Апеляційне провадження № 22-ц/824/5682/2022
справа № 754/10725/21
16 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Вербової І.М.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року, постановлене суддею Лісовською О.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,
У липні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментівна утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила стягувати аліменти в розмірі ј частки доходу відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позовної заяви про збільшення розміру аліментів до досягнення дитиною повноліття, обґрунтовуючи вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі з 01.11.2008 року по 22.07.2016 року, від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між сторонами було розірвано 22.07.2016 року. Позивач зазначає, що середній розмір аліментів, які вона отримує, становить 9000, 00 грн. Після того, як було постановлено судове рішення, позивач отримала інвалідність ІІІ групи, що підтверджується відповідними документами. Отримавши інвалідність, позивач вважала, що зможе самостійно забезпечити всі потреби дитини, але через отриману інвалідність вона не має можливості у повному обсязі та у належному розмірі забезпечити всі витрати для дитини.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача. У подальшому рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року рішення від 03.11.2016 року було змінено і з відповідача на користь позивача стягнено аліменти у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу відповідача, починаючи з 09.09.2016 року і до повноліття дитини.
На даний час позивач зазначає, що в неї дуже погіршився майновий стан, а у відповідача навпаки суттєво покращився, про що свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої відповідач придбав трикімнатну квартиру за договором купівлі-продажу.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено.
Збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення було винесено з неповним з'ясуванням обставин та порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач не надала жодних доказів погіршення свого майнового стану, також вказує, що середній розмір середньомісячних аліментів, згідно звітів про здійснення відрахувань та виплат на утримання сина, становив в 2020 році - 14290, 43 грн, а у 2021 році - 15467, 59 грн.
Зазначає, що при покращені матеріального стану та збільшені розміру заробітної плати, були пропорційно й покращені виплати на утримання дитини з 5 тис до 15 тисяч гривень.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та її представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони по справі - позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 - перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано.
Від даного шлюбу у сторін є дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 проживає з матір'ю.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача. У подальшому рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року рішення від 03.11.2016 року було змінено і з відповідача на користь позивача стягнено аліменти у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.09.2016 року і до повноліття дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Підставою для збільшення розміру аліментів позивач зазначила те, що її матеріальне становище погіршилось, а матеріальне становище відповідача суттєво покращилось, окрім того, погіршився стан її здоров'я , вона стала інвалідом 3 групи, що не дозволяє їй працевлаштуватися.
Заперечуючи проти збільшення розміру аліментів, відповідач зазначив, що суд не взяв до уваги те, що при покращені матеріального стану та збільшенні розміру заробітної плати, були пропорційно й збільшені виплати на утримання дитини.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Зважаючи на особу платника аліментів: працездатний, фізично здорова особа, має майно, на утримання якого несе витрати, відповідачем придбана трикімнатна квартира, та, беручи до уваги вік дитини, 2010 року народження, стан здоров'я позивача, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів повинен бути збільшений , та як син сторін став дорослішим, його потреби збільшилися, можливість матері матеріально забезпечувати дитину зменшилася , тому для забезпечення гармонійного розвитку дитини аліменти на утримання дитини повинні бути збільшені з 1\5 частини до 1\4 частини з усіх видів доходів батька.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді: