тощо.
Суд вважає, що встановлені обставини того, що ОСОБА_3 з 2001 року офіційно не працювала, з 2018 року отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, не свідчать про її безпорадний стан, оскільки згідно медичної документації відсутні рекомендації лікарів щодо неможливості ОСОБА_3 за станом здоров'я працювати та необхідності забезпечення хворій ОСОБА_3 у зв'язку з наявним у неї захворюванням стороннього догляду.
Крім того, згідно пояснень свідка ОСОБА_6 , померла ОСОБА_3 сама себе обходила, готувала їжу, прибирала, ходила на роботу, отримувала пенсію, тобто забезпечувала себе матеріально сама. Покази свідка ОСОБА_6 є послідовними і відповідають матеріалам справи.
Суд відхиляє надані позивачем копії фіскальних чеків про придбання ОСОБА_1 медикаментів у 2019 році для ОСОБА_3 (а.с. 90-94), оскільки в них не ідентифіковано особу, яка сплачувала кошти по них, а також не підтверджено адресність цих ліків.
Суд вважає, що надані позивачем ОСОБА_1 докази про його матеріальний стан у виді отримання ним пенсії по віку за період з червня 2005 року по травень 2015 року та роботи з 02.02.2009 року по теперішній час у КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 21 ВМР» на посаді робітника по обслуговуванню будівель і споруд по безстроковій трудовій угоді (а.с. 77-82, 84-85, 96-97) не підтверджують тривалого матеріального забезпечення позивачем ОСОБА_3 до дня її смерті.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що позивач у виконання вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довів суду належними доказами факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, факту перебування спадкодавці ОСОБА_3 у безпорадному стані, у зв'язку з чим вона потребувала допомоги, а також того, що позивач тривалий час здійснював опіку над ОСОБА_3 , надавав останній матеріальну чи будь-якої іншу допомогу, здійснював оплату лікування, тощо, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Оскільки в позові відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 1216-1218, 1258, 1259, 1261, 1264, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20.06.2022.
Суддя: