Справа №759/8510/21 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3270/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
16 червня 2021року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 18.06.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2020 року покарання у виді штрафу замінено на 50 годин громадських робіт, - покарання не відбуте, -
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, з розрахунку, що одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт, до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2018 року, остаточно призначивши йому покарання, у виді 1 (одного) року 5 (п'яти) днів обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат,
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_7 26.10.2021 року, у невстановлений досудовим розслідування та судом час, перебуваючи по вул. Шолом-Алейхема, 3 в м. Києві, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, наркотичний засіб - метадон (фенадон), масою не менше 0,154 г., який знаходився у блістері з таблетками білого кольору у кількості 7 (семи) штук, який в подальшому поклав до нагрудної кишені футболки, в яку був одягнений, чим почав незаконно зберігати вказаний наркотичний засіб при собі, без мети збуту.
Продовжуючи свої протиправні дії, 26.10.2021 року приблизно о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_7 , незаконно зберігаючи наркотичний засіб при собі, без мети збуту, знаходячись неподалік будинку № 11-Б по вул. Мілютенка в м. Києві, був зупинений працівниками поліції. В подальшому, ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції з нагрудної кишені футболки, в яку був одягнений, блістер з таблетками білого кольору у кількості 7 (семи) штук, які містять у собі метадон (фенадон), який є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, масою речовини у одній таблетці - 0,022 г., загальною масою метадону (фенадону) у таблетках у кількості 7 (семи) штук - 0,154 г., який останній незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2018 року та ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2020 року, та, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання, у виді 1 року 5 днів обмеження волі.
Прокурор зазначає, що звільнення ОСОБА_7 із застосуванням ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, є таким що пов'язане з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вказує, що всупереч вимогам ст. 50, 65 КК України судом не враховано достатньою мірою дані про особу ОСОБА_7 в сукупності, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, без визначеного роду занять і постійного джерела доходу, більше 15 років перебуває на обліку нарколога, та зроблено висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, при цьому переконливих мотивів прийняття такого рішення судом не наведено.
Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Із вироку суду вбачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції розглянув у порядку ст. 381-382 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Так, частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та характер вчиненого діяння, відношення обвинуваченого до скоєного, який в повному обсязі визнав свою винуватість та щиро каявся, дані про його особу, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, згідно довідки КМНКЛ «Соціотерапія» від 04.11.2021 року № 453640 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11.07.2005 року з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності; посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Враховуючи принципи індивідуалізації, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій та конкретні обставини справи, призначене ОСОБА_7 покарання за вчинення інкримінованого злочину відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Крім того, відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та обгрунтовано звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, навівши переконливі мотиви на обгрунтування прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на відношення останнього до вчиненого, який щиро розкаювався у скоєному, дані про особу обвинуваченого в сукупності, характер і тяжкість вчиненого ним кримінального проступку.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції його від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку протягом одного року з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку колегії суддів, звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в подальшому нових злочинів.
Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість - є безпідставними.
Обставини, на які вказує в поданій апеляційній скарзі прокурор, були належним чином враховані та оцінені судом першої інстанції, відтак колегія суддів вважає їх непереконливими.
Доказів на спростування висновків місцевого суду прокурором в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: