Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/5212/2022
м. Київ Справа № 359/11977/21
15 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Семенюти О.Ю., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівницьке товариство «Агро» про визнання неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Садівницьке товариство «Агро» про визнання неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати рішення правління ГО «Садівницьке товариство «Агро» від 21.08.2021 року, яким затверджено результати опитування в період з 25.07.2021 року по 15.08.2021 року про виключення ОСОБА_1 з членів товариства неправомірним та скасувати його; визнати рішення правління ГО «Садівницьке товариство «Агро» від 13.11.2021 року про відключення ділянки № НОМЕР_1 від електромережі неправомірним та зобов'язати ГО СТ «Агро» відновити підключення.
29 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за його позовом до громадської організації «Садівницьке товариство «Агро» про визнання неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначав, що його було неправомірно виключено з членів ГО «СТ «Агро» та неправомірно відключено належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 від електроенергії на підставі протоколу засідання правління ГО «СТ «Агро» від 13.11.2021 року. Як наслідок відключення електромережі, ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою та будинком, який на ній розташований. Згідно пункту 7.11 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р., відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Ним було направлено на електронну адресу ГО «СТ «Агро» лист від 20.12.2021 р. з проханням відновити подачу електроенергії, проте електропостачання йому не було відновлене.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд з метою забезпечення позову зобов'язати ГО «СТ «Агро» відновити підключення до електромережі належної ОСОБА_1 земельної ділянки №623 та до набрання чинності рішення у справі заборонити ГО «СТ «Агро» вчиняти будь-які дії щодо відключення від електромережі ділянки № НОМЕР_1 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити захист збереження прав та майна позивача, можливості його подальшого використання без додаткових фінансових витрат на його відновлення. Звертав увагу на те, що в заяві про забезпечення позову він просить відновити постачання електроенергії на термін розгляду справи, тобто з дати задоволення заяви про забезпечення позову до дати вступу в дію рішення суду по справі, а відповідно до вимог позовної заяви, в разі її задоволення, підключення можливе лише після набрання рішення суду законної сили, що не можна вважати тотожними.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року - без змін, посилаючись на те, що ухвала є законною та обґрунтованою, оскільки позивачем не доведено, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники відповідача ГО «СТ «Агро» - Ковальова Г.П. та Голинський О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову можливо застосувати виключно у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Крім того, застосування запропонованих ОСОБА_1 заходів забезпечення позову за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що прямо заборонено процесуальним законодавством.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони ґрунтуються на нормахматеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО «Садівницьке товариство «Агро», в якому просив:
визнати рішення правління ГО «Садівницьке товариство «Агро» від 21.08.2021 року, яким затверджено результати опитування в період з 25.07.2021 року по 15.08.2021 року про виключення ОСОБА_1 з членів товариства неправомірним та скасувати його;
визнати рішення правління ГО «Садівницьке товариство «Агро» від 13.11.2021 року про відключення ділянки № НОМЕР_1 від електромережі неправомірним та зобов'язати ГО СТ «Агро» відновити підключення.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
29 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив зобов'язати ГО «СТ «Агро» відновити підключення до електромережі належної ОСОБА_1 земельної ділянки №623 та до набрання чинності рішення у справі заборонити ГО «СТ «Агро» вчиняти будь-які дії щодо відключення від електромережі ділянки №623.
Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, вона не містить обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у способи, визначені позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заявляючи про забезпечення позову шляхом зобов'язання ГО «СТ «Агро» відновити підключення до електромережі належної ОСОБА_1 земельної ділянки №623, заявник не урахував, що такий вид забезпечення (встановленням обов'язку вчинити певні дії) можливо застосувати лише у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, тоді як спір у даній справі не виник із сімейних правовідносин.
Забезпечення позову шляхом заборони ГО «СТ «Агро» вчиняти будь-які дії щодо відключення від електромережі ділянки №623 до набрання чинності рішення у справі є тотожним задоволенню заявленої позовної вимоги, що не допускається нормами ЦПК.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову і доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 17 червня 2022 року.
Головуючий: Судді: