справа № 759/2698/22 головуючий у суді І інстанції Оздоба М.О.
провадження № 33/824/1332/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
13 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., за участю потерпілого - ОСОБА_1 та йогопредставника - адвоката Попченкової І.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою захисником - Пустовим Б.В., на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2022 року, якою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 , через захисника - Пустового Б.В., 05 травня 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що фактичні обставини справи та механізм розвитку даної пригоди, контактування транспортних засобів було обумовлене виключно маневруванням автомобіля Renault праворуч, при якому він перетинав/в'їхав в смугу руху автомобіля Audi, де і відбулося їх зіткнення. В свою чергу, водій автомобіля Renault ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та (або) 10.3 ПДР України. Апелянт вважає, що посилання в постанові суду першої інстанції на те, що вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи не заслуговують на увагу. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 не було завчасно повідомлено про час та місце розгляду справи, не роз'яснено його права і обов'язки, не з'ясовано фактичні обставини справи. При цьому, лише 28 квітня 2022 року апелянт дізнався про існування оскаржуваної постанови суду та, вважаючи себе невинним у вчиненні ДТП, 29.04.2022 року ОСОБА_2 звернувся до судового експерта Семенченка Павла Олексійовича для проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження обставин ДТП, надавши необхідні матеріали.
Посилаючись на висновок експерта Семенченка П.О. № ВЕД-11/22 від 02.05.2022 року складений за результатами проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження зазначає, що за обставин виникнення пригоди, що були встановлені в рамках даного дослідження, в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Audi ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для його руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. В рамках даного дослідження, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля Renault ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та (або) 10.3 ПДР України. Регламентувати та відповідно оцінювати дії водія автомобіля Audi ОСОБА_2 відносно вимог п.п. 12.1 та 13.1 ПДР України в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, не доцільно, оскільки його автомобіль не втрачав керованості, а скорочення дистанції відбулося внаслідок дій водія автомобіля Renault ОСОБА_1. Враховуючи, що водій автомобіля Audi ОСОБА_2 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення із автомобілем Renault, в його діях невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходились в причинному зв'язку з виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, не вбачається. Апелянт наголошує на тому, що в ході судового розгляду даної справи судом не було встановлено належних та допустимих доказів, на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_2 порушень вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
08 червня 2022 року до суду надійшли пояснення та заперечення потерпілого ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , згідно яких ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, винесення з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства. Натомість, апеляційна скарга є формальним запереченням винуватості апелянта. Вказує, що скаржнику було достеменно відомо про наявність судового провадження та призначену дату судового розгляду. На думку потерпілого, долучений висновок експерта є недостовірним, відсутні процесуальні підстави для його застосування.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник - Попченкова І.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та його захисник - Пустовий Б.В., будучи належним чином повідомленими про розгляд справи 13 червня 2022 року о 12.00 годині (а.с.33) в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Оцінюючи доводи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку про його обґрунтованість.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, лише 28 квітня 2022 року апелянт дізнався про існування оскаржуваної постанови суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, представник апелянта ознайомився з матеріалами справи 23.03.2022 року (а.с.6). Апеляційну скаргу подано 05.05.2022 року до суду першої інстанції.
З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до повідомлень Верховного Суду та роз'яснень Ради Суддів України запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Враховуючи викладене, вказані апелянтом обставини є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2022 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у даній справі встановив, що 11.01.2022 року приблизно о 23.07 год. ОСОБА_2 в м.Києві на пр.Ак.Паладіна, 34, керуючи автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, судом вірно встановлено, що вина ОСОБА_2 підтверджується: схемою місця ДТП, де зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів та їх розташування, письмовими поясненнями учасників ДТП.
Доведеним є те, що ОСОБА_2 порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно ч.1 ст. 38 КУпАП закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення та сплив встановленого законом строку. Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.38 КУпАП якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно п.7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне правопорушення, вчинено 11 січня 2022 року, тому суд вірно вважав за необхідне закрити провадження по справі, оскільки з моменту вчинення правопорушення на дату розгляду даної справи судом першої інстанції сплинув строк притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Апелянт не погоджується з судовим рішення про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення і підставою для закриття провадження.
Як вбачається з матеріалів справи 23 березня 2022 року представник апелянта ознайомився з матеріалами судового провадження, а відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами потерпілого, що ОСОБА_2 було відомо про наявність судового провадження та зміст пред'явленого йому правопорушення.
Натомість, сторона захисту не надала до суду першої інстанції свої заперечення та не заявляла клопотання про допит свідків, призначення судової експертизи.
А відтак, висновок експерта, поданий до апеляційного суду, що не був предметом розгляду у суді першої інстанції не може бути прийнятий до уваги судом апеляційної інстанції. При цьому, причини його неподання до суду першої інстанції, які на думку апелянта слід вважати поважними, апеляційний суд розцінює критично, оскільки неможливість звернення позивача до відповідного фахівця під час розгляду справи судом першої інстанції не доведена належними та допустимими доказами.
Крім того, даний висновок експерта зроблений без дослідження наданих суду матеріалів справи. Також, відсутні відомості, про те, що експерта було повідомлено про кримінальну відповідальність. Клопотань про призначення судової експертизи учасниками справи під час апеляційного розгляду, також, заявлено не було.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вказаний висновок суду першої інстанції, доводами апеляційної скарги не спростовано. Пояснення апелянта є сумнівними, оскільки суперечать іншим матеріалам справи, поясненням потерпілого, характеру пошкоджень транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким надано належну правову оцінку судом першої інстанції та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
За таких обставин, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2022 року.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2022 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану захисником - Пустовим Б.В.- без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В.Березовенко