Головуючий у І інстанції Волкова С.Я.
Провадження №22-ц/824/2389/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
09 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про скасування місця реєстрації малолітньої дитини,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про скасування місця реєстрації малолітньої дитини, в якому просив скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.01.2019 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в строки, передбачені законодавством України.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що від шлюбу із ОСОБА_2 сторони мають двох дітей: малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачу стало відомо, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
Разом з тим, позивач, як батько дитини, не давав згоди на реєстрацію сина за адресою місця проживання його матері - відповідачки по справі, тому така реєстрація проведена з грубим порушенням вимог закону, який вимагає при реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації одного з батьків наявності письмової згоди другого з батьків на таку реєстрацію.
При цьому, позивач у позові посилався на те, що з січня 2019 року діти перебувають виключно на його повному утриманні та проживали з ним у квартирі за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_3 , а на даний час діти проживають разом із ним у належному йому на праві власності приватному будинку, розташованому у АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 з ними не проживає та фактично самоусунулась від участі в утриманні та вихованні дітей.
За таких обставин, відсутність реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем фактичного проживання позивача: АДРЕСА_2 , суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення позову.
Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено порушень чинного законодавства України, яким регламентовано порядок реєстрації місця проживання, а також скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання.
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що предметом спору є відмова відповідача ОСОБА_2 у наданні позивачу ОСОБА_1 письмової згоди на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Саме це стало і є предметом спору, і саме цей факт, як і відповідні документи, повністю проігнорований судом першої інстанції.
Позивач у скарзі зазначив, що у його позові також була заявлена вимога про зобов'язання Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в строки, передбачені законодавством України. На обґрунтування цієї вимоги апелянт вказував на те, що на даний час діти проживають разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 , у приватній садибі, що належить йому на праві приватної власності. Крім того, і позивач, і старший син сторін ОСОБА_5 зареєстровані за вищевказаною адресою, що підтверджується довідками відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 3555, 3556 від 13.10.2021 року, а також Довідкою Виконкому Бучанської громади від 02.08.2021 року.
Відповідачка не проживає разом із позивачем та дітьми, і до того ж, вона не проживає за місцем власної реєстрації: АДРЕСА_1 , де зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , про що неодноразово сама заявляла письмово в інших судових справах, що підтверджується копіями заяв ОСОБА_2 у справах № 757/6508/20-ц і № 757/5047/20-п.
Малолітній ОСОБА_4 не проживає і не може проживати сам за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), а проживає і повинен бути зареєстрований задля можливості відвідувати школу та лікувальні заклади за місцем фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ) разом із батьком, старшим братом і котом.
Суд першої інстанції належним чином не дослідив вказані обставини справи і не надав належної оцінки доказам, що підтверджують ці обставини справи, у зв'язку із чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування рішення відділу з питань реєстрації Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 09.01.2019 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, на думку позивача відсутність реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 за місцем фактичного проживання та реєстрації батька суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
У поясненнях на апеляційну скаргу Перший заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Корж А. проти задоволення скарги позивача ОСОБА_1 в частині вимог до адміністрації заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням вимог закону.
При цьому, просив розглянути справу без участі представника Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач з 17.07.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.12), який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2020 року було розірвано (а.с.13-14).
Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15), і неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Встановлено, що, починаючи з 13.10.2021 року зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: АДРЕСА_2 (а.с.92, 93).
При цьому зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.01.2019 року є місце реєстрації проживання його матері ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с.16). Реєстрація місця проживання малолітнього ОСОБА_3 проведена відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА за заявою матері ОСОБА_2 та за письмовою згодою батька ОСОБА_1 (а.с.85).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Порядок реєстрації місця проживання врегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 1 Закону), та Правилами реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 (далі - «Правила»), які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Так, за правилами статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник). Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини. Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Згідно пункту 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання). У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 08 січня 2019 року звернулась до відділу з питань реєстрації Печерської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та надала повний пакет документів, передбачений п. 18 Постанови, у тому числі, письмову згоду батька ОСОБА_1 на реєстрацію малолітньої дитини (а.с.85 зворот).
Таким чином, доводи позивача про те, що при реєстрації малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було порушено вимоги закону, оскільки реєстрацію було проведено без згоди батька, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено порушень порядку проведення реєстрації малолітнього ОСОБА_3 , законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації малолітньої дитини за зареєстрованим місцем проживання матері дитини.
Зважаючи на те, що судом під час розгляду справи встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах та у встановленому законом порядку, і підстав для скасування рішення про реєстрацію немає, правильним є і рішення суду в частині відмови у зобов'язанні Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки фізична особа може мати в Україні лише одне зареєстроване місце проживання.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене судом рішення суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_3 та суттєво обмежує реалізацію його прав, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, колегією суддів відхиляються, оскільки апелянтом не обґрунтовано та не доведено, яким чином законна реєстрація малолітнього за зареєстрованим місцем проживання його матері порушує право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, адже даними правомочностями малолітній може безперешкодно користуватися як за місцем реєстрації його проживання у Печерському районі м. Києва, так і за місцем фактичного проживання у селі Чайки Бучанського району Київської області.
Посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення суду не забезпечує малолітньому ОСОБА_3 проживання у створеному для нього найсприятливішому середовищі з батьком та братом, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 і так проживає з батьком та братом у АДРЕСА_2 і реєстрація його за місцем зареєстрованого проживання матері не створює для цього жодних перешкод.
Інші доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують і фактично свідчать про наявність між позивачем та відповідачем спору щодо реєстрації місця проживання їхньої малолітньої дитини, який має бути вирішений або шляхом домовленості між ними, як батьками дитини, або у судовому порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: